Название
Ривастигмин Орион
Основные свойства, форма выпуска
Капсули тверді. капсули тверді 1,5 мг: тверді желатинові капсули з непрозорими корпусом і кришечкою жовтого кольору; вміст капсул - порошок від майже білого до слабкого жовтого кольору; капсули тверді 3 мг: тверді желатинові капсули з непрозорими корпусом і кришечкою оранжевого кольору; вміст капсул - порошок від майже білого до слабкого жовтого кольору; капсули тверді 4,5 мг: тверді желатинові капсули з непрозорими корпусом і кришечкою коричнево-червоного кольору; вміст капсул - порошок від майже білого до слабкого жовтого кольору.
Категория назначения
Состав
діюча речовина: 1 капсула містить ривастигміну гідротартрату 2,4 мг, еквівалент 1,5 мг ривастигміну, або ривастигміну гідротартрату 4,8 мг, еквівалент 3 мг ривастигміну, або ривастигміну гідротартрату 7,2 мг, еквівалент 4,5 мг ривастигміну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; оболонка капсули: желатин, натрію лаурилсульфат, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172) (капсули 3 мг, 4,5 мг), титану діоксид (E 171).
Фармакотерапевтическая группа
Інгібітори холінестерази. Код АТС N06D A03.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Ривастигмін є інгібітором ацетил- і бутирилхолінестерази типу карбамату; вважають, що він сприяє холінергічній передачі, уповільнюючи деградацію ацетилхоліну, що вивільняється з холінергічних нейронів з непорушеною функцією. Таким чином, ривастигмін полегшує недостатність когнітивної функції, обумовлену порушеннями холінергічної передачі, при деменції, внаслідок хвороби Альцгеймера або Паркінсона. Ривастигмін взаємодіє з ферментами-мішенями з утворенням ковалентного комплексу, що тимчасово інактивує ферменти. У здорових молодих чоловіків прийом дози 3 мг внутрішньо знижує активність ацетилхолінестерази (АХЕ) в спинномозковій рідині (СМР) приблизно на 40 % впродовж перших 1,5 годин. Активність ферменту повертається до початкових значень приблизно через 9 годин після досягнення максимального ефекту інгібування. У пацієнтів з хворобою Альцгеймера пригнічення активності АХЕ ривастигміном у СМР залежало від дози, аж до найвищої вивченої дози 6 мг двічі на добу. Пригнічення активності бутирилхолінестерази в СМР 14 пацієнтів із хворобою Альцгеймера, що отримували ривастигмін, було подібним до пригнічення активності АХЕ. Фармакокінетика. Абсорбція. Ривастигмін швидко і повністю абсорбується. Максимальна концентрація (Сmax) в плазмі досягається приблизно через 1 годину. Як наслідок взаємодії препарату з ферментом-мішенню, можна очікувати приблизно в 1,5 раза більшого підвищення біодоступності, ніж при збільшенні дози. Абсолютна біодоступність після прийому дози 3 мг – близько 36 % ± 13 %. Прийом ривастигміну з їжею уповільнює всмоктування (tmax) на 90 хвилин, знижує Сmax і збільшує AUC приблизно на 30 %. Розподіл. Зв'язування ривастигміну з білками – близько 40 %. Він легко проходить через гематоенцефалічний бар'єр; уявний об'єм розподілу становить 1,8 - 2,7 л/кг. Метаболізм. Ривастигмін швидко та інтенсивно перетворюється (період напіввиведення з плазми крові – приблизно 1 година), в основному шляхом гідролізу до декарбамільованого продукту, опосередкованого холінестеразою. In vitro цей метаболіт незначно інгібує ацетилхолінестеразу (<10 %). На підставі даних експериментів in vitro і досліджень на тваринах, основні ізоферменти цитохрому P450 беруть участь у метаболізмі ривастигміну мінімальною мірою. Загальний кліренс ривастигміну з плазми крові після внутрішньовенного введення в дозі 0,2 мг становить приблизно 130 л/год, а після дози 2,7 мг внутрішньовенно знизився до 70 л/год. Елімінація. Ривастигмін не виявлений у сечі в незміненому вигляді; основним шляхом виведення є виведення нирками у формі метаболітів. Після введення l4C-ривастигміну виведення нирками було швидким і майже повним (>90 %) впродовж 24 годин. З калом виводиться менше 1 % від введеної дози. У пацієнтів із хворобою Альцгеймера не виявлено накопичення ривастигміну або його декарбамільованого метаболіту. Літні люди. Тоді як біодоступність ривастигміну у літніх людей вища, ніж у молодих здорових добровольців, дослідження на хворих хворобою Альцгеймера у віці від 50 до 92 років не показали зміни біодоступності з віком. Хворі з порушенням функції печінки. У хворих з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня Сmax ривастигміну була приблизно на 60 % вище, а AUC - більш ніж удвічі вище, ніж у здорових людей. Хворі з порушенням функції нирок. У хворих з порушенням ниркової функції помірного ступеня Сmax і AUC ривастигміну були більш ніж удвічі вищі, ніж у здорових людей. Проте змін у Сmax і AUC ривастигміну у хворих з тяжким порушенням функції нирок не виявлено.
Краткие показания
Показания
Симптоматичне лікування деменції, обумовленої хворобою Альцгеймера, від легкого до помірного ступеня. Симптоматичне лікування деменції від легкого до помірного ступеня у хворих на ідіопатичну хворобу Паркінсона.
Противопоказания
Цей препарат протипоказаний хворим з відомою гіперчутливістю до ривастигміну, інших карбаматних похідних або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату, а також хворим з тяжкими порушеннями функції печінки, оскільки безпека препарату не досліджувалась у даній групі пацієнтів.
Применение
Лікування повинно починатися і проводитися під наглядом лікаря, що має досвід діагностики і лікування деменції Альцгеймера або деменції, обумовленої хворобою Паркінсона. Діагноз повинен ставитися відповідно до діючого керівництва. Терапію ривастигміном слід починати тільки за наявності осіб, які доглядають хворого, які зможуть регулярно контролювати прийом препарату хворим. Ривастигмін приймають двічі на добу, уранці і увечері, разом з їжею. Капсули треба ковтати цілими. Початкова доза – 1,5 мг двічі на добу. Титрування дози: початкова доза – 1,5 мг двічі на добу. При хорошій переносимості цієї дози через не менше ніж два тижні лікування її можна збільшити до 3 мг двічі на добу. Подальше підвищення до 4,5 мг і потім до 6 мг двічі на добу повинно ґрунтуватися на хорошій переносимості поточної дози і допускається не раніше ніж через два тижні лікування цією дозою. При появі побічних реакцій (наприклад нудоти, блювання, болю у животі або зниження апетиту), зниженні маси тіла або погіршенні екстрапірамідальних симптомів (наприклад тремору) у хворих з деменцією, обумовленою хворобою Паркінсона, можна спробувати пропустити одну або декілька доз. Якщо побічні реакції не зникають, слід тимчасово знизити добову дозу до попередньої дози, що добре переносилася, або призупинити лікування. Підтримуюча доза: ефективна доза – 3-6 мг двічі на добу. Для досягнення максимального терапевтичного ефекту пацієнти повинні застосовувати найвищу дозу, що добре переноситься. Рекомендована максимальна доза – 6 мг двічі на добу. Підтримуюче лікування можна продовжувати доти, доки воно приносить користь хворому. Отже, клінічну користь ривастигміну слід регулярно переоцінювати, особливо у хворих, які одержують дозу менше 3 мг двічі на добу. Якщо через 3 місяці лікування симптоми деменції не зменшилися, слід припинити лікування. Крім того, необхідно розглянути можливість припинення лікування, якщо ознак терапевтичного ефекту більше не спостерігається. Індивідуальну реакцію на ривастигмін передбачити неможливо. Проте кращий ефект від лікування спостерігався у пацієнтів з хворобою Паркінсона з помірно вираженою деменцією. Також кращий ефект спостерігався у пацієнтів з хворобою Паркінсона із зоровими галюцинаціями. Клінічних досліджень тривалістю більше 6 місяців для вивчення лікувального ефекту не проводилося. Відновлення терапії. Якщо лікування було припинено більше ніж на декілька днів, його необхідно відновити з дози 1,5 мг двічі на добу. Потім необхідно провести титрування дози, як описано вище. Порушення функції нирок і печінки. Із-за посилення дії препарату при нирковій і печінковій недостатності від легкого до помірного ступеня рекомендується точно підбирати дозу шляхом титрування відповідно до індивідуальної переносимості.
Передозировка
Симптоми: більшість випадків передозування не супроводжувалися будь-якими клінічними ознаками чи симптомами, і майже всі пацієнти продовжили лікування ривастигміном. Симптомами, якими супроводжувалось передозування були нудота, блювання, діарея, артеріальна гіпертензія і галюцинації. У зв'язку з відомим ваготонічним ефектом інгібіторів холінестерази на частоту серцевих скорочень, можливі також брадикардія та/або непритомність. У одному випадку було прийнято внутрішньо 46 мг; після консервативного лікування хворий повністю видужав впродовж 24 годин. Лікування: оскільки період напіввиведення ривастигміну з плазми крові – приблизно 1 година, а тривалість інгібування ацетилхолінестерази – близько 9 годин, у випадках безсимптомного передозування не рекомендується прийом наступної дози ривастигміну впродовж 24 годин. При передозуванні з тяжкою нудотою і блюванням слід розглянути можливість застосування протиблювотних засобів. У випадку виникнення інших небажаних явищ слід застосовувати симптоматичну терапію. При сильному передозуванні можна застосовувати атропін. Рекомендується початкова доза атропіну сульфату 0,03 мг/кг з подальшим підвищенням, залежно від клінічних ознак. Застосування скополаміну як антидоту не рекомендується.
Взаимодействие
Як інгібітор холінестерази, ривастигмін може посилювати ефекти м'язових релаксантів типу сукцинілхоліну під час анестезії. Зважаючи на фармакодинамічні ефекти, ривастигмін не слід застосовувати разом з іншими холіноміметиками; також він може взаємодіяти з антихолінергічними препаратами. Фармакокінетичних взаємодій між ривастигміном і дигоксином, варфарином, діазепамом або флуксетином під час досліджень на здорових добровольцях виявлено не було. Ривастигмін не впливає на збільшення протромбінового часу під дією варфарину. При спільному застосуванні дигоксину і ривастигміну небажаного впливу на серцеву провідність не виявлено. Метаболічні взаємодії є маловірогідними, хоча ривастигмін здатний інгібувати метаболізм інших препаратів, опосередкованих бутирилхолінестеразою.
Побочные действия
До побічних реакцій, які виникають найчастіше, відносяться шлунково-кишкові розлади, включаючи нудоту (38 %) і блювання (23 %), особливо під час титрування дози. Клінічні дослідження показали, що жінки сприйнятливіші до побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту і зниження маси тіла, ніж чоловіки. Частота виникнення побічних реакцій має наступну класифікацію: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо визначити за наявними даними). У хворих з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, при лікуванні ривастигміном спостерігалися побічні реакції: Інфекції і інвазії. Дуже рідко: інфекції сечовивідних шляхів. Психічні порушення. Часто: збудження, сплутаність свідомості. Нечасто: безсоння, депресія. Дуже рідко: галюцинації. З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення. Часто: головний біль, сонливість, тремор. Нечасто: синкопе. Рідко: судоми. Дуже рідко: екстрапірамідальні симптоми (включаючи погіршення перебігу хвороби Паркінсона). З боку серцево-судинної системи. Рідко: стенокардія, артеріальна гіпертензія. Дуже рідко: аритмії (у т. ч. брадикардія, блокада передсердно-шлуночкового вузла, фібриляція передсердь і тахікардія). З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота, блювання, діарея. Часто: біль у животі і диспепсія. Рідко: виразки шлунка і дванадцятипалої кишки. Дуже рідко: крововилив зі шлунково-кишкового тракту, панкреатит. Деякі випадки тяжкого блювання були пов'язані з розривом стравоходу. Порушення метаболізму та харчування. Дуже часто: анорексія. З боку гепатобіліарної системи. Нечасто: підвищення печінкових показників. З боку шкіри і підшкірної клітковини. Часто: підвищена пітливість. Рідко: висипання. Загальні порушення і реакції в місці введення. Часто: втома, астенія, нездужання. Нечасто: випадкове падіння. Результати досліджень. Часто: зниження маси тіла. У хворих з деменцією, обумовленою хворобою Паркінсона, при лікуванні ривастигміном спостерігалися побічні реакції: Психічні порушення. Часто: безсоння, тривога, занепокоєння. З боку нервової системи. Дуже часто: тремор. Часто: запаморочення, сонливість, головний біль, погіршення перебігу хвороби Паркінсона, брадикінезія, дискінезія. Нечасто: дистонія. З боку серцево-судинної системи. Часто: брадикардія. Нечасто: фібриляція передсердь, блокада передсердно-шлуночкового вузла. З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота, блювання. Часто: діарея, зниження апетиту, біль у животі і диспепсія, підвищення секреції слини. З боку шкіри і підшкірної клітковини. Часто: підвищена пітливість. З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: Часто: ригідність м'язів. Порушення метаболізму та харчування. Дуже часто: анорексія, зневоднення. Загальні порушення і реакції в місці введення. Часто: втома, астенія. Нечасто: порушення ходи.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю Вагітність. Клінічних даних про застосування ривастигміну в період вагітності немає. Дослідження на щурах і кроликах не показали небажаного впливу на здатність до запліднення і розвиток ембріонів і плодів, за винятком випадків застосування доз, токсичних для самиць. У час пери- і постнатальних досліджень на щурах виявлено подовження вагітності. Ривастигмін не слід застосовувати вагітним без крайньої необхідності. Період годування груддю. У тварин виявлено виділення ривастигміну у молоко. Невідомо, чи виділяється ривастигмін у грудне молоко. Отже, жінки, що одержують ривастигмін, не повинні годувати груддю. Діти Ривастигмін не показаний до застосування дітям. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами Хвороба Альцгеймера може призводити до поступового погіршення здатності керувати автомобілем і працювати з механізмами. Крім того, ривастигмін може викликати запаморочення і сонливість, особливо на початку лікування і при підвищенні дози. Отже, здатність хворих з деменцією, що отримують ривастигмін, керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, повинна періодично оцінюватися лікарем
Специальные указания
Частота і тяжкість побічних реакцій зазвичай зростають з підвищенням дози. При перерві в лікуванні більш ніж на декілька днів його слід поновлювати в дозі 1,5 мг двічі на добу для зниження вірогідності виникнення побічних реакцій (наприклад блювання). Титрування дози: побічні реакції (наприклад, артеріальна гіпертензія і галюцинації у хворих з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, і погіршення екстрапірамідальних симптомів, особливо тремору, у хворих з деменцією, обумовленою хворобою Паркінсона) спостерігалися незабаром після збільшення дози. Вони можуть зменшитися після зниження дози. В інших випадках препарат було відмінено. Шлунково-кишкові порушення, наприклад нудота і блювання, спостерігаються, зокрема, на початку лікування і при підвищенні дози. Побічні реакції частіше виникають у жінок. При хворобі Альцгеймера можливе зниження маси тіла. Зниження маси тіла у таких хворих пов'язане із застосуванням інгібіторів холінестерази, включаючи ривастигмін. Під час терапії необхідно стежити за масою тіла пацієнта. При тяжкому блюванні, пов'язаному з лікуванням ривастигміном, рекомендується відповідна корекція дози. Деякі випадки тяжкого блювання були пов'язані з розривом стравоходу. Особливо, такі явища спостерігалися після збільшення дози або застосування високих доз ривастигміну. Як і у випадку з іншими холіноміметиками, необхідно дотримуватися обережності при призначенні ривастигміну хворим із синдромом слабкості синусового вузла або порушеннями провідності (блокада синусового вузла, блокада передсердно-шлуночкового вузла). Як і інші холінергічні речовини, ривастигмін може посилювати секрецію шлункового соку. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим з активною виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки або при схильності до цих станів. Інгібітори холінестерази слід призначати з обережністю хворим з астмою або обструктивними хворобами легенів в анамнезі. Холіноміметики можуть індукувати або посилювати обструкцію сечовивідних шляхів і судоми. При лікуванні хворих, схильних до цих патологій, необхідно дотримуватися обережності. Можливість застосування ривастигміну хворими з тяжкою деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера або Паркінсона, іншими типами деменції або іншими типами порушень пам'яті (наприклад, вікове зниження когнітивної функції), не досліджувалась. Як і інші холіноміметики, ривастигмін здатний посилити або індукувати екстрапірамідальні симптоми. У хворих з деменцією внаслідок хвороби Паркінсона спостерігалися випадки погіршення (включаючи брадикінезію, дискінезію, порушення ходи) і зростання частоти тремору. В деяких випадках через ці явища довелося припинити терапію ривастигміном (а саме: частота випадків відміни препарату через тремор була 1,7 % в групі ривастигміну і 0 % у групі плацебо). Рекомендується клінічний моніторинг цих явищ.
Условия хранения
Термін придатності 3 роки. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці. Упаковка По 14 капсул у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.
