Название
Прозерин раствор д/ин., 0,5 мг/мл по 1 мл в амп. №10
Показания
Міастенія, гостра міастенічна криза; рухові порушення після травми мозку; паралічі; відновлювальний період після перенесеного менінгіту, поліомієліту, енцефаліту; неврит, атрофія зорового нерва; атонія кишечнику, атонія сечового міхура; усунення залишкових явищ після блокади нервово-м’язової передачі недеполяризуючими міорелаксантами.
Противопоказания
Гіперчутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату. Епілепсія; гіперкінези; ваготомія; ішемічна хвороба серця; стенокардія; аритмії; брадикардія; бронхіальна астма; виражений атеросклероз; тиреотоксикоз; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; перитоніт; механічна обструкція травного тракту та сечовивідних шляхів; гіпертрофія передміхурової залози, що супроводжується дизурією; гострий період інфекційного захворювання; інтоксикації у різко ослаблених дітей; одночасне застосування із деполяризуючими міорелаксантами.
Применение
Дорослі. Препарат призначають підшкірно у дозі 0,5-2 мг (1-4 мл) 1-2 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих – 2 мг, добова – 6 мг. Тривалість курсу лікування (крім міастенії, міастенічного кризу, післяопераційної атонії кишечнику та сечового міхура, передозування міорелаксантами) – 25-30 днів. У разі необхідності призначають повторний курс – через 3-4 тижні. Більшу частину загальної добової дози призначають у денний час, коли хворий найбільш стомлений. Міастенія: препарат призначають підшкірно або внутрішньом’язово у дозі 0,5 мг (1 мл) на добу. Курс лікування тривалий, зі зміною шляхів введення. Міастенічний криз (із утрудненням дихання і ковтання): препарат призначають внутрішньовенно у дозі 0,25-0,5 мг (0,5-1 мл), надалі – підшкірно, з невеликими інтервалами. Післяопераційна атонія кишечнику та сечового міхура, профілактика, у т. ч. післяопераційної затримки сечі: препарат призначають підшкірно або внутрішньом’язово, у дозі 0,25 мг (0,5 мл), якомога раніше після операції, і повторно – кожні 4-6 годин протягом 3-4 днів. Як антидот при передозуванні міорелаксантами (після попереднього введення атропіну сульфату у дозі 0,6-1,2 мг внутрішньовенно, до збільшення частоти пульсу до 80 уд/хв): препарат призначають внутрішньовенно повільно у дозі 0,5-2 мг через 0,5-2 хвилини. У разі необхідності ін’єкції повторюють (у т. ч. атропіну у разі брадикардії) загальною дозою не більше 5-6 мг (10-12 мл) протягом 20-30 хвилин. Під час процедури забезпечують штучну вентиляцію легенів. Діти (тільки в умовах стаціонару). Міастенія gravis: – новонароджені: на початковому етапі препарат призначають у дозі 0,1 мг у вигляді ін’єкцій внутрішньом’язово. Після цього дозу підбирають індивідуально, зазвичай 0,05-0,25 мг або 0,03 мг/кг маси тіла препарату внутрішньом’язово кожні 2-4 години. Через особливий характер захворювання у новонароджених добова доза препарату може бути зменшена навіть до повного скасування; – діти віком до 12 років: препарат призначають у дозі 0,2-0,5 мг у вигляді ін’єкцій за необхідністю. Дозування препарату має бути скориговане відповідно до реакції пацієнта. Як антидот при передозуванні міорелаксантами (після попереднього введення атропіну сульфату у дозі 0,02-0,03 мг/кг маси тіла внутрішньовенно, до збільшення частоти пульсу до 80 уд/хв.): препарат призначають внутрішньовенно повільно у дозі 0,05-0,07 мг/кг маси тіла протягом 1 хвилини. Максимальна рекомендована доза у дітей становить 2,5 мг. Інші показання: препарат призначають у дозі 0,125-1 мг у вигляді ін’єкцій. Дози можуть бути змінені відповідно до індивідуальних потреб пацієнта.
Передозировка
Симптоми: пов’язані з перезбудженням холінорецепторів (холінергічний криз): тахікардія, брадикардія, гіперсалівація, утруднене ковтання, міоз, бронхоспазм, утруднене дихання, нудота, блювання, посилення перистальтики, діарея, почастішання сечовипускання, порушення координації, посмикування м’язів язика і скелетної мускулатури, холодний піт, поступовий розвиток загальної слабкості, параліч, зниження артеріального тиску, тривога, паніка. Дуже високі дози можуть викликати ажитацію, нетерплячість. Летальний наслідок може настати через зупинку серця або параліч дихання, набряк легень. У хворих на міастенію gravis, у яких більш можливе передозування, посмикування м’язів та парасимпатоміметичні ефекти можуть бути відсутні або слабко виражені, що ускладнює диференційну діагностику передозування з міастенічним кризом. Лікування: зменшення дози або відміна введення препарату. У разі необхідності вводять атропін (1 мл 0,1 % розчину), метацин. Подальше лікування симптоматичне.
Побочные действия
З боку серцево-судинної системи: аритмія, бради- або тахікардія, атріовентрикулярна блокада, вузловий ритм, неспецифічні зміни на ЕКГ, зупинка серця, зниження артеріального тиску (переважно при парентеральному введенні). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, непритомність, слабкість, сонливість, тремор, судоми, спазми і посмикування скелетної мускулатури, включаючи м’язи язика та гортані, оніміння ніг, дизартрія. З боку органів зору: міоз, порушення зору. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, пригнічення дихання, аж до зупинки, бронхоспазм, посилення бронхіальної секреції. З боку травного тракту: гіперсалівація, спастичне скорочення і посилення перистальтики кишечнику, нудота, блювання, метеоризм, діарея, мимовільне випорожнення. З боку сечовидільної системи: почастішання сечовипускання, мимовільне сечовипускання. З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, гіперемія, кропив’янка, алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок. Інші: посилення потовиділення, відчуття жару, сльозотеча, артралгія. При застосуванні препарату можливий розвиток алергічних реакцій у вигляді шкірного свербежу, висипів та інших проявів алергії навіть до анафілактичного шоку. Для усунення побічних явищ дозу препарату зменшують або припиняють його застосування. У разі необхідності вводять атропін, метацин та інші холінолітичні засоби.
Условия хранения
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
