Название
Винпоцетин 5мг/мл по 2 мл в амп
Основные свойства, форма выпуска
прозора безбарвна або злегка зеленувата рідина.
Категория назначения
За рецептом.
Состав
діюча речовина: вінпоцетин; 1 мл концентрату містить 5 мг вінпоцетину; допоміжні речовини: кислота аскорбінова, натрію метабісульфіт, кислота винна, спирт бензиловий, сорбіт, вода для ін'єкцій.
Фармакотерапевтическая группа
Психостимулюючі та ноотропні засоби. Вінпоцетин. Код АТС N06В Х18.
Фармакологические свойства
Вінпоцетин поліпшує мозковий кровообіг і мозковий метаболізм, підвищує переносимість ішемії мозку. Вибірково та інтенсивно посилює мозковий кровообіг, знижує опір судин головного мозку, не впливаючи на параметри загального кровообігу (артеріальний тиск, хвилинний об’єм крові, частота пульсу, загальний периферичний опір судин). Посилює насамперед кровопостачання ураженої, ішемізованої ділянки головного мозку, не викликаючи феномену «обкрадання»; при цьому кровопостачання інтактної ділянки не змінюється. Поліпшує мікроциркуляцію в головному мозку, гальмує агрегацію тромбоцитів, знижує підвищену в'язкість крові, збільшує деформування еритроцитів і блокує поглинання ними аденозину. Підвищує переносимість гіпоксії клітинами головного мозку, сприяючи транспорту кисню до тканин. Посилює поглинання і метаболізм глюкози, який переключається на енергетично вигідніший аеробний шлях, стимулює також і анаеробний метаболізм глюкози шляхом гальмування фосфодіестерази та активації аденілатциклази, що призводить до підвищення концентрації цАМФ і катехоламінів у мозку. Фармакокінетика. Розподіл: концентрація вінпоцетину у тканинах головного мозку не перевищує його концентрації в крові. В організмі людини 66 % вінпоцетину зв'язується з білками, об’єм розподілу – 246,7±88,5 л, що вказує на гарний розподіл у тканинах. Кліренс, що дорівнює 66,7 л/год, перевищує плазмовий об’єм печінки (50 л/год) і свідчить про позапечінковий метаболізм вінпоцетину. Біотрансформація: головний метаболіт вінпоцетину, апо-вінкамінова кислота (АВК), утворюється в організмі людини в кількості 25-30 % при першому проходженні вінпоцетину через печінку. Іншими метаболітами вінпоцетину є: гідрокси-вінпоцетин, гідрокси-АВК, гліцинат дигідрокси-апо-вінкамінової кислоти та їх сульфатні і глюкуронідні кон’югати. Захворювання печінки і нирок не впливають на метаболізм вінпоцетину. Виведення: період напіввиведення у людини – 4,83±1,29 години. Виводиться із сечею і калом у співвідношенні 3:2. Виведення АВК здійснюється шляхом клубочкової фільтрації. Період напіввиведення залежить від дози віпроцетину і режиму дозування. Пацієнти літнього віку: за даними клінічних досліджень, істотних відмінностей у кінетиці препарату у людей літнього віку та молодих пацієнтів немає, препарат не кумулюється. Пацієнтам із захворюваннями печінки і/або нирок препарат призначають у звичайній дозі, відсутність кумуляції дозволяє проводити тривалі курси лікування.
Краткие показания
Показания
Псисични и неврологические расстройства мозгового кровообращения различного происхождения (после мозгового инсульта, мозговой травмы или склеротического): нарушение памяти, двигательные расстройства, головокружение, головная боль; сосудистые заболевания глаз
Противопоказания
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; гостра стадія геморагічного інсульту; тяжка ішемічна хвороба серця; тяжкі форми аритмій; підвищений внутрішньоочний та внутрішньочерепний тиск; вагітність; період годування груддю; дитячий вік.
Применение
Застосовують тільки для лікування дорослих, внутрішньовенно, у вигляді повільної крапельної інфузії (швидкість інфузії не має перевищувати 80 крапель за хвилину). Початкова добова доза - 20 мг вінпоцетину (4 мл – 2 ампули) у 500 мл розчину для інфузій (0,9 % натрію хлорид, 5 % глюкоза, розчин Рінгера). При необхідності і залежно від переносимості призначають повторні (2-3 рази на добу) повільні крапельні інфузії, поступово підвищуючи дозу протягом 3-4 днів до максимальної – 1 мг/кг/доб. Курс лікування – 10-14 днів. Середня добова доза – 50 мг при масі тіла 70 кг (вміст 5 ампул у 500 мл інфузійного розчину). Пацієнтам із захворюваннями печінки і нирок можна призначати препарат у таких самих дозах. Після досягнення клінічного поліпшення дозу поступово знижують і переходять на прийом препарату у формі таблеток. Готовий розчин необхідно використати протягом 3 годин після приготування.
Передозировка
Передозування препаратом може супроводжуватися посиленням проявів побічних реакцій. За даними літератури, доза 1 мг/кг/добу є безпечною. Перевищення рекомендованих доз не бажане через відсутність даних, що підтверджують їх безпеку.
Взаимодействие
Одночасне застосування вінпоцетину з β-блокаторами (хлоранололом, піндололом), клопамідом, глібенкламідом, дігоксином, аценокумаролом або гідрохлоротіазидом у клінічних дослідженнях не супроводжувалося взаємодією між ними. З обережністю призначати: з α-метилдопою – можливе посилення гіпотензивного ефекту, тому при такій комбінації необхідно регулярно контролювати артеріальний тиск; з препаратами, що діють на центральну нервову систему, протиаритмічними та антикоагулянтними засобами. Розчин вінпоцетину хімічно несумісний з гепарином (разом з тим, у разі потреби припустиме одночасне застосування антикоагулянтів і вінпоцетину); з інфузійними розчинами, що містять амінокислоти. Препарат не сумісний з алкоголем.
Побочные действия
З боку серцево-судинної системи: депресія сегмента ST, подовження інтервалу QT, тахікардія, екстрасистолія. Наявність причинного зв'язку з лікуванням Вінпоцетином не доведена, оскільки у природній популяції ці симптоми спостерігаються з такою ж частотою. Зміна артеріального тиску (частіше – зниження), почервоніння шкіри, флебіт. З боку нервової системи: порушення сну (безсоння, підвищена сонливість), запаморочення, головний біль, слабкість, підвищена пітливість (симптоми можуть бути проявами основного захворювання). З боку травного тракту: нудота, печія, сухість у роті. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості до будь-якого з компонентів препарату, можливі свербіж, шкірні реакції підвищеної чутливості (у тому числі відчуття жару). Інше: тромбофлебіт у місці введення.
Дети, беременные, водители
Застосування в період вагітності або годування груддю. У період вагітності або годування груддю препарат протипоказаний для застосування. Діти. Через відсутність клінічних даних препарат дітям не призначають.
Специальные указания
Препарат застосовують парентерально, як правило, у гострих стадіях до покращання клінічної картини; потім переходять на пероральний прийом препарату. Не допускається підшкірне, внутрішньом’язове й у концентрованому вигляді внутрішньовенне введення. Слід дотримуватися обережності при призначенні лікарського засобу хворим із брадикардією, у яких на ЕКГ спостерігається подовження інтервалу QT. При геморагічному церебральному інсульті введення припустиме тільки після стихання гострих явищ (зазвичай – через 5-7 днів). У випадку підвищення внутрішньочерепного тиску, застосування протиаритмічних засобів, порушення ритму серця або подовження інтервалу QT перед застосуванням Вінпоцетину слід ретельно зважити співвідношення користь/ризик терапії. Наявність синдрому пролонгованого інтервалу QT і застосування препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, потребують проведення періодичного контролю ЕКГ. В осіб літнього віку чутливість мозкових судин до релаксуючої дії препарату зростає, що зумовлено сенсибілізацією при старінні системи аденілатциклаза-цАМФ. Це може призвести до підвищення вірогідності розвитку побічних явищ у цієї групи хворих. Ін'єкційний розчин Вінпоцетину містить сорбіт, тому при наявності у хворого цукрового діабету необхідно періодично контролювати рівень цукру в крові. У випадку непереносимості фруктози або дефіциту 1,6-дифосфатази фруктози слід уникати застосування препарату.
Условия хранения
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.
