Метамін табл. в/о 1000 мг №30

Название

Метамин таблетки, п/о, по 1000 мг

Основные свойства, форма выпуска

Таблетки, вкриті оболонкою.

Категория назначения

За рецептом.

Состав

діюча речовина: metformin hydrochloride; 1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 500 мг, 850 мг, 1000 мг; допоміжні речовини: повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гідроксипропілметилцелюлоза.

Фармакотерапевтическая группа

Пероральні гіпоглікемічні засоби, за виключенням інсулінів. Код АТС А10В А02.

Фармакологические свойства

Фармакодинаміка. Метформін знижує гіперглікемію, не призводить до розвитку гіпоглікемії. На відміну від сульфонілсечовини не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових добровольців. Знижує у плазмі крові як вихідний рівень глюкози, так і рівень глюкози після прийому їжі. Метформін діє 3 шляхами: – спричиняє зниження вироблення глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; – поліпшує захоплення та утилізацію периферичної глюкози у м'язах за рахунок збільшення чутливості до інсуліну; – сповільнює всмоктування глюкози у кишечнику. Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT). Незалежно від своєї дії на глікемію метформін спричиняє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. Фармакокінетика. Всмоктування. Після перорального прийому метформін майже повністю абсорбується з травного тракту, 20-30 % виводиться з фекаліями. Час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступність становить близько 50-60 %. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і сповільнюється. Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація в крові нижче, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, і досягається приблизно через той самий час. Еритроцити ймовірніше за все представляють другу камеру розподілу. Середній об’єм розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63-276 л. Метаболізм. Метформін виводиться у незміненому вигляді із сечею. Метаболітів у людини не виявлено. Виведення. Нирковий кліренс метформіну не перевищує 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому дози період напіввиведення становить близько 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно кліренсу креатині ну, і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Показания

Цукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежний) при неефективності дієтотерапії, особливо у хворих, які страждають на ожиріння; – як монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або сумісно з інсуліном для лікування дорослих; – як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей старше 10 років.

Противопоказания

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату; – діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, діабетична кома; – порушення функції нирок; – гострі захворювання, що перебігають з ризиком розвитку порушень функції нирок: дегідратація (при діареї, блюванні), пропасниця, тяжкі інфекційні захворювання, стани гіпоксії (шок, сепсис, ниркові інфекції, бронхолегеневі захворювання); – значні клінічні прояви гострих і хронічних захворювань, що можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (серцева або дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда та ін.); – серйозні хірургічні операції і травми (коли доцільним є проведення інсулінотерапії); – порушення функції печінки; – хронічний алкоголізм, гостре отруєння алкоголем; – молочнокислий ацидоз (у т.ч. в анамнезі); – застосування не менше 2-х днів до і протягом 2-х днів після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень із введенням йодовмісної контрастної речовини; – дотримання гіпокалорійної дієти (менше ніж 1000 кал/добу). Не рекомендовано застосовувати препарат особам старше 60 років, які виконують важку фізичну працю, що пов’язано з підвищеним ризиком розвитку у них молочнокислого ацидозу.

Применение

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами. Дорослі. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг (Метамін®, таблетки, вкриті оболонкою, по 500 мг або 850 мг) 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту. Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг на добу, розподілена на 3 прийоми. При лікуванні високими дозами застосовують Метамін®, таблетки, вкриті оболонкою, по 1000мг. У випадку переходу до лікування препаратом Метамін® необхідно припинити прийом протидіабетичного засобу. Комбінована терапія сумісно з інсуліном. Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг препарату Метамін® 2-3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну підбирають відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові. Монотерапія або комбінована терапія сумісно з інсуліном. Діти. Препарат Метамін® застосовують дітям старше 10 років. Зазвичай початкова доза складає 500 мг або 850 мг препарату Метамін® 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів визначення рівня глюкози в сироватці крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту. Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, розподілена на 2-3 прийоми. У пацієнтів літнього віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозировка

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалось. Але в цьому випадку спостерігався розвиток молочнокислого ацидозу. Ранніми симптомами молочнокислого ацидозу є нудота, блювання, діарея, підвищення температури тіла, біль у животі, біль у м’язах, у подальшому можуть відмічатися затримка дихання, запаморочення, порушення свідомості і розвиток коми. Лікування: у випадку появи ознак молочнокислого ацидозу лікування препаратом необхідно припинити, хворого терміново госпіталізувати і, визначивши концентрацію лактату, уточнити діагноз. Найбільш ефективним заходом виведення з організму лактату і препарату є гемодіаліз. Терапія симптоматична.

Взаимодействие

Не рекомендований одночасний прийом даназолу для уникнення гіперглікемічної дії останнього. За необхідності лікування даназолом і після припинення прийому останнього потрібна корекція дози препарату Метамін® під контролем рівня глікемії. Прийом алкоголю підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу під час гострої алкогольної інтоксикації, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. Під час прийому препарату слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять спирт. Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Радіологічні дослідження із застосуванням рентгеноконтрастних засобів можуть викликати розвиток молочнокислого ацидозу у хворих на цукровий діабет на тлі функціональної ниркової недостатності. Застосування препарату Метамін® слід припинити за 48 годин до і не поновлювати раніше 2 днів після рентгенологічного дослідження з використанням рентгеноконтрастних речовин. Комбінації, що потребують особливої обережності. Хлорпромазин. При прийомі у великих дозах (100 мг на добу) підвищує глікемію, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози препарату Метамін® та контроль рівня глікемії. Глюкокортикостероїди (ГКС) системної та місцевої дії знижують толерантність до глюкози, підвищують глікемію, іноді викликаючи кетоз. При лікуванні ГКС і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози Метаміну під контролем рівня глікемії. Діуретики. Одночасний прийом петльових діуретиків може призвести до розвитку молочнокислого ацидозу через можливу ниркову недостатність. Не слід призначати Метамін®, якщо рівень креатиніну в крові перевищує 135 мкмоль/л у чоловіків і 110 мкмоль/л у жінок. Призначення у вигляді ін’єкцій β2 симпатоміметиків. Підвищують глікемію внаслідок стимуляції β2-рецепторів. У цьому випадку потрібен контроль глікемії. За необхідності рекомендується призначення інсуліну. При одночасному призначенні препарату Метамін® з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, акарбозою, саліцилатами можливе посилення його гіпоглікемічної дії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібітори АПФ). Інгібітори АПФ можуть призводити до зниження рівня глюкози в крові, тому їх застосування можливе у разі особливої обережності. При необхідності дозу протидіабетичного засобу треба відкоригувати на період застосування та після відміни цих препаратів.

Побочные действия

Побічні реакції визначаються з такою частотою: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), інколи (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення. З боку травного тракту: дуже часто (особливо на початку лікування) – нудота, блювання, «металевий» присмак у роті, відсутність апетиту, метеоризм, діарея, біль у животі. Повільне збільшення дози знижує побічні явища з боку травного тракту. Симптоми, як правило, минають самостійно. Призначення антацидів, похідних атропіну або спазмолітиків послаблюють вказані симптоми. Щоб запобігти розвитку цих побічних реакцій, рекомендується призначати препарат під час або наприкінці прийому їжі 2-3 рази на добу. Метаболічні порушення: дуже рідко (при тривалому лікуванні) – молочнокислий ацидоз (потрібна відміна лікування). Зниження всмоктування вітаміну В12 супроводжується зниженням його рівня в сироватці крові. З боку нервової системи: часто – порушення смаку. З боку гепатобіліарної системи: окремі повідомлення – зниження показників функції печінки, медикаментозний гепатит, котрі нівелюються при відміні метформіну. З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко – шкірні висипання, свербіж, кропив’янка. При деяких станах прийом препарату підвищує ймовірність розвитку лактоцидозу. Ймовірність розвитку лактоцидозу може зростати у випадку передозування.

Дети, беременные, водители

Застосування у період вагітності або годування груддю. При плануванні вагітності, а також у випадку настання вагітності при застосуванні препарату його прийом необхідно відмінити і призначити інсулінотерапію. При терапії метформіном пацієнтка має повідомити лікаря у разі настання вагітності. Мати та новонароджений підлягають спостереженню, оскільки дані щодо проникнення метформіну в грудне молоко відсутні. Цей препарат протипоказаний для застосування у період годування груддю. За необхідності застосування препарату у період годування груддю його слід припинити. Діти. Препарат застосовують для лікування дітей старше 10 років. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Монотерапія метформіном не призводить до гіпоглікемії та не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, що потребують концентрації та підвищеної уваги. Але пацієнта необхідно повідомити про те, що при комбінації метформіну з іншими протидіабетичними засобами (препарати сульфонілсечовини, інсулін, репаглінід) існує ризик розвитку гіпоглікемії.

Специальные указания

Молочнокислий ацидоз є рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що може виникнути як результат акумуляції метформіну гідрохлориду. Зареєстровані випадки виникнення молочнокислого ацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом та печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Фактори ризику виникнення молочнокислого ацидозу: погано регульований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов’язаний з гіпоксією. Молочнокислий ацидоз характеризується м’язовими судомами, ацидозною задишкою, болем у животі і гіпотермією, в подальшому можливий розвиток коми. При підозрі на молочнокислий ацидоз необхідно припинити застосування препарату і негайно госпіталізувати пацієнта. Діагноз підтверджується такими лабораторними показниками, як зменшення рН крові, збільшення рівня лактату у плазмі вище 5 ммоль/л, збільшення нестачі аніонів та співвідношення лактат/піруват. При підозрі на лактатацидоз застосування метформіну гідрохлориду припиняють, а хворого негайно госпіталізують. Ниркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком і під час лікування препаратом необхідно перевіряти рівень креатиніну в сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок і у пацієнтів літнього віку. Cлід проявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами. Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. При проведенні радіологічних досліджень із застосуванням рентгеноконтрастних засобів необхідно припинити застосування препарату за 48 годин до проведення дослідження і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після рентгенологічного дослідження та оцінки функції нирок. Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування препарату за 48 годин до планового хірургічного втручання, що проводиться під загальною, спінальною або перидуральною анестезією і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції та оцінки функції нирок. Діти. За результатами клінічних досліджень не виявлено дії метформіну на ріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на зріст і статеве дозрівання при тривалому застосуванні Метаміну, тому слід з особливою обережністю застосовувати препарат дітям у період статевого дозрівання, особливо дітям віком від 10 до 12 років. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти та контролювати лабораторні показники. При сумісному застосуванні препарату з інсуліном або похідними сульфонілсечовини можливе посилення гіпоглікемічної дії.

Условия хранения

Термін придатності. 3 роки. Зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.