Название
ЗОФРАН™
Основные свойства, форма выпуска
прозора безбарвна рідина, практично не містить механічних домішок.
Категория назначения
За рецептом.
Состав
діюча речовина: ондансетрон; 1 мл розчину містить 2 мг ондансетрону (у формі дигідрату гідрохлориду); допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Фармакотерапевтическая группа
Протиблювальні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ3). Код АТС А04А А01.
Фармакологические свойства
Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з`ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювального рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту.
Показания
Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією. Профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання.
Противопоказания
Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування. Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату
Применение
удота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу. Дорослі Еметогенна хіміотерапія та променева терапія Рекомендована внутрішньовенна або внутрішньом’язова доза Зофрану – 8 мг у вигляді повільної ін’єкції безпосередньо перед лікуванням. Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату. Високоеметогенна хіміотерапія (наприклад високі дози циплатини) Зофран можна призначати у вигляді одноразової дози 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово безпосередньо перед хіміотерапією. Дози понад 8 мг (до 16 мг), можна застосовувати лише у вигляді внутрішньовенної інфузії на 50-100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. нижче «Інструкції для застосування»); інфузія має тривати не менше 15 хвилин. Одноразову дозу більшу за 16 мг застосовувати не можна (див. розділ «Особливості застосування»). Для високоеметогенної хіміотерапії 8 мг Зофрану можна вводити шляхом повільної внутрішньовенної (не менш ніж 30 секунд) або внутрішньом’язової ін’єкції безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим дворазовим внутрішньовенним або внутрішньом’язовим введенням 8 мг через 2 та 4 години або постійною інфузією 1 мг/годину протягом 24 годин. Ефективність Зофрану при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньовенним введенням дексаметазону натрію фосфату у дозі 20 мг перед хіміотерапією. Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату. Діти та підлітки ( віком від 6 місяців до 17 років) Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхні тіла або маси тіла дитини. Розрахунок дози згідно з площею поверхні тіла дитини Зофран слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м², внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих. Розрахунок дози згідно з масою тіла дитини Зофран слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг. Внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. У перший день можна ввести ще 2 внутрішньовенні дози з 4-годинним інтервалом. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих. Хворі літнього віку Зофран добре переноситься пацієнтами віком від 65 років і не потребує зміни дози, частоти та шляху введення препарату. Пацієнти з нирковою недостатністю Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Зофрану значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові – зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не має перевищувати 8 мг. Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну Період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж самої концентрації препарату, що й у хворих з непорушеним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна. Післяопераційні нудота і блювання Дорослі Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання рекомендована доза Зофрану становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції під час введення в наркоз. Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендована разова доза Зофрану становить 4 мг у вигляді внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції. Діти та підлітки (віком від 1 місяця до 17 років) Для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей, яких оперують під загальною анестезією, Зофран можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально – до 4 мг) шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції (не менше 30 секунд) до, під час, після введення у наркоз або після операції. Хворі літнього віку Досвід застосування Зофрану для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений, однак Зофран добре переноситься хворими, старшими 65 років, які отримують хіміотерапію. Пацієнти з нирковою недостатністю Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам із порушенням функції нирок. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Зофрану значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові – зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не має перевищувати 8 мг. Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну Період напіввиведення ондансетрону у суб’єктів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна. Інструкція для застосування. Ампули із Зофраном не містять консервантів і їх необхідно використовувати негайно після розкриття; розчин, що залишився, потрібно знищити. Ампули із Зофраном не можна автоклавувати. Сумісність з іншими рідинами для внутрішньовенних ін’єкцій Розчини для внутрішньовенного вливання потрібно готувати безпосередньо перед інфузією. Проте встановлено, що розчин ондансетрону зберігає стабільність протягом 7 днів при кімнатній температурі (до 25 °С) при денному світлі або в холодильнику при розчиненні в таких середовищах: 0,9 % розчин натрію хлориду, розчин глюкози 5 %, розчин манітолу 10 %, розчин Рінгера, 0,3 % розчин калію хлориду і 0,9 % розчин натрію хлориду, 0,3 % розчин калію хлориду і розчин глюкози 5 %. Встановлено, що ондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових і скляних флаконів. Було показано, що ондансетрон, розведений 0,9 % хлоридом натрію або 5 % глюкозою, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами. У разі необхідності тривалого зберігання препарату розчинення слід проводити у відповідних асептичних умовах. Сумісність з іншими препаратами Зофран можна призначати у вигляді внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/годину. Через Y-подібний ін`єктор разом із Зофраном при концентрації ондансетрону від 16 до 160 мкг/мл (тобто 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити: ;цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл, протягом 1-8 годин; ;5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад 2,4 г у 3 л або 400 мг у 500 мл) зі швидкістю не більше 20 мл/годину. Більш висока концентрація 5-фторурацилу може спричинити преципітацію ондансетрону. Розчин для інфузій 5-фторурацилу може містити до 0,045 % хлориду магнію на доповнення до інших наповнювачів, що є сумісними; ;карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл (наприклад від 90 мг в 500 мл до 990 мг в 100 мл) протягом 10-60 хвилин; ;етопозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл (наприклад від 72 мг в 500 мл до 250 мг в 1 л) протягом 30-60 хвилин; ;цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г, розведений у воді для ін`єкцій (наприклад 2,5 мл на 250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму) у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин; ;циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений у воді для ін`єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин; ;доксорубіцин у дозі від 10 мг до 100 мг, розведений у воді для ін`єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин; ;дексаметазон у дозі 20 мг, у вигляді повільної внутрішньовенної ін`єкції протягом 2-5 хвилин (при одночасному введенні 8 мг або 16 мг ондансетрону, розчиненого у 50-100 мл ін`єкційного розчину), протягом приблизно 15 хвилин. Оскільки дані препарати є сумісними, їх можна вводити через одну крапельницю, при цьому в розчині концентрації дексаметазону фосфату (у формі натрівої солі) будуть становити від 32 мкг до 2,5 мг в 1 мл, а ондансетрону – від 8 мкг до 1 мг в 1 мл.
Передозировка
Даних про передозування Зофрану недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. розділ «Побічні реакції»). Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У випадку передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу. Серед проявів передозування повідомлялось про такі як зорові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензія, вазовагальні прояви із транзиторною AV блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали. Специфічного антидоту не існує, тому у випадках передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію. Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може виявитися через антиеметичний вплив Зофрану.
Взаимодействие
Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лігнокаїном, тіопенталом або пропофолом. Ондансетрон метаболізується різноманітними ферментами цитохромому Р450 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатиніну буде незначним. З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють до порушення електролітного балансу (див. розділ «Особливості застосування»). Апоморфін Застосування ондасетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування. Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується. Трамадол За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу. Застосування Зофрану з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, може спричинять додаткове подовження цього інтервалу. Суміне застосування Зофрану з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад, антрациклінами) може збільшити ризик виникнення аритмій (див розділ «Особливості застосування»).
Побочные действия
Побічна дія, інформація про яку наведена нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розподілена на такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000). З боку імунної системи: рідко: реакції гіперчутливості негайного типу, інколи тяжкі, аж до анафілаксії. З боку нервової системи: дуже часто: головний біль; нечасто: судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогирний криз, дистонічні реакції і дискінезія без стійких клінічних наслідків); рідко: запаморочення під час швидкого внутрішньовенного введення препарату. З боку органів зору: рідко: скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення; дуже рідко: минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування. У більшості випадків сліпота минає протягом 20 хвилин. З боку серця: нечасто: аритмії, біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія; рідко: подовження інтервалу QT (включаючи тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes). З боку судин: часто: відчуття тепла або припливів; нечасто: гіпотензія. З боку дихальної системи та органів грудної порожнини: нечасто: гикавка. З боку травного тракту: часто: запор. З боку гепатобіліарної системи: нечасто: безсимптомне підвищення показників функції печінки. Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин. Повідомлялось про випадки печінкової недостатності у хворих на рак, які отримували супутнє лікування, включаючи потенційно гепатоцитотоксичну хіміотерапію та антибіотики. Загальні розлади Часто: місцеві реакції у ділянці внутрішньовенного введення. За даними післяреєстраційного спостереження повідомлялось про такі побічні реакції. З боку серцево-судинної системи: біль та дискомфорт у грудях, екстрасистоли, тахікардія, включаючи шлуночкову та надшлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь, відчуття серцебиття, синкопе, зміни ЕКГ. Реакції гіперчутливості: анафілактичні реакції, аніоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, свербіж, шкірні висипання, кропив’янка. З боку нервової системи: порушення ходи, хорея, міоклонус, невгамовність, відчуття печіння, протрузія язика, диплопія, парестезія. Загальні порушення та місцеві реакції: підвищення температури тіла, біль, почервоніння, печіння в місці введення. Інше: гіпокаліємія.
Дети, беременные, водители
Даних про передозування Зофрану недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. розділ «Побічні реакції»). Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У випадку передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу. Серед проявів передозування повідомлялось про такі як зорові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензія, вазовагальні прояви із транзиторною AV блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали. Специфічного антидоту не існує, тому у випадках передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію. Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може виявитися через антиеметичний вплив Зофрану. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами Психомоторні тести показали, що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії, але слід мати на увазі профіль побічних дій препарату при вирішенні питання про здатність керувати автотраспортом або роботі з іншими механізмами.
Специальные указания
ри лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості. Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Додатково за даними післямаркетингового спостереження були повідомлення про випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes) при застосуванні ондансетрону. Слід уникати застосування ондансетрону у пацієнтів з вродженим синдромом подовження QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з порушенням електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадіаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію. Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібний ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування Зофрану. У пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній області, застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому такі хворі підлягають ретельному нагляду після застосування ондансетрону.
Условия хранения
Термін придатності 3 роки. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 30 °С в зовнішній пачці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.
