Название
Теотард
Основные свойства, форма выпуска
круглі таблетки правильної форми, діаметром 10 мм з фаскою і насічкою з одного боку, білого кольору.
Категория назначения
За рецептом.
Состав
діюча речовина: 1 таблетка пролонгованої дії містить теофіліну 300 мг;
допоміжні речовини: метакрилатного сополімеру дисперсія, поліакрилатна дисперсія, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат.
Фармакотерапевтическая группа
Антиастматичні засоби для системного застосування. Ксантини. Код АТС R03D A04.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка.
Механізм дії теофіліну включає:
інгібування ензиму фосфодіестерази, що спричиняє підвищення рівнів цАМФ;
антагонізм по відношенню до аденозинових рецепторів;
інгібування внутрішньоклітинного вивільнення кальцію;
стимулювання вивільнення катехоламінів;
протизапальну дію через пригнічення активності Т-лімфоцитів, еозинофілів і нейтрофілів.
Теофілін має дві різні дії на дихальні шляхи пацієнтів з оборотними обструктивними захворюваннями: розслаблює гладку мускулатуру (бронходилатація) і пригнічує відповідь дихальних шляхів при стимуляції (небронходилатуючий протизапальний профілактичний ефект).
Показания
Симптоматичне лікування і профілактика бронхіальної астми, хронічного бронхіту та емфіземи легень.
Противопоказания
Підвищена чутливість до теофіліну, інших похідних ксантину (кофеїн, пентоксифілін, теобромін) або до будь-якої із допоміжних речовин, епілепсія; глаукома; порфірія; одночасне застосування теофіліну та ефедрину у дітей; гострий період інфаркту міокарда, гострі порушення серцевого ритму (гостра тахіаритмія), виражена артеріальна гіпертензія, гіпертиреоз, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, тяжкі порушення функцій печінки.
Применение
Таблетки застосовують перорально після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Доза препарату залежить від клінічного перебігу хвороби, маси тіла пацієнта, віку, особливостей метаболізму.
Дозування для дітей
Теотард не застосовують для лікування дітей до 12 років, оскільки пропоновану форму випуску складно дозувати для цього віку.
Дорослі та діти з масою тіла більше 45 кг
Початкова доза 300 мг на добу, розподілена на 2 прийоми (з інтервалом 12 годин). Через 3 дні у разі відсутності серйозних побічних дій дозу можна збільшити до 600 мг на добу, також розподілену на 2 прийоми.
Пацієнти літнього віку із серцево-судинними захворюваннями та/або порушеннями функції печінки і нирок
Добова доза препарату становить 8 мг/кг маси тіла.
Максимальний терапевтичний ефект починає проявлятися на 3-4-й день після початку лікування.
Дозування підбирається індивідуально, але зазвичай таблетки приймають 2 рази на добу. Лікування розпочинають з невеликих доз, які поступово збільшують до максимального терапевтичного ефекту. У пацієнтів з найбільш тяжким клінічним проявом симптомів слушним є застосування більш високих ранкових чи вечірніх доз.
Для пацієнтів у яких симптоми утримуються в нічний час або днем, незалежно від проведення іншої терапії або якщо вони не отримували теофілін, їх терапія може бути доповнена у вигляді рекомендованої одноразової ранішньої або вечірньої добової дози теофіліну.
При призначенні високих доз у ході лікування контролюють концентрації теофіліну у плазмі (терапевтична концентрація знаходиться у межах 10-15 мкг/мл).
Загальна доза не має перевищувати 24 мг/кг маси тіла для дітей і 13 мг/кг для дорослих. Незважаючи на це, рівень теофіліну у плазмі, визначений через 4-8 годин після застосування і не менш, ніж через три дні після кожної зміни дози, дає більш точну оцінку необхідності конкретної дози через наявність значних індивідуальних відмінностей у ступені виведення у окремих пацієнтів.
Наступна таблиця може бути використана як інструкція щодо правильного дозування. Концентрація у плазмі (мкг/мл) Результат Направлення (якщо клінічно показано)
> 10 Занадто низька Збільшення дози на 25 %
10-20 Нормальна Підтримуюча доза
20-25 Дуже висока Зменшення дози на 10 %
25-30 Дуже висока Пропуск наступної дози і подальше зменшення дози на 25 %
< 30 Дуже висока Пропуск наступних двох доз і подальше зменшення дози на 50 %
Передозировка
Тяжка інтоксикація може бути спричинена застосуванням дози понад 3 г у дорослих (40 мг/кг у дітей). Летальна доза може становити щонайменше 4,5 г у дорослих (60 мг/кг у дітей), але як правило, вона вища.
Симптоми: тяжкі симптоми можуть розвинутися через 12 годин після передозування лікарських форм з пролонгованим вивільненням.
Симптоми з боку травної системи: нудота, блювання (часто тяжке), діарея, епігастральний біль і гемотемезіс. Якщо болі в животі продовжуються, це може бути панкреатит.
Неврологічні симптоми: занепокоєння, тремор, м'язова гіпертонія, посилені рефлекси кінцівок і судоми, марення. Кома може розвинутися у дуже тяжких випадках.
Симптоми з боку серцево-судинної системи: синусова тахікардія є звичайною реакцією, ектопічний ритм, надшлуночкова і шлуночкова тахікардія, різке зниження артеріального тиску, артеріальна гіпотензія.
Симптоми порушення метаболізму: гіпокаліємія (через перехід калію з плазми в клітини), яка може розвинутися швидко і у тяжкій формі. Можуть спостерігатися гіперглікемія, гіпомагнезіємія, метаболітний ацидоз і рабдоміоліз.
Лікування: активоване вугілля або промивання шлунка є придатними при значному передозуванні протягом 1-2 годин після застосування. Багаторазові дози активованого вугілля, введеного перорально, можуть сприяти виведенню теофіліну. Терміново та багаторазово вимірюється концентрація калію в плазмі, коригується гіпокаліємія. У разі застосування великих кількостей калію може розвинутись гіперкаліємія під час відновлення. Якщо рівень калію у плазмі низький, слід якомога швидше виміряти концентрацію магнію у плазмі.
При лікуванні шлуночкових аритмій слід уникати таких антиаритмічних препаратів, що мають протисудомну дію, таких як лідокаїн, через ризик загострення судом.
При тяжких отруєннях концентрації теофіліну у плазмі вимірюються регулярно, до нормалізації показників. Для усунення блювання слід застосовувати антиеметики, такі як метоклопрамід або ондансетрон.
При тахікардії з адекватним серцевим дебітом – краще не застосовувати лікування. Бета-блокатори можна призначати в крайньому випадку, але не у випадку, якщо пацієнт хворіє на астму. Ізольовані судоми можна контролювати внутрішньовенним введенням діазепаму. Необхідно виключити наявність гіпокаліємії.
Взаимодействие
Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, примідон, аміноглютетимід, магнію гідроксид, ізопротеренол, літій, морацизин, рифампіцин, ритонавір та сульфінпіразон спричиняють збільшення кліренсу теофіліну, тому необхідно застосовувати його в більш високих дозах.
Зменшення кліренсу теофіліну і, відповідно, зниження дози може бути необхідним при застосуванні: алопуринолу, пробенециду, карбімазолу, ранітидину, циметидину, фторхінолонів (офлаксоцину, норфлоксацину, при застосуванні ципрофлоксацину необхідно зменшити дозу мінімум на 60 %, еноксацину – на 30 %,), макролідів (кларитроміцину, еритроміцину), антагоністів кальцію (дилтіазему, верапамілу), дисульфіраму, флуконазолу, інтерферону, ізоніазиду, метотрексату, мексилетину, нізатидину, пропафенону, пропранололу, окспентифіліну, пентоксифіліну, фенілбутазону, фуросеміду, іміпенему, лінкоміцину, парацетамолу, такрину, тиклопідину, вакцини проти грипу, тіабендазолу, вілоксазину гідрохлориду та пероральних контрацептивів. Слід уникати комбінації теофіліну і флувоксаміну. У разі неможливості уникнути цієї комбінації пацієнтам необхідноі приймати половину дози теофіліну та уважно контролювати плазмові концентрації теофіліну.
Одночасне застосування теофіліну з бета-блокаторами може антагонізувати його бронходилатуючий ефект; з кетаміном – може знизити судомний поріг; з доксапрамом – спричинити стимуляцію центральної нервової системи.
Теофілін може посилювати ефект діуретиків та резерпіну.
Теофілін може знижувати ефективність аденозину, літію карбонату та антагоністів бета-рецепторів.
З особливою обережністю слід застосовувати комбінації теофіліну і бензодіазепіну, галотану і ломустину. Наркоз галотаном може викликати серйозні порушення серцевого ритму у пацієнтів, які приймають теофілін.
Існують суперечливі докази потенціювання ефектів теофіліну при грипозних станах.
Слід уникати одночасного застосування препарату Теотард і великої кількості їжі та напоїв, що містять метилксантини (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола та подібні тонізуючі напої), лікарських препаратів, що містять похідні ксантину (кофеїн, теобромін, пентоксифілін), альфа і бета-адренергічні агоністи (селективні і неселективні) і глюкагон, зважаючи на потенціювання ефектів теофіліну.
Ксантини можуть потенціювати гіпокаліємію, обумовлену терапією бета-2-агоністами, стероїдами, діуретиками і гіпоксією. Це стосується госпіталізованих пацієнтів з тяжкою астмою та викликає необхідність контролювати рівні калію в сироватці крові.
Плазмова концентрація теофіліну може бути знижена одночасним застосуванням із препаратами рослинного походження, що містять звіробій (Hypericum perforatum).
Побочные действия
Побічні реакції зазвичай спостерігаються при плазмових концентраціях теофіліну > 20 мкг/мл.
У більшості випадків вони зникають при застосуванні більш низьких доз.
Побічні дії представлені з розподілом за системно-органними класами і невідомою частотою (з існуючих даних неможливо винести оцінку).
Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції.
Порушення з боку метаболізму і харчування: гіперурикемія, гіпокаліємія та/або гіперкальціємія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, рабдоміоліз.
Психічні порушення: збудження, безсоння, особливо у дітей; занепокоєння, марення.
Порушення з боку нервової системи: головний біль, тремор, сплутаність свідомості, судоми, дратівливість, запаморочення, порушення сну.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, подразнення шлунка, гастроезофагеальний рефлюкс, нудота, блювання, анорексія, випадкова діарея, стимуляція секреції кислоти шлункового соку.
Порушення з боку серця: пальпітація, аритмія, тахікардія.
Судинні порушення: зниження артеріального тиску.
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: підвищений діурез, особливо у дітей, затримка сечі у чоловіків літнього віку.
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: свербіж, висипання, кропив’янка, ексфоліативний дерматит.
Загальні розлади: підвищення температури тіла, відчуття жару, слабкість.
Побічні дії, що спостерігалися, у більшості випадків залежать від дози і їх можна уникнути за допомогою точного розрахунку та індивідуалізації дозування.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Теофілін проникає через плацентарний бар'єр. Адекватні дані добре контрольованих досліджень вагітних жінок відсутні. Не рекомендується призначення препарату під час вагітності, оскільки не доведена його безпечність.
Застосування препарату у період вагітності можливе лише при наявності суворих медичних показань, ретельному розрахунку дози і при проведенні контролю за станом матері та плода, оскільки теофілін у кінці вагітності може пригнічувати скорочення матки.
Годування груддю. Теофілін проникає у грудне молоко і може спричинити підвищену дратівливість новонародженого. Його застосування матерям, які годують груддю, допускається тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує ризик для новонародженого.
Діти
Препарат не застосовується для лікування дітей до 12 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Деякі побічні ефекти (наприклад запаморочення) можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами. Пацієнтів необхідно поінформувати, щоб вони не сідали за кермо і не працювали з небезпечними механічними засобами, доки не переконаються у тому, що вони нормально реагують на лікування.
Специальные указания
Теотард слід з обережністю призначати і тільки у разі гострої потреби при нестабільній стенокардії, захворюваннях серця, при яких може спостерігатися тахіаритмія; при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, порушенні функцій нирок та печінки, пацієнтам з виразковою хворобою в анамнезі і пацієнтам віком старше 60 років.
Застосування теофіліну при вираженому атеросклерозі судин, сепсисі можливе з обережністю під наглядом лікаря при наявності показань до застосування теофіліну.
Обмеження щодо застосування теофіліну при гастроезофагеальному рефлюксі пов’язане з впливом на гладкі м’язи кардіоезофагеального сфінктера, що може погіршити стан при гастроезофагеальному рефлюксі, посилюючи рефлюкс.
Тютюнопаління та вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу теофіліну і, відповідно, до зменшення його терапевтичного ефекту і необхідності застосування більш високих доз.
Під час лікування теофіліном необхідно проводити уважне спостереження та зменшити дозу при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю, хронічним алкоголізмом, порушенням функції печінки (особливо цироз), зі зниженою концентрацією кисню в крові (гіпоксемія), з постійно підвищеною температурою тіла, хворим на пневмонію або з вірусними інфекціями (особливо при захворюванні на грип) через можливе зниження кліренсу теофіліну. Одночасно необхідно контролювати рівні теофіліну у плазмі, що перевищують нормальні.
Необхідне проведення уважного спостереження при лікуванні теофіліном пацієнтів з серцевою аритмією, артеріальною гіпертензією, іншими кардіоваскулярними захворюваннями, гострими фебрильними станами.
У пацієнтів із судомними станами в анамнезі слід уникати застосування теофіліну і вдаватися до альтернативного лікування.
Підвищеної уваги вимагає застосування препарату у пацієнтів, які страждають безсонням, а також у чоловіків літнього віку з попереднім збільшенням передміхурової залози в анамнезі, через ризик затримки сечі.
У разі необхідності застосування амінофіліну (теофілін-етилендіамін), пацієнтам, які вже застосовували Теотард, необхідно знову моніторувати рівні теофіліну в плазмі.
Зважаючи на неможливість гарантувати біоеквівалентність між окремими препаратами, що містять теофілін з пролонгованим вивільненням, перехід від терапії препаратом Теотард таблетки з пролонгованим вивільненням до іншого препарату групи ксантинів з пролонгованим вивільненням, необхідно проводити за допомогою повторного титрування дози та після клінічної оцінки.
Теофілін може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот та рівень катехоламінів у сечі.
Условия хранения
Термін придатності
3 роки.
Умови зберігання
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати в оригінальній упаковці (у сухому, захищеному від світла місці) при температурі не вище 25 °С
