Название
Ципрофлоксацин раствор д/инф. 0,2% по 100 мл
Категория назначения
За рецептом
Состав
діючі речовини: ciprofloxacin;
1 мл розчину містить ципрофлоксацину 2 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота молочна, кислота хлористоводнева розбавлена, вода для ін’єкцій.
Фармакотерапевтическая группа
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01M A02.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка.
Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального фторхінолону забезпечується пригніченням топоізомерази типу ІІ (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, необхідних для реплікації, транскрипції, репарації і рекомбінації бактеріальної ДНК.
Ефективність засобу переважно залежить від взаємозв'язку між максимальною концентрацією препарату у сироватці (Cmax) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену, а також від залежності між площею зони під кривою «концентрація – час» (AUC) та МІК.
Резистентність до ципрофлоксацину in vitro може бути набута поетапно, шляхом мутацій сайтів-мішеней ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що виникає внаслідок цього, різна. Разові мутації можуть не призводити до клінічної резистентності, але багаторазові мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до багатьох чи всіх активних речовин класу.
Резистентність, що забезпечується непроникністю або механізмом ефлюксної помпи, по-різному впливає на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей діючих речовин певного класу та спорідненості транспортної системи для кожної з них. Усі механізми резистентності in vitro часто спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що дезактивують інші антибіотики, такі як непроникний бар'єр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та механізм рефлюксної помпи, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.
Відмічалася опосередкована плазмідами резистентність, кодована qnr-генами.
Спектр дії ципрофлоксацину охоплює такі мікроорганізми:
Загалом чутливі до ципрофлоксацину:
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus (метицилінчутливі ізоляти), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Moraxella catarrhalis, Brucella spp., Neisseria meningitidis, Citrobacter koseri, Pasteurella spp., Francisella tularensis, Salmonella spp., Haemophilus ducreyi, Shigella spp., Haemophilius influenzae, Vibrio spp., Legionella spp., Yersinia pestis.
Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus.
Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.
Різну чутливість до ципрофлоксацину виявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freudii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.
Вважається, що нижчезазначені мікроорганізми виявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину:
Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enterococcus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium acnes).
Фармакокінетика.
При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину носить лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг.
При порівнянні параметрів фармакокінетики при внутрішньовенному застосуванні двічі та тричі на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів.
Ступінь зв'язування ципрофлоксацину з білками низький (20-30 %). У плазмі ципрофлоксацин присутній значним чином у неіонізованій формі; об'єм розподілу у стаціонарному стані значний – 2-3 л/кг маси тіла. Концентрації ципрофлоксацину досягають високого рівня у різних тканинах, таких як легені (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), пазухи, ділянки запалення (рідина пухирів, зумовлених кантаридами) та сечостатеві шляхи (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує рівні препарату у плазмі.
Визначено невеликі концентрації чотирьох метаболітів, таких як десетиленципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (МЗ) та формілципрофлоксацин (М4). Метаболіти також проявляють протимікробні властивості in vitro, але меншою мірою, ніж вихідна сполука.
Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1A2.
Ципрофлоксацин головним чином виводиться нирками та меншою мірою – з фекаліями.
Нирковий кліренс становить 180-330 мл/кг/год, а загальний кліренс організму –
480 – 600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин зазнає як гломерулярної фільтрації, так і канальцієвої секреції. При тяжкому порушенні функцій нирок період напіввиведення ципрофлоксацину подовжується до 12 годин.
Неренальний кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно завдяки активній секреції у кишечнику та метаболізму. 1 % від дози виводиться з жовчю.
Діти.
Дані з фармакокінетики у дітей обмежені.
У ході досліджень за участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності Cmax і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на день) значного підвищення Cmax і AUC не спостерігалося.
Показания
Показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.
Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.
Дорослі.
Інфекції нижніх дихальних шляхів, викликані грамнегативними бактеріями:
загострення хронічного обструктивного захворювання легень;
бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі або при бронхоектазах;
пневмонія.
Хронічний гнійний отит середнього вуха.
Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він викликаний грамнегативними бактеріями.
Інфекції сечового тракту.
Інфекції статевого тракту:
орхіепідидиміт, зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae;
запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені Neisseria gonorrhoeae.
Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея мандрівників).
Інтраабдомінальні інфекції.
Інфекції шкіри та м’яких тканин, викликані грамнегативними бактеріями.
Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.
Інфекції кісток та суглобів.
Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).
Ципрофлоксацин може застосовуватись при веденні пацієнтів із нейтропенією, якщо існує підозра, що підвищення температури тіла спричинене бактеріальною інфекцією.
Діти та підлітки.
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі, викликані синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).
Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.
Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).
Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.
Лікування повинен розпочинати лише лікар, що має досвід лікування муковісцидозу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Противопоказания
Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину, до інших препаратів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Применение
Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків – відповідно від ваги.
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.
Лікування інфекцій, спричинених деякими бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci) може потребувати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.
Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих на нейтропенію та інфекцій кісток і суглобів) може потребувати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами в залежності від збудника.
Показання
Денна доза в мг
Загальна тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехідна як слід провести якнайшвидше)
Інфекції нижніх дихальних шляхів
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Від 7 до 14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів
Загострення хронічного синуситу
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Від 7 до 14 днів
Хронічний гнійний отит середнього вуха
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Від 7 до 14 днів
Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха
400 мг тричі на день
Від 28 днів до 3 місяців
Інфекції сечових шляхів
Ускладнений та неускладнений пієлонефрит
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Від 7 до 21 днів; лікування може тривати більше 21 дня за особливих обставин (наприклад при абсцесі)
Простатит
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Від 2 до 4 тижнів (загострення)
Інфекції статевих шляхів
Орхіепідидиміт та запальні захворювання органів таза
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Мінімум 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції
Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, включаючи штами Shigella spp, окрім Shigella dysenteriae 1-го типу та емпіричне лікування тяжкої форми «діареї мандрівників»
400 мг двічі на день
1 день
Діарея, спричинена Shigella dysenteriae 1-го типу
400 мг двічі на день
5 днів
Діарея, спричинена Vibrio cholerae
400 мг двічі на день
3 дні
Черевний тиф
400 мг двічі на день
7 днів
Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Максимум 3 місяці
Пацієнти із нейтропенією, якщо існує підозра, що підвищення температури тіла спричинене бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин вводиться в поєднанні з іншими відповідними антибактеріальними засобами згідно з офіційними рекомендаціями
Від 400 мг двічі на день до 400 мг тричі на день
Лікування проводиться впродовж всього періоду нейтропенії
Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).
Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якомога швидше розпочати введення препарату
400 мг двічі на день
60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis
Діти.
Показання
Денна доза в мг
Загальна тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехідна як слід провести якнайшвидше)
Муковісцидоз
10 мг/кг маси тіла три рази на день, максимум 400 мг на дозу
Від 10 до 14 днів
Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит
Від 6 мг/кг маси тіла три рази на день до 10 мг/кг маси тіла три рази на день, максимум 400 мг на дозу
Від 10 до 14 днів
Легенева форма сибірської виразки радикальне лікування.
Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якомога швидше розпочати введення препарату.
Від 10 мг/кг маси тіла двічі на день до 15 мг/кг маси тіла двічі на день, максимум 400 мг на дозу
60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis
Інші тяжкі форми інфекцій
10 мг/кг маси тіла три рази на день, максимум 400 мг на дозу
Відповідно до типу інфекцій
Дозування для літніх пацієнтів.
Пацієнтам літнього віку слід призначати більш низькі дози ципрофлоксацину, залежно від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.
Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дорослих.
Порушення функції нирок.
Кліренс креатиніну
[мл/хв/1,73 м²]
Сироватковий креатинін
[µмоль/л]
Внутрішньовенна доза [мг]
> 60
< 124
Див. звичайне дозування.
30-60
Від 124 до 168
200-400 мг кожні 12 годин
< 30
> 169
200-400 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі
> 169
200-400 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі
> 169
200-400 мг кожні 24 години
Порушення функції печінки.
Коригування дози не потрібне.
Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дітей не вивчався.
Ципрофлоксацин вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хвилин. Для дорослих пацієнтів тривалість інфузії становить 60 хвилин для препарату «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що містить 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для препарату «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що містить 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта й знизити ризик венозного подразнення.
Розчин для інфузій вводиться або окремо, або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами.
Сумісність з іншими розчинами.
Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з розчином Рінгера, 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % та 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl або 0,45 % NaCl. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.
Діти.
Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання».
Передозировка
Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.
Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялось також про оборотну ниркову токсичність.
Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і за необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.
За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10 %).
У разі передозування необхідно провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитись.
Взаимодействие
Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.
Пробенецид.
Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.
Препарати, які подовжують інтервал QT.
Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережностю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).
Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.
Тизанідин.
Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.
Метотрексат.
При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосуваня»).
Теофілін.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші похідні ксантину.
Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.
Фенітоїн.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.
Циклоспорин.
Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові в цих пацієнтів.
Антагоністи вітаміну К.
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, що отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).
Дулоксетин.
Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ «Особливості застосуваннія»).
Ропінірол.
У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і Сmax ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати під час і відразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Лідокаїн.
Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і внутрішньовенних лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.
Клозапін.
Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються під час і відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Силденафіл.
Cmax і AUC силденафілу зросли приблизно в два рази у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього застосування 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні препарату Ципрофлоксацин із силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користь.
Побочные действия
Побічні реакції
Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат, як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висип і місцеві реакції в місці введення.
Дані про побічні реакції на препарат Ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.
При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та внутрішньовенного шляхів застосування ципрофлоксацину.
Часті (≥ 1/100 до <1/10).
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея.
Нечасті (≥ 1/1000 до <1/100).
Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції.
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія.
З боку метаболізму та харчування: анорексія
З боку психіки: психомоторна збудливість/тривожність.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку.
З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м’язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгії.
З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок.
Загальний стан та реакції у місці введення: астенія, гарячка.
Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові.
Поодинокі (≥ 1/10000 до <1/1000).
Інфекції та інвазії: антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним наслідком)
(див. розділ «Особливості застосування»).
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: лейкопенія,
анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія.
З боку імунної систем: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк.
З боку метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія.
З боку психіки: сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації.
З боку нервової системи: парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення.
З боку органів зору: порушення зору.
З боку органів слуху: дзвін у вухах, втрата слуху/ порушення слуху.
З боку серцевої-судинної системи: тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан.
З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани).
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгії, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів.
З боку нирок та сечовидільної системи: ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.
Загальний стан та реакції у місці введення: набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).
Лабораторні показники: вдхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази.
Рідкісні (≤ 1/10000).
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).
З боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.
З боку нервової системи: мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньо-черепна гіпертензія.
З боку психіки: психотичні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку органів зору: порушення кольорового сприйняття.
З боку судин: васкуліт.
З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: некроз печінки (дуже рідко прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку шкіри та підшкірної клітковини: петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса - Джонсона (із загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (із загрозою життю)
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота невідома (не можна розрахувати за даними, що існують на цей час).
З боку нервової системи: периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку серця: шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, піруетна тахікардія (torsades de pointes) *.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
Лабораторні показники: підвищене міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К.
*Ці реакції фіксувалися під час постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).
Нижчеперелічені небажані явища мають вищу категорію частоти в підгрупах пацієнтів, які отримували внутрішньовенне або ступінчасте (перехід від внутрішньовенного до перорального) лікування:
Часті
Блювання, минуще підвищення трансаміназ, висипання
Нечасті
Тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезія і дизестезія, судоми, запаморочення, порушення зору, слуху, тахікардія, вазодилатація, гіпотонія, минуща печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, ниркова недостатність, набряк
Рідкісні
Панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, розлади нюхового нерва, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожиль
Застосування дітям.
Частоту випадків артропатії, зазначену вище, одержано у ході досліджень за участю дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).
Условия хранения
Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
