Ондансетрон табл. п/о 4 мг блистер в пачке №10

Название

Ондансетрон 4 мг

Основные свойства, форма выпуска

таблетки круглої форми, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з двоопуклою поверхнею. На поперечному розрізі видно два шари.

Категория назначения

За рецептом.

Состав

діюча речовина: ондансетрон; 1 таблетка містить ондансетрону гідрохлориду дигідрату (у перерахунку на ондансетрон) 4 мг або 8 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат. Плівкове покриття: гідроксипропілцелюлоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), макрогол (ПЕГ 3000), триацетин, заліза оксид жовтий (Е 172), індигокармін (Е 132), тартразиновий лак (Е 102).

Фармакотерапевтическая группа

Протиблювотні засоби і препарати, що усувають нудоту. Антагоністи 5НТ3-рецепторів серотоніну.

Фармакологические свойства

Фармакодинаміка. Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджає або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з`ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювотного рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторну активність пацієнта і не чинить седативного ефекту. Фармакокінетика. Після перорального застосування ондансетрон повністю всмоктується шляхом пасивної абсорбції зі шлунково-кишкового тракту і піддається первинному метаболізму. Приблизно через 1,5 години після застосування препарату концентрація у плазмі крові досягає максимуму. Дози, що перевищують 8 мг, збільшують системну експозицію ондансетрону більшою мірою, ніж розподілені пропорційно. Це може бути ознакою редукції первинного метаболізму при великих пероральних дозах. Ондансетрон виводиться з системного кровообігу шляхом множинного ферментного метаболізму, у першу чергу у печінці. Із сечею у незмінному стані виводиться менше 5 % препарату. Розподіл ондансетрону при пероральному, внутрішньом’язовому або внутрішньовенному застосуванні однаковий: період напіввиведення – приблизно 3 години (у хворих літнього віку – 5 годин), об’єм розподілу при досягненні рівноважної концентрації майже 140 л. Зв’язування з білками плазми крові – 70-76 %. У пацієнтів із нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) зменшується як системний кліренс, так і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є незначне і клінічно незначуще збільшення періоду напіввиведення препарату. Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня, які знаходяться на хронічному гемодіалізі (дослідження проводилися у перерві між сеансами гемодіалізу). У пацієнтів із хронічною печінковою недостатністю тяжкого ступеня системний кліренс ондансетрону помітно зменшується зі збільшенням періоду напіввиведення (15-32 години). Відсутність ферменту CYP2D6 не впливає на фармакокінетику ондансетрону. Фармакокінетичні властивості ондансетрону не змінюються при повторному застосуванні. Біодоступність перорального ондансетрону і час напіврозпаду клінічно незначно підвищені у пацієнтів літнього віку. У жінок всмоктування пероральної дози відбувалося швидше і в більшому ступені, а системний кліренс і об’єм розподілу були меншими. Біодоступність препарату при вживанні їжі трохи вища, але антациди не чинять впливу на біодоступність.

Показания

Тошнота и рвота, вызванные цитотоксической химио-или лучевой терапией; послеоперационная тошнота и рвота

Противопоказания

Підвищена чутливість до компонентів препарату та до інших селективних антогоністів 5НТ3-рецепторів серотоніну; недостатність функції печінки, хірургічні операції на черевній порожнині; вагітність; період годування груддю; дитячий вік до 3 років (в даній лікарській формі

Применение

При проведенні цитостатичної терапії режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від ступеня вираженості блювотної реакції. Помірна еметогенна хіміотерапія і променева терапія Дорослим внутрішньо призначають: початково 8 мг за 1-2 години до початку протипухлинної терапії з подальшим прийомом ще 8 мг через 8-12 годин. Для профілактики пізньої або тривалої нудоти та блювання після перших 24 годин слід продовжити застосування препарату по 8 мг кожні 12 годин протягом 5 днів. При частковому високодозному опроміненні абдомінальної ділянки призначають по 8 мг кожні 8 годин. Препарат приймають протягом усього курсу хіміо- та променевої терапії, а також 1-2 дні (при необхідності - 3-5 днів) після її закінчення. Високоеметогенна хіміотерапія Дорослим внутрішньо призначають 24 мг ондансетрону (одночасно з дексаметазону фосфатом) за 1-2 години до початку хіміотерапії. Для профілактики пізнього блювання у наступні дні – по 8 мг 2 рази на добу протягом усього курсу хіміотерапії, а також 5 днів після її закінчення. Діти. У даній лікарській формі препарат не застосовують дітям віком до 3 років. Дози дітям розраховують, виходячі з площі поверхні тіла або маси тіла. При необхідності застосування ондансетрону у дозі 2 мг слід застосовувати препарат з відповідним дозуванням. Розрахунок дозування за площею поверхні тіла. Безпосередньо перед хіміотерапією призначають ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м2; внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. Пероральне застосування розпочинають через 12 годин і продовжують до 5 днів. Загальна добова доза ондансетрону не має перевищувати 32 мг. Розрахунок дозування за масою тіла. Безпосередньо перед хіміотерапією призначають ондансетрон (розчин для ін’єкцій) у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг маси тіла; внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. У подальшому можливе введення двох внутрішньовенних ін’єкцій з інтервалами 4 години. Загальна добова доза ондансетрону не має перевищувати 32 мг. Пероральне застосування розпочинають через 12 годин і продовжують до 5 днів. Маса тіла День 1-й Дні 2-6-й > 10 кг До 3 доз 0,15 мг/кг кожні 4 години внутрішньовенно перорально 4 мг кожні 12 годин Післяопераційні нудота і блювання Дорослим призначають по 16 мг за 1 годину до початку проведення анестезії. Дітям при даному показанні рекомендується застосовувати ондансетрон у вигляді розчину для ін’єкцій. Максимальна добова доза ондансетрону становить 32 мг, для пацієнтів із порушеннями функції печінки – 8 мг. Для всіх видів терапії Пацієнти літнього віку. Немає необхідності у зміні дозування. Хворі з порушенням функції нирок та печінки. У випадку порушення функції нирок немає необхідності змінювати звичайну частоту і дозування препарату. У випадку ураження печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а час напіврозпаду у плазмі зростає, тому максимальну дозу препарату необхідно зменшити до 8 мг на добу. Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну. Період напіввиведення ондансетрону у хворих з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж самої концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому немає потреби у зміні режиму дозування для цієї групи пацієнтів

Передозировка

Симптоми: порушення зору, запор, артеріальна гіпотензія, вазовагусні порушення із транзиторною атріовентрикулярною блокадою. Лікування: відміна препарату, симптоматична та підтримуюча терапія. Застосування протиблювотних заходів не рекомендується через протиблювотну дію самого препарату. Специфічного антидоту немає.

Взаимодействие

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з етанолом, темазепамом, фуросемідом та пропофолом. Ондансетрон метаболізується системою ферментів цитохромому Р459 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад, генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс ондансетрону буде незначним. Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад, фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується. За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу. Застосування Ондансетрону разом з препаратами, які подовжують інтервал QT, може призвести до додаткового подовження інтервалу QT. Супутнє застосування Ондансетрону з кардіотоксичними препаратами (наприклад, антракцикліни) може збільшити ризик розвитку аритмій.

Побочные действия

Побічна дія, відомості про яку наведені нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розподілена на такі категорії: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). Імунна система Рідко: реакції гіперчутливості негайного типу, часом тяжкі, можливі реакції анафілаксії, кропив’янка, бронхоспазм. Нервова система Дуже часто: головний біль. Часто: судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції і дискінезія без стійких клінічних наслідків). Рідко: запаморочення, головним чином під час швидкого внутрішньовенного введення препарату. Пригнічення центральної нервової системи, парестезії. Орган зору Рідко: скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення. Дуже рідко: минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування. У більшості випадків сліпота минає протягом 20 хвилин. Серцево-судинна система Часто: відчуття тепла або припливу крові. Нечасто: аритмії, біль у ділянці серця (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, тахікардія. Дихальна система та органи грудної порожнини Нечасто: гикавка, кашель. Травний тракт Часто: запор, діарея, сухість у роті. Гепатобіліарна система Нечасто: безсимптомне підвищення показників функції печінки, недостатність функції печінки. Загальні порушення: слабкість, непритомність. Ці випадки спостерігаються головним чином у пацієнтів, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин.

Дети, беременные, водители

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності. На період лікування препаратом годування груддю слід припинити. Діти. Дітям віком до 3 років препарат у даній лікарській формі не призначають. До з’ясування індивідуальної реакції на ондансетрон під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Специальные указания

Дуже рідко і головним чином при внутрішньовенному застосуванні ондансетрону зустрічаються тимчасові зміни ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT. Тому слід проявляти обережність при застосуванні препарату пацієнтам із порушеннями серцевого ритму або провідності, які отримують антиаритмічні засоби або β-адренергічні блокатори та пацієнтам зі значними електролітними порушеннями. Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібне ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування препарату. У дітей, які отримують ондансетрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, потрібно ретельно стежити за можливими порушеннями функції печінки. Пацієнти з порушеннями толерантності до вуглеводів, з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція, не повинні приймати цей препарат, враховуючи те, що до складу таблеток входять вуглеводи, у тому числі лактоза.

Условия хранения

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС. Зберігати у недоступному для дітей місці.