Склад: діюча речовина: есциталопрам (escitalopram); 1 таблетка містить 12,77 мг есциталопраму оксалату, що еквівалентно 10 мг есциталопраму, або 25,54 мг есциталопраму оксалату, що еквівалентно 20 мг есциталопраму; допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна; тальк; натрію кроскармелоза; кремнію діоксид колоїдний без- водний;магнію стеарат;гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000). Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою. Фармакотерапевтична група. Психостимулятори. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Есциталопрам. КодАТX N06A B10. Фармакологiчнi властивості. Фармакодинаміка. Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібіто- ром зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), що зумов- лює клінічні і фармакологічні ефекти препарату. Він має високу афінність до основного зв’язуючого сайту і суміж- ного з ним алостеричного сайту транспортера серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язувати- ся з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5-HT1А-, 5-HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори. Есциталопрам є S-енантіомером рацемічного цитало- праму із власною лікувальною активністю. Доведено, що R-енантіомер не є інертним, а протидіє серотонінер- гічним властивостям і відповідним фармакологічним ефектам S-енантіомера. Фармакокінетика. Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі крові досягаєть- ся через 4 години після прийому. Біодоступність есцита- лопраму становить приблизно 80 %. Зв’язування есци- талопраму та його основних метаболітів з білками крові – нижче 80 %. Метаболізм відбувається у печінці до мета- болітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Біотрансформація ес- циталопраму до деметильованого метаболіту проходить за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. Період напіввиведення (t½) препарату становить приблизно 30 годин. Кліренс (Cloral) при пероральному прийомі стано- вить приблизно 0,6 л/хв. В основнихметаболітів період на- піввиведення довший. Есциталопрам та його основні ме- таболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. У пацієнтів віком від 65 років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або се- реднього ступеня тяжкості (класи А і В за класифікацією Чайлда–П’ю) час напіввиведення був у 2 рази довшим, а ек- спозиція на 60 % вища, ніж в осіб з нормальною функцією печінки. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший час на- піввиведення та дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджена, але може бути підвищеною. Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19мали вдвічі вищу концентрацію есциталопраму у плазмі, ніж па- цієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін екс- позиції при зниженій функції CYP2D6 не відзначалося. Клінічні характеристики. Показання. Лікування великих депресивних епізодів, панічних роз- ладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів. Протипоказання. - Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату; - одночасне лікування неселективними необоротними ін- гібіторами моноаміноксидази (іМАО) або пімозидом; - одночасне лікування оборотними інгібіторами МАО-А (наприклад, моклобемід) або оборотним неселектив- ним інгібітором МАО (наприклад, лінезолідом) через ризик розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Особливості застосування»); - пацієнтам з відомим подовженням інтервалу QT або вродженим синдромом подовженого інтервалу QT; - одночасне лікування лікарськими засобами, які подовжу- ють інтервал QT Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Фармакодинамічні взаємодії Протипоказані комбінації
Неселективні необоротні іМАО
Повідомляли про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним необо- ротним іМАО, та у пацієнтів, які щойно завершили ліку- вання СІЗЗС і розпочали прийом іМАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром. Комбінація есцита- лопраму з неселективними необоротними іМАО протипо- казана. Лікування есциталопрамом слід починати через 14 днів після відміни необоротного іМАО. Лікування не- селективними необоротними іМАО слід розпочинати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есци- талопраму. Оборотний селективний іМАО типу А (моклобемід) Унаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому ком- бінація есциталопраму з іМАОтипуАмоклобемідомне ре- комендується. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначатимінімальнірекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом. Лікування есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому оборотного іМАО моклобеміду. Оборотний неселективний інгібіторМАО(лінезолід) Антибіотик лінезолід є оборотним неселективним інгібіто- ром МАО і його не слід призначати пацієнтам, які отриму- ють есциталопрам. Якщо комбінація виявиться необхід- ною, її слід призначати умінімальних дозах і під ретельним клінічним контролем. Необоротний селективний інгібіторМАО-Б (селегілін) Комбінація з селегіліном (необоротний іМАО типу Б) по- требує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому. Селегілін у дозах до 10 мг/добу безпечно при- значали одночасно з рацемічним циталопрамом. Подовження інтервалуQT Фармакокінетичних та фармакодинамічних досліджень есциталопраму у поєднанні з іншими лікарськими за- собами, що подовжують інтервал QT, не проводили. Не можна виключити адитивний ефект есциталопраму і цих лікарських засобів. Таким чином, одночасний прийом эсциталопраму з лікарськими засобами, що подовжу- ють інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби класу IA та III, нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, де- які протимікробні засоби (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, протима- лярійні препарати, особливо галофантрин), деякі антигі- стамінні препарати (наприклад, астемізол, гидроксизин, мізоластин) протипоказані. Комбінації, що потребують обережності Серотонінергічні медичні препарати Одночасне застосування з серотонінергічними засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптаном та іншими трип- танами) може призвести до серотонінового синдрому. Медичні препарати, які знижують судомний поріг СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, які здатні знижувати судомний поріг (наприклад, антиде- пресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіази- ни, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу). Літій, триптофан Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, ре
комендується з обережністю призначати ці препарати одночасно. Звіробій Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до збільшення частоти побічних реакцій. Антикоагулянти Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночас- ного застосування з есциталопрамом. Якщо пацієнти прий- мають пероральні антикоагулянти, необхідно провести ре- тельний моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може посилити схильність до кровотечі. Алкоголь Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак комбінація з алко- голем є небажаною. Лікарські препарати, що спричиняють гіпокаліємію/гіпо- магніємію Слід дотримуватися обережності при одночасному засто- суванні лікарських засобів, що спричиняють гіпокаліємію/ гіпомагніємію, оскільки ці стани підвищують ризик розвит- ку злоякісних аритмій. Фармакокінетичні взаємодії Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму Метаболізм есциталопраму головним чином опосередко- ваний CYP2C19. Сумісне призначення есциталопраму та омепразолу (інгібітор CYP2C19) призводить до помірного (приблиз- но на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Сумісне призначення есциталопраму та циметидину (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70 %) підвищення концентра- ції есциталопраму у плазмі крові. Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (наприклад омепразолом, флуок- сетином, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином слід бути обережними, призначаючи верхні граничні дози есциталопраму. Зни- ження дози есциталопраму може бути необхідним залеж- но від клінічної оцінки. Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів Есциталопрамє інгібіторомензимуCYP2D6.Рекомендуєть- ся обережність при одночасному застосуванні есцитало- праму з лікарськими засобами, які метаболізуються голов- ним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном і мето- прололом (при серцевій недостатності), або з деякими засобами, що впливають на центральну нервову систему та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад такими антидепресантами як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такими антипсихотиками як рисперидон, тіоридазин ігалоперидол. Можлива корекція дози. Комбінація з дезипраміномабометопрололомпризводила до підвищення удвічі рівнів у плазмі крові цих двох засобів. Дослідження in vitro показали, що есциталопрам може спричиняти слабке інгібування CYP2C19. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19. Особливості застосування. Нижчезазначені особливості застосування стосуються те- рапевтичного класу СІЗЗС. Дитяча популяція ТОПЕКС не слід застосовувати для лікування дітей. По- ведінка, пов’язана з суїцидом (суїцидальні спроби і суїци- дальні думки), і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка ігнів) частіше спостерігалися у клінічних випро- буваннях серед дітей, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо на підставі клінічної необхідності рішення про лікування все ж прий- нято, слід ретельно спостерігати за пацієнтом на предмет появи суїцидальних симптомів. Крім того, відсутні довго- строкові дані про безпеку у педіатричній популяції, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного і поведін- кового розвитку. Парадоксальна тривожність Деякі пацієнти з панічними розладами на початку ліку- вання антидепресантами можуть відчувати посилення тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів лікування. Для зменшення імовір- ності анксіогенного ефекту рекомендується низька по- чаткова доза. Судомні напади Есциталопрам необхідно відмінити, якщо у пацієнта ро- звинувся судомний напад вперше або напади частіша- ють (у пацієнтів зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтаміз контрольованою епілепсією – за- безпечити пильний нагляд. Манія СІЗЗС слід з обережністю застосовувати для лікування па- цієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніа- кального стану СІЗЗС слід відмінити. Цукровий діабет У пацієнтів із цукровимдіабетомлікування СІЗЗСможе змі- нювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/або перораль- ного гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції. Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, само- травмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнен- ня стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за пацієнтами до покращення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищува- тися на ранніх стадіях одужання. Інші стани, при яких застосовують есциталопрам, також мо- жуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі станиможуть бути коморбідними з великимдепре- сивним розладом. Ці застереження стосуються також ліку- вання хворих з іншими психічними розладами. Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки ще до по- чатку лікування мають найвищий ризик суїцидальних ду- мок або спроб і потребують пильного нагляду протягом лікування. Метааналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку ліку- вання та при зміні дози. Пацієнтів та їх оточуючих слід попередити про необхід- ність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у по- ведінці та про необхідність негайноїмедичної консультації у разі розвитку цих симптомів. Акатизія Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатизії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супро- воджується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірний протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити па- цієнтам, у яких розвинулись такі симптоми. Гіпонатріємія Гіпонатріємія, яка, можливо, пов’язана з порушенням се- креції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС ви- никає рідко і зазвичай зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне ліку- вання препаратами, що спричиняють гіпонатріємію). Крововиливи При прийомі СІЗЗС можливі шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура.НеобхіднозобережністюзастосовуватиСІЗЗСпа- цієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікар- ськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фе- нотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетил- саліциловою кислотою та нестероїдними протизапальни- ми засобами, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч. СІЗЗС/СІЗЗСН можуть підвищувати ризик післяпологової кровотечі (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю», «Побічні реакції»). Електро-судомна терапія (ЕСТ)
Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже, рекомендується обережність. Серотоніновий синдром Рекомендується обережність при одночасному засто- суванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан. Повідомляли про розвиток серотонінового синдрому у поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали СІЗЗС од- ночасно з серотонінергічними препаратами. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що чинять серотонінергічну дію. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міокло- нус, гіпертермія може означати розвиток цього стану. У такому випадку СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне лікування. Звіробій Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій. Симптоми відміни Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо раптовому, є поширеними. У дослідженнях негативні ре- акції під час припинення терапії виникали приблизно у 25 % пацієнтів, які отримували есциталопрам, та у 15 % па- цієнтів, які приймали плацебо.
Ризик симптомів відміни може залежати від кількох фак- торів, у т. ч. тривалості та дози, темпу зниження дози. За- паморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія, від- чуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене по- товиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минають протягом 2 тижнів, однак можуть бути більш тривалими (2–3 місяці або довше) удеякихпацієнтів. Такимчином,рекомендуєтьсяпоступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягомкількох тижнів абомісяців, залежно від стану пацієнта. Статева дисфункція СІЗЗС/інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (ІЗЗСН) можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалі статеві дисфункції, де симптоми продовжувалися, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗСН. Ішемічна хвороба серця Через обмежений клінічний досвід рекомендується дотри- муватися обережності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Подовження інтервалуQT Було виявлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QT. У постмаркетинговий період повідомляли про випадки подовження інтервалу QT і шлуночкової аритмії, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з раніше існуючим подовженням ін- тервалу QT або іншими серцевими захворюваннями (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарсь- кими засобами та інші види взаємодій»). Слід дотримуватися обережності пацієнтам із значною брадикардією або пацієнтаміз нещодавнім гостримінфар- ктом міокарда, або некомпенсованою серцевою недостат- ністю. Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпо- магніємія, підвищують ризик злоякісних аритмій і повинні бути усунені до початку лікування есциталопрамом. Якщо пацієнти зі стабільним захворюванням серця про- ходять лікування, перед початком лікування слід розгля- нути можливість проведення огляду ЕКГ. Якщо під час лікування есциталопрамомвиникають ознаки серцевої аритмії, лікування слід відмінити та виконати ЕКГ. Закритокутова глаукома СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмірзіниці,щопризводить домідріазу.Цеймідріатичний ефект може призвести до звуження кута ока, що призведе до підвищення внутрішньоочного тиску і закритокутової глаукоми, особливо у схильних пацієнтів. Тому есцитало- прам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закри- токутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі. Допоміжні речовини Ці ліки містять менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично не містить натрію. Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для ліку- вання вагітних обмежені. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новона- роджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в ІІІ триместрі. У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперреф- лексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатія, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Такі усклад- нення можуть бути як наслідком надмірної серотонінер- гічної дії, так і симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення виникають одразу або незабаром (до 24 годин) після пологів. Епідеміологічні дані засвідчили те, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпер- тензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних. Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування СІЗЗС/СІЗЗСН протягом місяця до пологів. Годування груддю Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протя- гом лікування годування груддю не рекомендується. Фертильність Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС мо- жуть впливати на якість сперми. Повідомлення про засто- сування деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактив- ний засіб може порушувати навички або здатність роз- судливого мислення. Слід попередити пацієнтів про по- тенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами. Спосіб застосування та дози. Безпека застосування доз понад 20 мг на добу не була встановлена. Лікарський засіб ТОПЕКС застосовувати дорослим вну- трішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Великий депресивний епізод Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг. Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2–4 тиж- ні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 місяців з метою змі- цнення ефекту. Панічні розлади з агорафобієюабо без неї Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Доза може бути в подальшому збільшена до мак- симальної – 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта. Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.
Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія) Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підви- щити добову дозу до максимальної – 20 мг на добу. Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2–4 тижні лікування. Рекомендується продовжити лікуван- ня протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує реци- див і його можна призначати індивідуально; слід регуляр- но оцінювати переваги лікування. Генералізовані тривожні розлади Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозуможна збільшитимаксимум до 20 мг на добу. Рекомендується продовжити лікування протягом 3 міся- ців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікуван- ня протягом 6 місяців попереджує рецидив і його можна призначати індивідуально; слід регулярно оцінювати пе- реваги лікування. Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР) Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, лікування якого має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, що може становити кілька місяців або навіть більше. Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) Початкова доза повинна становити половину звичайної рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для пацієнтів літнього віку становить 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні). Залежно від індивідуальної чут- ливості та тяжкості депресії добова доза може бути збіль- шена до максимальної – 10 мг на добу. Ниркова недостатність У разі наявності ниркової недостатності легкого та помір- ного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Зниженняфункції печінки Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від ін- дивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом пер- ших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. За- лежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Припинення лікування При припиненні лікування лікарським засобом ТОПЕКС дозу слід поступово знижувати протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни.
Діти. ТОПЕКС не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років (див. розділ «Особливості за- стосування»). Передозування. Токсичність Клінічні дані пропередозування есциталопрамуобмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків повідомля- ли про легкі симптоми або безсимптомність передозуван- ня. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість із них включають одночасне передозування інших медикаментів. Дози ес- циталопраму 400–800 мг не спричиняли будь-яких тяжких симптомів. Симптоми Ознаки передозування есциталопраму: головним чином, симптоми з боку центральної нервової системи (від запа- морочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків се- ротонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишко- вої системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія) та порушення балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Лікування Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належ- не функціонування дихальної системи, забезпечити адек- ватну оксигенацію. Можливе застосування гастрального лаважу та активованого вугілля. Промивання шлунка слід проводити якомога раніше після перорального прийому. Поряд із загальними симптоматичними підтримуючими заходами рекомендується моніторинг серцево-судинної системи та основних показників життєдіяльності. Моніторинг ЕКГ рекомендується у разі передозування у па- цієнтів із застійною серцевою недостатністю/брадіаритмією, у пацієнтів, які приймають супутні препарати, що подовжу- ють інтервал QT, або у пацієнтів зі зміненим метаболізмом, наприклад, із порушенням функції печінки. Побічні реакції. Побічні реакції найчастіше спостерігаються протягом пер- шого або другого тижня лікування та зазвичай їх частота та інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні. Побічні реакції, відомі для препаратів класу СІЗЗС та ес- циталопраму, які спостерігалися у ході плацебо-контро- льованих досліджень та під час медичного застосування, подані за системами органів і частотою нижче. Частота визначається як: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) або частота невідо- ма (неможливо встановити за наявною інформацією). З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи:рідко – анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи: частота невідома – порушен- ня секреції антидіуретичного гормону. З боку метаболізму та обміну речовин: часто – зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зменшення маси тіла; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія**. З боку психіки: часто – тривожність, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жі- нок;нечасто–скреготіннязубами, збудження,нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості; рідко – агресія, де- персоналізація, галюцинації; частота невідома – манія, суї- цидальні думки, суїцидальна поведінка*. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, час то – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор; нечасто – порушення смаку, порушення сну, непритомність; рідко – серотоніновий синдром; частота невідома – дискінезія, рухові розлади, судоми, психомо- торний неспокій/акатизія**. Збокузору:нечасто–розширення зіниці, затуманення зору. З боку слуху: нечасто – дзвін у вухах. З боку серця: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; частота невідома – подовження інтервалу QT на електро- кардіограмі, шлуночкова аритмія, включаючи torsade de pointes. З боку судин: частота невідома – ортостатична гіпотензія. З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носо- ва кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запор, блювання, сухість у роті; нечасто – шлунково-кишкові кровотечі (у т. ч. ректальні). З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – гепа- тит, зміни функціональних печінкових тестів. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – посилене потовиділення; нечасто – висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж; частота невідома – синці, набряки. З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовидільної системи:частота невідома – затримка сечовипускання. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: час то – чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція; нечасто – жінки: метрорагія, менорагія; частота невідома га лакторея, пріапізм (чоловіки), післяпологова кровотеча (жінки)***.
Загальні розлади:часто – втома, пірексія; нечасто – набряк. *Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомляли протягом ліку вання есциталопрамом або незабаром після його припинення. **Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.
Про випадки подовження інтервалу QT і шлуночкової аритмії, включаючи torsade de pointes, повідомляли під час застосування переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з раніше існуючим подовженням інтер- валу QT або з іншим існуючим серцевим захворюванням. В одному з досліджень у здорових добровольців середнє відхилення інтервалуQTc (за формулою Фрідеріція) від по- чаткового рівня становило 4,3 мс при застосуванні 10 мг/ добу та 10,7 мс при застосуванні 30 мг/добу. Класові ефекти Епідеміологічні дослідження переважно у пацієнтів віком від 50 років продемонстрували підвищений ризик пере- ломів кісток при застосуванні СІЗЗС та трициклічних анти- депресантів. Механізм цього явища невідомий. Симптоми відміни Припинення лікування СІЗЗС (особливо раптове) зазви- чай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (у т. ч. парестезія та відчуття удару стру- мом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділен- ня,головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є най- частішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак можуть бути тяжкими та/або тривалими у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікуван- ня есциталопрамом шляхом зниження дози.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції Важливо повідомляти про передбачувані небажані реак- ції після реєстрації лікарського засобу. Це дозволяє здій- снювати постійний моніторинг співвідношення користь/ ризик лікарського засобу.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери або по 6 блістерів у пачці з картону. Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (відповідальний за випуск серії, не включаючи контроль/випробування серії) AT «Лубнифарм» (відповідальний за виробництво та контроль/випробування серії, не включаючи випуск серії)
Місцезнаходження виробника та адреса місця провад- ження його діяльності. Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5 Україна,37500,Полтавськаобл.,м.Лубни,вул.Барвінкова,16.
