Медоциприн табл. в/плівк. оболонкою 500 мг блістер №10

Название

Медоциприн таблетки, п/плен. обол., по 500 мг

Основные свойства, форма выпуска

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: білі, в формі капсули таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому та написом «МС». Розміри ядра: 17,5–8 мм.

Категория назначения

За рецептом.

Состав

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ципрофлоксацину гідрохлориду 583 мг еквівалентно ципрофлоксацину 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, поліетиленгліколь 6000, опадрі білий Y-1-7000 (до складу входять гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400).

Фармакотерапевтическая группа

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів. Код АТС J01M A02.

Фармакологические свойства

Фармакодинаміка. Механізм дії Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази II типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація. Механізм резистентності Резистентність до ципрофлоксацину in vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у бактеріальних топоізомеразах і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Одинарні мутації можуть скоріше призвести до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів. Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмід-опосередкованої резистентності, кодованої qnr геном антибіотикорезистентності. Механізми резистентності, якими інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, можуть не впливати на антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Організми, стійкі до цих препаратів, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину. Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК), як правило, не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) більш ніж у 2 рази. Чутливість до ципрофлоксацину in vitro Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною. До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro наступні роди та види бактерій: Аеробні грампозитивні мікроорганізми Bacillus anthracis Staphylococcus aureus (метицилінчутливі ізоляти) Staphylococcus saprophyticus Streptococcus spp. Аеробні грамнегативні мікроорганізми Aeromonas spp. Moraxella catarrhalis Brucella spp. Neisseria meningitidis Citrobacter koseri Pasteurella spp. Francisella tularensis Salmonella spp. * Haemophilus ducreyi Shigella spp. Haemophilius influenzae Vibrio spp. Legionella spp. Yersinia pestis Анаеробні мікроорганізми Mobiluncus Інші мікроорганізми Chlamydia trachomatis Chlamydia pneumoniae Mycoplasma hominis Mycoplasma pneumoniae. Різну чутливість до ципрофлоксацину виявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freudii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes. Вважається, що наступні мікроорганізми виявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину: Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium acnes). Дані щодо легеневої сибірської виразки Рекомендації щодо застосування у людини базуються в основному на чутливості мікроорганізмів in vitro, на даних досліджень на експериментальних тваринах та на обмежених даних щодо застосування у людини. Ефективним вважається застосування ципрофлоксацину протягом двох місяців у дозі 500 мг для запобігання захворювання на сибірську виразку у людини. Лікар має проводити лікування згідно з національними та/або міжнародними консенсуальними документами щодо лікування сибірської виразки. Фармакокінетика. Фармакокінетика ципрофлоксацину вивчалась у різних людських популяціях. Постійна середня пікова концентрація ципрофлоксацину у сироватці дорослих осіб, які приймали по 500 мг перорально кожні 12 годин, становить 2,97 мкг/мл. У дітей віком від 6 до 16 років середня пікова концентрація у плазмі крові становить 8,3 мкг/мл. Абсорбція. Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно з верхнього відділу тонкого кишечнику. Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1-2 години. Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %. Максимальні концентрації у сироватці крові (Сmах) і загальна площа під кривою концентрація/час (AUC) підвищувалися зі збільшенням дози. Розподіл. Відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові є незначним (20-30 %), він знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує у позасудинний простір. Значний об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату в сироватці крові. Метаболізм. Були зафіксовані невисокі концентрації наступних чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (М1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоципрофлоксацину (МЗ) та формілципрофлоксацину (М4). Метаболіти М1-МЗ виявляють in vitro антимікробну активність, подібну або нижчу за активність налідиксової кислоти. М4 у найменшій кількості є еквівалентом норфлоксацину у плані антимікробної активності in vitro. Виведення. Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник. Відповідно до групи пацієнтів та фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих із різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин.

Показания

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ципрофлоксацину. • Інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин можна рекомендувати для лікування пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами. • Інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит), особливо інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами, зокрема Pseudomonas aeruginosa, або стафілококами. • Інфекції очей. • Інфекції нирок та/або сечовивідних шляхів. • Інфекції статевих органів, включаючи аднексит, гонорею та простатит. • Інфекції органів черевної порожнини (наприклад інфекції травного тракту, жовчовивідних шляхів, перитоніт). • Інфекції шкіри та м’яких тканин. • Інфекції кісток та суглобів. • Сепсис. • Інфекції або високий ризик інфекцій (профілактика) у хворих з ослабленою імунною системою (у тому числі під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії). • Вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами. • Профілактика інвазивних інфекцій, спиричинених Neisseria meningitidis. При призначенні слід брати до уваги діючу інструкцію для медичного застосування для належного застосування антибактеріального засобу. Діти. Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 5 до 17 років). Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик-користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколосуглобових тканин. Лікування дітей у рамках клінічних досліджень проводилося тільки за зазначеними вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений. Інгаляційна форма сибірської виразки у дорослих та дітей. Зниження ризику виникнення або прогресування сибірської виразки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

Противопоказания

Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість, дрімота), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Применение

Необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій щодо належного застосування антибактеріальних засобів. Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від виду і чутливості збудника. Якщо не призначено інше, рекомендуються наступні добові дози. Для дорослих Показання Дозування таблеток, вкритих плівковою оболонкою Інфекції дихальних шляхів (залежно від тяжкості захворювання і збудника) 2 х 500 мг до 2 х 750 мг Інфекції сечовивідних шляхів: – гострі, неускладнені; – цистит у жінок (перед менопаузою); – ускладнені. 2 х 250 мг до 2 х 500 мг разова доза 500 мг 2 х 500 мг до 2 х 750 мг Гонорея: – екстрагенітальна; – гостра неускладнена 2 х 250 мг Разова доза 500 мг Інфекції статевих органів: – неускладнена гонорея (включаючи екстрагенітальні вогнища інфекції); – аднексити, простатит, орхоепідидиміт 1 х 500 мг 2 х 500 мг до 2 х 750 мг Діарея 2 х 500 мг Інші інфекції (див. показання) 2 х 500 мг – при особливо тяжких, небезпечних для життя інфекціях, наприклад при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз; – при інфекціях кісток і суглобів – септицемії – перитоніті, зокрема при наявності Pseudomonas, Staphylococcus або Streptococcus 2 х 750 мг Інгаляційна форма сибірської виразки (після контакту) 2 х 500 мг Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis 1 х 500 мг Додаткова інформація щодо окремих груп пацієнтів. Діти і підлітки. § Ускладнення муковісцидозу. Наявні клінічні і фармакокінетичні дані свідчать на користь застосування ципрофлоксацину для лікування легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей та підлітків з муковісцидозом легень (віком від 5 до 17 років), для лікування ускладнень муковісцидозу легень, спричинених Pseudomonas aeruginosa (досвід застосування тільки дітям віком від 5 до 17 років), у дозі 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально 2 рази на добу (максимальна добова доза – 1500 мг ципофлоксацину) або 10 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла внутрішньовенно три рази на добу (максимальна добова доза – 1200 мг ципрофлоксацину). Тривалість лікування становить 10-14 днів. § Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит. При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів та пієлонефриті доза становить 6-10 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла внутрішньовенно кожні 8 годин, але не більше максимальної дози 400 мг, або 10-20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально кожні 12 годин, але не більше максимальної дози 750 мг. Режим дозування для пацієнтів літнього віку (> 65 років). При лікуванні пацієнтів літнього віку слід застосовувати якомога нижчі дози ципрофлоксацину, зважаючи на ступінь тяжкості захворювання і кліренс креатиніну. Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки. У дорослих § Порушення функції нирок: – при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування. – при кліренсі креатиніну менше 30 мл/ хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування. § Порушення функції нирок та гемодіаліз: – при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування. – при кліренсі креатиніну менше 30 мл/ хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування. § Порушення функції нирок та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах: пероральне застосування ципрофлоксацину у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у дозі 1 таблетка по 500 мг ципрофлоксацину. § Порушення функції печінки: у корекції дози немає необхідності. § Порушення функції нирок та печінки: – при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування. – при кліренсі креатиніну менше 30 мл/ хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування. Немає досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок або печінки. Спосіб застосування. Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини. Препарат можна приймати незалежно від часу прийому їжі, проте прийом натщесерце прискорює засвоєння ципрофлоксацину. У такому випадку таблетки ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, не слід приймати одночасно із вживанням молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (молоко, йогурт, апельсиновий сік, збагачений кальцієм). Проте кальцій, що міститься у раціоні, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину. Коли захворювання протікає у тяжкій формі або через інші причини (якщо хворий отримує ентеральне харчування) приймати таблетки ципрофлоксацину неможливо, рекомендується проводити парентеральну терапію інфузійним розчином ципрофлоксацину. Після курсу ін’єкцій лікування можна продовжити із застосуванням таблетованої форми ципрофлоксацину. Тривалість лікування. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та бактеріологічного профілю. Важливо продовжувати лікування протягом принаймні 3-х днів після нормалізації температури тіла або зникнення клінічних симптомів. Середня тривалість лікування становить: · 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі; · до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини; · у хворих зі зниженим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії; · при остеомієліті курс лікування становить до 2 місяців; · 7-14 днів при всіх інших інфекціях; · загальна тривалість лікування легеневої сибірської виразки (після контакту) ципрофлоксацином (внутрішньовенно або перорально) становить 60 днів. При інфекціях, спричинених стрептококами, лікування слід продовжувати як мінімум 10 днів для уникнення ризику розвитку пізніх ускладнень. При інфекціях, спричинених Chlamydia, курс лікування також має тривати щонайменше 10 днів. Діти та підлітки. · Ускладнення муковісцидозу. При ускладненнях муковісцидозу легень, спричиненого Pseudomonas aeruginosa, у дітей (віком від 5 до 17 років) тривалість лікування становить 10-14 днів. · Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів або пієлонефрит. При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті, спричинених Escherichia coli, курс лікування становить 10-21 день. При лікуванні легеневої сибірської виразки (після контакту) співвідношення ризик-користь доводить, що застосування ципрофлоксацину хворим дітям є доцільним.

Передозировка

Унаслідок гострого передозування при пероральному застосуванні у деяких випадках відзначалася оборотна токсична дія на паренхіму нирок. Тому у випадку передозування, крім проведення звичайних заходів, рекомендується також контролювати функцію нирок та приймати антациди, що містять магній та кальцій, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

Взаимодействие

Антиаритмічні препарати класу ІА або III Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і антиаритмічних препаратів класу Іа або III, оскільки ципрофлоксацин має адитивний ефект при подовженні інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»). Формування хелатного комплексу При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіонні, мінеральних добавок (кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв’язуючих полімерів (наприклад севеламер, лантану карбонат), сукральфатів або антацидів, а також із препаратами з великою буферною ємністю (таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів. Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів Н2-рецепторів. Харчові та молочні продукти Слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію). Решта продуктів з вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину. Пробенецид Пробенецид сповільнює виведення ципрофлоксацину з жовчю. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацин призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Метоклопрамід Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному прийомі), що призводить до скорочення часу до досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові. На біодоступність ципрофлоксацину жодного впливу не спостерігалося. Омепразол Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Сmах і показника «площа під кривою співвідношення концентрація-час (АUС)» ципрофлоксацину. Тизанідин При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення Сmах у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – в 10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції. Тому одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Теофілін Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»). Інші похідні ксантину Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові. Метотрексат При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. У зв’язку з цим за пацієнтами, які одержують комбіновану терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, слід здійснювати ретельне спостереження. Нестероїдні протизапальні засоби Дослідження на тваринах показали, що комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних препаратів (окрім ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми. Циклоспорин При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний частий контроль показника концентрації сироваткового креатиніну (двічі на тиждень). Антагоністи вітаміну К При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія ципрофлоксацину. Ступінь ризику може варіюватися залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону). Глібенкламід В окремих випадках одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, які містять глібенкламід, може підвищити інтенсивність дії глібенкламіду (гіпоглікемія). Дулоксетин Було виявлено, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ензиму CYP450 1А2 (таких як флювоксамін) може призвести до підвищення AUC і Сmах дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (див. розділ «Особливості застосування»). Ропінірол Було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1А2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і Сmах ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»). Лідокаїн Одночасне застосування лікарських засобів, що містять лідокаїн та ципрофлоксацину, інгібітору ізоензиму CYP450 1А2 помірної дії, призводить до зменшення кліренсу лідокаїну, який був введений внутрішньовенно, на 22 %. Хоча лідокаїн добре переноситься, після одночасного застосування його з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, яка може супроводжуватися побічними реакціями. Клозапін Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендується здійснювати під час і одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»). Силденафіл Було виявлено, що Сmах та AUC силденафілу підвищуються приблизно вдвічі після перорального застосування 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід з обережністю призначати ципрофлоксацину одночасно із силденафілом, з ретельною оцінкою співвідношення ризик-користь.

Побочные действия

Небажані побічні реакції, про які повідомлялося на фоні застосування ципрофлоксацину, наведено у таблиці нижче. У рамках кожного групування частоти випадків небажані побічні реакції наводяться у порядку зменшення їх проявів. Дуже часті (>1/10); часті (>1/100 до <1/10); нечасті (>1/1000 до <1/100); поодинокі (>1/10000 до <1/1000); дуже поодинокі (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). Небажані побічні реакції, ідентифіковані лише під час постмаркетингового дослідження і частота яких не може бути визначена, наводяться як «Частота невідома». Органи та системи Часті Нечасті Поодинокі Дуже поодинокі Частота невідома Інфекції та інвазії Грибкові суперінфекції Антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко – з можливою летальністю) Система кровотворення та лімфатична система Еозинофілія Лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія Гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення кісткового мозку (небезпечне для життя) Імунна система Алергічні реакції, алергічний/ ангіоневротичний набряк Анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя), реакції, подібні до сироваткової хвороби Травлення та обмін речовин Анорексія Гіперглікемія Психічні розлади Психомоторна збудливість/ тривожність Сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації Психотичні реакції Нервова система Головний біль, слабкість, розлади сну, порушення смаку Парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, запаморочення Мігрень, порушення координації, порушення нюху, гіперестезія, внутрішньо-черепна гіпертензія Периферична нейропатія та полінейро-патія Органи зору Порушення зору Порушення кольорового сприйняття Органи слуху Дзвін у вухах, втрата слуху Порушення слуху Серце Тахікардія Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія * Судини Вазодилатація, гіпотензія, синкопальний стан Васкуліт Органи дихання, торакальні та медіастинальні розлади Диспное (включаючи астматичні стани) Шлунково-кишковий тракт Нудота, діарея Блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, диспептичні розлади, метеоризм Панкреатит Гепатобіліарна система Підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну Порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний) Некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) Шкіра та підшкірна клітковина Висипання, свербіж, кропив’янка Реакції фоточутливості, поява неспецифічних пухирців Петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю) токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю) Скелетно-м’язова система і система сполучної тканини Артралгії Міалгії, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів М’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії Нирки і сечовивідні шляхи Порушення функції нирок Ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерсти-ціальний нефрит Загальні стани, реакції у місці введення Неспецифічний больовий синдром, нездужання, гарячка Набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз) Порушення ходи Лабораторні показники Підвищення рівня лужної фосфатази крові Відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення рівня амілази *Ці реакції фіксувалися під час постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»). Небажані побічні явища, які мають підвищену частоту виникнення у підгрупах пацієнтів, яким застосовують препарат внутрішньовенно або послідовно (після внутрішньовенного ведення – пероральний спосіб застосування). Часті Блювання, транзиторне збільшення активності трансаміназ, висипання Нечасті Тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії та дизестезії, судоми, запаморочення, візуальні порушення, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, транзиторна печінкова недостатність, жовтяниця, ниркова недостатність, набряки Рідкісні Панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожиль Застосування дітям Частота випадків артропатії, зазначена вище, засновується на даних, одержаних у дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається частіше

Дети, беременные, водители

Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. Оскільки безпека застосування ципрофлоксацину у вагітних жінок не була встановлена, і у зв’язку з тим, що дані випробувань на тваринах не дають можливість повністю виключити ймовірність пошкодження суглобових хрящів у новонароджених, ципрофлоксацин не можна призначати вагітним жінкам. Випробування на тваринах не надали жодних доказів тератогенних ефектів (мальформацій) від застосування препарату. Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобних хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати у період годування груддю. Діти. Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 5 до 17 років). Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик-користь, через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколишніх тканин. Лікування дітей у рамках клінічних досліджень проводилося тільки за наведеними вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку центральної нервової системи

Специальные указания

Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами. Пневмококи Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae. Інфекції статевих шляхів Інфекції статевих шляхів можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів ізолятами Neisseria gonorrhoeae. Якщо підозрюється або відомо, що інфекції статевих шляхів спричинені N. gonorrhoeae, особливо важливо отримати інформацію про ступінь резистентності до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість до препарату на основі результатів лабораторних досліджень. Кардіальні порушення Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ. «Побічні реакції»). Загалом, пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до впливу препарату на інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами, які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад антиаритмічні препарати класу Іа або III), та у хворих із факторами ризику щодо зазначених станів (наприклад пролонгація QT в анамнезі, некоригована гіпокаліємія). Діти та підлітки Як і інші лікарські засобі цієї групи, доведено, що ципрофлоксацин може спричиняти артропатію опорних суглобів у молодих тварин. Аналіз наявних даних з безпеки застосування ципрофлоксацину у хворих віком до 18 років, більшість з яких страждали на муковісцидоз, не надав жодних доказів пошкодження хрящової тканини або суглобів, асоційованого з лікуванням. Застосування ципрофлоксацину за іншими показаннями, окрім лікування легеневих ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом (віком 5-17 років), лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених Е.соlі (віком 1-17 років), і сибірської виразки після контакту не вивчалося. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений. Підвищена чутливість до препарату У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину, про що слід негайно повідомити лікаря. У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У цих випадках прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку). Шлунково-кишковий тракт У випадку виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт, що може загрожувати життю з можливим летальним наслідком), яке вимагає негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад ванкоміцин перорально 4 х 250 мг/добу). Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані. Може спостерігатися тимчасове збільшення активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки. Кістково-м’язова система При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад болюча припухлість, запалення) про це слід повідомити лікаря і припинити лікування антибіотиком. При цьому слід тримати уражену кінцівку у спокої і уникати невідповідного фізичного навантаження (оскільки може підвищитися ризик розриву сухожилля). Розрив сухожилля (переважно ахіллового) спостерігався переважно при застосуванні препарату в осіб літнього віку або на фоні попереднього лікування глюкокортикоїдами. Ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із патологічними процесами сухожилок в анамнезі, асоційованими з лікуванням хінолонами. Нервова система Хворі на епілепсію і пацієнти, які мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад зниження судомного порогу, судоми в анамнезі, зменшення інтенсивності церебрального кровообігу, зміни у структурі головного мозку або інсульт), можуть приймати ципрофлоксацин, тільки якщо очікувана користь переважає можливий ризик, оскільки такі хворі належать до групи ризику через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи. У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до стану, що загрожує життю пацієнта. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і негайно повідомити лікаря. Шкіра і підшкірна клітковина Було доведено, що ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості, тому пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити. Цитохром Р450 Відомо, що ципрофлоксацин є інгібітором помірної дії ферментів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, які метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові пов’язане з пригніченням їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, що може викликати специфічні побічні ефекти. Вплив на результати лабораторних аналізів Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву від пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Условия хранения

Термін придатності. 3 роки. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.