Хитен табл. 4 мг блистер, + 1 саше силикагеля в пакете №30

Название

ХИТЕН

Категория назначения

За рецептом.

Состав

діюча речовина:периндоприлутертбутиламін; 1 таблетка містить 4 мг або 8 мг периндоприлу тертбутиламіну; допоміжні речовини:лактоза безводна, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Фармакотерапевтическая группа

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С09А А04.

Фармакологические свойства

Фармакодинаміка. Периндоприл– інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ)). АПФ, або кіназа, представляє собою екзопептидазу, яка дозволяє ангіотензину І перетворюватися у вазоконстриктор ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататорабрадикініну до неактивногогептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зменшення концентраціїангіотензину ІІ в плазмі крові, що призводить до зростання активності реніну в плазмі (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну) і зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивуєбрадикінін, пригнічення АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїн-кінінової систем (і,таким чином, до активації системи простагландину). Цей механізм зумовлює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ і частково відповідає за появу певних небажаних ефектів (наприклад кашлю). Фармакологічна активність препарату виявляється за рахунок активного метаболіту периндоприлу периндоприлату. Інші метаболіти не виявили invitro пригнічення активності АПФ. Периндоприл активний при всіх ступенях артеріальної гіпертензії (легкої, помірної та тяжкої); знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск у положенні стоячи і лежачи. Він зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень. Як правило, збільшується нирковий кровотік, у той час як швидкість клубочкової фільтрації зазвичай не змінюється. Максимальнийантигіпертензивнийефект розвивається через 4-6 годин після прийому разової дози і зберігається щонайменше протягом 24 годин: залишковий ефект становить близько 87 - 100 % від максимального ефекту. Зниження артеріального тиску відбувається швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії. Припинення лікування не призводить до ефекту відміни. Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Підтверджено, що у людини периндоприл виявляє судинорозширювальні властивості. Це поліпшує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій. Додаткова терапія тіазидним діуретином призводить до синергії адитивного типу. Комбінування інгібіторів АПФ татіазидногодіуретика також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої лікуванням діуретиками. Периндоприл зменшує роботу серця шляхомзменшенняперед- і постнавантаження. Дослідження пацієнтів із серцевою недостатністю показало: зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків; зниження системного периферичного опору; збільшення серцевого індексу та покращання серцевого викиду. У порівняльних дослідженнях із плацебо та іншими інгібіторами АПФ застосування початкової дози – 2 мг периндоприлу пацієнтам із серцевою недостатністю легкої та середньої тяжкості не призводило до будь-якого достовірного зниження артеріального тиску порівняно з плацебо. Фармакокінетика. Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1 години. Біодоступність становить від 65 до 70 %. Близько 20 % від загальної кількості абсорбованого периндоприлу перетворюється у периндоприлат, активний метаболіт. Додатково до активного периндоприлату периндоприл утворює 5 метаболітів, які є неактивними.Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі крові досягається через 3-4 години.Оскільки прийом їжі сповільнює перетворення периндоприлу в периндоприлат, відповідно зменшуючи біодоступність, периндоприл необхідно приймати перорально1 раз на добу зранку перед їдою. Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі. Об'єм розподілу становить приблизно 0,2 л/кг для незв’язаного периндоприлату. Зв’язування периндоприлату з білками крові незначне (зв’язування периндоприлату з ангіотензином менше 30 %), але залежить від концентрації препарату. Периндоприлат виводиться з сечею і період напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно від 3 до 5 годин. За рахунок поступової дисоціації комплексу периндоприлату з ангіотензином, перетворюючим ензимом, «ефективний» період напіввиведення становить 25 годин, що веде до встановлення рівноважного стану через 4 доби від початку прийому.Після повторного прийому не спостерігається кумуляції периндоприлу. Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Для пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендовано проводити корекцію дози залежно від ступеня недостатності (кліренсу креатиніну).Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінюється у пацієнтів з цирозом печінки: печінковий кліренс вихідної молекули зменшується наполовину. Однак кількість периндоприлату, який утворюється, не зменшується. Тому для таких пацієнтів не потрібно коригувати дозу.

Показания

Артеріальна гіпертензія. Серцева недостатність (тільки для таблеток з дозуванням 4 мг). Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями. Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документовано підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця. Довготривале лікування зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності.

Противопоказания

Підвищена чутливість до периндоприлу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк в анамнезі під час попередньоголікування інгібіторами АПФ. Спадковий або ідіоматичний ангіоневротичний набряк. ІІ або ІІІ триместри вагітності.

Применение

Хітен рекомендовано приймати перорально1 раз на добу, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад води) вранці перед прийомом їжі. Дозу препарату необхідно підбирати індивідуально згідно з індивідуальними особливостями пацієнта та показниками артеріального тиску. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл можна застосовуватияк монотерапію або у комбінації з іншими фармакологічними класами антигіпертензивних препаратів. Початкова дозаРекомендована початкова доза становить 4мг 1 раз на добу, вранці. У пацієнтів з дуже активною ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (зокремаз реноваскулярною артеріальною гіпертензією, дефіцитом натрію та/або дегідратацією, серцевою декомпенсацією або тяжкою формою артеріальної гіпертензії, а також у пацієнтів літнього віку) може спостерігатися надмірне зменшення артеріального тиску після прийому першої дози. Тому початок лікування таких пацієнтів повинен проходити під ретельним наглядом лікаря, а початкова рекомендована доза становить 2мг(1/2 таблетки препарату Хітен - 4 мг). Підтримуюча доза. Через 1 місяць лікування доза препарату може бути збільшена до 8 мг на добу. На початку лікування периндоприломможе розвинутися артеріальна гіпотензія. Це найбільш вірогідно у пацієнтів, які одночасно застосовують діуретики. Оскільки у цих пацієнтів може спостерігатися дегідратація та/або надлишкове виведення натрію хлориду, препарат необхідно застосовувати з обережністю.Якщо це можливо, прийом діуретиків слід припинити за 2-3 доби до початку терапії периндоприлом. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які не можуть припинити застосування діуретиків, терапію Хітеном потрібно розпочинати з дози 2 мг.Необхідно проводити моніторингфункції нирок та рівня калію в сироватці крові. Подальший режим дозування периндоприлуслід встановлювати відповідно до показниківартеріального тиску. За необхідності можна поновити терапію діуретиками. Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати у дозі 2 мг, яку через 1 місяць від початку лікування поступово можна збільшувати від 4 мг, а потім до 8 мг, залежно від функції нирок (див. таблицю). Серцева недостатність (для таблеток по 4 мг).Лікування периндоприлом у комбінації з некалійзберігаючимидіуретиками та/або дигоксином та/або бета-блокаторами рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом.Початкова доза становить2 мг зранку.Через 2 тижні, за умов доброї переносимості, дозу підвищують до 4 мг на добу. При коригуванні дози необхідно враховувати клінічну реакціюкожного окремого пацієнта. Пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю та таким, які відносяться до групи високого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок та схильністю до розвитку електролітного дисбалансу, пацієнти, які одночасно застосовують діуретики та/або судинорозширювальні засоби), прийом препарату слід розпочинати під ретельним медичним наглядом. За можливості, перед початком лікування периндоприлом пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, наприклад з надлишковим виведенням солі з або без гіпонатріємії, з гіповолемією або які отримують інтенсивну терапію діуретиками,необхідно провести корекцію вищезазначених станів. Необхідно ретельно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і рівень калію в сироватці крові як перед початком, так і протягом лікування периндоприлом. Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями. Рекомендована початкова доза становить 2 мг (½ таблетки Хітен 4 мг). Через 2 тижні лікування дозу збільшують до 4 мг.Якщо через 2 тижні лікування препаратом у дозуванні 4 мг пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити додатково 1 таблетку індапаміду.Лікування можна розпочати будь-коли у термін від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту. Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документованою стабільною ішемічною хворобою серця. Застосування препарату Хітен розпочинають із дози 4 мг, потім через 2 тижні, за умови доброї переносимості та з урахуванням функції нирок, дозу підвищують до 8 мг. Хворим літнього віку призначають початкову дозу 2 мг на добу протягом 1 тижня, потім 4 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня, надалі підвищують до 8 мг 1 раз на добу залежно від функції нирок (див. таблицю). Дозу можна збільшувати тільки за умови доброї переносимості більш низької дози. Пацієнти з порушенням функції нирок. Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від кліренсу креатиніну (див. таблицю). Таблиця Коригування дози при нирковій недостатності Кліренс креатиніну (мл/хв) Рекомендована доза СІCR≥60 4 мг на добу 30<СІCR<60 2 мг на добу 15<СІCR<30 2 мг через день Пацієнти, яким проводять гемодіаліз*, СІCR< 15 2 мг у день проведення діалізу * - Кліренс периндоприлату при діалізі становить 70 мл/хв. Пацієнти, яким проводять гемодіаліз, повинні приймати дозу після завершення діалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки. Необхідність у коригуванні дози для пацієнтів із порушеннями функції печінки відсутня.

Передозировка

Існує обмежена кількість даних про випадки передозування периндоприлу. Симптоми пов’язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність і кашель. У випадку передозування препарату рекомендованим лікуванням є внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину. У випадкувиникненняартеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення з низьким узголів’ям. За необхідності проводять лікування інфузієюангіотензину ІІ та/або призначають катехоламіни внутрішньовенно. Периндоприл і периндоприлат можуть бути виведенііз загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. За наявності резистентної до лікування брадикардії може бути показана імплантація водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники життєво важливих функцій, рівень електролітів у сироватці крові та концентрацію креатиніну.

Взаимодействие

Діуретики.У пацієнтів з порушеннями водно-електролітного обміну, які приймають діуретики, при застосуванні інгібітору АПФ можливе виникнення різкого зниження артеріального тиску. Вірогідність виникнення симптоматичної гіпотензії, спричиненої периндоприлом, можназменшити шляхом відміни діуретика, проведення регідратації або застосування солі перед початком лікування низькими або поступово зростаючими дозами Хітену. Одночасний прийом харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючихдіуретиків або солезамінників, що містять калій, може спричинити гіперкаліємію.Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом. У разі призначення вищезазначених речовин їх застосовують з обережністю. Необхідно проводити моніторинг калію плазми. Літій.При одночасному прийомі літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне збільшення концентрації літію в сироватці крові і зростання токсичності. Одночасне призначення тіазиднихдіуретиківз інгібіторами АПФ збільшує ризик отруєння літієм і посилює вже підвищений ризик токсичності літію в комбінації з інгібіторами АПФ. Одночасний прийом літію і периндоприлу не рекомендований, але якщо їх сумісне застосування необхідне, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥ 3 г/добуПризначення НПЗП може послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗП та інгібітори АПФ спричиняють зростання рівня калію в сироватці крові, і, як наслідок, – погіршення функції нирок. Ці явища зазвичай носять оборотний характер. Рідко спостерігається гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, таких як пацієнти літнього віку або пацієнти з дегідратацією. Антигіпертензивні препарати та вазодилататори. Одночасне застосування таких ліків може посилити гіпотензивний ефект периндоприлу. Одночасне застосування нітрогліцерину та інших нітратів або інших судинорозширювальних засобів може призвести до подальшого зменшення артеріального тиску. Протидіабетичні препарати.Одночасний прийом інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсулінів, пероральних гіпоглікемічних засобів) може спричинити подальше зменшення рівня глюкози у крові з ризиком виникнення гіпоглікемії. Цей ефект частіше спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики, бета-блокатори, нітратиХітен можна застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітиками, бета-блокаторами та/або нітратами. Трициклічні антидепресанти/антипсихотропні препарати/анестетикиОдночасне застосування певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів разом з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниженняартеріального тиску. СимпатоміметикиСимпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Антацидиможуть зменшувати біодоступністьпериндоприлу.

Побочные действия

Під час лікування периндоприломповідомлялося про виникнення нижчезазначених побічнихреакцій, які класифіковано відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто(≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000);частота невідома (неможливооцінити на основі наявних даних). З боку кровотворної та лімфатичної системи. Зменшення рівня гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія (дуже рідко), а також випадки агранулоцитозу або панцитопенії. У пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази дуже рідко повідомлялося про випадки гемолітичної анемії. Порушення обміну речовин і живлення. Гіпоглікемія (частота невідома). З боку нервової системита психічні розлади. Головний біль, запаморочення, вертиго, парестезія (часто), зміни настрою або сну (нечасто), сплутаність свідомості (дуже рідко). З боку органів зору. Порушення зору (часто). З боку органів слуху та рівноваги. Шум у вухах (часто). З боку серцево-судинної системи.Артеріальнагіпотензія і явища, пов’язані з гіпотензію (часто), аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, імовірно як ускладнення на тлі надмірної гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком, інсульт, імовірний як ускладнення на тлі надмірної гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком (дуже рідко), васкуліт (частота невідома). З боку дихальної системи. Кашель, диспное (часто), бронхоспазм(нечасто), еозинофільна пневмонія, риніт (дуже рідко). З боку травного тракту. Діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор (часто), сухість у роті (нечасто), панкреатит (дуже рідко). З боку гепатобіліарної системи. Гепатит цитолітичний або холестатичний (дуже рідко). З боку шкіри та підшкірних тканин.Висипання, свербіж (часто), ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані, кропив'янка (нечасто), мультиформна еритема (дуже рідко). З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини. М'язові судоми (нечасто). З боку сечовидільної системи.Зниження функції нирок (нечасто), гостра ниркова недостатність (дуже рідко). З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Імпотенція (нечасто). Загальні розлади. Астенія (часто), підвищена пітливість (нечасто). Лабораторні показники. Збільшення рівня сечовини крові і креатиніну плазми крові, може виникати гіперкаліємія, яка має оборотний характер, особливо за наявності зниженої функції нирок, тяжка серцева недостатність і реноваскулярна гіпертензія. Рідко повідомлялося про зростання рівняферментів печінки і білірубіну в сироватці крові.

Дети, беременные, водители

Застосування у період вагітності або годування груддю Вагітність. Застосування інгібіторів АПФ не рекомендоване протягом І триместру вагітності. При плануванні або встановленій вагітності лікування препаратом слід припинити. Застосування інгібіторів АПФ протипоказане протягом ІІ таІІ триместрів вагітності. Період годування груддю. Не рекомендовано застосування периндоприлу під час періоду годування груддю, у зв'язку з відсутністюданих щодо проникнення периндоприлу у грудне молоко. Діти Ефективність та безпека застосування препарату у дітей не встановлені, тому не рекомендується застосування Хітену дітям.

Условия хранения

Зберігати в недоступному для дітеймісці при температурі не вище 25 °C.