Селофен капс. 10 мг блистер №10

Название

Селофен капсулы по 10 мг

Основные свойства, форма выпуска

Капсули.

Категория назначения

За рецептом.

Состав

діюча речовина: zaleplon; 1 капсула містить залеплону 10 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат; склад капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), еритрозин (Е 127), індигокармін (Е 132).

Фармакотерапевтическая группа

Снодійні та седативні засоби. Код АТС N05C F03.

Фармакологические свойства

Фармакодинаміка. Залеплон є лікарським засобом із групи піразолпіримідинів, які взаємодіють з бензодіазепіновим ГАМКA рецептором, що міститься в нейронних структурах центральної нервової системи (ЦНС). Залеплон селективно взаємодіє з омега-1 підтипом ГАМКA рецепторного комплексу, що міститься на α-субодиниці рецептора. Модуляція хлорного каналу мембрани, пов’язаного з цим рецепторним комплексом, призводить до пригнічення провідності і внаслідок цього спричиняє снодійну, седативну, анксіолітичну, протисудомну і амнезуючу дії. У хворих з первинним і психофізіологічним безсонням, залежно від віку, при прийомі Селофену скорочується латентний час сну, що проходить до моменту засинання. Також препарат подовжує тривалість сну в першій половині ночі, при цьому Селофен не впливає на процентне співвідношення між різними фазами сну. Фармакокінетика. Залеплон після внутрішнього введення швидко і практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті (мінімум 71 %). Максимальна концентрація (Cmax) у сироватці досягається протягом приблизно 0,5-1 години і становить 37,1 нг/мл. Час напіввиведення (T1/2) залеплону відносно короткий і становить близько 1 години. Залеплон біотрансформується в печінці (ефект першого проходження), його біодоступність становить близько 30 %. Залеплон in vitro на 60 ± 15 % зв’язується з білками плазми. Даний процес не залежить від концентрації в плазмі в межах від 10 до 1000 нг/мл. Об’єм розподілу залеплону становить 1,4 ± 0,3 л/кг. Залеплон швидко проникає в міжклітинний простір. Концентрації в тканинах менші за такі в плазмі. Фармакокінетика залеплону лінійна. Дослідження in vitro на тваринах показали, що метаболіти залеплону фармакологічно неактивні. Виведення залеплону з плазми становить 3 год/л/кг після внутрішнього введення. Залеплон в основному виводиться з сечею (приблизно 70 %) протягом 48 годин у формі метаболітів (32 %) і глюкуронідів (38 %). 17 % препарату виводиться з калом, в основному в формі метаболіта 5-окси-залеплону. Менше ніж 1 % виводиться в незміненому вигляді. Їжа, особливо жирна, впливає на всмоктування залеплону, подовжуючи максимальний час напіввиведення (Tmax) до 2 годин і знижуючи максимальну концентрацію в сироватці (Cmax) на 35 %.

Показания

Тяжка форма порушення сну, що проявляється утрудненням засинання.

Противопоказания

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Тяжка печінкова недостатність. Тяжка дихальна недостатність. Синдром нічного апное. Тяжка міастенія.

Применение

Селофен призначений для застосування дорослим. Рекомендована добова доза становить 10 мг. Не можна приймати другу дозу препарату в ту саму ніч. Максимальна тривалість лікування становить 2 тижні. Для осіб з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня, нирковою недостатністю, хронічною дихальною недостатністю рекомендується застосування добової дози 5 мг. Не слід приймати залеплон під час їди або після неї, тому що це затримує абсорбцію препарату. Під час застосування залеплону не слід вживати алкоголь. Селофен потрібно застосовувати безпосередньо перед вкладанням у ліжко, мінімум за 4 години до пробудження.

Передозировка

На даний час зібрано недостатньо даних стосовно передозування залеплону. Симптоми передозування пов’язані з посиленням дії препарату, що призводить до загальмування роботи ЦНС від сонливості до коми. Симптоми легкого передозування: сонливість, дезорієнтація, летаргія. При тяжкому передозуванні можливі атаксія, зниження загального м’язового тонусу, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, рідко – кома, дуже рідко – смерть. Передозування залеплону становить загрозу для життя осіб, які приймають інші засоби, що пригнічують ЦНС (у тому числі алкоголь). Лікування: показано проведення підтримуючої і симптоматичної терапії. Якщо пацієнт притомний, слід спровокувати блювання або провести промивання шлунка та ввести сорбент для мінімізації всмоктування залеплону. Під час досліджень на тваринах було встановлено, що ефективним антидотом є флумазеніл, однак даних щодо ефективності його застосування людям немає.

Взаимодействие

Етанол – не рекомендується одночасне застосування із залеплоном у зв’язку із посиленням його седативної дії. Це обмежує психічні та фізичні реакції. У випадку одночасного застосування препарату Селофен та інших засобів, що впливають на центральну нервову систему (антипсихотичні, снодійні, анксіолітичні, седативні, антидепресивні засоби), препаратів, які застосовують для лікування сильного болю (наркотичні аналгетики), препаратів для лікування нападів судом (антиепілептичні препарати), анестезуючих препаратів, препаратів, які застосовують для лікування алергії (антигістамінні препарати із седативною дією), снодійна дія може посилюватися. Таке поєднання препаратів може спричинити відчуття сонливості наступного дня. Венлафаксин (у дозі 75 мг або 150 мг на добу), який застосовують у комбінації з 10 мг Селофену, не зумовлює порушень пам’яті або психомоторних реакцій та не впливає на фармакокінетику залеплону. Циметидин (неспецифічний інгібітор печінкових ферментів, наприклад оксидази та СYP3A4) підвищує концентрацію залеплону на 85 %, гальмуючи альдегідоксидазу та СYP3A4 (ензими, що зумовлюють метаболізм залеплону). Тому слід обережно застосовувати ці препарати. Застосування препарату Селофен одночасно з 800 мг еритроміцину (сильним селективним інгібітором СYP3A4) призводить до збільшення концентрації залеплону на 34 %. Пацієнта слід поінформувати, що незалежно від дози Селофену може відбутися потенціювання його седативної дії. Рифампіцин, як сильний індуктор ферментів печінки (наприклад СYP3A4), може призвести до зменшення концентрації залеплону. Препарати-індуктори СYP3A4, такі як рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, при одночасному застосуванні з Селофеном зменшують його ефективність. Селофен не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку дигоксину і варфарину. Ібупрофен, що впливає на ниркове видалення, при одночасному застосуванні із залеплоном не спричиняє додаткової взаємодії.

Побочные действия

Нижче наведено побічні ефекти та частота їхньої появи, які відмічалися під час клінічних досліджень залеплону. Системні порушення Не дуже часто (>1/1000, <1/100): ситофобія, анорексія, астенія, зниження тактильної чутливості, погане самопочуття, фотосенсибілізація. З боку ЦНС Часто (>1/100, <1/10): амнезія, парестезії, сонливість, атаксія, дезорієнтація. Не дуже часто (>1/1000, <1/100): порушення концентрації, апатія, деперсоналізація, депресія, запаморочення, галюцинації, загострення слуху, нюхові галюцинації, диплопія, незв’язне мовлення, порушення поля зору, депресія, психічні та парадоксальні реакції. Частота не визначена: сомнамбулізм. З боку шлунково-кишкового тракту Не дуже часто (>1/1000, <1/100): нудота. Частота не визначена: підвищення рівня трансаміназ печінки. З боку статевої системи Часто (>1/100, <1/10): альгодисменорея. З боку імунної системи Дуже рідко (<1/10 000): анафілактичні та псевдоанафілактичні реакції. Частота не визначена: ангіоневротичний набряк. Амнезія Амнезія може наставати навіть при застосуванні терапевтичних доз. Ризик виникнення амнезії збільшується при прийомі великих доз препарату. Амнезія може бути пов’язана з нетиповою поведінкою. Депресія Під час застосування препарату Селофен можливий рецидив раніше існуючої депресії. Психічні та парадоксальні реакції Під час застосування бензодіазепіну та похідних можуть з’явитися такі побічні явища, як: занепокоєння, збудження, дратівливість, аномальне мислення, агресивність, марення, напади гніву, нічні кошмари, деперсоналізація, галюцинації, психози, нетипова поведінка, екстраверсія. У такому разі слід припинити лікування. Згадані побічні явища найчастіше з’являються у дітей та осіб літнього віку. Залежність Застосування Селофену, в тому числі у терапевтичних дозах, може призвести до фізичної залежності. Відміна препарату може спричинити синдром абстиненції або рецидив безсоння. Можлива поява психічної залежності. Відмічалися випадки зловживання бензодіазепінів та подібних препаратів.

Дети, беременные, водители

Застосування у період вагітності або годування груддю Вагітність Вагітні жінки не повинні приймати залеплон, оскільки клінічних досліджень за участю вагітних не проводили. Жінок репродуктивного віку слід попередити про необхідність припинення лікування Селофеном у разі запланованої або передбачуваної вагітності. Якщо за медичними показаннями Селофен призначають протягом останніх місяців вагітності або під час пологів, слід очікувати впливу залеплону на новонародженого. У цьому випадку може з’явитися гіпотермія, артеріальна гіпотензія або помірна дихальна депресія. Існує ризик, що немовлята жінок, які під час вагітності приймали Селофен, матимуть залежність від залеплону. Лактація Залеплон у невеликій кількості виділяється з грудним молоком (максимальна концентрація досягається протягом 1 години після прийому препарату), а оскільки вплив залеплону на дитину невідомий, його не слід рекомендувати жінкам, які годують груддю. Діти На даний час недостатньо клінічних даних стосовно застосування залеплону дітям, тому застосовувати препарат дітям протипоказано. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами Селофен впливає на швидкість психомоторних реакцій, тому його не можна призначати пацієнтам, діяльність яких потребує підвищеної уваги та значної психомоторної активності.

Специальные указания

Лікування повинно бути настільки коротким, наскільки це можливо, максимальна тривалість може становити 2 тижні. Застосування Селофену може призвести до психічної та фізичної залежності. Ризик розвитку залежності збільшується пропорційно дозі та тривалості лікування. Також він вищий у пацієнтів, які зловживають алкоголем і снодійними препаратами. Слід повідомити пацієнта про можливість рецидиву безсоння після закінчення лікування. Селофен може спричиняти прогресуючу амнезію та психомоторні порушення через кілька годин після прийому препарату. Щоб знизити ризик виникнення цих побічних явищ, пацієнт не повинен виконувати дії, що потребують психомоторної координації, принаймні протягом 4 годин після прийому препарату. Період напіввиведення залеплону короткий та становить годину. Якщо пацієнт прокидається рано вранці, слід вирішити питання про застосування альтернативної терапії. Пацієнта слід попередити про неможливість прийому другої дози Селофену в ту саму ніч. Застосування залеплону разом з іншими препаратами, що впливають на CYP3A4, може змінювати концентрацію залеплону. Препарат неефективний для лікування депресії і стану підвищеної тривожності. Препарат містить моногідрат лактози. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, зниженим рівнем лактази типу Lapp або порушеннями всмоктування лактози-галактози не повинні приймати препарат Селофен. Застосування препарату Селофен особам літнього віку. Залеплон можна застосовувати особам літнього віку. Фармакокінетика залеплону у них особливо не відрізняється від фармакокінетики залеплону у молодших пацієнтів. Рекомендується дозування 5 мг з огляду на більшу чутливість до дії снодійних засобів. Застосування препарату Селофен пацієнтам із порушеннями функції печінки. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю не слід призначати залеплон. Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функцій печінки необхідна корекція дози препарату з приводу збільшеної біодоступності залеплону. Застосування препарату Селофен пацієнтам із порушеннями функції нирок. В осіб з нирковою недостатністю фармакокінетика залеплону особливо не відрізняється від фармакокінетики у здорових пацієнтів, однак у них більша ймовірність підвищеної концентрації неактивних метаболітів залеплону. Дихальна недостатність. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні Селофену пацієнтам з хронічною дихальною недостатністю. Психози. Не слід застосовувати препарат та похідні бензодіазепіну для базового лікування психозу. Застосування особам, що зловживають алкоголем або лікувальними препаратами. Слід бути дуже обережними, застосовуючи бензодіазепін та препарати схожої дії уцій групі пацієнтів.

Условия хранения

Зберігати при температурі до +25°С, у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.