Название
ДЕКСАЛГІН® ІН'ЄКТ
хімічна назва: S-(+)-2-(3-бензоїлфеніл) пропіонат 1,1,1-трис(гідроксиметил) метил амонію;
Основные свойства, форма выпуска
Розчин для ін'єкцій, 50 мг/2 мл по 2 мл в ампулах № 1, № 5, № 10
основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин без кольору;
Состав
2 мл розчину для ін'єкцій містять декскетопрофену трометамолу 73,8 мг, що відповідає 50 мг декскетопрофену;
допоміжні речовини: спирт етиловий 96 %, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Фармакотерапевтическая группа
Протизапальні засоби. Код АТС МО1АЕ17.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Дексалгін® ін'єкт– це трометамолова сіль S-(+)-2-(3-бензоїлфеніл)пропіонової кислоти. Препарат має аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію, механізм якої пов’язаний зі зменшенням синтезу простагландинів унаслідок пригнічення циклооксигеназної системи. Декскетопрофену трометамол продемонстрував інгібувальну дію на активність ЦОГ1 і ЦОГ2. Клінічні дослідження, які виконувались на декількох моделях болю, показали його ефективну аналгетичну дію. Була вивчена аналгетична ефективність внутрішньом’язової і внутрішньовенної форми декскетопрофену трометамолу для контролю помірного і сильного болю при проведенні хірургічних втручань в абдомінальній ділянці, а також в ортопедичній і гінекологічній практиці, при гострому болю в опорноруховому апараті і при ниркових коліках. У проведених дослідженнях спостерігався швидкий початок аналгетичної дії з досягненням піку аналгетичного ефекту протягом 45 хвилин. Тривалість аналгетичної дії після введення 50 мг декскетопрофену становила, як правило, 8 годин. Препарат, який застосовувався в комбінації з опіоїдними препаратами, значно знижував застосування опіоїдів. При вивченні контролю післяопераційного болю, в яких пацієнти отримували морфін за допомогою пристрою, що забезпечує самоконтроль аналгезії пацієнтами, введення декскетопрофену приводило до значного зменшення потреби морфіну (на 30 – 45 %) у порівнянні з групою плацебо.
Фармакокінетика. При внутрішньом’язовому введенні декскетопрофену трометамолу у людини пік концентрації досягається через 20 хвилин. (у межах 10 – 45 хв). Площа під кривою (AUC) одноразових доз 25 – 50 мг залишається пропорційною дозі як при внутрішньом'язовому, так і при внутрішньовенному введенні. Фармакокінетичні дослідження багаторазових доз показали: AUC і Сmax після останньої ін'єкції не відрізнялись від значень, отриманих при введенні однократних доз, що вказує на відсутність кумуляції препарату. Подібно до інших препаратів з високим рівнем зв'язування з білками плазми (99 %), середнє значення об'єму розподілу становить менше 0,25 л/кг. Період напіврозподілу – приблизно 0,35 години і період напіввиведення – 1 - 2,7 годин. Головним шляхом виведення декскетопрофену є кон’югація його з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням нирками. Після виведення декскетопрофену трометамолу в сечі виявляється тільки S(+) енантомер, що вказує на відсутність перетворення в R(-) енантомер в організмі людини. Середній період напіввиведення в осіб похилого віку був довший після одноразових і повторних ін’єкцій (до 48 %), загальний кліренс препарату був понижений.
Показания
Сильний або середньої інтенсивності біль, такий як післяопераційний біль, ниркова коліка або біль у спині.
Противопоказания
Дексалгін® ін’єкт не можна призначати пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до декскетопрофену трометамолу, до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) або до одного з інших компонентів лікарського засобу; пацієнтам, у яких речовини, що мають подібну дію (наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ), спричиняють астматичні напади, бронхоспазм, гострий риніт або призводять до розвитку носових поліпів, кропив’янки або ангіоневротичного набряку; пацієнтам з активною або підозрюваною (або в анамнезі) виразкою шлунка чи дванадцятипалої кишки; пацієнтам з шлунково-кишковими кровотечами, іншими кровотечами або геморагічними порушеннями; пацієнтам з наявністю хвороби Крона або неспецифічного виразкового коліту; хворим з бронхіальною астмою в анамнезі; пацієнтам з тяжкою неконтрольованою серцевою недостатністю; пацієнтам з порушенням функції нирок від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 50 мл/хв); пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (10 – 15 балів за шкалою Чайлд-П’ю); хворим на геморагічний діатез або з іншими порушеннями коагуляції, а також пацієнтам, які отримують антикоагулянти; під час вагітності і лактації.
Применение
Препарат може вводитись глибоко внутрішньом’язово, внутрішньовенно струминно, повільно (тривалістю не менше 15 сек) або внутрішньовенно краплинно тривалістю 10 – 30 хвилин. Для приготування розчину препарату Дексалгін® ін’єкт для внутрішньовенної інфузії використовують 30 – 100 мл фізіологічного розчину, розчину глюкози або розчину Рінгера. Приготований розчин має бути прозорим, безбарвним і його обов’язково слід захищати від денного світла.
Дорослі. Рекомендоване дозування: 50 мг кожні 8 – 12 годин. За необхідності повторна доза може бути введена з 6 - годинним інтервалом. Добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Дексалгін® ін’єкт призначений для короткотривалого застосування, і лікування ним має обмежуватись періодом гострих симптомів (не більше 2 діб). По можливості пацієнти повинні переводитись на пероральну форму препарату. Пацієнти похилого віку. Звичайно коректувати дозу для цієї категорії пацієнтів не потрібно. Однак у зв’язку з фізіологічним пониженням функції нирок рекомендується призначення більш низьких доз у випадку легкої ниркової недостатності: загальна добова доза – 50 мг. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким та помірно тяжким пониженням функції печінки (5 – 9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) загальну добову дозу треба понизити до 50 мг і проводити частий контроль функції печінки. Дексалгін® ін’єкт не повинен призначатись хворим з тяжким порушенням печінки. Порушення функції нирок. Для пацієнтів з легким порушенням нирок (кліренс креатиніну 50 – 80 мл/хв) загальну добову дозу треба понизити до 50 мг. Дексалгін® ін’єкт не повинен призначатись хворим з помірною або тяжкою функціональною недостатністю нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв).
Розведений розчин препарату Дексалгін® ін’єкт є стабільним, з хімічної точки зору, протягом 24 годин, якщо його зберігати при температурі 25°С і за умови постійного захисту від денного світла. З мікробіологічної точки зору, розчин препарату має бути використаним негайно. Але, якщо він використаний не одразу, то відповідальність за час і умови його зберігання до використання несе користувач. Звичайно такий розчин зберігають не більше 24 годин при температурі 2 – 8°С в захищеному від дії світла місці, за умови, що розведення проводилось у контрольованих і валідованих асептичних умовах. При зберіганні розбавлених розчинів препарату Дексалгін® ін’єкт у пластиковій тарі або при використанні інфузійних систем з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності або полівінілхлориду абсорбції активних компонентів переліченими матеріалами немає.
Передозировка
Симптоматика передозування невідома. Передозування медикаментів подібної дії спричиняє шлунково-кишкові (нудота, анорексія, абдомінальний біль) і неврологічні (безсоння, запаморочення, дезорієнтація, головний біль) порушення. У випадку помилкового чи навмисного передозування потрібно негайно розпочати симптоматичну терапію та, якщо потрібно, зробити промивання шлунку. Декскетопрофен піддається діалізу.
Взаимодействие
Нижченаведені взаємодії характерні для класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).
Небажані комбінації:
з іншими НПЗЗ, включаючи високі дози саліцилатів (більше 3 г на добу): одночасне застосування декількох НПЗЗ підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч і виразки;
з пероральними антикоагулянтами, парентеральним гепарином у дозах, які перевищують профілактичні дози; з тиклопідином: підвищується ризик кровотеч у зв’язку з інгібуванням агрегації тромбоцитів і ураження слизової оболонки травного тракту;
з препаратами літію: НПЗЗ підвищують концентрацію літію в крові (зниження ниркового виведення літію), який може досягнути токсичної межі. Тому рівень літію в крові слід контролювати при призначенні, зміні або відміні декскетопрофену;
з високими дозами метотрексату (15 мг на тиждень і більше): підвищується токсичність метотрексату у зв’язку із зниженням ниркового його кліренсу при застосуванні НПЗЗ;
з гідантоїнами і сульфонамідами: можуть збільшитись їх токсичні прояви.
Комбінації, які вимагають обережності:
з діуретиками і інгібіторами АПФ: лікування НПЗЗ пов’язано з ризиком гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів (зниження гломерулярної фільтрації, зумовленої зниженим синтезом простагландинів). НПЗЗ можуть зменшувати антигіпертензивну дію деяких препаратів. При комбінованому призначенні декскетопрофену і діуретиків треба переконатися, що водний баланс пацієнта є адекватним, і проконтролювати ниркові функції перед призначенням;
з малими дозами метотрексату (менше 15 мг на тиждень): збільшується гематологічна токсичність метотрексату у зв’язку зі зменшенням його ниркового кліренсу при застосуванні НПЗЗ. Потрібно проводити щотижневий контроль картини крові у перші тижні комбінованого лікування. За наявності навіть легких порушень ниркової функції, а також людям похилого віку потрібний ретельний нагляд;
з пентоксифіліном: підвищується ризик кровотеч. Потрібен інтенсивний клінічний моніторинг і часта перевірка часу кровотечі або часу згортання крові;
с зидовудином: через тиждень після комбінованої терапії можливо виникнення токсичної дії зидовудину на ретикулоцити, що може призвести до тяжкої анемії. Потрібно провести підрахунок клітин крові і ретикулоцитів через 1 – 2 тижні від початку комбінованого лікування;
із сульфанілсечовиною: через можливе підвищення її цукрознижувальної дії у зв’язку з тим, що НПЗЗ можуть витісняти її з місця зв’язування з білками плазми;
з препаратами низькомолекулярного гепарину: при одночасному застосуванні в післяопераційний період декскетопрофену і препаратів низькомолекулярного гемоглобіну в дозах, які рекомендовані для профілактики венозних тромбоемболій, значних змін коагуляційних параметрів не спостерігалось. Але через з підвищений ризик кровотеч треба бути обережним.
Комбінації, які треба враховувати:
з блокаторами b-адренорецепторів: можливо зменшення їх антигіпертензивної дії у зв’язку з пригніченням НПЗЗ синтезу простагландинів;
з циклоспорином і такролімусом: НПЗЗ можуть підвищити їх нефротоксичність, що опосередковано дією ниркових простагландинів. Під час комбінованої терапії треба контролювати функцію нирок;
з тромболітичними препаратами: підвищений ризик кровотеч;
з пробенецидом: може підвищуватись концентрація декскетопрофену у крові, що може бути зумовлено інгібувальним ефектом на ниркову тубулярну секрецію і/або кон’югацію з глюкуроновою кислотою, що вимагає корекції дози декскетопрофену;
із серцевими глікозидами: НПЗЗ можуть призводити до підвищення їх концентрації в крові;
з міфепристоном: у зв’язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів НПЗЗ не повинні застосовуватись раніше, як за 8 – 12 днів після прийому міфепристону;
з квінолоном: дані, отримані в дослідженнях на тваринах, вказують на високий ризик розвитку конвульсій при застосуванні НПЗЗ у комбінації з високими дозами квінолонів.
Побочные действия
Можливі побічні ефекти від застосування препарату, класифіковані за системами і показані залежно від частоти проявів (часті 1 – 10 %, нечасті 0,1 – 1 %, рідкі 0,01 – 0,1 %, дуже рідкі < 0,01 %), наведені в таблиці:
http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=16488
Такі небажані явища можливі, оскільки вони описані для інших нестероїдних протизапальних засобів і, може, пов’язані з інгібуванням синтезу простагландинів: асептичний менінгіт, який виникає переважно у хворих на системний червоний вовчак або у пацієнтів зі змішаними захворюваннями сполучної тканини; гематологічні порушення (пурпура, апластична анемія і рідко – агранулоцитоз і гіпоплазія кісткового мозку).
Дети, беременные, водители
У зв’язку з можливим запамороченням і сонливістю декскетопрофен може призводити до легкого або помірного зниження здатності керувати транспортом та обслуговувати техніку. Вивчення ефективності і безпеки застосування декскетопрофену при лікуванні дітей не вивчалось, тому він не повинен призначатися дітям.
Специальные указания
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Ампули з коричневого скла місткістю 2 мл; по1, 5 або 10 ампул у складній картонній коробочці.
Особливості застосування.
Дексалгін® ін’єкт не можна вводити невраксіально, епідурально або у внутрішньооболонковий простір через вміст у ньому етанолу. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з алергією в анамнезі. У хворих із симптомами шлунково-кишкових порушень або із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі треба проводити їх моніторинг, особливо у випадку шлунково-кишкових кровотеч. У тих поодиноких випадках, коли у пацієнтів, які отримують декскетопрофен, розвивається шлунково-кишкова кровотеча, препарат негайно треба відмінити. Всі нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) можуть пригнічувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі. Спільне застосування декскетопрофену і профілактичних доз препаратів низькомолекулярного гепарину в післяопераційний період було вивчено під час клінічних випробувань. Ніякого впливу на параметри коагуляції не спостерігалось. Незважаючи на це, необхідний ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно приймають Дексалгін® ін’єкт і інші препарати, які впливають на згортання крові. Як і інші НПЗЗ, Дексалгін® ін’єкт може призводити до підвищення рівня креатиніну і азоту в плазмі, чинити небажану дію на ниркову систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому і гострої ниркової недостатності. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, може спостерігатися незначне, минаюче підвищення деяких печінкових показників, а також значне підвищення глютамінощавлевооцтової і глютамінопіровиноградної трансаміназ сироватки крові. Дексалгін® ін’єкт треба з обережністю призначати пацієнтам з порушенням кровотворення, хворим на системний червоний вовчак або зі змішаними захворюваннями сполучної тканини. Як і інші НПЗЗ, Дексалгін® ін’єкт може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Повідомлялось про окремі випадки загострення інфекційних процесів, локалізованих у м’яких тканинах при застосуванні НПЗЗ. Тому пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря, якщо в нього є ознаки бактеріальної інфекції або погіршення стану під час лікування декскетопрофеном. Треба бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з порушенням печінкових, ниркових, серцевих функцій або із станами, які можуть зумовити затримку рідини в організмі. У таких хворих застосування НПЗЗ може призвести до погіршення їх стану і затримці рідини в організмі. Обережність потрібна також при призначенні декскетопрофену пацієнтам, які застосовують діуретики, або пацієнтам, схильним до гіповолемії, оскільки в них підвищується ризик нефротоксичності. Обережність необхідна при призначенні препарату людям похилого віку, оскільки в них частіше можуть виникати небажані реакції, наприклад шлунково-кишкові кровотечі або перфорації. Можливість виникнення таких реакцій залежить від призначеної дози, і вони можуть виникати на будь-якому етапі лікування, часто в більш тяжкій формі і без попереджувальних симптомів або подібних порушень в анамнезі. Пацієнти похилого віку частіше мають порушення ниркової, печінкової або серцево-судинної функції, тому необхідно ретельно контролювати їх стан.
Условия хранения
Зберігати при температурі не вище 25°С! Запобігати заморожуванню! Ампули зберігати у складній картонній коробочці! Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці! Термін придатності – 5 років.
