Название
МЕТИПРЕД міжнародна та хімічна назви: метилпреднізолон, 6-L-метил-кортизон;
Основные свойства, форма выпуска
Таблетки по 4 мг № 30 Упаковка. 30 або 100 таблеток у поліетиленовій пластиковій банці в картонній упаковці. основні фізико- хімічні властивості: білі, плоскі таблетки з рискою;
Категория назначения
Умови відпустку. За рецептом.
Состав
1 таблетка містить метилпреднізолону 4 мг; 1 таблетка містить метилпреднізолону 16 мг; допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, желатин, магнію стеарат, тальк, вода очищена.
Фармакотерапевтическая группа
Кортикостероїди для системного застосування. Код АТС Н02А В04.
Фармакологические свойства
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ефекти метилпреднізолону, як і інших глюкокортикоїдів, реалізується через взаємодію із стероїдними рецепторами в цитоплазмі. Cтероїдрецепторний комплекс транспортується в ядро клітини, з'єднується з ДНК і змінює транскрипцію генів для більшості білків. Глюкокортикоїди пригнічують синтез багатьох білків, різних ферментів, що спричиняють деструкцію суглобів (при ревматоїдному артриті), а також цитокінів, які виконують важливу роль в імунних і запальних реакціях. Індукують синтез ліпокортину - ключового білка нейроендокринної взаємодії глюкокортикоїдів, що приводить до зменшення запальної і імунної відповіді. Глюкокортикоїди, включаючи метилпреднізолон, пригнічують або перешкоджають розвитку тканинної відповіді до різноманітних теплових, механічних, хімічних, інфекційних і імунологічних агентів. Таким чином, глюкокортикоїди діють симптоматично, зменшуючи симптоми захворювання без впливу на причину. Протизапальний ефект метилпреднізолону як мінімум в п'ять разів перевищує ефективність гідрокортизону. Ендокринні ефекти метилпреднізолону полягають у пригніченні секреції АКТГ, інгібуванні продукції ендогенного кортизолу, при тривалому застосуванні спричинюють часткову атрофію кіркової речовини надниркових залоз. Впливають на метаболізм кальцію, вітаміну D, вуглеводний, білковий і ліпідний обміни, можуть збільшувати рівень глюкози в крові, зменшувати щільність кісткової тканини, зумовлювати м'язову атрофію і дисліпідемію. Глюкокортикоїди також підвищують кров'яний тиск, модулюють поведінку і настрій. Метилпреднізолон практично не має мінералокортикоїдної активності. Фармакокінетика. Біодоступність перорального метилпреднізолону звичайно становить більше 80%, але може бути і нижчою в разі застосування великих доз. При пероральному прийомі метилпреднізолону пік концентрації в сироватці крові спостерігається через 1-2 години, середній період напіввиведення становить 2-3 години. На 77% метилпреднізолон зв'язується з протеїнами плазми, зв'язок з транскортином незначний. Об'єм розподілу – 1-1,5 л/кг. Метилпреднізолон метаболізується до неактивних метаболітів. Специфічні CYP-ферменти, що відповідають за метаболізм глюкокортикоїдів, не відомі. Середній кліренс становить 6,5 мл/кг/хв. Тривалість протизапального ефекту становить 18-36 годин. Близько 5% препарату виводиться з організму із сечею.
Показания
Стани, що вимагають системної або місцевої терапії глюкокортикоїдами: ревматичні захворювання, аутоімунні захворювання, алергійні стани, анафілактичний шок, астма і інші захворювання легенів, а також для зниження внутрішньочерепного тиску (наприклад, набряк мозку, спричинений новоутвореннями), реакції відторгнення трансплантату; деякі дерматологічні, гематологічні, печінкові, неврологічні (наприклад, розсіяний склероз, Myasthenia gravis), ниркові і шлунково-кишкові захворювання (наприклад неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона). Метилпреднізолон також використовується як протиблювотний засіб у поєднанні з хіміотерапією і як компонент у схемах лікування лейкозів, лімфом, мієломної хвороби.
Противопоказания
Гіперчутливість до метилпреднізолону або будь-якого іншого компонента препарату. Наявність гострих/хронічних вірусних (вітряна віспа, оперізувальний герпес, герпес простий тощо), бактеріальних інфекцій, латентної або активної форми туберкульозу без проведення паралельної антимікробної або протитуберкульозної терапії. Туберкульоз, інші гострі/хронічні бактеріальні або вірусні інфекції при недостатній антібіотико- і хіміотерапії.
Применение
Початкова доза залежить від захворювання і ступеня його тяжкості. Пероральна стартова доза для дорослих становить 8-96 мг на добу, її зменшують після досягнення позитивної клінічної відповіді. Пероральна підтримуюча доза повинна бути мінімальною, для дорослих – 4-12 мг на добу один раз в ранкові години. При тривалому лікуванні може бути адекватним прийом препарату через день. Для дітей рекомендуються нижчі дози.
Передозировка
Передозування метилпреднізолоном не супроводжується гострою інтоксикацією. При хронічній інтоксикації, яка виявляється супресією надниркових залоз, необхідно поступово зменшити дозу. При пероральному передозуванні рекомендується промивання шлунка і прийом активованого вугілля. Антидоту к метилпреднізолону не існує. Особливості застосування. Метилпреднізолон, як і інші глюкокортикоїди, може призводити до загострення деяких основних захворювань. Кортикостероїди повинні застосовуватися з обережністю і під лікарським контролем у хворих на артеріальну гіпертензію, із застійною серцевою недостатністю, психічними розладами, хворих на цукровий діабет (або діабет у сімейному анамнезі), панкреатит, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту (пептичною виразкою, місцевим ілеїтом, виразковим колітом або дивертикулітом із збільшеним ризиком кровотечі і перфорації), хворих на остеопороз, глаукому та зі схильністю до тромбофлебіту. Пацієнти з порушеннями згортання крові повинні перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні глюкокортикоїдів діагностика латентного періоду гіперпаратироїдизму, а також ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту складні, оскільки зменшується больовий синдром. Метипред може потенціювати ульцерогенну дію саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів. При одночасному застосуванні метилпреднізолону і антикоагулянтів підвищується ризик шлункового виразкоутворення і кровотечі. Глюкокортикоїди також можуть зменшувати дію антикоагулянтів. Таким чином, режим дозування антикоагулянтів повинен обов'язково супроводжуватися контролем протромбінового часу, а саме міжнародного нормалізованого індексу (МНІ). Під час тривалої терапії Метипредом необхідно розглядати питання про застосування біфосфонатів пацієнтам з остеопорозом або за наявності факторів ризику його розвитку. Факторами ризику остеопорозу є вік понад 65 років, часті переломи в анамнезі або в сімейному анамнезі, рання менопауза (у 45 років або раніше), пременопаузальна аменорея і низька маса тіла. Ризик розвитку остеопорозу можна мінімізувати шляхом регулювання дози прийому Метипреду, знижуючи її до найнижчого терапевтичного рівня. Тривалий прийом глюкокортикоїдів пригнічує гіпофізарно-надниркозалозну систему з розвитком вторинної недостатності кортикоадреналової відповіді, яка може призводити до загострення захворювань і розвитку ускладнень, що в деяких випадках вимагає хірургічного втручання. Високі дози метилпреднізолону значно знижують ризик розвитку зазначених ускладнень. Для мінімізації побічних ефектів повну добову дозу метилпреднізолону потрібно приймати вранці, відповідно до циркадного ритму ендогенного синтезу кортизолу. Хворих на гіпотиреоз або з тяжкими захворюваннями печінки через посилення ефекту метилпреднізолону слід знижувати дозу. При тривалому прийомі у дітей можливо уповільнення росту. У цьому разі необхідно обмежуватися прийомом мінімальних доз протягом найкоротшого часу. Хворим похилого віку глюкокортикоїди повинні призначатися з обережністю через підвищений ризик розвитку побічних ефектів (пептична виразка, остеопороз і виразка шкіри). При тривалому прийомі глюкокортикоїдів терапію слід припиняти поступово, впродовж декількох тижнів, для уникнення синдрому відміни і серйозних ускладнень, включаючи смерть. Тривала терапія не повинна припинятися раптово і при вагітності.
Взаимодействие
Антихолінестеразні засоби: у хворих на міастенію застосування глюкокортикоїдів і антихолінестеразних засобів може спричинювати м'язову слабкість. Антикоагулянти: при одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами може посилюватися або зменшуватися дія антикоагулянтів. Парентеральне введення метилпреднізолону потенціює тромболітичну дію антагоністів вітаміну D (флуїндіон, аценокумарол). Саліцилати та інші нестероїдні протизапальні препарати: паралельне використання саліцилатів, індометацину та інших нестероїдних протизапальних препаратів може підвищувати ймовірність утворення виразок слизової оболонки шлунка. Метилпреднізолон зменшує рівень саліцилатів у сироватці крові, збільшуючи їх нирковий кліренс. Гіпоглікемічні препарати: метилпреднізолон частково пригнічує гіпоглікемічний ефект пероральних цукрознижувальних засобів та інсуліну. Індуктори ферментів, наприклад барбітурати, фенітоїн, примідон, карбамазепін і рифампіцин, збільшують системний кліренс метилпреднізолону, таким чином зменшуючи ефект метилпреднізолону практично в 2 рази. Інгібітори CYP3A4, наприклад еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол і олеандоміцин, збільшують елімінацію і рівень метилпреднізолону в плазмі крові, що посилює терапевтичний і побічний ефект метилпреднізолону. Естроген може потенціювати ефект метилпреднізолону, уповільнюючи його метаболізм. Не рекомендується регулювати дози метилпреднізолону жінкам, які використовують пероральні контрацептиви, що сприяють не тільки збільшенню періоду напіввиведення, але і розвитку атипового імуносупресивного ефекту метилпреднізолону. Амфотерицин, діуретики і легкі послаблюючі засоби: метилпреднізолон може збільшувати виведення калію з організму у пацієнтів, які отримують одночасно ці препарати. Імунодепресанти: метилпреднізолон має адитивні імуносупресивні властивості, що може сприяти збільшенню терапевтичних ефектів або ризику розвитку різних побічних реакцій при одночасному прийомі з іншими імунодепресантами. Тільки деякі з них можна пояснити фармакокінетичними взаємодіями. Глюкокортикоїди поліпшують протиблювотну ефективність інших протиблювотних препаратів, які використовуються паралельно при терапії протираковими препаратами, що спричинюють блювання. Повідомлялося про поодинокі напади конвульсій при паралельному прийомі метилпреднізолону і циклоспорину. Імунізація: глюкокортикоїди можуть зменшувати ефективність імунізації і збільшувати ризик неврологічних ускладнень. Застосування терапевтичних (імуносупресивних) доз глюкокортикоїдів з живими вірусними вакцинами може збільшити ризик розвитку вірусних захворювань. Інші: повідомлялося про два серйозні випадки гострої міопатії в пацієнтів похилого віку, що отримували доксакаріуму хлорид і метилпреднізолон у високих дозах. При тривалій терапії глюкокортикоїди можуть зменшувати ефект соматотропіну.
Побочные действия
Шлунково-кишковий тракт: диспепсія, пептичні виразки з перфорацією і кровотечею, виразка стравоходу, кандидоз стравоходу, панкреатит, перфорація жовчного міхура. Кістково-м'язова система: проксимальна міопатія, остеопороз, розрив сухожилків, м'язова слабкість. Баланс електролітів і рідини: затримка натрію і води, артеріальна гіпертензія, гіпокаліємічний алкалоз, гіпокаліємія, хронічна серцева недостатність. Шкіра: уповільнення регенерації, атрофія шкіри, вугровий висип. Ендокринна система і метаболізм: пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, уповільнення росту, порушення менструального циклу, аменорея. Кушингоїдне обличчя, гірсутизм, збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, підвищення потреби в інсуліні і пероральних цукрознижуючих препаратах. Нейропсихічна сфера: еуфобія, депресія, безсоння, агравація загострення шизофренії. Органи зору: збільшення внутрішньоочного тиску, глаукома, набряк диска зорового нерва, катаракта, витончення рогівки і склери, загострення очних вірусних і грибкових інфекцій, екзофтальм. Імунна система: імуносупресія, маскування інфекцій, зміна реакцій на шкірні проби, гіперчутливість. Загальні: опортуністичні інфекції, рецидив туберкульозу, лейкоцитоз, схильність до тромбоемболій, підвищення апетиту, нудота, нездужання, синдром Кушинга; є відомості про розвиток алергійних реакцій. Симптоми відміни препарату: пропасниця, міалгія, артралгія, недостатність надниркових залоз.
Условия хранения
Зберігати при кімнатній температурі (15-25 °C). Термін придатності - 5 років.
