Название
Ципробел
Основные свойства, форма выпуска
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки продовгуватої форми, вкриті оболонкою, білого кольору, з тисненням «500» та «SIP» та лінією розлому з одного боку, гладенькі – з іншого.
Состав
діюча речовина: ciprofloxacin;
1 таблетка містить ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату еквівалентно ципрофлоксацину 500 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон (К 30), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, покриття Sepifilm LP 770: гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, кислота стеаринова, титану діоксид (Е 171).
Фармакотерапевтическая группа
Антибактеріальні засоби групи фторхінолонів. Код АТС J01M A02.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати торпоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), необхідні в багатьох процесах, пов’язаних з ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.
Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язується з мутаціями сайту-мішені у бактеріальних топоізомеразах і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Одинарні мутації можуть скоріше призвести до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.
Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr-геном антибіотикорезистентності. Механізми резистентності, якими інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, можуть не впливати на антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Організми, стійкі до цих препаратів, можуть бути чутливі до ципрофлоксацину.
Мінімальна бактерицидна концентрація (MBC), як правило, не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (MIC) більш ніж у 2 рази.
Чутливість до ципрофлоксацину іn vitro
Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід звернутися за консультацією спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.
До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro нижчезазначені роди та види бактерій:
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Bacillus anthracis
Staphylococcus aureus
(метицилінчутливі ізоляти)
Staphylococcus saprophyticus
Streptococcus spp.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Aeromonas spp.
Moraxella catarrhalis
Brucella spp.
Neisseria meningitidis
Citrobacter koseri
Pasteurella spp.
Francisella tularensis
Salmonella spp.
Haemophilus ducreyi
Shigella spp.
Haemophilius influenzae
Vibrio spp.
Legionella spp.
Yersinia pestis
Анаеробні мікроорганізми
Mobiluncus
Інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis
Chlamydia pneumoniae
Mycoplasma hominis
Mycoplasma pneumoniae.
Різну чутливість до ципрофлоксацину виявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freudii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.
Вважається, що такі мікроорганізми виявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину:
Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium acnes).
Фармакокінетика. Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із дванадцятипалої кишки та верхнього відділу тонкої кишки.
Максимальні концентрації в плазмі крові досягаються через 60-120 хв. Біодоступність препарату становить приблизно 70-80 %. Об’єм розподілу в стані стійкої рівноваги досягає 2-3 л/кг. Оскільки зв’язування ципрофлоксацину з білками незначне (20-30 %), а речовина знаходиться в плазмі крові переважно в неіонізованій формі, майже вся кількість введеного препарату може вільно дифундувати в екстравазальний простір. У зв’язку з цим концентрації ципрофлоксацину в деяких рідинах і тканинах організму спроможні значно перевищувати рівень препарату в сироватці крові (зокрема, відзначається висока концентрація ципрофлоксацину в жовчі). Виділяється ципрофлоксацин в основному нирками (приблизно 45 % – у незміненому стані, приблизно 11 % – у вигляді метаболітів). Через кишечник виділяється інша частина дози (приблизно 20 % – у незміненому вигляді, приблизно 5 - 6 % – у вигляді метаболітів). Нирковий кліренс становить 3 - 5 мл/хв/кг, загальний кліренс – 8 - 10 мл/хв/кг. Період напіввиведення дорівнює 3 - 5 годин. У зв’язку з тим, що препарат виводиться різними шляхами, збільшення періоду напіввиведення спостерігається лише при значному порушенні функції нирок (можливе збільшення цього показника до 12 годин).
Показания
Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ципрофлоксацину.
– Інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин можна рекомендувати для лікування пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами;
– інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит), особливо інфекції, спричинені грамнегативними мікроорганізмами, зокрема Pseudomonas aeruginosa, або стафілококами;
– інфекції очей;
– інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
– інфекції статевих органів, включаючи аднексит, гонорею та простатит;
– інфекції органів черевної порожнини (інфекції травного тракту, жовчовивідних шляхів, перитоніт);
– інфекції шкіри та м’яких тканин;
– інфекції кісток та суглобів;
– сепсис;
– інфекції або високий ризик інфекцій (профілактика) у хворих з ослабленою імунною системою
(у тому числі під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії);
– вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами;
– профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitides.
Діти.
Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (вік дітей, які одержували лікування, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей з муковісцидозом легень (вік дітей, які одержували лікування, становив від 5 до 17 років).
Лікування препаратом можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик-користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколишніх тканин. Лікування дітей проводилося за вищенаведеними показаннями. Досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.
Дорослі та діти.
Зниження ризику виникнення або прогресування сибірки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.
Противопоказания
Підвищена чутливість до активної речовини або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові.
Применение
При призначенні слід брати до уваги діючу інструкцію для медичного застосування для належного застосування антибактеріального засобу.
Рекомендовані добові дози
Для дорослих
· Інфекції дихальних шляхів (залежно від тяжкості захворювання і збудника): від 2 × 500 мг до 2 × 750 мг.
· Інфекції сечовивідних шляхів:
– гострі, неускладнені: від 2 × 250 мг до 2 × 500 мг;
– цистит у жінок (до менопаузи): разова доза – 500 мг;
– ускладнені: 2 × 500 мг до 2 × 750 мг.
· Гонорея:
– екстрагенітальна: 2 × 250 мг;
– гостра, неускладнена: разова доза – 500 мг.
· Інфекції статевих органів:
– неускладнена гонорея (включаючи екстрагенітальні вогнища інфекції): 1 × 500 мг;
– аднексит, простатит, орхоепідидиміт: від 2 × 500 мг до 2 × 750 мг.
· Діарея: 2 × 500 мг.
· Інші інфекції (див. розділ «Показання»): 2 × 500 мг.
· При особливо тяжких, небезпечних для життя інфекціях, наприклад, при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз; при інфекціях кісток і суглобів, септицемії, перитоніті, зокрема, при наявності Pseudomonas, Staphylococcus або Streptоcoccus: 2 × 750 мг.
· Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitides: 1 × 500 мг.
Додаткова інформація щодо окремих груп хворих
Діти
Ускладнення муковісцидозу
Наявні дані свідчать на користь застосування ципрофлоксацину для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей з муковісцидозом легень (віком від 5 до 17 років), для лікування ускладнень муковісцидозу легень, спричинених Pseudomonas aeruginosa (досвід застосування тільки дітям віком від 5 до 17 років), у дозі 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально 2 рази на добу (максимальна добова доза – 1500 мг ципрофлоксацину) або 10 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла внутрішньовенно 3 рази на добу (максимальна добова доза – 1200 мг ципрофлоксацину).
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит
При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів та пієлонефриті доза становить 6-10 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла внутрішньовенно кожні 8 годин, але не більше максимальної дози 400 мг, або 10-20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально кожні 12 годин, але не більше максимальної дози 750 мг.
Режим дозування для пацієнтів літнього віку (> 65 років)
При лікуванні пацієнтів літнього віку слід застосовувати якомога нижчі дози ципрофлоксацину, залежно від ступеня тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.
Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки
У дорослих
· Порушення функції нирок:
– при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування;
– при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.
· Порушення функції нирок та гемодіаліз:
– при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування;
– при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.
· Порушення функції нирок та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах:
– пероральне застосування ципрофлоксацину у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у дозі 500 мг ципрофлоксацину.
· Порушення функції печінки: корекція дози не потрібна.
· Порушення функції нирок та печінки:
– при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування;
– при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентно або більше 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.
· Немає досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок або печінки.
Спосіб застосування
Таблетки слід ковтати не розжовуючи, запивати невеликою кількістю рідини. Можна приймати незалежно від вживання їжі.
Прийом препарату натще прискорює засвоєння активної речовини. У такому випадку його не слід приймати одночасно з молочними продуктами або напоями, збагаченими мінералами (молоко, йогурт, апельсиновий сік, збагачений кальцієм). Проте кальцій, що міститься у раціоні, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та бактеріологічного профілю. Важливо продовжувати лікування протягом принаймні 3 днів з моменту зникнення гарячки або клінічних симптомів. Середня тривалість лікування:
– 1 день при гострій, неускладненій гонореї та циститі;
– до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини;
– у хворих зі зниженим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії;
– при остеомієліті курс лікування може становити до 2 місяців;
– 7-14 днів при всіх інших інфекціях.
При інфекціях, спричинених стрептококами, лікування слід продовжити як мінімум до 10 днів для уникнення ризику розвитку ускладнень у подальшому.
При інфекціях, спричинених Chlamydia, курс лікування також має тривати щонайменше 10 днів.
Діти
· Ускладнення муковісцидозу
При ускладненнях муковісцидозу легень, спричиненого Pseudomonas aeruginosa, у дітей (віком від
5 до 17 років) тривалість лікування становить 10-14 днів.
· Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів або пієлонефрит
При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті, спричинених Escherichia coli, курс лікування становить 10-21 день.
Передозировка
Симптоми: оборотна токсична дія на паренхіму нирок. Можливе посилення проявів побічних реакцій.
Лікування: крім проведення звичайних заходів, рекомендується також контролювати функцію нирок та застосовувати антациди, що містять магній та кальцій, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину.
За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).
Взаимодействие
Антиаритмічні препарати класу Ia або ІІІ
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і антиаритмічних препаратів класу Ia або ІІІ, оскільки ципрофлоксацин може посилювати пролонгацію інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).
Формування хелатного комплексу
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв’язуючих полімерів (наприклад, севеламер, лантану карбонат), сукральфатів або антацидів, а також препаратів з великою буферною ємністю (наприклад, таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, знижується абсорбція ципрофлоксацину. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.
Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H2-рецепторів.
Харчові, у т.ч. молочні продукти
Слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію). Решта продуктів із вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.
Пробенецид
Пробенецид сповільнює виведення ципрофлоксацину з жовчю. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення рівня концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.
Метоклопрамід
Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному застосуванні), що призводить до скорочення часу досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові. На біодоступність ципрофлоксацину ніякого впливу не спостерігалося.
Омепразол
Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження максимальної концентрації у плазмі крові (Cmax) площі під кривою співвідношення «концентрація-час» (AUC) ципрофлоксацину.
Тизанідин
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові. Зі збільшенням концентрації тизанідину у сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні явища. Тому одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Теофілін
Сумісне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних ефектів. У поодиноких випадках такі побічні ефекти можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну у сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші похідні ксантину
Після одночасного застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.
Метотрексат
При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе сповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. У зв’язку з цим за пацієнтами, які одержують комбіновану терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, слід ретельно спостерігати.
Нестероїдні протизапальні препарати
Комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних препаратів (виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) може провокувати судоми.
Циклоспорин
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний частий контроль показника концентрації сироваткового креатиніну (2 рази на тиждень).
Антагоністи вітаміну K
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія ципрофлоксацину. Ризик може варіюватися залежно від інфекції, віку, загального стану хворого, тому складно оцінити точний вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (INR). Слід здійснювати частий контроль INR під час і одразу після сумісного введення ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону).
Глібенкламід
В окремих випадках одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять глібенкламід, може підвищити інтенсивність дії глібенкламіду (гіпоглікемія).
Дулоксетин
Одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоензиму CYP450 1A2 (таких як флювоксамін) може призвести до збільшення AUC і Сmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (див. розділ «Особливості застосування»).
Ропінірол
Одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, помірним інгібітором ізоензиму CYP450 1A2, призводить до збільшення AUC і Сmax ропініролу на 60 % і 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Лідокаїн
Одночасне застосування лікарських засобів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоензиму CYP450 1A2, зменшує кліренс лідокаїну, введеного внутрішньовенно, на 22 %. Хоча лікування з лідокаїном добре переносилося, після одночасного застосування з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, що може супроводжуватися побічними реакціями.
Клозапін
Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідне корегування дози клозапіну рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Силденафіл
Cmax та AUC силденафілу підвищується приблизно у 2 рази після перорального застосування 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід з обережністю призначати одночасно ципрофлоксацин із силденафілом, ретельно зважуючи ризик і користь.
Побочные действия
Частота виникнення побічних реакцій: дуже поширені (> 1/10); поширені (≥ 1/100, < 1/10); непоширені (≥ 1/1000, < 1/100); рідко поширені (≥ 1/10 000, < 1/1000); дуже рідко поширені (< 1/10 000).
Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові суперінфекції; рідко поширені – антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з можливим летальним наслідком).
З боку крові і лімфатичної системи: непоширені – еозинофілія; рідко поширені – лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; дуже рідко поширені – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (така, що загрожує життю), пригнічення кісткового мозку (таке, що загрожує життю).
З боку імунної системи: рідко поширені – алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк; дуже рідко поширені – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (такий, що загрожує життю), реакції, подібні до сироваткової хвороби.
З боку обміну речовин: непоширені – анорексія; рідко поширені – гіперглікемія.
Психічні порушення: непоширені – психомоторна збудливість/тривожність; рідко поширені – сплутаність свідомості, дезорієнтація, неспокій, підвищена сонливість, депресія, галюцинації; дуже рідко поширені – психози.
З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку; рідко поширені – парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, вертиго; дуже рідко поширені – мігрень, порушення координації, порушення нюху, гіперестезія, внутрішньочерепна гіпертензія; невідомо – периферична нейропатія і полінейропатія.
З боку органа зору: рідко поширені – порушення зору; дуже рідко поширені – порушення кольорового сприйняття.
З боку органа слуху: рідко поширені – дзвін у вухах, глухота; дуже рідко поширені – порушення слуху.
З боку серцево-судинної системи: рідко поширені – тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність; дуже рідко поширені – васкуліт; невідомо – подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, двонаправлена шлуночкова тахікардія (спостерігалася переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT).
З боку дихальної системи: рідко поширені – диспное (включаючи астматичні стани).
З боку травного тракту: поширені – нудота, діарея; непоширені – блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, диспептичні розлади, метеоризм; дуже рідко поширені – панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: непоширені – підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія; рідко поширені – порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний); дуже рідко поширені – некроз печінки (дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: непоширені – висипання, свербіж, кропив’янка; рідко поширені – реакції фоточутливості, поява неспецифічних пухирів; дуже рідко поширені – петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю).
З боку кістково-м’язової системи: рідко поширені – артралгія; непоширені – міалгії, артрити, підвищення м’язового тонусу, судоми м’язів; дуже рідко поширені – м’язова слабкість, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахілових), загострення симптомів міастенії.
З боку сечовивідних шляхів: непоширені – порушення функції нирок; рідко поширені – ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення: непоширені – неспецифічний больовий синдром, нездужання, гарячка; рідко поширені – набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз); дуже рідко поширені – порушення ходи.
Лабораторні показники: непоширені – підвищення рівня лужної фосфатази у крові; рідко поширені – відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення рівня амілази.
Небажані побічні явища, що належать до категорії підвищеної частоти у підгрупах пацієнтів, які отримують препарат внутрішньовенно або послідовно (після внутрішньовенного ведення – пероральний режим): поширені – блювання, транзиторне збільшення активності трансаміназ, висипання; непоширені – тромбоцитопенія, тромбоцитоз, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії, дизестезії, судоми, вертиго, запаморочення, порушення зору, порушення слуху, тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, транзиторна печінкова недостатність, жовтяниця, ниркова недостатність, набряк; рідко поширені – панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожилля.
Застосування дітям
Частота випадків артропатії грунтується на даних, одержаних у ході досліджень дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається часто (див. розділ «Особливості застосування»).
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат не призначають у період вагітності або годування груддю.
Діти.
Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (вік дітей, які одержували лікування, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень (вік дітей, які одержували лікування, становив від 5 до 17 років).
Лікування ципрофлоксацином можна призначати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколишніх тканин.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»).
Специальные указания
Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями
Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, препарат слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.
Пневмококи
Препарат не рекомендується для лікування пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.
Інфекції сечостатевих шляхів
Інфекції сечостатевих шляхів можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів ізолятами Neisseria gonorrhoeae. Якщо підозрюється або відомо, що інфекції сечостатевих шляхів спричинені N. gonorrhoeae, особливо важливо отримати інформацію про ступінь резистентності до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість до препарату на основі результатів лабораторних досліджень.
Порушення серцевої діяльності
Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Побічні реакції»). Загалом, пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими до впливу препарату на інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами, що можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу Ia або ІІІ), та хворим із факторами ризику щодо зазначених станів (наприклад, пролонгація QT в анамнезі, некорегована гіпокаліємія).
Діти
Доведено, що ципрофлоксацин, як і інші лікарські засобі цієї групи, може спричиняти артропатію опорних суглобів у молодих тварин. Застосування ципрофлоксацину дітям, хворим на муковісцидоз, не надає жодних доказів пошкодження хрящової тканини або суглобів, асоційованого з лікуванням. Застосування ципрофлоксацину за іншими показаннями, окрім лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, дітям, хворим на муковісцидоз легень (віком 5-17 років), лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених E. coli (віком 1-17 років), і сибірської виразки після контакту не вивчалося. Досвід застосування ципрофлоксацину дітям з іншими показаннями обмежений.
Підвищена чутливість до препарату
У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину, про що слід негайно повідомити лікаря.
У вкрай поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У цих випадках прийом ципрофлоксацину слід призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).
Травний тракт
У випадку виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може загрожувати життю з можливим летальним наслідком), яке потребує негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцин перорально 4 × 250 мг/добу). Лікарські засоби, що інгібують перистальтику, протипоказані.
Може спостерігатися минуще збільшення активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.
Кістково-м’язова система
При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість, запалення) про це слід повідомити лікаря і припинити лікування антибіотиком. При цьому слід тримати уражену кінцівку у спокої і уникати невідповідного фізичного навантаження (оскільки може підвищитися ризик розриву сухожилля).
Розрив сухожилля (переважно ахіллового) спостерігався переважно при застосуванні препарату пацієнтам літнього віку або у зв’язку з попереднім лікуванням глюкокортикоїдами.
Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями з боку сухожиль в анамнезі, асоційованими з лікуванням хінолонами.
Нервова система
Хворі на епілепсію і пацієнти, які мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад, зниження судомного порога, судоми в анамнезі, зниження кровообігу у судинах мозку, зміни у структурі головного мозку або інсульт), можуть приймати ципрофлоксацин лише у випадку, коли очікувана користь перевищує можливий ризик, оскільки такі хворі належать до групи ризику через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи.
У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до стану, що загрожує життю пацієнта. У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити і негайно звернутися до лікаря.
Шкіра і підшкірна клітковина
Ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості, тому пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, слід уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.
Цитохром Р450
Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ензимів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, які метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові пов’язане з інгібуванням їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, може спричиняти специфічні побічні ефекти.
Вплив на результати лабораторних аналізів
Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на флору Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту у культурі мікобактерій, призводячи до хибнонегативних результатів аналізу посіву від пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.
Условия хранения
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
