фармакодинаміка. Завдяки збереженню енергетичного метаболізму в клітинах, що зазнали впливу гіпоксії або ішемії, триметазидин запобігає зниженню внутрішньоклітинного рівня АТФ, забезпечуючи тим самим належне функціонування іонних насосів і трансмембранного натрієво-калієвого потоку при збереженні клітинного гомеостазу.
Триметазидин гальмує β-окиснення жирних кислот, блокуючи довголанцюгову 3–кетоацил–СоА тіолазу (3-КАТ), що підвищує окиснення глюкози. У клітинах в умовах ішемії процес отримання енергії шляхом окиснення глюкози потребує менше кисню порівняно з процесом отримання енергії шляхом β-окиснення жирних кислот.
Посилення процесу окиснення глюкози оптимізує енергетичні процеси у клітинах та відповідно підтримує метаболізм енергії в умовах ішемії.
У пацієнтів з ішемічною хворобою серця триметазидин діє як метаболічний агент, зберігаючи внутрішньоклітинні рівні високоенергетичних фосфатів у міокарді. Ефекти досягаються без супутніх гемодинамічних змін.
Фармакокінетика. Cmax триметазидину в крові досягається у середньому через 5 год після прийому таблетки. Протягом доби концентрація в плазмі крові є стабільною: протягом 11 год після прийому таблетки концентрація триметазидину в плазмі крові дорівнює або вище 75% від Cmax.
Стан стабільної концентрації встановлюється найпізніше на 60-ту годину.
Прийом їжі не впливає на фармакокінетичні характеристики триметазидину.
Об’єм розподілу становить 4,8 л/кг, зв’язування з білками низьке і становить 16%.
Триметазидин виводиться в основному із сечею, більшою мірою у незміненому вигляді.
Т½ препарату становить у середньому 7 год для здорових молодих добровольців та 12 год для осіб літнього віку. Повне виведення триметазидину є результатом ниркового кліренсу, що прямо пов’язаний із креатиніновим кліренсом та меншою мірою — з печінковим кліренсом, який з віком знижується. У пацієнтів літнього віку через зниження функції нирок виявляють підвищення концентрації триметазидину у плазмі крові, що потребує корекції дози препарату.
Порушення функції нирок. Концентрація триметазидину в крові підвищується у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну — 30–60 мл/хв) та у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
симптоматичне лікування дорослих пацієнтів зі стабільною стенокардією за умови недостатньої ефективності чи непереносимості антиангінальних лікарських засобів першої лінії.
препарат приймати внутрішньо по 1 таблетці 2 рази на добу: вранці та ввечері під час їди, запиваючи достатньою кількістю води. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально залежно від характеру та перебігу захворювання. При необхідності схема лікування може бути переглянута через 3 міс.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам із помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендована доза становить 1 таблетку на добу вранці під час їди.
Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку більш чутливі до дії триметазидину через вікове зниження функції нирок. Для пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендована доза становить 1 таблетку на добу вранці під час їди.
Для пацієнтів літнього віку титрувати дозу необхідно з обережністю.
Діти. Безпека та ефективність триметазидину у дітей не встановлені. Дані відсутні.
– підвищена індивідуальна чутливість до триметазидину або будь-якого з компонентів препарату.
– Хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром «неспокійних ніг» та інші рухові розлади.
– Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
побічні реакції, що були визначені як побічна дія, яка може бути пов’язана із застосуванням триметазидину, зазначені з визначеною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо визначити згідно з наявною інформацією):
– з боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; частота невідома — можливе виникнення симптомів паркінсонізму (тремор, акінезія, гіпертонус м’язів), нестійкість ходи, синдром «неспокійних ніг» та інші рухові розлади, що мають відношення до вищезазначеного, які мають зворотний характер після відміни препарату; розлади сну (безсоння, сонливість);
– з боку органа слуху та вестибулярного апарату: частота невідома — вертиго;
– кардіальні порушення: рідко — пальпітація, екстрасистолія, тахікардія;
– з боку судин: рідко — артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, яка може бути асоційована з нездужанням, запамороченням або падінням (зокрема у пацієнтів, які застосовують антигіпертензивні засоби), почервоніння обличчя;
– з боку травного тракту: часто — абдомінальний біль, діарея, диспепсія, нудота та блювання; частота невідома — запор;
– з боку гепатобіліарної системи: частота невідома — гепатит;
– з боку шкіри та підшкірних тканин: часто — висип, свербіж, кропив’янка; частота невідома — гострий генералізований екзантематозний пустульозний висип, ангіоневротичний набряк;
– з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома — агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура;
– загальні порушення: часто — астенія.
препарат не застосовувати для купірування нападів стенокардії. Його не слід призначати при нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда як первинну терапію на догоспітальному етапі або у перші дні госпіталізації.
У разі виникнення нападу нестабільної стенокардії на тлі поточної терапії необхідно переглянути перебіг хвороби та відкоригувати лікування пацієнта (медикаментозну терапію та можливість реваскуляризації).
Триметазидин може спричинити або погіршити перебіг симптомів паркінсонізму (тремор, акінезія, гіпертонус м’язів), які слід регулярно досліджувати, особливо у пацієнтів літнього віку. У сумнівних випадках пацієнтів слід направляти до невропатолога для відповідного обстеження.
При появі рухових розладів, таких як симптоми паркінсонізму, тремор, синдром «неспокійних ніг», нестійкість ходи, необхідно відмінити препарат.
Частота розвитку рухових порушень низька. Загалом вони мають зворотний характер, зникають після припинення застосування триметазидину у більшості пацієнтів протягом 4 міс. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються понад 4 міс після відміни препарату, необхідно звернутися до невропатолога.
Можуть відмічати падіння, пов’язані з нестійкістю ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів при застосуванні антигіпертензивних засобів.
З обережністю слід застосовувати пацієнтам:
– з помірним порушенням функції нирок;
– літнього віку (від ≥75 років).
Для досягнення модифікованого (уповільненого) вивільнення активної субстанції розроблена спеціальна структура таблетки (матриця). Діюча речовина, яка забезпечує терапевтичний ефект препарату, поступово вивільняється з таблетки при її проходженні через систему травлення. Однак у деяких випадках каркасна структура матриці може вийти з організму людини у формі таблетки. Ця особливість не впливає на терапевтичні властивості препарату.
Застосування у період вагітності або годування груддю. У зв’язку з відсутністю клінічних даних застосування препарату не рекомендується у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Триметазидин не впливає на гемодинаміку. Були зафіксовані випадки запаморочення і сонливості, які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем чи працювати з іншими механізмами.
до цього часу про взаємодію з іншими лікарськими засобами не повідомлялося. Триметазидин можна призначати у комбінації з гепарином, кальципарином, антагоністами вітаміну K, пероральними ліпідознижувальними препаратами, ацетилсаліциловою кислотою, блокаторами β–адренорецепторів, антагоністами кальцію, препаратами дигіталісу (триметазидин не впливає на рівень дигоксину в плазмі крові), іншими антиангінальними препаратами.
кількість даних щодо передозування триметазидином обмежена. Лікування симптоматичне.
при температурі не вище 25 °C.
