Название
ДИОКОР СОЛО 160
Основные свойства, форма выпуска
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.
Категория назначения
За рецептом.
Состав
діюча речовина: валсартан;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить валсартану 80 мг або 160 мг;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry II White (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид Е 171).
Фармакотерапевтическая группа
Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.
Код АТС С09С А03.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Валсартан є активним, специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які є відповідальними за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину ІІ в плазмі після блокади АТ1- рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ2-рецептор, який урівноважує ефект АТ1-рецептора. Валсартан не проявляє будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1- рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1- рецептором, ніж з АТ2 - рецептором.
Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензинперетворюючий фермент), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.
Початок гіпотензивної дії відмічається в межах 2 годин, максимум – в межах 4-6 годин після прийому внутрішньо. Після прийому препарату антигіпертензивна дія триває протягом 24 годин. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування і зберігається при тривалій терапії.
При застосуванні в комбінації з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.
Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.
При тривалому застосуванні препарату хворим із артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натще на концентрацію тригліцеридів і глюкози в сироватці крові.
Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.
Фармакокінетика. Після прийому препарату внутрішньо всмоктування валсартану відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (t1/2α≤1 години і t1/2β приблизно 9 годин).
В діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні валсартану змін кінетичних показників не відмічалося. При прийомі препарату 1 раз на добу кумуляція незначна. Концентрації препарату в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові.
Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94 – 97 %), переважно з альбуміном. Об’єм розподілу в період рівноважного стану низький (приблизно 17 л). Порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 30 л/годину), плазмовий кліренс валсартану відбувається відносно повільно (приблизно 2 л/годину). Кількість валсартану, що виводиться з калом, становить 70 % (від величини прийнятої внутрішньо дози), приблизно 30 % виводиться з сечею, переважно у незміненому вигляді.
При призначенні валсартану з їжею площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зменшується на 48 %, хоча, починаючи приблизно з 8 години після прийому препарату, концентрація валсартану в плазмі як у разі прийому його натще, так і в разі прийому з їжею, однакові. Однак зменшення площі під кривою «концентрація-час» не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Тому препарат можна приймати як натще, так і під час їжі.
Середній час досягнення найвищої концентрації і період напіввиведення валсартану в пацієнтів із серцевою недостатністю і здорових добровольців однакові. Величини площі під кривою «концентрація-час» (AUC) і максимальної концентрації валсартану збільшуються лінійно і майже пропорційно підвищенню дози вище клінічного діапазону (40-160 мг 2 рази на добу). Коефіцієнт кумуляції становить в середньому 1,7. Кліренс валсартану після прийому внутрішньо становить приблизно 4,5 л/годину. Вік не впливає на кліренс препарату в пацієнтів із серцевою недостатністю.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів.
Хворі літнього віку. В деяких хворих літнього віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у хворих молодого віку; однак не було показано будь-якої клінічної значущості цього.
Хворі з порушенням функції нирок. Не було виявлено кореляції між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому хворим з порушенням функції нирок корекція дози препарату не потрібна. Поки що не були проведені дослідження фармакокінетики препарату у хворих, які знаходяться на гемодіалізі. Однак валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне.
Хворі з порушенням функції печінки. Приблизно 70 % від величини дози препарату, що всмокталася, екскретується з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації, і, як можна очікувати, системний вплив валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому хворим з печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазу корекція дози валсартану не потрібна. Було показано, що у хворих з біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдвічі.
Показания
Артеріальна гіпертензія.
Серцева недостатність (ІІ-ІV класу за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA)).
Противопоказания
Підвищена чутливість до валсартану чи будь-якого з компонентів препарату.
Вагітність, період годування груддю. Дитячий вік.
Применение
Артеріальна гіпертензія.
Рекомендована доза Діокору Соло для дорослих становить 80 мг або 160 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект очевидний через 4 тижні. У пацієнтів з неконтрольованим артеріальним тиском добова доза може бути підвищена до максимальної – 320 мг, можливе додаткове призначення діуретиків.
Діокор Соло можна призначати також одночасно з іншими антигіпертензивними засобами.
Серцева недостатність.
Рекомендована початкова доза Діокору Соло становить 40 мг 2 рази на добу. Підвищення дози від 80 мг і 160 мг 2 рази на добу до найвищої дози повинно здійснюватися відповідно до переносимості пацієнтом препарату. Максимальна добова доза становить 320 мг.
Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю завжди повинна включати оцінку стану ниркової функції.
ПРИМІТКА щодо всіх показань: пацієнтам із порушенням функції нирок або пацієнтам з печінковою недостатністю нежовчного походження і без холестазу корекція дози препарату не потрібна.
Передозировка
Внаслідок передозування Діокору Соло може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, колапсу і/або шоку. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. При гіпотензії звичайною терапією є внутрішньовенне вливання сольового розчину.
Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.
Взаимодействие
Лікарської взаємодії препарату, яка б мала клінічне значення, не виявлено. До препаратів, що досліджувалися під час клінічних випробувань, належать циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.
Оскільки Діокор Соло значною мірою не метаболізується, клінічно значущої взаємодії між ліками у вигляді метаболічної індукції або пригнічення системи цитохрому Р450 при сумісному застосуванні з валсартаном не спостерігалося. Незважаючи на те, що валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми, дослідження in vitro не продемонстрували ніякої взаємодії на цьому рівні з рядом молекул, які також мають високий ступінь зв’язування з білками, а саме з диклофенаком, фуросемідом і варфарином.
Сумісне застосування з калійзберігаючими діуретиками (наприклад спіронолактоном, триамтереном, амілоридом), добавками калію або замінниками солі, що містять калій, може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові та збільшення вмісту креатиніну в сироватці крові у пацієнтів із серцевою недостатністю. Слід дотримуватись обережності в тому разі, якщо необхідне сумісне лікування.
Побочные действия
Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто – > 1/10, часто – > 1/100, < 1/10, іноді – > 1/1000, < 1/100, рідко – > 1/10000, < 1/1000, дуже рідко – < 1/100000.
Інфекції та інвазії: часто – вірусні інфекції; рідко – інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіти, синусити; дуже рідко – риніти.
З боку системи кровотворення: часто – нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу.
Порушення обміну речовин: іноді – гіперкаліємія* .
Порушення психіки: іноді – безсоння, зниження лібідо.
З боку нервової системи: часто – постуральне запаморочення*; рідко – вертиго; дуже рідко – головний біль**.
З боку органів зору та лабіринтні порушення: іноді – вертиго.
З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія; артеріальна гіпотензія**; дуже рідко – васкуліт.
З боку дихальної системи: іноді – кашель.
З боку системи травлення: іноді – діарея, біль у животі; дуже рідко – нудота**.
Боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – висипання, свербіж.
З боку скелетно-м'язової системи: іноді – біль у спині; дуже рідко – артралгія, міалгія.
З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення функції нирок**.
Загальні порушення: іноді – слабкість, астенія, набряк.
Примітка.
Є повідомлення про наявність побічних реакцій:
* при симптомах серцевої недостатності;
** при серцевій недостатності (часто – запаморочення, порушення функції нирок, артеріальна гіпотензія; іноді – головний біль, нудота).
У поодиноких випадках прийом препарату може впливати на результати лабораторних досліджень, наприклад може спостерігатися зниження рівня гемоглобіну і показника гематокриту.
У окремих пацієнтів з артеріальною гіпертензією іноді спостерігалося значне підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, калію і загального білірубіну. Є повідомлення про окремі випадки підвищення показників функції печінки.
У окремих пацієнтів із серцевою недостатністю підвищувався рівень креатиніну в сироватці крові, а також спостерігалося підвищення рівня калію в сироватці крові та підвищення рівня азоту сечовини в крові.
Тому при лікуванні препаратом Діокор Соло необхідно періодично контролювати вищезазначені показники та вносити корективи під час лікування.
Ніякий спеціальний моніторинг лабораторних параметрів не потрібний для пацієнтів з есенціальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Враховуючи механізм дії антагоністів ангіотензину ІІ, не можна виключити ризик для плода при застосуванні Діокору Cоло в період вагітності. Як і інші препарати, що мають безпосередній вплив на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РAAС), Діокор Соло не слід застосовувати в період вагітності. Якщо вагітність виявлена під час терапії препаратом, прийом Діокору Соло слід припинити якнайшвидше.
Не відомо, чи проникає валсартан у грудне молоко. Тому не рекомендовано застосовувати препарат жінкам у період годування груддю.
Діти.
Безпека і ефективність застосування Діокору Соло дітям не встановлені, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.
Специальные указания
Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів з тяжким ступенем дефіциту натрію і/або об’єму циркулюючої крові в організмі, як, наприклад, у тих, хто отримує високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії Діокором Соло може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Перед початком терапії Діокором Соло слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.
У разі гіпотензії пацієнта слід перевести в горизонтальне положення і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічним розчином. Лікування Діокором Соло можна продовжити відразу після стабілізації артеріального тиску.
Стеноз ниркової артерії. Короткочасне застосування Діокору Соло пацієнтам з вазоренальною гіпертензією, що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не викликає ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатиніну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші лікарські засоби, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини в крові і креатиніну сироватки у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується моніторинг цих рівнів.
Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок регулювання дози не потрібне. Однак в тяжких випадках (кліренс креатиніну <10 мл/хв) слід дотримуватись обережності, оскільки досвід застосування препарату в цих випадках відсутній.
Порушення функції печінки. Пацієнтам з печінковою недостатністю регулювання дози не потрібне. Валсартан виводиться головним чином з жовчю у незміненому вигляді. У пацієнтів із обструктивними порушеннями жовчовивідних шляхів спостерігався більш низький кліренс валсартану. Тому слід дотримуватись особливої обережності при призначенні валсартану пацієнтам з обструктивними порушеннями жовчовивідних шляхів.
Серцева недостатність. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають Діокор Соло у звичайних дозах, спостерігається незначне зниження артеріального тиску, але припинення терапії через тривалу симптоматичну гіпотензію, як правило, не потрібне, якщо дотримуватись інструкцій щодо дозування препарату. Необхідно бути обережними пацієнтам із серцевою недостатністю, які розпочинають терапію.
Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), в осіб із підвищеною чутливістю можуть спостерігатися порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності РААС, лікування інгібіторами АПФ чи антагоністами рецепторів ангіотензину може супроводжуватися олігурією і/або прогресуючою азотемією, (рідко) гострою нирковою недостатністю і/або смертю. Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю завжди повинна включати оцінку стану ниркової функції.
Комбінація валсартану з каптоприлом не додавала ефективності порівняно із застосуванням самого каптоприлу. Ніяких відмінностей в загальній смертності залежно від віку, статі, расової приналежності, базового лікування або основного захворювання не спостерігалося.
Крім того, користь від лікування комбінацією валсартан + каптоприл, монотерапії валсартаном і монотерапії каптоприлом була підтверджена у пацієнтів, які приймали β-блокатори.
Для пацієнтів із серцевою недостатністю необхідна обережність при використанні потрійної комбінації інгібіторів АПФ, β-блокаторів та валсартану.
Условия хранения
Термін придатності.
Термін придатності – 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ˚С .
