Название
СІАЛІС®
Основные свойства, форма выпуска
Таблетки, вкриті оболонкою, по 20 мг № 1, № 2, № 4, № 8 Упаковка. По 1, 2, 4 чи 8 таблеток по 20 мг у блістерних упаковках у картонних пачках. Основні фізико-хімічні властивості. Таблетки жовтого кольору та мигдалеподібної форми з написом “С 20” з одного боку.
Категория назначения
Категорія відпуску. За рецептом. Несумісність. Тадалафіл протипоказано пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.
Состав
1 таблетка містить 20 мг тадалафілу; допоміжні речовини: лактози моногідрат, кроскармелози натрієва сіль, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, гіпромелоза, триацетин, титану діоксид (Е171), заліза оксид жовтий (Е172), тальк.
Фармакотерапевтическая группа
Засоби для лікування порушень ерекції. Код АТС G04B E.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специ-фічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричинює локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це приводить до релаксації гладких м’язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції. Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 є ферментом, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 є сильнішим, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є присутніми у серці, мозку, кров’яних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, присутнім у серці та кров’яних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у серцевих скорочуваннях. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, присутнім у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 9 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 8,- ФДЕ 9 і ФДЕ 10, а також у14 разів потужніший щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ 11.Розподіл в тканинах та фізіологічні ефекти ФДЕ 8 чрез ФДЕ 11 не висвітлювались. Сіаліс поліпшує ерекцію та здатність успішно здійснювати статевий акт. Препарат діє протягом 36 годин. Ефект виникає вже через 16 хвилин після прийому дози за наявності сексуального збудження. Сіаліс, введений здоровим суб’єктам, не викликав істотної різниці у порівнянні з плацебо за показниками систолічного та діастолічного кров’яного тиску у лежачому положенні (середнє максимальне зниження 1,60,8 мм рт.ст. відповідно), систолічного та діастолічного кров’яного тиску стоячи (середнє максимальне зниження 0,24,6 мм рт.ст. відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень. Тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синійзелений), що пояснюється низькою спорідненістю тадалафілу щодо ФДЕ 6 у порівнянні з ФДЕ 5. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і розмір зіниці. Плацебо-контролюване дослідження показало, що прийом тадалафілу протягом 6 місяців, не виявило клінічно значущого впливу на характкристики сперми. У чоловіків тадалафіл не впливав на рівень тестостерону, лютенізуючого, чи фолікулостимулюючого гормону в крові Фармакокінетика. Всмоктування.Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація у плазмі (Смакс) досягається у середньому через 2 години після прийому. Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі; таким чином, Сіаліс можна приймати з їжею чи без неї. Час введення дози (ранок проти вечора) не мав клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування. Розподіл. Середній об’єм розподілу становить близько 63 л. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв’язано з протеїнами. Менше ніж 0,0005% введеної дози було виявлено у спермі здорових суб’єктів. Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність відносно ФДЕ 5 щонайменше у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються. Виведення. Середній період напіввиведення становить 17,5 години у здорових суб’єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно з фекаліями (приблизно 61 % дози) і в меншою мірою - із сечею (приблизно 36 % дози).
Показания
Лікування еректильної дисфункції. Препарат ефективний за наявності сексуальної стимуляції.
Противопоказания
Тадалафіл протипоказано пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі. Тадалафіл не повинен використовуватися пацієнтами з підвищеною чутливістю до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.
Применение
Для прийому внутрішньо. Рекомендована доза становить 20 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі. Препарат можна приймати за 16 хв перед сексуальною активністю. Ефективність тадалафілу може зберігатися протягом до 36 год після прийому дози. Максимальна рекомендована частота прийому – один раз на день.
Передозировка
Симптоми. При одноразовому застосуванні здоровими суб’єктами тадалафілу в дозі до 500 мг і при багаторазовому застосуванні тадалафілу пацієнтами з еректильною дисфункцією до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігалися при застосуванні менших доз препарату. Лікування. У випадку передозування, якщо треба, слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію. На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав неістотно.
Взаимодействие
Не очікується, що тадалафіл буде спричиняти клінічно значуще інгібування чи індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, включаючи CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2C19, CYP2Е1 та CYP2С9. Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 – кетоконазол (400 мг на день) збільшує площу під кривою “концентрація - час” (AUC) однієї дози тадалафілу на 312 % і Сmax на 22 % , і кетаконазол (200 мг щоденно) збільшує AUC однієї дози тадалафілу на 107 % і Сmax на 15 % щодо значень AUC і Сmax для одного тадалафілу. Ритонавір (200мг двічі на день), інгібітор CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6 збільшують AUC однієї дози тадалафілу на 124 %, не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, можна очікувати, що інші інгібітори протеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію тадалафілу в плазмі. Селективний індуктор CYP3A4 рифампіцин (600 мг на день) – знижує величину AUC однієї дози тадалафілу на 88 % і Сmax на 46 % порівняно зі значеннями AUC і Сmax для одного лише тадалафілу. Можна очікувати, що супутнє введення інших індукторів CYP3A4 також знижуватиме концентрацію тадалафілу в плазмі. Антигипертензивні препарати. Тадалафіл має системні вазодиляторні властивості, що може збільшувати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Крім того, у хворих з важко контрольованою гіпертензією, які приймають декілька гіпотензивних препаратів, спостерігалось більше зниження кров’яного тиску. У більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. Необхідно давати відповідні рекомендації пацієнтам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та Сіалісом®. Альфа-адреноблокатори. Істотного зниження артеріального тиску не спостерігалось у пацієнтів, які приймали Сіаліс® і селективний альфа-1А-блокатор-тамсулозин. При призначенні тадалафілу здоровим особам, які приймали альфа-1-блокатор -доксазозин (4-8 мг на день), спостерігалось посилення гіпотензивного ефекту. Кількість пацієнтів з потенційно клінічно істотним зниженням артеріального тиску була вища при прийомі комбінації препаратів. У деяких пацієнтів спостерігалось запаморочення. Алкоголь. Тадалафіл не впливав на концентрацію алкоголю, а алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу. На фоні високих доз алкоголю (0,7 г/кг) додатковий прийом тадалафілу не приводив до статистично значимого зниження артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалось постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на фоні нижчих доз алкоголю (0,6 г/кг) не спричиняв гіпотензію, а запаморочення спостерігалось з тією ж частотою, що і при прийомі одного алкоголю. Н2-антагоністи. Збільшення шлункової рН після прийому нізатидину не мало клінічно значущого ефекту на фармакокінетику тадалафілу. Антациди (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид). Сумісний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) з тадалафілом знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни експозиції (AUC) тадалафілу. Аспірин. Тадалафіл не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненого аспірином. Варфарин. Тадалафіл не мав клінічно істотного ефекту на експозицію (AUC) S-варфарином чи R-варфарином, а також не мав впливу на протромбіновий час, індукований варфарином. Теофілін. При прийомі тадалафілу з теофіліном не спостерігалося ніякої фармакокінетичної чи фармакодинамічної взаємодії.
Побочные действия
Небажаними ефектами, про які повідомлялося найчастіше, є головний біль (≥10%). Інші небажані ефекти (≥1% - <10%) такі: біль у спині, диспепсія, запаморочення, гіперемія, міалгія, закладеність носа. У поодиноких випадках (≥0,1% - <1%) - набряк повік, відчуття, описані як біль в очах, кон’юнктивальна гіперемія. У постмаркетингових дослідженнях дуже рідко спостерігалися такі побічні дії. Загальні реакції: реакції гіперчутливості, такі як висипання, уртикарія та набряк обличчя, синдром Стивенса-Джонсона та ексфоліативний дерматит. Серцево-судинна та цереброваскулярна системи: повідомлялось про серйозні побічні дії з боку серцево-судинної системи, такі як інфаркт міокарда, раптова кардіологічна смерть, інсульт, стенокардія, серцебиття, тахікардія, але більшість пацієнтів, які мали такі побічні дії, раніше мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. Однак, неможливо точно визначити, чи пов’язані ці побічні дії з факторами ризику, чи з тадалафілом, чи із статевою активністю або комбінацією всіх цих чинників. Також повідомлялося про гіпотензію (частіше коли тадалафіл застосовували пацієнти разом з антигіпертензивними засобами), гіпертензію та непритомність. Гастроінтестинальна система: абдомінальний біль та гастроезофагеальний рефлюкс. Шкіра та підшкірні тканини: гіпергідроз (потіння). Незвичайні відчуття: затьмарений зір, неартеріальна передня оптична ішемічна нейропатія, оклюзія вен сітківки, порушення зору. Урогенітальна система: пріапізм та подовжена ерекція. Нервова система: мігрень. Респіраторна система: кровотеча із носа. Повідомлялося про деякі побічні ефекти, які не зустрічалися під час проведення клінічних випробувань, та частота їх невідома. Це такі ефекти: напади, тимчасова втрата пам’яті, деякі розлади, що впливають на кровопостачання ока, нерегулярне серцебиття, серйозні шкірні висипання, а також раптове зниження або втрата слуху. Спостерігалося зниження концентрації сперми у деяких чоловіків.
Дети, беременные, водители
астосування у період вагітності або годування груддю. Сіаліс® не показаний для застосування у жінок. Дослідження щодо застосуванням тадалафілу у вагітних жінок не проводились. Діти. Застосування препарату не рекомендоване особам до 18 років Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Сіаліс® не має ніякого або має незначний вплив на здатність керувати машинами та механізмами..
Специальные указания
Особи похилого віку Здорові суб’єкти похилого віку (65 років або більше) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що приводило до підвищення на 25% експозиції (AUC) у порівнянні зі здоровими суб’єктами у віці 19-45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози. Ниркова недостатність У суб’єктів з нирковою недосттатністю, включаючи хворих на гемодіалізі, експозиція тадалафілу AUC була вищою, ніж у здоровіх чоловіків. Печінкова недостатність Експозиція тадалафілу (AUC) у суб’єктів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю є порівнянною з експозицією у здорових суб’єктів. Не має даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнти, хворі на діабет Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на діабет була приблизно на 19% нижче, ніж значення AUC для здорових суб’єктів. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози. Застереження Препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи Сіаліс, не повинні використовуватися чоловіками із серцевими хворобами, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів з серцево-судинними хворобами, які вони вже мають. Необхідно враховувати потенційний ризик ускладнень для таких груп пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями: - пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів, - пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів, - пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців, - пацієнти з неконтрольованими аритміями, гіпотензією (
Условия хранения
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче 30° С в оригінальній упаковці. 3 роки.
