Название
Азитро Сандоз
порошок по 16,5 г д/приг. 20 мл ор. сусп. (100 мг/5 мл) во флак.
Название
Азитро Сандоз
Основные свойства, форма выпуска
Порошок для оральної суспензії. Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору з характерним запахом.
Основные свойства, форма выпуска
порошок білого або майже білого кольору з характерним запахом.
Категория назначения
За рецептом.
Категория назначения
Состав
діюча речовина: азитроміцин;
5 мл суспензії містять азитроміцину 100 мг або 200 мг у формі азитроміцину моногідрату;
допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, гідроксипропілцелюлоза, натрію фосфат безводний, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е 951), ароматизатор крем-карамель, титану діоксид (Е 171).
Состав
діюча речовина: азитроміцин;
5 мл суспензії містять азитроміцину 100 мг або 200 мг у формі азитроміцину моногідрату;
допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, гідроксипропілцелюлоза, натрію фосфат безводний, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е 951), ароматизатор крем-карамель, титану діоксид (Е 171).
Фармакотерапевтическая группа
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди.
Фармакотерапевтическая группа
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A10.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Азитроміцин є представником групи макролідних антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і запобігання транслокації пептидів при відсутності впливу на синтез полінуклеотидів. Це призводить в основному до бактеріостатичного ефекту.
Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою. Існує повна перехресна резистентність між еритроміцином, азитроміцином, іншими макролідами і лінкозамідами для Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus, включаючи метицилін-резистентні S. aureus (MRSA).
Чутливі до азитроміцину:
аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis;
інші бактерії: Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycobacterium avium, Mycoplasma pneumoniae.
Види, які набувають резистентності у поодиноких випадках:
аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.
Мікроорганізми з вродженою резистентністю:
аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, стафілококи MRSA, MRSE (метицилін-резистентні золотистий та епідермальний стафілококи);
аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa;
анаеробні грамнегативні бактерії: Bacteroides fragilis-group.
Фармакокінетика. Біодоступність азитроміцину після внутрішнього прийому становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 2-3 години після прийому препарату. Азитроміцин швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту, у шкіру та м’які тканини. Накопичується внутрішньоклітинно, за рахунок чого концентрації препарату в тканинах значно вищі (до 50 разів), ніж у плазмі, що свідчить про високу спорідненість препарату до тканин та пов’язано з низьким зв’язуванням азитроміцину з білками плазми крові.
Концентрації азитроміцину в органах-мішенях (легені, горло, простата) перевищують МІК90 для патогенів після прийому разової дози 500 мг. Азитроміцин у значній кількості накопичується у фагоцитах і фібробластах. Фагоцити транспортують препарат до місця запалення. Бактерицидні концентрації азитроміцину зберігаються у місці запалення протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволяє проводити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Кінцевий період напіввиведення з плазми повністю відповідає періоду напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.
Приблизно 12 % азитроміцину виводиться з сечею у незміненому вигляді протягом наступних 3 днів. Високі концентрації незміненого азитроміцину виявлено у жовчі. Ідентифіковано десять метаболітів, які утворюються за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання та інших метаболічних перетворень. Метаболіти азитроміцину не виявляють антимікробної дії.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Азитроміцин є представником групи макролідних антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і запобігання транслокації пептидів при відсутності впливу на синтез полінуклеотидів. Це призводить в основному до бактеріостатичного ефекту.
Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою. Існує повна перехресна резистентність між еритроміцином, азитроміцином, іншими макролідами і лінкозамідами для Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus, включаючи метицилін-резистентні S. aureus (MRSA).
Чутливі до азитроміцину:
аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis;
інші бактерії: Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycobacterium avium, Mycoplasma pneumoniae.
Види, які набувають резистентності у поодиноких випадках:
аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.
Мікроорганізми з вродженою резистентністю:
аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis, стафілококи MRSA, MRSE (метицилін-резистентні золотистий та епідермальний стафілококи);
аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa;
анаеробні грамнегативні бактерії: Bacteroides fragilis-group.
Фармакокінетика. Біодоступність азитроміцину після внутрішнього прийому становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 2-3 години після прийому препарату. Азитроміцин швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту, у шкіру та м’які тканини. Накопичується внутрішньоклітинно, за рахунок чого концентрації препарату в тканинах значно вищі (до 50 разів), ніж у плазмі, що свідчить про високу спорідненість препарату до тканин та пов’язано з низьким зв’язуванням азитроміцину з білками плазми крові.
Концентрації азитроміцину в органах-мішенях (легені, горло, простата) перевищують МІК90 для патогенів після прийому разової дози 500 мг. Азитроміцин у значній кількості накопичується у фагоцитах і фібробластах. Фагоцити транспортують препарат до місця запалення. Бактерицидні концентрації азитроміцину зберігаються у місці запалення протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволяє проводити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Кінцевий період напіввиведення з плазми повністю відповідає періоду напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.
Приблизно 12 % азитроміцину виводиться з сечею у незміненому вигляді протягом наступних 3 днів. Високі концентрації незміненого азитроміцину виявлено у жовчі. Ідентифіковано десять метаболітів, які утворюються за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання та інших метаболічних перетворень. Метаболіти азитроміцину не виявляють антимікробної дії.
Краткие показания
Показания
Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
– інфекції ЛОР-органів, у т.ч. бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит;
– інфекції нижніх дихальних шляхів, у т.ч. бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія;
– інфекції шкіри та м’яких тканин, у т.ч. бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.
Показания
Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
інфекції ЛОР-органів, у т.ч. бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит;
інфекції нижніх дихальних шляхів, у т.ч. бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія;
інфекції шкіри та м’яких тканин, у т.ч. бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.
Противопоказания
Підвищена чутливість до діючої речовини, до будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідних антибіотиків; тяжкі порушення функції печінки. Через теоретичну можливість виникнення ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.
Противопоказания
Підвищена чутливість до діючої речовини, до будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідних антибіотиків; тяжкі порушення функції печінки. Через теоретичну можливість виникнення ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.
Применение
Дозування та тривалість лікування визначає лікар. Суспензію приймати 1 раз на добу за 1 годину до або через 2 години після їди, оскільки одночасний прийом може порушувати всмоктування азитроміцину.
Дорослі. Зазвичай призначають по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів або по 500 мг 1 раз на добу в перший день лікування та по 250 мг 1 раз на добу у наступні 4 дні. Загальна доза курсу азитроміцину становить 1500 мг. Для лікування цієї категорії пацієнтів доцільно застосовувати інші лікарські форми препарату (наприклад таблетки Азитро САНДОЗ® по 250 мг та 500 мг).
Діти. Азитроміцин призначають по 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів або протягом 5 днів, починаючи з разової дози 10 мг/кг у 1-й день, у наступні 4 дні – по 5 мг/кг.
При мігруючій еритемі (хворобі Лайма) азитроміцин призначають 1 раз на добу протягом 5 днів по 20 мг/кг маси тіла у 1-й день, потім по 10 мг/кг маси тіла з 2-го по 5-й день.
Залежно від маси тіла дитини рекомендується наведена нижче схема дозування.
Азитроміцин 100 мг/5 мл
Маса тіла, кг
3-денна терапія
5-денна терапія
1-3-й день
10 мг/кг/добу
1-й день
10 мг/кг/добу
2-5-й день
5 мг/кг/добу
10
5 мл
5 мл
2,5 мл
12
6 мл
6 мл
3 мл
Азитроміцин 200 мг/5 мл
Маса тіла, кг
3-денна терапія
5-денна терапія
1-3-й день
10 мг/кг/добу
1-й день
10 мг/кг/добу
2-5-й день
5 мг/кг/добу
10
2,5 мл
2,5 мл
1,25 мл
12
3 мл
3 мл
1,5 мл
14
3,5 мл
3,5 мл
1,75 мл
16
4 мл
4 мл
2 мл
17-25
5 мл
5 мл
2,5 мл
26-35
7,5 мл
7,5 мл
3,75 мл
36-45
10 мл
10 мл
5 мл
Понад 45 кг
12,5 мл
12,5 мл
6,25 мл
Ниркова недостатність
Пацієнтам з дисфункцією нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 40 мл/хв. Відповідно, слід з обережністю застосовувати азитроміцин таким пацієнтам.
Печінкова недостатність
Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки.
Для приготування 20 мл суспензії (100 мг/5 мл або 200 мг/5 мл) потрібно:
– ретельно струсити флакон, щоб порошок відділився від стінок і дна;
– відкрити кришку флакона та помістити адаптер у горлечко флакона;
– набрати у шприц (об’ємом 10 мл з розміткою по 0,25 мл) 10 мл питної води;
– помістити кінчик шприца в адаптер;
– додати зі шприца 10 мл води у флакон з порошком, струшуючи до отримання однорідної суспензії. ПЕРЕД КОЖНИМ ПРИЙОМОМ ДОБРЕ ЗБОВТАТИ.
Для відмірювання необхідної кількості суспензії за допомогою шприца, що додається, потрібно:
– збовтати суспензію;
– помістити кінчик шприца в адаптер;
– перевернути флакон догори дном;
– набрати необхідну кількість суспензії у шприц;
– перевернути флакон у правильне положення, забрати шприц та закрити флакон кришкою.
Смакові відчуття після прийому суспензії можна поліпшити, якщо запити її фруктовим соком.
У випадку, якщо прийом однієї дози препарату було пропущено, наступну дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні приймати з інтервалом у 24 години.
Применение
Дозування та тривалість лікування визначає лікар. Суспензію приймати 1 раз на добу за 1 годину до або через 2 години після їди, оскільки одночасний прийом може порушувати всмоктування азитроміцину.
Дорослі. Зазвичай призначають по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів або по 500 мг 1 раз на добу в перший день лікування та по 250 мг 1 раз на добу у наступні 4 дні. Загальна доза курсу азитроміцину становить 1500 мг. Для лікування цієї категорії пацієнтів доцільно застосовувати інші лікарські форми препарату (наприклад таблетки Азитро САНДОЗ® по 250 мг та 500 мг).
Діти. Азитроміцин призначають по 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів або протягом 5 днів, починаючи з разової дози 10 мг/кг у 1-й день, у наступні 4 дні – по 5 мг/кг.
При мігруючій еритемі (хворобі Лайма) азитроміцин призначають 1 раз на добу протягом 5 днів по 20 мг/кг маси тіла у 1-й день, потім по 10 мг/кг маси тіла з 2-го по 5-й день.
Залежно від маси тіла дитини рекомендується наведена нижче схема дозування.
Азитроміцин 100 мг/5 мл
Маса тіла, кг 3-денна терапія 5-денна терапія
1-3-й день
10 мг/кг/добу 1-й день
10 мг/кг/добу 2-5-й день
5 мг/кг/добу
10 5 мл 5 мл 2,5 мл
12 6 мл 6 мл 3 мл
Азитроміцин 200 мг/5 мл
Маса тіла, кг 3-денна терапія 5-денна терапія
1-3-й день
10 мг/кг/добу 1-й день
10 мг/кг/добу 2-5-й день
5 мг/кг/добу
10 2,5 мл 2,5 мл 1,25 мл
12 3 мл 3 мл 1,5 мл
14 3,5 мл 3,5 мл 1,75 мл
16 4 мл 4 мл 2 мл
17-25 5 мл 5 мл 2,5 мл
26-35 7,5 мл 7,5 мл 3,75 мл
36-45 10 мл 10 мл 5 мл
Понад 45 кг 12,5 мл 12,5 мл 6,25 мл
Ниркова недостатність
Пацієнтам з дисфункцією нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 40 мл/хв. Відповідно, слід з обережністю застосовувати азитроміцин таким пацієнтам.
Печінкова недостатність
Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки.
Для приготування 20 мл суспензії (100 мг/5 мл або 200 мг/5 мл) потрібно:
ретельно струсити флакон, щоб порошок відділився від стінок і дна;
відкрити кришку флакона та помістити адаптер у горлечко флакона;
набрати у шприц (об’ємом 10 мл з розміткою по 0,25 мл) 10 мл питної води;
помістити кінчик шприца в адаптер;
додати зі шприца 10 мл води у флакон з порошком, струшуючи до отримання однорідної суспензії. ПЕРЕД КОЖНИМ ПРИЙОМОМ ДОБРЕ ЗБОВТАТИ.
Для відмірювання необхідної кількості суспензії за допомогою шприца, що додається, потрібно:
збовтати суспензію;
помістити кінчик шприца в адаптер;
перевернути флакон догори дном;
набрати необхідну кількість суспензії у шприц;
перевернути флакон у правильне положення, забрати шприц та закрити флакон кришкою.
Смакові відчуття після прийому суспензії можна поліпшити, якщо запити її фруктовим соком.
У випадку, якщо прийом однієї дози препарату було пропущено, наступну дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні приймати з інтервалом у 24 години.
Передозировка
Симптоми: оборотна втрата волосся, виражені нудота, блювання, діарея.
Лікування: промивання шлунка, терапія симптоматична і підтримуюча.
Передозировка
Симптоми: оборотна втрата волосся, виражені нудота, блювання, діарея.
Лікування: промивання шлунка, терапія симптоматична і підтримуюча.
Взаимодействие
Слід обережно призначати азитроміцин разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT (наприклад хінідин, циклофосфамід, кетоконазол, терфенадин, галоперидол, літій).
Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувалися на 25 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або через 2 години після прийому антациду.
Цетиризин: сумісне застосування азитроміцину із 20 мг цетиризину протягом 5 днів не призводило до фармакокінетичної взаємодії у рівноважному стані, але значно змінювало інтервал QT.
Алкалоїди ріжків: при сумісному застосуванні азитроміцину з дигідроерготаміном або алкалоїдами ріжків не можна виключити вазоконстрикторний ефект із порушеннями перфузії, що призводить до ураження пальців рук і ніг. Тому слід запобігати їх одночасного застосування.
Аторвастатин: одночасне застосування 10 мг/добу аторвастатину та 500 мг/добу азитроміцину не впливало на плазмову концентрацію аторвастатину.
Циметидин: за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину не було виявлено змін у фармакокінетиці останнього.
Карбамазепін: азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активних метаболітів.
Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Тому при одночасному призначенні азитроміцину та циклоспорину необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.
Кумаринові антикоагулянти: при сумісному застосуванні азитроміцину з варфарином можливе посилення антикоагуляційного ефекту, що потребує контролю протромбінового часу.
Дигоксин: повідомлялося, що макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно, у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину слід проводити моніторинг рівнів дигоксину.
Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати у комбінації з терфенадином.
Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищення рівня теофіліну у сироватці крові.
Зидовудин: 1000 мг азитроміцину як разова доза та 600 мг або 1200 мг азитроміцину, як багаторазові дози не впливали на фармакокінетику та виведення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак застосування азитроміцину спричиняло збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину у мононуклеарах периферичної крові.
Диданозин: одночасне застосування 1200 мг/добу азитроміцину та 400 мг/добу диданозину у 6 ВІЛ-позитивних пацієнтів не впливало на фармакокінетику рівноважного стану диданозину.
Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. У осіб, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин, спостерігалася нейтропенія, хоча причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.
Не було виявлено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні азитроміцину з ефавіренцом, флуконазолом, індинавіром, метилпреднізолоном, мідазоламом, триазоламом, силденафілом, триметопримом, сульфаметоксазолом, доксорубіцином.
Цизаприд: одночасне застосування цизаприду може спричинити посилення пролонгування інтервалу QT, шлуночкову аритмію і синдром тріпотіння/миготіння, тому їх не слід застосовувати одночасно.
Астемізол, альфентаніл: при їх одночасному застосуванні з азитроміцином необхідна обережність, оскільки для еритроміцину була встановлена посилена дія.
Азитромицин суттєво не взаємодіє з системою цитохрому Р450 у печінці, тому для нього не слід очікувати прояву фармакокінетичної взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів.
Нелфінавір: застосування нелфінавіру спричиняє збільшення рівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному введенні з нелфінавіром не рекомендується, є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.
Інші антибіотики: слід враховувати можливу перехресну резистентність між азитроміцином і макролідними антибіотиками (такими як еритроміцин), а також лінкоміцином і кліндаміцином.
Взаимодействие
Слід обережно призначати азитроміцин разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT (наприклад хінідин, циклофосфамід, кетоконазол, терфенадин, галоперидол, літій).
Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувалися на 25 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або через 2 години після прийому антациду.
Цетиризин: сумісне застосування азитроміцину із 20 мг цетиризину протягом 5 днів не призводило до фармакокінетичної взаємодії у рівноважному стані, але значно змінювало інтервал QT.
Алкалоїди ріжків: при сумісному застосуванні азитроміцину з дигідроерготаміном або алкалоїдами ріжків не можна виключити вазоконстрикторний ефект із порушеннями перфузії, що призводить до ураження пальців рук і ніг. Тому слід запобігати їх одночасного застосування.
Аторвастатин: одночасне застосування 10 мг/добу аторвастатину та 500 мг/добу азитроміцину не впливало на плазмову концентрацію аторвастатину.
Циметидин: за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину не було виявлено змін у фармакокінетиці останнього.
Карбамазепін: азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активних метаболітів.
Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Тому при одночасному призначенні азитроміцину та циклоспорину необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.
Кумаринові антикоагулянти: при сумісному застосуванні азитроміцину з варфарином можливе посилення антикоагуляційного ефекту, що потребує контролю протромбінового часу.
Дигоксин: повідомлялося, що макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно, у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину слід проводити моніторинг рівнів дигоксину.
Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати у комбінації з терфенадином.
Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищення рівня теофіліну у сироватці крові.
Зидовудин: 1000 мг азитроміцину як разова доза та 600 мг або 1200 мг азитроміцину, як багаторазові дози не впливали на фармакокінетику та виведення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак застосування азитроміцину спричиняло збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину у мононуклеарах периферичної крові.
Диданозин: одночасне застосування 1200 мг/добу азитроміцину та 400 мг/добу диданозину у 6 ВІЛ-позитивних пацієнтів не впливало на фармакокінетику рівноважного стану диданозину.
Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. У осіб, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин, спостерігалася нейтропенія, хоча причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.
Не було виявлено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні азитроміцину з ефавіренцом, флуконазолом, індинавіром, метилпреднізолоном, мідазоламом, триазоламом, силденафілом, триметопримом, сульфаметоксазолом, доксорубіцином.
Цизаприд: одночасне застосування цизаприду може спричинити посилення пролонгування інтервалу QT, шлуночкову аритмію і синдром тріпотіння/миготіння, тому їх не слід застосовувати одночасно.
Астемізол, альфентаніл: при їх одночасному застосуванні з азитроміцином необхідна обережність, оскільки для еритроміцину була встановлена посилена дія.
Азитромицин суттєво не взаємодіє з системою цитохрому Р450 у печінці, тому для нього не слід очікувати прояву фармакокінетичної взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів.
Нелфінавір: застосування нелфінавіру спричиняє збільшення рівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному введенні з нелфінавіром не рекомендується, є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.
Інші антибіотики: слід враховувати можливу перехресну резистентність між азитроміцином і макролідними антибіотиками (такими як еритроміцин), а також лінкоміцином і кліндаміцином.
Побочные действия
Побічні реакції класифіковані за частотою проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), у тому числі поодинокі випадки.
З боку системи крові: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія. У клінічних дослідженнях були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинний зв’язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.
Психічні розлади: рідко – агресивність, збудження, тривога та нервозність.
З боку нервової системи: нечасто – запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, астенія, безсоння, підвищена втомлюваність; дуже рідко – аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс.
З боку органів зору: рідко – порушення зору.
З боку органів слуху: рідко – порушення слуху, настання глухоти та/або дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з довготривалим застосуванням азитроміцину у великих дозах під час клінічних досліджень. Зазвичай ці симптоми мали оборотний характер.
З боку серця: рідко – посилене серцебиття, аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію). Були окремі повідомлення про подовження інтервалу QT і тріпотіння/миготіння шлуночків, артеріальну гіпотензію, пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует».
З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальний дискомфорт (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, диспепсія, гастрит, анорексія; рідко – запор, зміна кольору зубів і язика. Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення: рідко повідомлялося про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки, а також про поодинокі випадки фульмінантного гепатиту, некротичного гепатиту і дисфункції печінки.
З боку шкіри: нечасто – алергічні реакції, включаючи свербіж і висипи; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив’янку і світлочутливість; тяжкі шкірні реакції, а саме – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи: нечасто – артралгія.
З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи: нечасто – вагініт.
Системні порушення: рідко – анафілаксія, включаючи набряк, біль у грудях, кандидоз.
Лабораторні дослідження: часто – зниження кількості лімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів і зниження кількості бікарбонатів у крові; непоширені – підвищення вмісту білірубіну, сечовини, креатиніну у плазмі крові, збільшення активності АСТ, АЛТ, зміни вмісту калію у крові. Наведені зміни мали оборотний характер.
Побочные действия
Побічні реакції класифіковані за частотою проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), у тому числі поодинокі випадки.
З боку системи крові: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія. У клінічних дослідженнях були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинний зв’язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.
Психічні розлади: рідко – агресивність, збудження, тривога та нервозність.
З боку нервової системи: нечасто – запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, астенія, безсоння, підвищена втомлюваність; дуже рідко – аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс.
З боку органів зору: рідко – порушення зору.
З боку органів слуху: рідко – порушення слуху, настання глухоти та/або дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з довготривалим застосуванням азитроміцину у великих дозах під час клінічних досліджень. Зазвичай ці симптоми мали оборотний характер.
З боку серця: рідко – посилене серцебиття, аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію). Були окремі повідомлення про подовження інтервалу QT і тріпотіння/миготіння шлуночків, артеріальну гіпотензію, пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует».
З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальний дискомфорт (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, диспепсія, гастрит, анорексія; рідко – запор, зміна кольору зубів і язика. Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення: рідко повідомлялося про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки, а також про поодинокі випадки фульмінантного гепатиту, некротичного гепатиту і дисфункції печінки.
З боку шкіри: нечасто – алергічні реакції, включаючи свербіж і висипи; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив’янку і світлочутливість; тяжкі шкірні реакції, а саме – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи: нечасто – артралгія.
З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи: нечасто – вагініт.
Системні порушення: рідко – анафілаксія, включаючи набряк, біль у грудях, кандидоз.
Лабораторні дослідження: часто – зниження кількості лімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів і зниження кількості бікарбонатів у крові; непоширені – підвищення вмісту білірубіну, сечовини, креатиніну у плазмі крові, збільшення активності АСТ, АЛТ, зміни вмісту калію у крові. Наведені зміни мали оборотний характер.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Азитроміцин проникає крізь плаценту, однак не було виявлено шкідливого впливу препарату на плід. Відповідні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок відсутні. Тому азитроміцин можна застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Азитроміцин проникає у грудне молоко, тому рекомендується припинити годування груддю у період лікування і ще 2 дні після закінчення лікування.
Діти.
Препарат призначають дітям з масою тіла від 10 до 45 кг.
Відсутні дані щодо застосування препарату дітям віком до 1 року.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Негативного впливу не спостерігалося, але слід враховувати імовірність таких побічних ефектів як запаморочення, сонливість, порушення зору. При виникненні подібних реакцій необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю
Азитроміцин проникає крізь плаценту, однак не було виявлено шкідливого впливу препарату на плід. Відповідні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок відсутні. Тому азитроміцин можна застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Азитроміцин проникає у грудне молоко, тому рекомендується припинити годування груддю у період лікування і ще 2 дні після закінчення лікування.
Діти
Препарат призначають дітям з масою тіла від 10 до 45 кг.
Відсутні дані щодо застосування препарату дітям віком до 1 року.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Негативного впливу не спостерігалося, але слід враховувати імовірність таких побічних ефектів як запаморочення, сонливість, порушення зору. При виникненні подібних реакцій необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Специальные указания
Печінка є основним шляхом метаболізму та виведення азитроміцину, тому пацієнтам з тяжкою патологією печінки не слід застосовувати препарат.
У випадку появи ознак порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко розвивається, у поєднанні з жовтяницею, потемнінням сечі, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією, необхідно провести дослідження функції печінки.
Повідомлялося про випадки розвитку міастенічного синдрому та про загострення симптомів міастенії гравіс у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.
Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) слід з обережністю застосовувати азитроміцин, оскільки у таких хворих спостерігали збільшення його концентрації у плазмі крові на 33 %.
Алергічні реакції: у поодиноких випадках повідомлялося про ангіоневротичний набряк та анафілаксію. Деякі з цих реакцій зумовлювали розвиток рецидивних симптомів і потребували тривалішого спостереження і лікування.
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/миготіння шлуночків, спостерігалося при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження серцевої реполяризації, тому слід з обережністю призначати лікування пацієнтам:
– з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;
– які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, що продовжують інтервал QT, наприклад антиаритмічні препарати класу ІА і ІІІ, цизаприд, терфенадин;
– з порушенням електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
– з брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Дані про можливу лікарську взаємодію між алкалоїдами ріжків та азитроміцином відсутні, однак через теоретичну можливість виникнення ерготизму не слід одночасно призначати похідні ріжків і азитроміцин.
Стрептококові інфекції: азитроміцин не є препаратом першого вибору при лікуванні фарингіту і тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes. Немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину у профілактиці гострого ревматоїдного поліартриту.
Азитроміцин не показаний для лікування інфікованих опікових ран.
Як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад мікози).
З обережністю слід застосовувати препарат хворим з неврологічними або психічними розладами.
При застосуванні макролідних антибіотиків були повідомлення про можливість виникнення псевдомембранозного коліту. Тому цей діагноз слід враховувати при виникненні діареї у пацієнтів після початку лікування азитроміцином. При псевдомембранозному коліті протипоказані антиперистальтичні засоби.
Препарат містить сахарозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, дефіцитом сахарази-ізомальтази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
5 мл суспензії по 100 мг/5 мл та по 200 мг/5 мл містять 3,81 г та 3,7 г сахарози відповідно. Це слід враховувати при застосуванні препарату пацієнтам, хворим на цукровий діабет.
Специальные указания
Печінка є основним шляхом метаболізму та виведення азитроміцину, тому пацієнтам з тяжкою патологією печінки не слід застосовувати препарат.
У випадку появи ознак порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко розвивається, у поєднанні з жовтяницею, потемнінням сечі, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією, необхідно провести дослідження функції печінки.
Повідомлялося про випадки розвитку міастенічного синдрому та про загострення симптомів міастенії гравіс у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.
Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) слід з обережністю застосовувати азитроміцин, оскільки у таких хворих спостерігали збільшення його концентрації у плазмі крові на 33 %.
Алергічні реакції: у поодиноких випадках повідомлялося про ангіоневротичний набряк та анафілаксію. Деякі з цих реакцій зумовлювали розвиток рецидивних симптомів і потребували тривалішого спостереження і лікування.
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/миготіння шлуночків, спостерігалося при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження серцевої реполяризації, тому слід з обережністю призначати лікування пацієнтам:
з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;
які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, що продовжують інтервал QT, наприклад антиаритмічні препарати класу ІА і ІІІ, цизаприд, терфенадин;
з порушенням електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
з брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Дані про можливу лікарську взаємодію між алкалоїдами ріжків та азитроміцином відсутні, однак через теоретичну можливість виникнення ерготизму не слід одночасно призначати похідні ріжків і азитроміцин.
Стрептококові інфекції: азитроміцин не є препаратом першого вибору при лікуванні фарингіту і тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes. Немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину у профілактиці гострого ревматоїдного поліартриту.
Азитроміцин не показаний для лікування інфікованих опікових ран.
Як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад мікози).
З обережністю слід застосовувати препарат хворим з неврологічними або психічними розладами.
При застосуванні макролідних антибіотиків були повідомлення про можливість виникнення псевдомембранозного коліту. Тому цей діагноз слід враховувати при виникненні діареї у пацієнтів після початку лікування азитроміцином. При псевдомембранозному коліті протипоказані антиперистальтичні засоби.
Препарат містить сахарозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, дефіцитом сахарази-ізомальтази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
5 мл суспензії по 100 мг/5 мл та по 200 мг/5 мл містять 3,81 г та 3,7 г сахарози відповідно. Це слід враховувати при застосуванні препарату пацієнтам, хворим на цукровий діабет.
Условия хранения
Зберігати при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Готову суспензію зберігати при температурі не вище 25 °С протягом 5 днів.
Условия хранения
Термін придатності
3 роки.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Готову суспензію зберігати при температурі не вище 25 °С протягом 5 днів.
