Название
ЦЕТИРИЗИН-АСТРАФАРМ
Основные свойства, форма выпуска
Таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого кольору. На розломі видно два шари.
Категория назначения
Без рецепта.
Состав
діюча речовина: cetirizine;
1 таблетка містить цетиризину дигідрохлорид*;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; покриття «СелеКоат™» (гіпромелоза, поліетиленгліколь (макрогол) 6000, титану діоксид (Е 171)).
* у перерахуванні на 100 % речовину 10 мг.
Фармакотерапевтическая группа
Антигістамінні засоби для системного застосування. Похідні піперазину.
Код АТС R06A E07.
Показания
– Симптоматична терапія сезонного та постійного алергічного риніту (таких симптомів як ринорея, свербіж у носі, чхання), а також неназальних симптомів, пов’язаних із кон’юнктивітом;
– свербіж та кропив’янка різних типів, включаючи хронічну ідіопатичну кропив’янку.
Применение
Підвищена чутливість до цетиризину або до інших компонентів препарату, а також до гідроксизину та до будь-яких похідних піперазину. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 10 мл/хв); рідкісні спадкові форми непереносимості галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози.
Передозировка
Симптоми: порушення свідомості, діарея, запаморочення, слабкість, головний біль, мідріаз, свербіж, безсоння, седативний ефект, сонливість, ступор, тахікардія, тремор, затримка сечі, підвищена втомлюваність, нездужання, неспокій. Передозування у дітей може спричинити збудження.
Лікування. Специфічний антидот цетиризину невідомий. При передозуванні рекомендована симптоматична та підтримуюча терапія. Промивання шлунка слід проводити якнайшвидше після застосування препарату з подальшим прийомом активованого вугілля. Цетиризин погано виводиться при проведенні гемодіалізу; ефективність перитонеального діалізу не встановлена.
Взаимодействие
Дослідження фармакокінетичної взаємодії проводились для цетиризину та псевдоефедрину, циметидину, кетоконазолу, еритроміцину, азитроміцину; фармакокінетичних взаємодій не спостерігалось. У ході дослідження багаторазового застосування теофіліну (400 мг 1 раз на добу) та цетиризину спостерігалося незначне (16 %) зниження кліренсу цетиризину, тоді як диспозиція теофіліну не порушувалась при одночасному прийомі цетиризину.
Застосування цетиризину з циметидином, гліпізидом, діазепамом та псевдоефедрином не продемонструвало доказів побічних фармакодинамічних взаємодій.
Застосування цетиризину з азитроміцином, еритроміцином, кетоконазолом, теофіліном та псевдоефедрином не продемонструвало доказів побічних клінічних взаємодій. Окрім того, одночасне застосування цетиризину з макролідами або кетоконазолом ніколи не призводило до клінічних змін на ЕКГ.
Під час багаторазового застосування ритонавіру (600 мг 2 рази на добу) та цетиризину (10 мг на добу) тривалість експозиції до цетиризину збільшилась приблизно на 40 %, тоді як диспозиція ритонавіру дещо порушувалась (-11 %) при одночасному прийомі цетиризину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами поки що невідома. Однак необхідно дотримуватись особливої обережності при одночасному застосуванні разом зі снодійними і седативними засобами, а також з алкоголем. Застосування цетиризину одночасно з лікарськими засобами, що чинять ототоксичну дію, наприклад гентаміцином, може маскувати такі симптоми ототоксичності як шум у вухах, запаморочення.
Об’єм абсорбції цетиризину не знижується при прийомі їжі, але час абсорбції зменшується на 1 годину.
Побочные действия
Цетиризин при застосуванні у рекомендованих дозах має незначний побічний вплив на ЦНС, що включає сонливість, втомлюваність, запаморочення та головний біль. У деяких випадках повідомлялося про парадоксальну стимуляцію ЦНС.
Хоча цетиризин є селективним антагоністом периферичних H1-рецепторів, повідомлялося про поодинокі випадки утруднення сечовипускання, порушення акомодації ока, сухості у роті.
Повідомлялося про випадки порушення функції печінки, які характеризувалися підвищенням рівнів ферментів печінки, що супроводжувалися підвищеним рівнем білірубіну. Зазвичай стан нормалізувався після припинення прийому препарату.
З боку серця: тахікардія.
З боку системи крові: тромбоцитопенія.
З боку нервової системи: парестезія, судоми, рухові розлади, дисгевзія, непритомність, тремор, порушення тонусу (дистонія), дискінезія.
З боку органів зору: порушення акомодації ока, нечіткість зору, мимовільні рухи очного яблука.
З боку травного тракту: діарея.
З боку сечовидільної системи: дизурія, енурез.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання на шкірі, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, стійка медикаментозна еритема.
Загальні порушення: астенія, нездужання, набряк.
З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичний шок.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки (підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, ГГТП та білірубіну).
З боку психіки: нервове збудження, тривожність, агресивність, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, безсоння, нервовий тик.
Лабораторні дослідження: збільшення маси тіла.
Побічні ефекти у дітей:
з боку травного тракту: діарея;
з боку психіки: сонливість;
з боку дихальної системи: риніт;
загальні порушення: підвищена втомлюваність.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат не застосовують у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Пацієнтам, які керують автотранспортом або обслуговують механізоване обладнання, необхідно враховувати реакцію власного організму на препарат (див. розділ «Побічні ефекти»).
Одночасний прийом препарату з іншими засобами, що пригнічують ЦНС, може спричинити додаткове послаблення уваги та зменшити працездатність.
Діти.
Протипоказаний дітям віком до 6 років.
Специальные указания
При застосуванні терапевтичних доз не було продемонстровано клінічно значущої взаємодії з алкоголем (при концентрації алкоголю у крові 0,5 г/л). Проте рекомендовано уникати одночасного вживання алкоголю.
Цетиризин-Астрафарм з обережністю призначають пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, з епілепсією чи з ризиком виникнення судом, а також пацієнтам літнього віку.
Показники ниркового кліренсу можуть бути змінені у пацієнтів літнього віку через зниження ниркової функції, тому застосовувати препарат цій категорії пацієнтів слід з обережністю.
Не перевищувати рекомендоване дозування. Добову дозу слід зменшити у 2 рази для хворих із нирковою і печінковою недостатністю.