Розулип табл. п/плен. оболочкой 10 мг блистер №28

Название

РОЗУЛИП

Основные свойства, форма выпуска

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. таблетки по 10 мг: білого або майже білого кольору, круглі, трохи двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіруванням стилізованої літери Е з одного боку та номером 592 – з іншого, без або майже без запаху;

Категория назначения

За рецептом.

Состав

діюча речовина: розувастатин; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 5,34 мг, 10,68 мг, 21,36 мг або 42,72 мг розувастатину цинку (що відповідає 5 мг, 10 мг, 20 мг або 40 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, кросповідон, магнію стеарат, спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), макрогол 3350, тальк.

Фармакотерапевтическая группа

Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТС C10A A07.

Фармакологические свойства

Фармакодинаміка. Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази – ферменту, який регулює швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метил-глютарил-коензиму А в мевалонат, попередник холестерину. Головною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину. Розувастатин збільшує кількість печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ, у свою чергу, призводить до пригнічення синтезу ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Розувастатин зменшує підвищену кількість холестерину ЛПНЩ, загального холестерину та тригліцеридів, дещо збільшує кількість холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ). Він зменшує також кількість аполіпопротеїну В, холестерину неЛПВЩ, холестерину ЛПДНЩ, тригліцеридів ЛПДНЩ та дещо підвищує рівень аполіпопротеїну А-І. Розувастатин зменшує також співвідношення холестерину ЛПНЩ/холестерину ЛПВЩ, загального холестерину/холестерину ЛПВЩ, холестерину неЛПНЩ/холестерину ЛПВЩ та співвідношення аполіпопротеїну В/аполіпопротеїну А-І. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування ефект досягає 90 % від максимально можливого. Максимальний ефект, як правило, досягається через 4 тижні після початку лікування. Фармакокінетика. Всмоктування. (Cmax) розувастатину у плазмі досягається приблизно через 5 годин після перорального прийому. Біодоступність становить приблизно 20 %. Розподіл. Об’єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Майже 90 % розувастатину зв’язується з білками плазми, в основному з альбуміном. Метаболізм. Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10 %). Розувастатин є слабким субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Головним ізоферментом, що бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 менш активні. Головними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50 % менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90 % фармакологічної активності, направленої на пригнічення циркулюючої ГМГ-КоА- редуктази, забезпечується розувастатином. Виведення. Приблизно 90 % дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з фекаліями (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Решта активної речовини виводиться із сечею. Майже 5 % виявляється у сечі у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється при збільшенні дози. Середній геометричний кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7 %). Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, в процес печінкового захоплення розувастатину залучений мембранний переносник холестерину ОАТР-С. Переносник виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Після прийому декількох добових доз фармакокінетичні параметри не змінюються. Особливі групи пацієнтів. Вік і стать не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Порівняльні дослідження фармакокінетики розувастатину у хворих азіатської раси показали збільшення AUC та Cmax приблизно удвічі, порівняно з показниками європейців, що проживають в Європі та Азії. Впливу генетичних факторів та факторів навколишнього середовища на отримані відмінності у фармакокінетичних параметрах не виявлено. Фармакокінетичний аналіз різних етнічних груп не виявив клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та темношкірих пацієнтів. Хворі з нирковою недостатністю. У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок рівень концентрації розувастатину та N-дисметилу у плазмі суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Рівноважна концентрація розувастатину у плазмі пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50 % вищою, ніж у здорових добровольців. Хворі з печінковою недостатністю. Серед хворих з різним ступенем печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину, якщо бал за шкалою Чайлд-П’ю не перевищував 7. Однак у двох пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П’ю спостерігалося подовження періоду напіввиведення щонайменше удвічі. Досвід застосування розувастатину пацієнтам з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П’ю відсутній.

Показания

Первинна гіперхолестеринемія (тип ІІа, у тому числі гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія) або змішана дисліпідемія (тип ІІb) як доповнення до дієти, коли ефективність дієти або інших немедикаментозних засобів (наприклад фізичні вправи, зменшення маси тіла) є недостатньою. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та інших ліпідознижувальних засобів лікування (наприклад аферез ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ)) або у випадках, коли такі види лікування не є доречними.

Противопоказания

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату; - захворювання печінки у гострій фазі або при стійкому підвищенні рівнів трансаміназ невідомого ґенезу, що втричі перевищує норму; - тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв); - міопатія; - одночасне застосування циклоспорину; - вагітність, період годування груддю; - дитячий вік; - застосування жінкам репродуктивного віку, які не застосовують ефективних методів контрацепції. Доза 40 мг протипоказана пацієнтам, які мають підвищений ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу. Такими факторами є: - ниркова недостатність середнього ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв); - гіпотиреоз; - наявність спадкових захворювань м’язів в індивідуальному або сімейному анамнезі; - міотоксичність, спричинена іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами в анамнезі; - зловживання алкоголем; - стани, які можуть призвести до підвищення концентрації розувастатину у плазмі; - належність до азіатської раси; - одночасне застосування фібратів.

Применение

Перед початком лікування Розуліпом пацієнтам слід призначити стандартну дієту з низьким вмістом холестерину, якої слід дотримуватися протягом усього курсу лікування аторвастатином. Дозу потрібно підбирати індивідуально, відповідно до вихідного рівня ХЛПНЩ у крові, завдань терапії та її ефективності. Добову дозу препарату застосовують одноразово у будь-який період дня незалежно від прийому їжі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які раніше не лікувалися статинами або яких переводять з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг на добу. Для вибору початкової дози слід керуватися індивідуальним рівнем холестерину та враховувати ризик серцево-судинних ускладнень у майбутньому, а також ризик розвитку небажаних явищ. За необхідності дозу можна збільшувати до наступної не раніше ніж через 4 тижні. Оскільки у випадку застосування дози 40 мг побічні реакції виникають частіше, ніж при застосуванні менших доз, титрувати дозу до максимального рівня 40 мг слід лише пацієнтам із тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнтам з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не вдалося досягти бажаного результату при дозі 20 мг і які повинні перебувати під регулярним наглядом. На початку застосування дози 40 мг рекомендовано спостереження спеціаліста. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів віком від 70 років рекомендована початкова доза становить 5 мг. В інших випадках корекція дози залежно від віку не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю середнього ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) повинні розпочинати лікування з дози 5 мг на добу. Доза 40 мг протипоказана пацієнтам з нирковою недостатністю середнього ступеня. Застосування Розуліпу протипоказано пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю з балом 7 і нижче за шкалою Чайлд-П’ю збільшення системного впливу розувастатину не спостерігалося. Однак у пацієнтів з печінковою недостатністю з балом 8 і 9 за шкалою Чайлд-П’ю системний вплив розувастатину збільшувався. У таких пацієнтів слід контролювати печінкову функцію. Досвід застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністю з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П’ю відсутній. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки спостерігалося підвищення експозиції розувастатину, тому їм застосовувати Розуліп у дозі вище 10 мг слід з обережністю. Розуліп протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії. Раса. Збільшення системної концентрації розувастатину спостерігалося у пацієнтів азіатської раси. Рекомендована початкова доза таким пацієнтам становить 5 мг. Доза 40 мг розувастатину протипоказана цим пацієнтам. Максимальна добова доза становить 20 мг. Пацієнти, що мають схильність до розвитку міопатії. Рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг. Доза 40 мг протипоказана цим пацієнтам. Максимальна добова доза становить 20 мг.

Передозировка

Специфічного лікування при передозуванні Розуліпу не існує. У випадках передозування препарату проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Необхідно регулярно оцінювати функціональні печінкові проби та контролювати рівень креатинфосфокінази у сироватці крові. Оскільки розувастатин зв’язується з білками плазми крові, гемодіаліз не дає суттєвого зменшення концентрації препарату в плазмі.

Взаимодействие

Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину площа під кривою “концентрація-час” (AUC) розувастатину була в середньому у 7 разів більшою, порівняно з показником, отриманим у здорових добровольців. Одночасне застосування не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі. Антагоністи вітаміну К. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, на початку терапії або під час збільшення дози Розуліпу у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин або інші кумаринові антикоагулянти), може спостерігатися збільшення INR (міжнародне нормалізоване співвідношення). Відміна препарату або зменшення дози може призвести до зменшення INR. У таких випадках рекомендується моніторинг INR. Гемфіброзил та інші ліпідознижувальні засоби. Одночасне застосування розувастатину та геміфіброзилу призводить до збільшення максимальної концентрації (Cmax) розувастатину у плазмі та AUC розувастатину у 2 рази. Фармакокінетична взаємодія з фібратами не очікується, але є вірогідність фармакодинамічної взаємодії. Гемфіброзил, фенофібрати, інші фібрати та ліпідознижувальні дози нікотинової кислоти (дози, більші або еквівалентні 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо, у зв’язку з тим, що вони можуть викликати розвиток міопатії і при їх застосуванні як монотерапії. Доза 40 мг протипоказана для сумісного застосування з фібратами. Таким пацієнтам рекомендується розпочинати терапію з дози 5 мг. Езетиміб. Сумісне застосування розувастатину та езетимібу призводить до зміни AUC або (Cmax) обох препаратів у плазмі. Інгібітори протеази. Хоча точний механізм взаємодії невідомий, сумісне застосування інгібіторів протеази може різко посилювати дію розувастатину. Тому призначення Розуліпу ВІЛ-інфікованим пацієнтам, які вже приймають інгібітори протеази, не рекомендується. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію або магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину на 50 %. Цей ефект менш виражений, якщо антациди приймають через 2 години після прийому розувастатиту. Еритроміцин. Одночасне призначення розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20 % та Cmax розувастатину - на 30 %. Така взаємодія може виникнути через посилення моторики кишечнику в результаті прийому еритроміцину. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі слід враховувати при призначенні дози контрацептивів. Інші лікарські засоби. Клінічно значущої взаємодії з дигоксином не очікується. Ферменти цитохрому P450. Результати досліджень in vitro та in vivo показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Не відзначалося клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP 2C9 та CYP 3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP 2А6 та CYP 3A4). Одночасний прийом розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP 3A4) збільшує AUC розувастатину на 28 %. Таке незначне збільшення не має клінічного значення. Таким чином, взаємодії, пов’язаної з метаболізмом цитохрому Р450, не очікується. Лопінавір/ритонавір. Супутнє застосування розувастатину та комбінованого препарату, що містив два інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг), у здорових добровольців асоціювалося з приблизно дворазовим та п’ятиразовим збільшенням показників рівноважного AUC(0-24) та Cmax для розувастатину відповідно. Взаємодія між розувастатином та іншими інгібіторами протеази не вивчалася.

Побочные действия

Побічні реакції класифіковано за частотою виникнення: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10 000). З боку імунної системи: рідко поширені – реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку нервової системи: дуже поширені – головний біль, запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже поширені – запор, нудота, біль у животі; рідко поширені – панкреатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: непоширені – висипання, свербіж, кропив’янка. З боку опорно-рухового апарату: поширені – міалгія; рідко поширені – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. Загальні порушення: часто поширені – астенія. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення небажаних явищ дозозалежна. З боку сечовидільної системи: може розвинутися протеїнурія, в основному канальцева. Зміна кількості білка у сечі (від відсутності або слідів до ++ і більше) спостерігалася у < 1 % пацієнтів, які приймали 10-20 мг препарату, та приблизно у 3 % пацієнтів, які приймали 40 мг препарату. Незначне збільшення кількості білка у сечі (від відсутності або слідів до +) спостерігалося при прийомі 20 мг препарату. У більшості випадків протеїнурія зменшувалася або зникала самостійно при продовженні терапії і не є ознакою виникнення гострого або прогресування існуючого захворювання нирок; дуже рідко поширені – гематурія. З боку опорно-рухового апарату: міалгію, міопатію (включаючи міозит) і рідко рабдоміоліз з/без гострої печінкової недостатності спостерігали у пацієнтів, які застосовували всі дози розувастатину, особливо дози > 20 мг. Дозозалежне підвищення рівня креатинкінази (КК) спостерігалось у пацієнтів, які приймали розувастатин; у більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. При підвищенні рівня КК (у 5 і більше разів порівняно з верхньою межею норми) терапію розувастатином потрібно призупинити. З боку гепатобіліарної системи: як і при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне підвищення рівнів трансаміназ. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. Інші побічні реакції. Крім вищезазначених побічних реакцій, під час застосування розувастатину повідомлялося про такі побічні реакції. З боку нервової системи: дуже рідко поширені – полінейропатія, втрата пам'яті. З доку дихальної системи: невідомо – кашель, задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: невідомо – діарея. З боку гепатобіліарної системи: рідко поширені – підвищення рівня трансаміназ; дуже рідко поширені – жовтяниця, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: не відомо – синдром Стівенса-Джонсона. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко поширені – артралгія. З боку сечовидільної системи: дуже рідко поширені – гематурія. Загальні порушення: невідомо – набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні реакції: · порушення сну, включаючи безсоння та нічні жахи; · порушення статевої функції; · депресія; · виняткові випадки інтерстиціального захворювання легенів, особливо при тривалій терапії. Частота випадків рабдоміолізу, тяжких реакцій з боку нирок і печінки (головним чином підвищення рівня печінкових трансаміназ) була більшою при застосуванні дози 40 мг.

Дети, беременные, водители

Застосування у період вагітності або годування груддю. Розуліп протипоказаний у період вагітності та годування груддю. Жінки репродуктивного віку повинні вживати відповідних контрацептивних заходів. Якщо пацієнтка завагітніла під час застосування цього препарату, лікування слід негайно припинити. Невідомо, чи проникає розувастатин у грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик для немовлят, що отримують грудне молоко, під час лікування Розуліпом слід припинити годування груддю. Діти. Ефективність та безпека застосування розувастатину у дітей не встановлені. Тому Розуліп не застосовують у педіатричній практиці. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилися. Однак, враховуючи його фармакодинамічні властивості, малоймовірно, що Розуліп може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Однак слід мати на увазі, що під час терапії може виникнути запаморочення.

Специальные указания

Вплив на нирки. У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася протеїнурія, виявлена шляхом аналізу за допомогою індикаторної смужки, що переважно була канальцевою за походженням і в більшості випадків тимчасовою або короткочасною. Ця протеїнурія не була свідченням розвитку гострого або прогресуючого захворювання нирок. У постмаркетинговому періоді частота тяжких побічних реакцій з боку нирок була вищою при застосуванні дози 40 мг. Пацієнтам, які приймають препарат у дозі 40 мг, рекомендується періодично контролювати показники функції нирок протягом усього періоду лікування. Вплив на скелетні м’язи. Розувастатин (особливо у дозах >20 мг) може впливати на скелетно-м’язову систему, спричинюючи розвиток міалгії, міозиту та міопатії, і в разі прогресування призвести до рабдоміолізу. Дуже рідко повідомлялося про випадки рабдоміолізу при застосуванні езетимібу в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Фармакодинамічна взаємодія цих препаратів не може бути виключена, тому слід дотримуватись обережності при їх комбінованому застосуванні. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу, пов’язаного із застосуванням розувастатину, була вищою при застосуванні дози 40 мг. Визначення КК. Визначення КК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших вірогідних причин збільшення КК, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо початковий рівень КК збільшений (у 5 разів вищий за верхню межу норми), повторний тест слід проводити через 5-7 днів. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтвердить початковий високий рівень КК (у 5 разів вищий за верхню межу норми). Перед початком лікування. Розуліп, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід призначати з обережністю пацієнтам, які мають схильність до розвитку міопатії/рабдоміолізу. Факторами ризику можуть бути: - порушення функції нирок; - гіпотиреоз; - м’язові порушення в анамнезі або спадкові порушення м’язів; - токсичний вплив статинів або фібратів на м’язову систему в анамнезі; - захворювання печінки або вживання великої кількості алкоголю в анамнезі; - літній вік пацієнтів (від 70 років); - ситуації, що можуть призвести до підвищення рівнів препарату у плазмі. У цих випадках рекомендується проводити клінічний моніторинг, а також оцінювати співвідношення ризику і користі такого лікування. Якщо істотний рівень креатинфосфокінази перевищує у 5 разів верхню межу норми, лікування розувастатином розпочинати не можна. Під час лікування. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю у м’язах, судом і слабкості м’язів, які супроводжуються нездужанням чи підвищенням температури. У таких пацієнтів слід визначити рівень креатинкінази. Лікування слід припинити, якщо рівень креатинкінази значно збільшений (у 5 і більше разів від верхньої межі норми) або якщо м’язові симптоми різко виражені і спричиняють щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень креатинкінази менше 5-разового збільшення порівняно з верхньою границею норми). Якщо симптоми зникають і рівень КК повертається до фізіологічних рівнів, слід розглянути можливість повторного призначення розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у мінімальній дозі під ретельним контролем. Не спостерігалося ознак посилення впливу на скелетні м’язи при прийомі розувастатину та при супутній терапії. Однак повідомлялося про збільшення випадків міозитів та міопатій у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази одночасно з похідними фіброєвої кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими препаратами, інгібіторами протеази та макролідними антибіотиками. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому не рекомендується одночасне застосування Розуліпу та гемфіброзилу. Слід ретельно оцінювати співвідношення ризику та можливої користі при одночасному призначенні розувастатину з фібратами або ніацином. Одночасне застосування розувастатину у дозі 40 мг з фібратами протипоказане. Розуліп не слід призначати пацієнтам із гострими тяжкими станами, такими як сепсис, артеріальна гіпотензія, обширні хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольована епілепсія, що можуть бути факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу. Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, Розуліп слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які вживають надмірну кількість алкоголю і/або в анамнезі яких зазначені захворювання печінки. Рекомендується, щоб функціональні тести печінки проводилися до початку лікування та через 3 місяці після нього. Розуліп слід відмінити або зменшити дозу, якщо рівень трансаміназ сироватки більше ніж у 3 рази перевищує верхню межу норми. Частота побічних реакцій з боку печінки (головним чином підвищення рівня печінкових трансаміназ), про які повідомлялося у постмаркетинговому періоді, була вищою при застосуванні дози 40 мг. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, основне захворювання повинно лікуватися до початку терапії Розуліпом. Расова належність. Фармакокінетичні дослідження продемонстрували збільшення системної концентрації розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси порівняно з європейцями. Інгібітори протеази. Сумісне застосування з інгібіторами протеази не рекомендується. Інтерстиціальне ураження легень. У рідкісних випадках можливе інтерстиціальне ураження легень. Зазвичай ці випадки спостерігалися при довготривалому застосуванні статинів і проявлялися задишкою, непродуктивним кашлем, погіршенням загального стану (підвищена втомлюваність, втрата маси тіла, гарячка). Якщо виникла підозра на розвиток у пацієнтів інтерстиціального ураження легень, лікування статинами необхідно припинити. Цукровий діабет. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, при застосуванні розувастатину спостерігалося зростання HbAlc та рівнів глюкози у сироватці крові. Повідомлялося про зростання частоти захворювання на діабет при застосуванні розувастатину у пацієнтів із факторами ризику розвитку діабету. Непереносимість лактози. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактози Лаппа або мальабсорбцією глюкози/галактози не слід застосовувати цей препарат.

Условия хранения

Термін придатності. 2 роки. Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці. Упаковка.