Форсаж табл. жев. 100 мг №1

Название

Форсаж таблетки жув. по 100 мг №1 (1х1)

Основные свойства, форма выпуска

білі, трикутні, двоопуклі таблетки з позначенням «25» з одного боку; білі, трикутні, двоопуклі таблетки з позначенням «50» з одного боку; білі, трикутні, двоопуклі таблетки з позначенням «100» з одного боку.

Категория назначения

За рецептом.

Состав

діюча речовина: 1 таблетка містить 35,12 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 25 мг силденафілу; 1 таблетка містить 70,24 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 50 мг силденафілу; 1 таблетка містить 140,48 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 100 мг силденафілу; допоміжні речовини: калію полакрилін; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний; аспартам (Е 951); натрію кроскармелоза; ароматизатор м’ятний; лактоза, моногідрат; повідон КЗ0.

Фармакотерапевтическая группа

Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код АТС G04B E03.

Фармакологические свойства

Фармакодинаміка. Форсаж є пероральним препаратом, що застосовується для лікування порушень ерекції у чоловіків. Препарат являє собою цитратну сіль силденафілу, селективний інгібітор циклічної гуанозинмонофосфат (цГМФ)специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у звільненні окису азоту (NO) в кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. NO активує фермент гуанілатциклазу, що спричиняє підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), розслаблення гладких м’язів кавернозного тіла і посилення припливу до них крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефективність азотного окису (NO), пригнічуючи фосфодіестеразу типу 5 (ФДЕ5), що відповідає за деградацію цГМФ у кавернозному тілі. Коли при сексуальній стимуляції відбувається локальне вивільнення NO, пригнічення ФДЕ5 силденафілом спричиняє підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок чого настає розслаблення гладких м’язів і посилюється приплив крові до кавернозного тіла. Застосування силденафілу у рекомендованих дозах неефективне при відсутності сексуальної стимуляції. Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним відносно ФДЕ5. Його вплив на ФДЕ5 сильніший, ніж інших відомих фосфодіестераз (вдесятеро сильніший, ніж ФДЕ6, у 80 разів – ніж ФДЕ1, у 700 разів – ніж ФДЕ2, ФДЕЗ, ФДЕ4, ФДЕ7 – ФДЕ11). Зокрема, силденафіл має у 400 разів кращу селективність відносно ФДЕ5, ніж ФДЕЗ, цГМФ специфічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь у процесах регуляції серцевих скорочень. Порушення зору При застосуванні силденафілу в дозі 100 мг у деяких пацієнтів через 1 годину виявлено (за допомогою тесту «Farnsworth-Munsell 100») легке, мінливе порушення розрізнення кольору (синього/зеленого); через 2 години після прийому препарату ці зміни минали. Ймовірним механізмом порушення кольорового зору вважають пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro показують, що ефект силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності відносно ФДЕ5. Силденафіл не впливає на гостроту зору, контрастність сприйняття, електроретинограми, внутрішньоочний тиск або пупілометрію. Ефективність. Ефективність силденафілу, яку оцінювали стосовно здатності препарату забезпечувати настання і збереження ерекції, достатньої для проведення статевого акту, була продемонстрована та зберігалася при тривалому застосуванні препарату (один рік). Під час дослідження при прийомі силденафілу в дозах 25 мг, 50 мг, 100 мг покращення ерекції спостерігалося у 62 %, 74 %, 82 % відповідно. Крім поліпшення еректильної функції, аналіз МІЕФ (міжнародний індекс еректильної функції) показав, що лікування силденафілом підвищує також оргазм і задоволення від статевого акту. При лікуванні силденафілом покращення було відмічено у 59 % хворих на цукровий діабет; у 43 % хворих, що перенесли радикальну простатектомію: у 83 % хворих з травмою спинного мозку. Фармакокінетика. У межах рекомендованого діапазону доз фармакокінетика силденафілу є пропорційною дозі. Препарат видаляється з організму переважно шляхом біотрансформації у печінці (в основному, за участю цитохрому Р450 ЗА4) з утворенням активного метаболіту із властивостями, подібними до силденафілу. Всмоктування. Силденафіл швидко всмоктується після прийому внутрішньо з абсолютною біодоступністю в середьому 41 % (25 - 63 %). Силденафіл пригнічує ФДЕ5-фермент in vitro до 50 % при концентрації 3,5 nM. Середня концентрація в плазмі після вживання силденафілу у дозі 100 мг є приблизно 18 ng/mL, або 38 nM. Максимальні концентрації, які спостерігалися в плазмі, реєструвалися через 30-120 хв (у середньому 60 хв) після перорального прийому натще. У випадках, коли препарат приймають разом із дуже жирною їжею, швидкість всмоктування зменшується і затримка Тmax дорівнює в середньому 60 хв, а зменшення Сmax – в середньому 29 %, однак ступінь абсорбції не порушується (AUC знижувалась на 11 %). Розподіл. Середній об’єм розподілу силденафілу у рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить про його проникнення у тканини. Як силденафіл, так і його головний циркулюючий N-дисметиловий метаболіт приблизно на 96 % зв’язаний з білками плазми. Зв’язування з білками не залежить від загальних концентрацій препарату. У здорових добровольців, які отримували силденафіл (1 раз у дозі 100 мг), через 90 хв після прийому препарату в еякуляті було зареєстровано менше 0,0002 % речовини (у середньому 188 нг) від прийнятої дози. Метаболізм. Силденафіл метаболізується, головним чином, ізоферментами печінки, локалізованими в мікросомах, CYРЗА4 (головний шлях) та CYP2С9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-диметиляції силденафілу. Цей метаболіт характеризується селективністю до ФДЕ5, подібною до силденафілу, але його активність відносно ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50 % від селективності вихідного препарату. Концентрації цього метаболіту в плазмі становлять приблизно 40 % від відповідних концентрацій силденафілу. N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий час напіввиведення дорівнює приблизно 4 години. Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину з кінцевим терміном напіввиведення 3-5 годин. При пероральному застосуванні силденафіл екскретується у вигляді метаболітів, головним чином з фекаліями (приблизно 80 % прийнятої дози) і меншою мірою з сечею (приблизно 13 % прийнятої дози). Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп. Пацієнти літнього віку. Здорові добровольці літнього віку (65 років і старші) мали знижені показники кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 90 % більшими, ніж у здорових молодих осіб (18-45 років). Враховуючи вікову залежність у зв’язуванні з білками, відповідне підвищення концентрації вільного силденафілу в плазмі становило майже 40 %. Пацієнти з недостатністю функції нирок. У добровольців з легкою (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) недостатністю функції нирок фармакокінетика силденафілу не змінювалася після його прийому внутрішньо в разовій дозі 50 мг. У добровольців з тяжкою (кліренс креатиніну £ 30 мл/хв) недостатністю функції нирок кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та Cmax (88 %), порівнянно з добровольцями, такими ж за віком, які не мали порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax для N-дисметилового метаболіту значно підвищувалися (відповідно на 200 % та 79 %) у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Пацієнти з недостатністю функції печінки. У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (Чайлд-П’ю, А і В) кліренс силденафілу зменшувався, що було причиною збільшення AUC (84 %) та Cmax (47 %), порівнянно з такими ж за віком добровольцями, у яких не діагностовано печінкову недостатність. Фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (Чайлд-П’ю, С) не досліджували. Дані доклінічних досліджень, що базувались на загальноприйнятих дослідженнях безпеки, токсичності доз, що повторюються, генотоксичності, канцерогенності та токсичного впливу на репродукцію, не показали особливого ризику для людини.

Показания

Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії Форсажу потрібне сексуальне збудження.

Противопоказания

Застосування Форсажу протипоказане пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до діючої або будь-якої допоміжної речовини. Завдяки впливу на обмін оксиду азоту/цГМФ силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів при їх одноразовому або тривалому застосуванні, тому його спільне призначення з донорами оксиду азоту, органічними нітратами або органічними нітритами у будь-якій формі постійно або періодично протипоказане. Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана (наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність). Прийом Форсажу протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, сталося це через попередній прийом інгібітору ФDE5 чи ні. Безпека силденафілу не вивчалася у нижчезазначених підгрупах пацієнтів, і тому цим пацієнтам його застосування протипоказане: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодіестераз сітківки).

Применение

Таблетки призначені для перорального прийому. Для реалізації ефекту силденафілу необхідне статеве збудження. Дорослі. Рекомендована доза для дорослих становить 50 мг, яку приймають, за необхідності, приблизно за 1 годину до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Активність Форсажу може виявлятися через більший термін при прийомі з їжею порівняно з прийомом натще. Пацієнти з порушеннями функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну< 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти з порушеннями функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад, при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг. Пацієнти, які застосовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії, пацієнтам, які отримують супутню терапію ритонавіром, рекомендується не перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 годин. Стартову дозу 25 мг потрібно рекомендувати пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол). З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на тлі терапії альфа-блокаторами до застосування Форсажу. Крім того, слід розпочати призначення препарату з найменших доз. Діти. Форсаж не показаний для застосування особам віком до 18 років. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна.

Передозировка

У ході досліджень за участю здорових добровольців при разовому прийомі препарату у дозі до 800 мг небажані ефекти були подібними до тих, які спостерігалися при прийомі більш низьких доз Форсажу, але частота їх виникнення та ступінь тяжкості збільшувалися. У випадках передозування потрібно, за необхідності, застосовувати симптоматичну терапію. Слід зазначити, що діаліз не може прискорити виведення препарату, тому що силденафіл міцно зв’язаний з білками плазми і не виводиться з сечею.

Взаимодействие

Вплив інших препаратів на силденафіл. Дослідження in vitro: метаболізм силденафілу опосередковується, головним чином, цитохромом Р450 (CYP), а саме його ізоформами ЗА4 (основний шлях) та 2С9 (другорядний шлях). Отже, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити виведення силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищити його виведення. Дослідження in vivo: популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження продемонстрував зменшення кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні його з інгібіторами CYP ЗА4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYРЗА4, при супутньому прийомі силденафілу у дозі 50 мг у здорових добровольців спричиняв збільшення його концентрації у плазмі на 56 %. Коли призначали разову дозу 100 мг Форсажу з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP ЗА4 (500 мг двічі на добу протягом 5 днів), системна доза силденафілу AUC (площа під кривою) зростала на 182 %. Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру (1200 мг тричі на добу), який також є інгібітором CYP ЗА4, призводив до збільшення Сmax силденафілу на 140 %, AUC – на 210 %. Форсаж не впливав на фармакокінетику саквінавіру. Сильні інгібітори CYP ЗА4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть виявляти більш виражені ефекти. Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, який є високоспецифічним інгібітором Р450, на стадії рівноважних концентрацій (500 мг двічі на добу) з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300 % збільшення (в 4 рази) максимальної концентрації Cmax силденафілу і 1000 % збільшення (в 11 разів) AUC силденафілу у плазмі крові. Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі була приблизно 200 нг/мл, тоді як при застосуванні тільки силденафілу ці концентрації становили 5 нг/мл. Це пов’язано з ритонавірзумовленими ефектами на ізоферменти Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Коли доза силденафілу для суб’єктів, які отримують інгібітор CYP3A4, застосовувалася згідно з рекомендаціями, концентрація силденафілу в плазмі не перевищувала 200 нM для будь-якого пацієнта і препарат мав добру толерантність. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду і алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. Інгібітори CYP2С9 (такі як толбутамід, варфарин), інгібітори CYP2D6 (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди і відповідні діуретики, інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту і блокатори кальцієвих каналів не впливали на фармакокінетику силденафілу. У здорових добровольців не доведено впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на AUC, Cmax, Tmax, швидкість виведення та період напіввиведення силденафілу або його основних метаболітів. Вплив Форсажу на інші препарати. Дослідження in vitro: силденафіл є слабким інгібітором ізоформ цитохрому Р450, а саме 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК50 > 150 mM). При застосуванні його в рекомендованих дозах максимальна концентрація силденафілу в плазмі досягає приблизно 1 mМ, отже, малоймовірно, що Форсаж здатний змінити виведення субстратів цих ізоферментів. Дослідження in vivo: силденафіл посилює гіпотензивний ефект при короткочасному і тривалому застосуванні нітратів, тому одноразове або курсове застосування донорів оксиду азоту, органічних нітратів або органічних нітритів у будь-яких формах із силденафілом протипоказане. Коли силденафіл (25 мг, 50 мг і 100 мг) застосовували хворим на доброякісну гіперплазію простати одночасно з терапією a-блокатором доксазозином (4 мг і 8 мг), яка підтримувалась на стабільному рівні, простежувалося додаткове зниження артеріального тиску на 7/7 рт.ст., 9/5 рт.ст. і 8/4 рт.ст. відповідно і середні додаткові скорочення артеріального тиску на 6/6 рт.ст., 11/4 рт.ст. і 4/5 рт.ст. відповідно. Коли силденафіл і доксазозин призначали одночасно пацієнтам, стійким до доксазинтерапії, спостерігалися нечасті випадки симптоматичної постуральної гіпотензії. Її ознаки включали запаморочення і порушення координації при дії світла, але не втрату свідомості. Супутнє лікування силденафілом пацієнтів, які отримують альфа–адреноблокаторну терапію, може призвести до виникнення симптоматичної гіпотензії у деяких пацієнтів. Ознак суттєвої взаємодії силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), кожен з яких метаболізується CYP2С9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не змінює рівноважну фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеаз, саквінару та ритонавіру, які є інгібіторами CYP3A4. Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг). Силденафіл (50 мг) не підсилював гіпотензивного ефекту алкоголю у здорових добровольців, які мали максимальний рівень алкоголю в крові 0,08 % (80 мг/ дл). Не спостерігалось взаємодії силденафілу у дозі 100 мг і амлодипіну у хворих на артеріальну гіпертензію. Середнє додаткове зниження систолічного артеріального тиску становило 8 мм рт.ст., діастолічного – 7 мм рт. ст. Аналіз безпеки показав відсутність різниці в профілі побічних реакцій у пацієнтів, які приймають силденафіл окремо та з антигіпертензивними препаратами.

Побочные действия

Побічні явища були транзиторними, легкими та помірними. Під час досліджень частота і тяжкість зростали при збільшенні дози. Природа побічних ефектів у ході досліджень з варіабельною дозою, що більшою мірою відображає рекомендований режим дозування, була подібною до такої під час досліджень з фіксованою дозою. Найчастішими побічними ефектами були головний біль і припливи. Дуже часті побічні прояви – частота понад 1/10 Розлади нервової системи – головний біль. Порушення з боку серцево-судинної системи – вазодилатація (припливи). Часті – частота 1/100-1/10 Розлади нервової системи – запаморочення. Розлади зору – аномальний зір (затуманення зору, підвищена чутливість до світла), хроматопсія (помірного ступеня, транзиторна, головним чином – кольоровий зір). Порушення з боку серцево-судинної системи - пальпітація (відчуття серцебиття). Порушення з боку дихальної системи – риніт (закладеність носа). Розлади травного тракту – диспепсія. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, небажані ефекти були подібні, але виникали частіше. Застосування силденафілу не впливало на частоту захворюваності на інфаркт міокарда та показник летальності внаслідок серцево-судинних захворювань. У післяреєстраційний період спостерігалися нетипові або малопоширені реакції на тлі прийому препарату: імунна система – реакції гіперчутливості (включаючи шкірні висипання); нервова система – епілептичний напад, рецидив епілептичного нападу; серцево-судинні – тахікардія, артеріальна гіпотензія, синкопе, носові кровотечі; травний тракт – блювання; розлади зору – біль в очах, почервоніння очей; репродуктивна система - пролонгована ерекція та/або пріапізм.

Дети, беременные, водители

Застосування у період вагітності або годування груддю Форсаж не призначений для застосування жінкам. Діти Форсаж не показаний для застосування особам віком до 18 років. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами Досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводили. Оскільки під час клінічних досліджень силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, пацієнти повинні знати свою реакцію на прийом Форсажу, перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Специальные указания

Для діагностики порушень ерекції, визначення можливих причин захворювання та призначення адекватного лікування необхідно ретельно вивчити історію хвороби пацієнта та провести ретельні медичні обстеження. Для ефективності дії Форсажу необхідна сексуальна стимуляція. Із сексуальною активністю пов’язаний певний ступінь ризику через можливість серцевого нападу. Отже, перш ніж розпочати курс будь-якого лікування порушень ерекції, лікар повинен перевірити стан серцево-судинної системи пацієнта. Препарати, призначені для лікування еректильної дисфункції, не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. Після впровадження препарату у широку медичну практику повідомлялося про серйозні серцево-судинні ускладнення, які за часом збігаються з прийомом силденафілу. До них належать інфаркт міокарда, раптова серцева смерть, вентрикулярна аритмія, цереброваскулярна геморагія та транзиторна ішемічна атака. Більшість, але не всі з цих пацієнтів мали попередні серцево-судинні фактори ризику. Переважна кількість таких випадків спостерігалася протягом або відразу після сексуального навантаження, незначна частина – через короткий період після прийому силденафілу без сексуальної активності. Інші випадки траплялися через години або дні після прийому силденафілу та сексуального навантаження. Таким чином, неможливо встановити пряму залежність таких випадків від застосування силденафілу, сексуального навантаження, супутніх серцево-судинних захворювань, комбінації цих факторів або інших факторів. У здорових добровольців при разовому прийомі силденафілу в дозі до 100 мг не виявлено клінічно суттєвих змін ЕКГ. Середнє максимальне зниження систолічного тиску у пацієнта в горизонтальному положенні після перорального прийому препарату в дозі 100 мг становило 8,34 мм рт. ст. Відповідна зміна діастолічного тиску у пацієнта у горизонтальному положенні становила 5,3 мм рт. ст. Нижче, ніж звичайно, але короткочасно артеріальний тиск знижувався у пацієнтів, які одночасно приймали нітрати. У ході досліджень силденафіл виявляв системну вазодилатуючу дію, що призводила до минущого зменшення артеріального тиску. Цей ефект має невелике значення або взагалі не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Проте до призначення силденафілу лікар повинен ретельно зважувати ризик небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з певними супутніми захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена чутливість до вазодилататорів спостерігається у хворих із лівошлуночковою обструкцією (аортальний стеноз, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія), а також із множинними проявами системної атрофії, що зустрічається в поодиноких випадках і проявляється тяжким порушенням автономного контролю артеріального тиску. Форсаж у дозі 100 мг 1 раз на день при пероральному прийомі у пацієнтів з тяжкими захворюваннями серця (стеноз > 70 % щонайменше однієї коронарної артерії) знижує показники середнього систолічного тиску спокою та діастолічного тиску на 7 % та 6 % відповідно порівняно з вихідним рівнем. Середній легеневий систолічний тиск знизився на 9 %. Силденафіл не виявляв ніякого ефекту на серцевий викид та кровотік у стенозованих коронарних артеріях внаслідок покращення (приблизно на 13 %) аденозинстимульованого резерву кровотоку (у коронарних артеріях з та без стенозу). У хворих з еректильною дисфуцією та стабільною стенокардією, які регулярно приймали антиангінальні препарати (за винятком нітратів) та застосовували силденафіл 100 мг 1 раз на день внутрішньо, було відмічено збільшення тривалості тредміл-тесту (19,9 с; 95 % довірчий інтервал 0,9-38,9 с) та середнього часу виконання фізичного навантаження до загострення симптомів стенокардії 423,6 та 403,7 с порівняно з плацебо. У пацієнтів із супутньою артеріальною гіпертензією, які одночасно приймають два та більше антигіпертензивних препарати, силденафіл у дозі 100 мг 1 раз на день внутрішньо покращував ерекцію на 71 %, збільшував кількість успішних сексуальних спроб на 62 % Кількість побічних ефектів була такою ж, як і у пацієнтів інших популяцій, які приймали три та більше антигіпертензивних препарати. У ході всіх досліджень із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, повідомлялося про неартеріальну передню ішемічну невропатію зорового нерва (NAION), що є причиною зменшення або втрати зору. Більшість цих пацієнтів мали такі фактори ризику, як зменшене співвідношення глибина/площа («застійний диск»), вік понад 50 років, діабет, артеріальна гіпертензія, захворювання коронарних судин, гіперліпідемія і куріння. Не було встановлено жодних причинних зв’язків між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 і виникненням NAION. Лікар повинен попередити пацієнтів, які вже мали прояви NAION, про можливий рецидив NAION. Пацієнтів потрібно попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі раптового погіршення зору. У пацієнтів з віковою дегенерацією сітківки силденафіл у дозі 100 мг 1 раз на день внутрішньо добре переносився та не виявляв клінічного ефекту при дослідженні зорових фукцій у тестах (гострота зору, сітка Амслера, розпізнання кольору, «штучний потік світла», периметрія за Гамфреєм та фотострес). Силденафіл рекомендується застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно застосовують альфа-адреноблокатори, оскільки в деяких випадках це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Для того, щоб мінімізувати ризик розвитку постуральної гіпотензії, слід досягти стабілізації показників артеріального тиску за допомогою альфа–блокаторів до застосування силденафілу. Слід починати застосування силденафілу з низьких доз. Крім того, лікарі повинні розповісти пацієнтам, що робити у разі виникнення симптомів постуральної гіпотензії. У деяких пацієнтів із вродженим пігментним ретинітом відзначені генетичні дефекти фосфодіестерази сітківки. Немає жодної інформації щодо безпеки призначення силденафілу пацієнтам з пігментним ретинітом, тому цій групі пацієнтів силденафіл слід призначати з обережністю. Дослідження тромбоцитів людини in vitro свідчать, що силденафіл посилює антиагрегаційний ефект натрію нітропрусиду (донатора NO). Немає жодної інформації з безпеки призначення силденафілу пацієнтам зі схильністю до кровотечі або з гострою виразкою шлунка, тому цій групі пацієнтів силденафіл слід призначати з обережністю. Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляції, кавернозні фібрози або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають захворювання, що можуть призвести до розвитку пріапізму (такі як серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія). Безпека і ефективність комбінації силденафілу з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчались. Отже, призначення таких комбінацій не рекомендується. Після перорального прийому разової дози 100 мг силденафілу не спостерігалося ніякого впливу на рухливість та морфологічні властивості сперматозоїдів у здорових добровольців. Про раптове зниження та втрату слуху повідомлялося у незначній кількості випадків під час постмаркетингових досліджень при застосуванні інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більша частина цих пацієнтів мали фактори ризику раптового зниження чи втрати слуху. Жодних причинних зв’язків застосування інгібіторів ФДЕ5 та раптового зниження та втрати слуху у пацієнтів не встановлено. У випадку раптового зниження та втрати слуху пацієнтам слід рекомендувати припинити застосування силденафілу та негайно проконсультуватися з лікарем.

Условия хранения

Термін придатності 2 роки. Умови зберігання Препарат не потребує спеціальних температурних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.