Название
Левобакт
Основные свойства, форма выпуска
Довгасті таблетки, вкриті оболонкою з лінією розлому на одному боці, коричнево-рожевого кольору.
Категория назначения
За рецептом.
Состав
діюча речовина: 1 таблетка містить левофлоксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 500 мг або 750 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е172), титану діоксид (Е171), пропіленгліколь.
Фармакотерапевтическая группа
. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб, що відноситься до класу фторхінолонів (АТС код
J01MA) і являє собою S(-)-енантіомер рацемічної лікарської речовини офлоксацину.
Як представник фторхінолонів, левофлоксацин має бактерицидну дію завдяки інгібуванню ферментів класу топоізомераз-ДНК-гірази і топоізомерази IV.
Попередньо NCCLS (Національний Комітет Клінічних та Лабораторних Стандартів США) рекомендує MIC ключові точки для застосування левофлоксацину, відокремивши при цьому сприйнятливих від середньо сприйнятливих мікроорганізмів і середньо сприйнятливих від резистентних мікроорганізмів: сприйнятливі мікроорганізми 2 мг/л, резистентні мікроорганізми 8 мг/л.
Антибактеріальний спектр. Вираженість резистентності може варіюватися залежно від географічного розташування і в часі, у зв’язку з чим при лікуванні тяжких інфекцій необхідно мати інформацію резистентності локальної мікрофлори. У зв’язку з цим наведена нижче інформація дає лише приблизну уяву про можливу сприйнятливість тих чи інших мікроорганізмів до левофлоксацину. Тут представлені тільки мікроорганізми, що мають клінічне значення для описаних вище показань щодо застосування препарату.
До препарату чутливі такі мікроорганізми:
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus, групи C и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni-I/S/R, Streptococcus pyogenes..
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalisβ+/β-, Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.
Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus.
Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, H. pylori.
До дії препарату непостійно чутливі:
грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R;
грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia.
Анаероби: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile.
До дії препарату резистентні:
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1).
Як і інші фторхінолони, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.
Інші відомості. Основним механізмом виникнення резистентності є виникнення мутації gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Надбана резистентність до левофлоксацину була задокументована у 1997 році: S. pneumoniae Франція 1%
, H.influenzae: рідко. У зв’язку з особливостями механізму дії препарату в більшості випадків перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими класами антибіотиків не зазначається.
Показания
Инфекции легкой и средней степени тяжести, вызванные чувствительными к левофлоксацину микроорганизмами: • острый синусит; • обострение хронического бронхита; • негоспитальная пневмония; • осложненные инфекции мочевыводящих путей, в том числе пиелонефрит; • инфекции кожи и мягких тканей; • септицемия / бактериемия; • интраабдоминальные инфекции; • простатит
Противопоказания
Гіперчутливість до левофлоксацину або інших фторхінолонів чи до будь-якого з допоміжних компонентів препарату; епілепсія;
захворювання/ушкодження сухожиль, пов’язані з застосуванням фторхінолонів в анамнезі; вагітність, період годування груддю; дитячий вік до 18 років.
Применение
Левобакт у таблетках призначають один або два рази на день. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції і чутливості збудника.
Тривалість лікування варіюється залежно від перебігу захворювання (див. таблицю).
У відповідності до загальних правил антибіотикотерапії прийом препарату необхідно продовжувати протягом мінімум 48-72 годин після нормалізації температури і усунення симптомів захворювання.
Левобакт у таблетках потрібно ковтати не розжовуючи разом із відповідною кількістю рідини. З метою регуляції дози препарату таблетки можуть бути розділені по лінії розлому. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі. Левобакт слід приймати не пізніше, ніж за 2 години до або не раніше, ніж через 2 години після препаратів, що містять солі заліза, антацидів, сукралфату, оскільки одночасний прийом цих препаратів може зменшувати абсорбцію левофлоксацину.
Можна визначити наступні рекомендації стосовно дозування препарату Левобакт:
Дозування у пацієнтів із нормальною функцією нирок
(кліренс креатиніну >50мл/хв)
Показання
Денна доза
(відповідно до тяжкості)
Тривалість лікування
Гострий синусит
500 мг (до 750 мг) 1 раз на добу
10-14 днів
Загострення хронічного бронхіту
250–500 мг (до 750 мг) 1 раз на добу
7-10 днів
Негоспітальна пневмонія
500-1000 мг 1-2 рази на добу
7-14 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит
250 мг 1 раз на добу
7-10 днів
Простатит
500 мг (до 750 мг) 1 раз на добу
28 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин
500–1000 мг 1-2 рази на добу
7-14 днів
Дозування у пацієнтів із погіршенною нирковою функцією (кліренс креатиніну 50мл/хв)
Кліренс креатиніну
Дозування
50-20 мл/хв
Перша доза: 250 мг
далі: 125 мг/24 години
Перша доза: 500 мг
далі: 250 мг/24 години
Перша доза: 500 мг
далі: 250 мг/12 годин
19-10 мл/хв
Перша доза: 250 мг
далі: 125 мг/48 годин
Перша доза: 500 мг
далі: 125 мг/24 години
Перша доза: 500 мг
далі: 125 мг/12 годин
< 10 мл/хв (у тому числі гемодіаліз і ХАПД)1
Перша доза: 250 мг
далі: 125 мг/48 годин
Перша доза: 500 мг
далі: 125 мг/24 години
Перша доза: 500 мг
далі: 125 мг/24 години
1 Після сеансу гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) вводити додаткову дозу препарату не потрібно.
Дозування для пацієнтів зі зниженою функцією печінки. Зміна дозування левофлоксацину не потрібна, оскільки препарат не метаболізується в печінці і екскретується переважно нирками.
Дозування для пацієнтів літнього віку: Зміна дозування не потрібна, крім випадків зниження функції нирок.
Передозировка
Найважливішими симптомами гострого передозування є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як дезорієнтація, запаморочення, втрата/сплутаність свідомості, епілептичні напади, подовження інтервалу QT на ЕКГ і реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та ерозії слизових оболонок.
У випадку передозування необхідно прийняти відповідні терапевтичні міри. У зв’язку з вірогідністю пролонгації інтервалу QT потрібно проводити постійний ЕКГ-моніторинг. Для захисту слизових оболонок слід застосовувати антацидні препарати.
Застосування гемодіалізу, перитонеального діалізу і хронічного амбулаторного перитонеального діалізу з метою виведення з організму левофлоксацину є неефективним. Специфічного антидоту левофлоксацину не існує.
Взаимодействие
Солі заліза, магній або алюміній, що містяться в антацидних препаратах.
При одночасному застосуванні левофлоксацину з препаратами, що містять солі заліза, магній- або алюміній-вмісними антацидними препаратами, його абсорбція може істотно зменшуватись. У зв’язку з цим, вищезазначені препарати не слід застосовувати пізніше ніж за 2 години до прийому таблеток препарату Левобакт і раніше, ніж через 2 години після його прийому. Левобакт не взаємодіє з карбонатом кальцію.
Сукральфат: Біодоступність таблеток препарату Левобакт істотно знижується при одночасному застосуванні останнього з сукральфатом. Якщо існує необхідність супутньої терапії, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому препарату Левобакт.
Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати.
При одночасному застосуванні фторхінолонів та теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших засобів, що знижують церебральний конвульсивний поріг, можливе значне зниження останнього. Концентрації левофлоксацину при одночасному застосуванні його з фенбуфеном на 13% перевищує такі при ізольованому застосуванні препарату.
Пробенецид і циметидин. Пробенецид і циметидин спричиняють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлоксацину. Кліренс левофлоксацину знижується на 24% під дією циметидину та на 34% під дією пробенециду. Це пов’язано зі здатністю обох препаратів блокувати тубулярну секрецію левофлоксацину в нефронах нирок. Левофлоксацин слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами, що впливають на тубулярну секрецію нефронів нирок (наприклад пробенецид та циметидин), особливо у пацієнтів із погіршеною функцією нирок.
Циклоспорин. При одночасному застосуванні левофлоксацину та циклоспорину період напіввиведення останнього збільшується на 33%.
Антагоністи вітамину К. У зв’язку з вірогідністю погіршення показників згортання крові (PT/INR) та/або розвитку кровотечі у пацієнтів, які приймають препарат Левобакт у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарин), ці пацієнти потребують ретельного моніторингу показників коагуляції.
Було проведено ряд клінічних фармакологічних досліджень з метою вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій між левофлоксацином та препаратами, що найчастіше призначаються у клініці. Фармакокінетика левофлоксацину не змінювалась у будь-якій клінічно значущій мірі при одночасному застосуванні з такими препаратами: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин, варфарин.
Побочные действия
Використовувалась наступна оцінка частоти виникнення побічних ефектів:
Дуже часто:
більше 10 %
Часто:
від 1 % до 10 %
Іноді:
від 0,1 % до 1 %
Рідко:
від 0,01 % до 0,1 %
Украй рідко:
менше 0,01 %
Окремі випадки:
Алергічні реакції:
Інколи:
Свербіж, висипи.
Рідко:
Кропив'янка, бронхоспазм/диспное.
Украй рідко:
Ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія, фотосенсибілізація.
Окремі випадки:
Тяжкі бульозні дерматози (наприклад, синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроз (синдром Лайєлла) і ексудативна мультиформна еритема.
Алергічні, анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози препарату.
Шлунково-кишковий тракт, метаболізм
Часто:
Нудота, пронос.
Іноді:
Анорексія, блювання, біль у шлунку, диспепсія.
Рідко:
Випорожнення з кров’ю, які в окремих випадках можуть вказувати на наявність у пацієнта ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт.
Украй рідко:
Гіпоглікемія, особливо у пацієнтів із цукровим діабетом.
Неврологічні реакції
Іноді:
Головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння.
Рідко:
Парестезія, тремор, дезорієнтація, судоми.
Украй рідко:
Гіпестезія, розлади зору та слуху, розлади нюху та смаку.
Психічні розлади
Рідко:
Неспокій, депресія, психотичні реакції, тривога.
Украй рідко:
Галюцинації, психотичні реакції з поведінкою, що є небезпечною для самого пацієнта, в тому числі суїцидальні ідеї або дії.
Серцево-судинні розлади
Рідко:
Тахікардія, артеріальна гіпотензія.
Украй рідко:
Колапс, подібний до шоку.
Окремі випадки:
Подовження інтервалу QT на ЕКГ.
Кістково-м’язова система
Рідко:
Артралгія, міалгія, розлади сухожильного апарату, в тому числі тендиніт.
Украй рідко:
Розрив сухожиль (наприклад, ахіллового сухожилля): цей побічний ефект може виникати протягом перших 48 годин після початку терапії і може бути білатеральним. М’язова слабкість, яка має істотне значення у пацієнтів із міастенією.
Окремі випадки:
Рабдоміоліз.
Функція печінки, нирок
Часто:
Підвищення рівнів печінкових ферментів (наприклад АЛТ/ АСТ).
Іноді:
Підвищення рівня білірубіну, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові.
Украй рідко:
Гепатит, гостра ниркова недостатність (наприклад у зв’язку з інтерстиціальним нефритом).
Кров
Іноді:
Еозинофілія, лейкопенія.
Рідко:
Нейтропенія, тромбоцитопенія.
Украй рідко:
Агранулоцитоз.
Окремі випадки:
Гемолітична анемія, панцитопенія.
Інші:
Інколи:
Астенія, розвиток суперінфекцій, кандидоз
Украй рідко:
Алергічний пневмоніт, гарячка.
До інших побічних ефектів застосування фторхінолонів відносяться:
• екстрапірамідні симптоми та розлади координації,
• васкуліт, визваний реакцією гіперчутливості,
• атаки порфірії у хворих на порфірію.
Специальные указания
У найтяжчих випадках пневмококової пневмонії терапія препаратом Левобакт не може бути оптимальною. Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.
Тендиніт та розриви сухожиль: У поодиноких випадках можливий розвиток тендиніту. Найчастіше запалення вражає ахіллове сухожилля і може призвести до розриву останнього. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку і пацієнтів, що застосовують кортикостероїди. Якщо є підозра на тендиніт, лікування препаратом Левобакт необхідно припинити і прийняти відповідні заходи щодо лікування останнього (наприклад, іммобілізація).
Захворювання, пов’язані з Clostridium difficile: Виникнення діареї, особливо тяжкої персистуючої та/або з домішком крові, під час або після проведення терапії препаратом Левобакт, може бути симптомом захворювання, пов’язаним з Clostridium difficile, найтяжчою формою якого є псевдомембранозний ентероколіт. Якщо є підозра на псевдомембранозний ентероколіт, терапію препаратом Левобакт необхідно негайно припинити і почати проводити специфічну терапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). У подібній ситуації застосування препаратів, що інгібують перистальтику, протипоказано.
Пацієнти схильні до епілепсії: Левобакт протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі і, як інші фторхінолони, повинен з крайньою обережністю застосовуватись пацієнтами, схильними до судомних нападів. Наприклад, пацієнти з раніше існуючими ураженнями центральної нервової системи, які приймають фенбуфен і подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або препарати, що знижують церебральний судомний поріг, наприклад, теофілін.
Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази: У пацієнтів із латентним або клінічно вираженим дефектом фермента глюкозо-6-фосфатдегідрогенази левофлоксацин слід застосовувати з обережністю у зв’язку зі схильністю таких пацієнтів до гемолітичних реакцій.
Пацієнти з погіршенною функцією нирок: Оскільки левофлоксацин переважно екскретується нирками, дозування препарату Левобакт потребує корекції у пацієнтів зі зниженною функцією нирок.
Запобігання фотосенсибілізації: Не зважаючи на те, що розвиток фотосенсибілізації під час прийому левофлоксацину є вкрай поодиноким явищем, пацієнтам, які приймають препарат, не рекомендується без крайньої необхідності піддавати себе впливу сильного сонячного світла або штучного ультрафіолетового опромінення (ультрафіолетові лампи, солярій) з метою попередження фотосенсибілізації.
Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К: У зв’язку з вірогідністю погіршення показників згортання крові (PT/INR) та/або розвитку кровотечі у пацієнтів, які отримують препарат Левобакт у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарин), такі пацієнти потребують ретельного моніторингу показників коагуляції.
Психотичні реакції: У пацієнтів, які отримували фторхінолони, в тому числі левофлоксацин, були зазначені психотичні реакції. У поодиноких випадках подібні реакції прогресували до суїцидальних думок і поведінки уже після прийому першої дози препарату. У випадку появи подібних реакцій необхідно припинити терапію левофлоксацином і вжити відповідних заходів. Левофлоксацин слід із обережністю застосовувати пацієнтам із психічними захворюваннями.
Условия хранения
Зберігати при температурі до 25ºС у сухому, недоступному для дітей місці.
