Cклад:
діюча речовина: hydroxychloroquine;
1 таблетка містить гідроксихлорохіну сульфату 200 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кальцію гідрофосфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, полісорбат 80, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид
(Е 171), поліетиленгліколь 6000.
Лікарська форма.Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антипаразитарні лікарські засоби. Антималярійні засоби. Амінохінолони. Гідроксихлорохін.
Код АТХ Р01В А02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Антималярійні препарати, такі як хлорохін та гідроксихлорохін, мають кілька фармакологічних властивостей, чим зумовлюють їхній терапевтичний ефект при лікуванні ревматичних захворювань, хоча роль кожного з цих механізмів залишається невідомою. Ці ефекти включають взаємодію з сульфгідрильними групами, зміну активності ферментів (у тому числі фосфоліпази, НАДН-цитохром-С-редуктази, холінестерази, протеаз та гідролаз), зв’язування з ДНК, стабілізацію лізосомальних мембран, інгібування вироблення простагландину, інгібування хемотаксису та фагоцитозу поліморфноядерних клітин, можливий вплив на продукування моноцитами інтерлейкіну-1 та інгібування вивільнення нейтрофілами супероксиду.
Фармакокінетика.
Після перорального прийому пікові концентрації в крові досягаються приблизно через 4 години.
Абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 79 %.
Розподілення
Гідроксихлорохін має великий обсяг розподілу через велике накопичення у тканинах (5 500 л у крові, 44 000 л у плазмі) та демонструє накопичення у клітинах крові зі співвідношенням вмісту в цільної крові та плазмі 7,2. Приблизно 50 % гідроксихлорохіну зв'язано з білками плазми.
Метаболізм
Гідроксихлорохін в основному метаболізується до N-десетилгідроксихлорохіну та двох інших метаболітів, спільних з хлорохіном, десятилхлорохіном та бідесетилхлорохіном. На основі даних хлорохіну можна екстраполювати, що гідроксихлорохін може метаболізуватися invitro тими самими CYP, що і хлорохін, тобто CYP2C8 та CYP3A, і меншою мірою - CYP2D6.
Елімінація
Гідроксихлорохін має багатоетапний профіль елімінації з тривалим кінцевим періодом напіввиведення, що становить від 30 до 60 днів. Приблизно 20-25 % дози гідроксихлорохіну виводиться з сечею у вигляді незміненого препарату.
Клінічні характеристики.
Показання.
Дорослі
Лікування ревматоїдного артриту, дискоїдного та системного червоного вовчака, а також дерматологічних захворювань, причиною виникнення або погіршення перебігу яких є дія сонячного світла.
Педіатрична популяція
Лікування ювенільного ідіопатичного артриту (в комбінації з іншими лікарськими засобами), дискоїдного та системного червоного вовчака.
Протипоказання.
- Відома гіперчутливість до сполук 4-амінохіноліну.
- Макулопатія, діагностована до початку лікування препаратом Іммард.
- Дитячий вік менше 6 років (таблетки по 200 мг не придатні для застосування пацієнтам з масою тіла < 35 кг) або ідеальна маса тіла < 31 кг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії
Лікарські засоби з відомим ефектом подовження інтервалу QT/потенціалом спричиняти серцеву аритмію: Гідроксихлорохін необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби з відомим ефектом подовження інтервалу QT, такими як протиаритмічні препарати класів IA і III, трициклічні антидепресанти, антипсихотики, деякі протиінфекційні препарати, у зв’язку з підвищенням ризику розвитку шлуночкової аритмії (див. розділи «Особливості застосування» і «Передозування»). Галофантрин не слід призначати разом із гідроксихлорохіном.
Оскільки гідроксихлорохін може посилити ефект гіпоглікемічного лікування, може знадобитися зниження дози інсуліну або антидіабетичних засобів.
Одночасне застосування гідроксихлорохіну та антималярійних препаратів, для яких відомий ефект зниження судомного порога (наприклад, мефлохіну), може збільшувати ризик розвитку судом.
Може спостерігатися зниження ефективності протиепілептичних лікарських засобів при їхньому одночасному застосуванні разом із гідроксихлорохіном.
При можливості слід уникати одночасного застосування препарату з лікарськими засобами, які мають окулотоксичний або гемотоксичний потенціал.
Існує теоретичний ризик інгібування внутрішньоклітинної активності α-галактозидази при одночасному застосуванні гідроксихлорохіну та агалсидази.
Гідроксихлорохіну сульфат також може вступати у деякі взаємодії, відомі для хлорохіну, навіть якщо конкретних повідомлень про це не надходило. До них належать: посилення безпосередньої блокуючої дії аміноглікозидних антибіотиків на нервово-м’язовий синапс; інгібування його метаболізму під впливом циметидину, що призводить до збільшення концентрації антималярійного препарату у плазмі крові; антагонізм дії неостигміну та піридостигміну; зменшення утворення антитіл у відповідь на первинну імунізацію інтрадермальною людською диплоїдноклітинною антирабічною вакциною.
Вплив інших лікарських засобів на гідроксихлорохін
Антацидні засоби
Одночасне застосування з магнійвмісними антацидними засобами або каоліном може призводити до зниження абсорбції хлорохіну. Тому, за даними екстраполяції, гідроксихлорохін слід вводити як мінімум за 2 години, окремо від антацидних засобів або каоліну.
Інгібітори або індуктори CYP
Одночасне застосування циметидину, помірного інгібітору CYP2C8 та CYP3A4, спричинило збільшення впливу хлорохіну вдвічі. Екстраполюючи ці дані з огляду на
подібність структури та фармакокінетичних параметрів у гідроксихлорохіну і хлорохіну, можна очікувати розвитку подібного ефекту і для гідроксихлорохіну. Рекомендується дотримуватися обережності (наприклад, здійснювати моніторинг побічних ефектів) при одночасному застосуванні сильних або помірних інгібіторів CYP2C8 та CYP3A4 (таких як гемфіброзил, клопідогрел, ритонавір, ітраконазол, кларитроміцин, грейпфрутовий сік).
Повідомляли про недостатню ефективність гідроксихлорохіну при одночасному застосуванні з рифампіцином, сильним індуктором CYP2C8 та CYP3A4. Рекомендується дотримуватися обережності (наприклад, здійснювати моніторинг ефективності) при одночасному застосуванні з сильними індукторами CYP2C8 та CYP3A4 (такими як рифампіцин, звіробій, карбамазепін, фенобарбітал).
Вплив гідроксихлорохіну на інші лікарські засоби
Субстрати P-глікопротеїну
Потенціал гідроксихлорохіну інгібувати субстрати P-глікопротеїну не оцінювали. Спостереження invitro показують, що всі інші випробувані амінохіноліни інгібують
P- глікопротеїн. Отже, існує імовірність збільшення концентрації субстратів P- глікопротеїну при одночасному застосуванні з гідроксихлорохіном.
Повідомляли про підвищення рівнів циклоспорину у плазмі крові при одночасному застосуванні циклоспорину та гідроксихлорохіну.
При одночасному застосуванні дигоксину та гідроксихлорохіну повідомляли про підвищений рівень дигоксину в сироватці крові. Рекомендується дотримуватися обережності (наприклад, моніторинг побічних ефектів або концентрації у плазмі крові, якщо це доречно) при одночасному застосуванні з субстратами P-глікопротеїну з вузьким терапевтичним діапазоном (таких як дигоксин, циклоспорин, дабігатран).
У дослідженні лікарської взаємодії при однократному застосуванні досліджуваного засобу хлорохін знижував біодоступність празиквантелу. Наразі невідомо, чи спостерігатиметься подібний ефект при одночасному застосуванні гідроксихлорохіну і празиквантелу.Екстраполюючи ці дані з огляду на подібність структури та фармакокінетичних параметрів між гідроксихлорохіном та хлорохіном, можна очікувати розвитку подібного ефекту і для гідроксихлорохіну.
Особливості застосування.
Ретинопатія.
Перед початком курсу лікування препаратом Іммард усім пацієнтам необхідно пройти офтальмологічне обстеження. Надалі таке обстеження слід проводити принаймні кожні 12 місяців.
Токсичні реакції з боку сітківки очей є переважно дозозалежними. Ризик ураження сітківки є низьким при застосуванні добових доз до 6,5 мг/кг маси тіла. Перевищення рекомендованої добової дози збільшує ризик виникнення токсичних реакцій з боку сітківки.
Під час офтальмологічного обстеження необхідно перевірити гостроту зору, провести ретельну офтальмоскопію та фундоскопію, а також дослідження центрального поля зору з червоною мішенню та колірного зору.
Обстеження слід проводити частіше, адаптувавши його до особливостей окремого пацієнта, у таких випадках:
− добова доза препарату перевищує 6,5 мг на 1 кг ідеальної (не збільшеної) маси тіла; використання показника фактичної маси тіла під час розрахунку дози препарату для пацієнтів з ожирінням може призвести до передозування;
− ниркова недостатність;
− гострота зору нижче 6/8;
− вік понад 65 років;
− кумулятивна доза більше 200 г.
Лікування препаратом Іммард слід негайно відмінити, якщо у пацієнта спостерігаються пігментні порушення, дефекти поля зору або інші відхилення від норми, які не можна пояснити порушенням акомодації (див. також розділ «Побічні реакції»). Необхідно продовжувати спостереження за станом таких хворих, оскільки зміни з боку сітківки і порушення зору можуть прогресувати навіть після відміни препарату (див. також розділ «Побічні реакції»).
Не рекомендується застосовувати гідроксихлорохін одночасно з лікарськими засобами з відомою здатністю спричиняти токсичні реакції з боку сітківки, такими як тамоксифен.
Подовження інтервалу QT. Гідроксихлорохін має потенціал подовжувати інтервал QTc у пацієнтів зі специфічними факторами ризику. Гідроксихлорохін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із вродженим або задокументованим набутим подовженням інтервалу QT та/або відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, наприклад:
- захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда);
- проаритмічні стани, наприклад, брадикардія (< 50 уд/хв);
- наявність в анамнезі шлуночкових порушень ритму;
- некоригована гіпокаліємія та/або гіпомагніємія;
- при одночасному застосуванні з засобами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), оскільки це може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій.
Вираженість подовження інтервалу QT може збільшуватися зі збільшенням концентрацій препарату. У зв'язку з цим не слід перевищувати рекомендовану дозу (див. також розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»).
Хронічні прояви токсичності з боку серця.Повідомляли про випадки кардіоміопатії, що призводила до розвитку серцевої недостатності, інколи з летальним наслідком, у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Іммард (див. розділи «Побічні реакції» та «Передозування»).Тому рекомендується клінічний моніторинг для виявлення ознак і симптомів кардіоміопатії. У разі розвитку кардіоміопатії застосування препаратуІммард слід припинити. У разі діагностики порушень провідності (блокада ніжок пучка Гіса/ атріовентрикулярна блокада), а також бівентрикулярної гіпертрофії необхідно розглянути питання хронічної токсичності препарату (див. розділ «Побічні реакції»).
З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам, які приймають ліки, що можуть спричинити побічні реакції з боку органів зору або шкіри.
Препарат слід також з обережністю застосовувати:
- пацієнтам із захворюванням печінки або нирок, а також пацієнтам, які приймають ліки, що можуть негативно вплинути на функцію цих органів. У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок або печінки необхідно визначати рівень гідроксихлорохіну у плазмі крові та корегувати дозу препарату відповідним чином;
- пацієнтам із тяжкими шлунково-кишковими, неврологічними та гематологічними захворюваннями.
Інший моніторинг при тривалому лікуванні препаратом.
У пацієнтів, які приймають препарат упродовж тривалого часу, необхідно періодично проводити розгорнутий загальний аналіз крові. При виявленні патологічних змін застосування препарату Іммард слід припинити (див. розділ «Побічні реакції»).
У всіх пацієнтів, які приймають препарат упродовж тривалого часу, необхідно періодично проводити оцінку функції скелетних м’язів та сухожильних рефлексів. При виникненні м’язової слабкості препарат слід відмінити (див. розділ «Побічні реакції»).
З обережністю слід застосовувати препарат для лікування пацієнтів, чутливих до хініну, які мають дефіцит глюкози-6-фосфатдегідрогенази, хворим, які страждають на хронічну гематопорфірію, оскільки перебіг цих захворювань під впливом гідроксихлорохіну може загострюватися, а також хворим на псоріаз, оскільки зростає ризик виникнення шкірних реакцій.
У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували гідроксихлорохін, спостерігалася суїцидальна поведінка.
Пацієнтам з такими рідкісними вродженими станами як непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або синдром мальабсорбції глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.
Діти раннього віку особливо чутливі до токсичної дії 4-амінохінолінів; тому пацієнтів необхідно попередити про те, що Іммард необхідно зберігати у недоступному для дітей місці.
Гіпоглікемія. Було показано, що гідроксихлорохін може спричинити тяжку гіпоглікемію, в тому числі із втратою свідомості, що може бути небезпечним для життя, у пацієнтів, які приймають або не приймають протидіабетичні лікарські засоби. Пацієнтів, які отримують лікування гідроксихлорохіном, слід попередити про ризик розвитку гіпоглікемії та пов’язані з нею клінічні ознаки та симптоми. У пацієнтів з наявністю клінічних симптомів, які можуть свідчити про гіпоглікемію, під час лікування гідроксихлорохіном слід контролювати рівень глюкози в крові та у випадку необхідності лікування повинно бути переглянуте.
При застосуванні препарату Іммард можуть виникати екстрапірамідні розлади (див. розділ «Побічні реакції»).
Потенційний канцерогенний ризик. Експериментальні дані вказують на наявність потенційного ризику індукування генних мутацій. Дані досліджень канцерогенності на тваринах доступні лише щодо одного біологічного виду тварин, у яких застосовували початкову сполуку хлорохін, і отримані результати були негативними. У людей наразі отримано недостатньо даних для того, щоб можна було виключити збільшення ризику онкологічних захворювань у пацієнтів, які приймають препарат упродовж тривалого часу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.Для гідроксихлорохіну існують лише обмежені дані доклінічних досліджень. У дослідженнях на тваринах для хлорохіну (речовини, спорідненої з гідроксихлорохіном) була виявлена його токсичність для репродуктивної функції після застосування у материнському організмі у високих дозах. Дані доклінічних досліджень хлорохіну вказують на потенційний ризик генотоксичності у деяких тест-системах.
Для гідроксихлорохіну при його застосуванні для тривалої терапії аутоімунних захворювань у високих дозах: обсерваційні дослідження і метааналіз, що включив дані проспективних досліджень з тривалим застосуванням препарату у високих дозах, не виявили статистично значущого підвищення ризику вроджених вад розвитку або несприятливих клінічних наслідків вагітності.
Гідроксихлорохін проникає крізь плаценту. Слід зазначити, що 4-амінохіноліни у терапевтичних дозах можуть спричиняти ураження центральної нервової системи, у тому числі ототоксичність (слухову та вестибулярну токсичність, вроджену глухоту), ретинальні кровотечі та аномальну пігментацію сітківки. Ці ефекти не були підтверджені у більш масштабних серійних/обсерваційних дослідженнях. Обсерваційні дослідження і метааналіз, що включив дані проспективних досліджень з тривалим застосуванням препарату у високих дозах, не виявили статистично значущого підвищення ризику вроджених вад розвитку або несприятливих клінічних наслідків вагітності.
У зв'язку з цим необхідно уникати застосування гідроксихлорохіну сульфату у період вагітності, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, індивідуальна потенційна користь такого лікування переважає потенційні ризики.
Годування груддю. Гідроксихлорохін екскретується у грудне молоко (у кількості, що становить менше 2 % від дози, яка застосовується для матері, після поправки на масу тіла).Слід ретельно зважити необхідність тривалого застосування гідроксихлорохіну у період годування груддю, враховуючи повільну швидкість виведення препарату з організму та потенціал його кумуляції у токсичних кількостях в організмі немовляти. Відомо, що немовлята надзвичайно чутливі до токсичних ефектів 4-амінохінолінів.
Наразі доступні дуже обмежені дані щодо безпеки тривалого застосування гідроксихлорохіну для немовлят, яких годують грудним молоком; при призначенні препарату лікар має оцінювати потенційні ризики і користь його застосування у період годування груддю, враховуючи показання до такого лікування та його тривалість.
Фертильність. Дані щодо впливу гідроксихлорохіну сульфату на фертильність людини відсутні. У дослідженнях на тваринах хлорохін (речовина, споріднена з гідроксихлорохіном) демонстрував небажані ефекти щодо фертильності у самців.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Оскільки невдовзі після початку лікування можливе виникнення розладів зору через порушення акомодації, що можуть спричинити нечіткість зору, пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортом і виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги. Якщо цей стан не проходить самостійно, він минає при зменшенні дози або припиненні лікування.
Спосіб застосування та дози.
Іммард призначений для перорального застосування. Кожну дозу слід приймати під час їжі або запиваючи склянкою молока.
Ефект гідроксихлорохіну є кумулятивним, тому для досягнення терапевтичного ефекту потрібно кілька тижнів, тоді як незначні побічні ефекти можуть виникати відносно рано. Якщо при лікуванні ревматичного захворювання стан пацієнта не покращується впродовж 6 місяців, то препарат слід відмінити.
При захворюваннях, пов’язаних із підвищеною чутливістю до світла, лікування слід проводити тільки під час періодів максимальної інсоляції.
Дорослі та пацієнти літнього віку.
Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу. Ця доза не повинна перевищувати
6,5 мг/кг/добу (у розрахунку на ідеальну, а не фактичну масу тіла хворого) та становити або 200 мг, або 400 мг на добу.
Діти. Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу, яка не перевищує 6,5 мг/кг/добу у розрахунку на ідеальну масу тіла. У зв’язку з цим таблетки по 200 мг не придатні для застосовування дітям з ідеальною масою тіла менше 31 кг.
Діти.
Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу, яка не перевищує 6,5 мг на 1 кг ідеальної маси тіла на добу. У зв’язку з цим таблетки по 200 мг не придатні для застосовування дітям з ідеальною масою тіла менше 31 кг.
Передозування.
Передозування 4-амінохінолінів особливо небезпечне для немовлят, оскільки прийом навіть 1–2 грамів може призвести до летального наслідку.
Симптоми передозування можуть включати головний біль, порушення зору, серцево-судинний колапс, судоми, гіпокаліємію, порушення ритму та провідності, включаючи подовження інтервалу QT, шлуночкову тахікардію torsadedepointes, шлуночкову тахікардію та фібриляцію шлуночків, збільшення ширини комплексів QRS, брадиаритмії, вузловий ритм, атріовентрикулярну блокаду, за якими раптово настає іноді летальна зупинка дихання та серця. Ці явища можуть виникнути невдовзі після передозування, тому необхідна невідкладна медична допомога. Вміст шлунка необхідно негайно видалити, викликавши блювання або промивши шлунок. Активоване вугілля у дозі, яка щонайменше у 5 разів перевищує прийняту дозу препарату, може сповільнити подальшу його абсорбцію, якщо активоване вугілля вводити у шлунок через зонд після промивання та не пізніше ніж через 30 хвилин після прийому препарату.
У разі передозування слід розглянути можливість парентерального введення діазепаму. Доведено, що цей препарат може зменшити явища кардіотоксичності, спричинені хлорохіном.
У разі необхідності слід вжити заходів для підтримання дихання та провести протишокову терапію.
Побічні реакції.
Використано такі критерії частоти, схвалені Радою міжнародних організацій медичних наук (CIOMS): дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на підставі доступних даних).
З боку крові та лімфатичної системи
Частота невідома: пригнічення функції червоного кісткового мозку, анемія, апластична анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи
Частота невідома: кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм.
Метаболічні та аліментарні розлади
Часто: відсутність апетиту.
Частота невідома: гіпоглікемія.
Гідроксихлорохін може загострювати перебіг порфірії.
З боку психіки
Часто: афективна лабільність.
Нечасто: нервозність.
Частота невідома: психоз, суїцидальна поведінка.
З боку нервової системи
Часто: головний біль.
Нечасто: запаморочення.
Частота невідома: при застосуванні цього класу лікарських засобів повідомляли про виникнення судом.
Екстрапірамідальні розлади, такі як дистонія, дискінезія, тремор (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку органів зору
Часто: нечіткість зору внаслідок порушення акомодації, що є дозозалежним та оборотним явищем.
Нечасто: може виникати ретинопатія зі змінами пігментації та появою дефектів поля зору. На ранній стадії після припинення лікування препаратом Іммард ретинопатія є оборотною. Якщо лікування препаратом вчасно не відмінити, існує ризик прогресування ретинопатії навіть після відміни препарату.
У пацієнтів з ретинопатією спочатку може відзначатися безсимптомний перебіг або можуть спостерігатися парацентральні або перицентральні кільцеподібні скотоми, скроневі скотоми або порушення сприйняття кольорів.
Були повідомлення про зміни з боку рогівки, включаючи набряк та помутніння. Вони можуть бути безсимптомними або спричиняти такі порушення як поява ореолів, нечіткість зору або фотофобія. Ці зміни можуть бути транзиторними та зникають після припинення лікування препаратом.
Частота невідома: повідомляли про випадки розвитку макулопатії та макулярної дегенерації, які можуть бути необоротними.
З боку органів слуху та рівноваги
Нечасто: вертиго, відчуття шуму у вухах.
Частота невідома: втрата слуху.
З боку серця
Частота невідома: подовження інтервалу QT у пацієнтів зі специфічними факторами ризику, що може призводити до аритмії (torsade de pointes, шлуночкова тахікардія); кардіоміопатія, що може призводити до розвитку серцевої недостатності, у деяких випадках - з летальним наслідком (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»).
У разі діагностики порушень провідності (блокада ніжок пучка Гіса/атріовентрикулярна блокада), а також бівентрикулярної гіпертрофії необхідно розглянути питання хронічної токсичності препарату. Відміна препарату може призвести до зникнення цих порушень.
З боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто: біль у животі, нудота.
Часто: діарея, блювання.
Ці симптоми, як правило, зникають одразу після зниження дози або після припинення лікування препаратом.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Нечасто: відхилення від норми показників функціональних печінкових проб.
Частота невідома: фульмінантна печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Часто: висипання на шкірі, свербіж.
Нечасто: зміни пігментації шкіри та слизових оболонок, знебарвлення волосся, алопеція.
Ці явища, як правило, швидко минають після припинення лікування препаратом.
Частота невідома: бульозні висипання, в тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (синдром DRESS), фоточутливість, ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
Гострий генералізований екзантематозний пустульоз потрібно віддиференціювати від псоріазу, хоча гідроксихлорохін може зумовлювати і напади псоріазу. Це може асоціюватися з підвищенням температури тіла та гіперлейкоцитозом. Після припинення застосування препарату, як правило, прогноз є сприятливим.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Нечасто: сенсорно-моторні розлади.
Частота невідома: міопатія скелетних м’язів або нейроміопатія, що призводить до прогресуючої слабкості та атрофії проксимальних груп м’язів.
Міопатія може бути обооротною після відміни препарату, але для повного одужання може знадобитися декілька місяців.
Зниження сухожилкових рефлексів та аномальна нервова провідність.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дає змогу здійснювати постійний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
