L-тироксин 50 Берлін-Хемі, l-тироксин 100 Берлін-Хемі. дані щодо дозування слід розглядати як рекомендації. індивідуальну добову дозу визначають на підставі результатів лабораторних аналізів і клінічного обстеження. терапію гормонами щитоподібної залози слід починати з низької дози та поступово підвищувати (кожні 2-4 тижні) до необхідної терапевтичної дози.
Оскільки рівень T 4 або вільного тироксину (fT 4) у деяких пацієнтів може бути підвищений, для спостереження за режимом лікування краще підходить визначення концентрації ТТГ в плазмі крові.
Дорослі пацієнти. Лікування доброякісного зоба: 75-200 мкг/добу.
Профілактика рецидиву зоба: 75-200 мкг/добу.
Замісна терапія при гіпотиреозі: початкова доза становить 25-50 мкг/добу, підтримуюча - 100-200 мкг/добу.
Супутня терапія при лікуванні гіпертиреозу тиреостатичними засобами: 50-100 мкг/добу.
Супресивна і замісна терапія раку щитоподібної залози: 150-300 мкг/добу.
При проведенні тесту тиреоїдної супресії (для L-тироксин 100 Берлін-Хемі): по 200 мкг (2 таблетки)/добу (за 14 днів до проведення тесту).
Діти з вродженим і набутим на гіпотиреоз. Підтримуюча доза зазвичай становить 100-150 мкг левотироксину на 1 м 2 площі поверхні тіла на добу.
Для немовлят та дітей з вродженим гіпотиреозом, яким показана негайна замісна терапія левотироксином, рекомендована початкова доза левотироксину в перші 3 міс становить 10-15 мкг/кг/добу. Надалі корекцію дози проводять в індивідуальному порядку відповідно до результатів клінічних досліджень з урахуванням показників рівня гормону щитоподібної залози, а також рівня ТТГ.
Для дітей з придбаним на гіпотиреоз початкова доза левотироксину становить 12,5-50 мкг/добу, для застосування якої слід використовувати препарат у відповідній дозі. Виходячи з клінічних даних щодо рівня гормону щитоподібної залози, а також рівня ТТГ, дозу слід підвищувати поступово з інтервалами 2-4 тижні до тих пір, поки не буде досягнута повна доза, необхідна для замісної терапії. Немовлятам і дітям у віці до 3 років повну добову дозу додають не менше ніж за 30 хв до першого в цей день годування. Таблетки попередньо розчиняють в невеликій кількості води (10-15 мл), а отриману свежеприготовленную суспензію дають дитині, додавши до неї ще невелика кількість води (5-10 мл).
Пацієнти похилого віку. В окремих випадках в осіб похилого віку, наприклад у пацієнтів із захворюваннями серця, слід віддавати перевагу поступовому зниженню дози левотироксину натрію з постійним визначенням рівня ТТГ.
Досвід показує, що застосування мінімальної дози є оптимальним рішенням при невеликій масі тіла і великому вузловому зобі.
Всю добову дозу слід проковтнути, не розжовуючи таблетки, запити невеликою кількістю рідини, наприклад ½ склянки води. Приймати препарат натщесерце, не менше ніж за 30 хв до сніданку.
Завдяки особливій формі таблетки її можна розділити таким чином: таблетку покласти на тверду поверхню насічкою для поділу догори та натиснути на неї пальцем зверху в перпендикулярному напрямку.
Тривалість лікування. Лікарський засіб застосовують протягом усього життя при гіпотиреозі, після хірургічних втручань - струмектомії або тиреоїдектомії, а також для попередження рецидивів після видалення еутиреоїдного зоба. Тривалість застосування препарату як допоміжний засіб для лікування гіпертиреоїдизму після досягнення еутиреоїдного функціонального стану відповідає терміну тиреостатической терапії. При легкій формі еутиреоїдного зоба тривалість лікування становить від 6 місяців до 2 років. Якщо стан хворого після лікування не поліпшується, то призначають хірургічне втручання або терапію радіоактивним йодом.
Тест тиреоїдної супресії. При проведенні тесту тиреоїдної супресії щодня приймати по 150-200 мкг левотироксину натрію на протязі 14 днів.
L-Тироксин 75 Берлін-Хемі, L-Тироксин 125 Берлін-Хемі, L-Тироксин 150 Берлін-Хемі. Дані щодо дозування слід розглядати як рекомендації. Індивідуальну добову дозу визначають на підставі результатів лабораторних аналізів і клінічного обстеження. У разі збереження мінімальної функції щитоподібної залози слід застосовувати мінімальну ефективну дозу.
У хворих похилого віку, пацієнтів з ІХС і з важким або хронічним гіпотиреозом лікування тиреоїдними гормонами слід починати з особливою обережністю, наприклад, рекомендується починати лікування з низької дози та підвищувати її повільно, з тривалими інтервалами, часто контролюючи рівень тиреоїдних гормонів. З огляду на досвід застосування як у хворих з низькою масою тіла, так і у пацієнтів з великим вузловим зобом, досить нижчих доз препарату.
Оскільки рівень T 4 або вільного тироксину (fT 4) у деяких пацієнтів може бути підвищений, для спостереження за режимом лікування краще підходить визначення концентрації ТТГ в сироватці крові.
дорослі пацієнти
Гіпотиреоз. Початкова доза становить 25-50 мкг/добу, підтримуюча - 100-200 мкг/добу (підвищення дози на 25-50 мкг проводять з інтервалами в 2-4 тижні).
Профілактика рецидиву зоба - 75-200 мкг/добу.
Доброякісний зоб з еутиреоїдним станом функції - 75-200 мкг/добу.
Супутня терапія при лікуванні гіпертиреозу тиреостатиками - 50-100 мкг/добу.
Після тиреоїдектомії з приводу злоякісної пухлини - 150-300 мкг/добу.
При проведенні тесту тиреоїдної супресії (для L-тироксин 150 Берлін-Хемі): по 150 мкг (1 таблетка)/добу (за 14 днів до проведення тесту).
Якщо корекція дози даного препарату неможлива, існують лікарські засоби в іншому дозуванні. Слід звернутися до лікаря для отримання рекомендації.
Діти з вродженим і набутим на гіпотиреоз. Підтримуюча доза зазвичай становить 100-150 мкг левотироксину на 1 м 2 площі поверхні тіла на добу.
Для немовлят та дітей з вродженим гіпотиреозом, яким показана негайна замісна терапія левотироксином, рекомендована початкова доза левотироксину в перші 3 міс становить 10-15 мкг/кг/добу. Надалі корекцію дози проводять в індивідуальному порядку відповідно до результатів клінічних досліджень з урахуванням показників рівня гормону щитоподібної залози, а також рівня ТТГ.
Для дітей з придбаним на гіпотиреоз початкова доза левотироксину становить 12,5-50 мкг/добу, для застосування якої слід використовувати препарат у відповідній дозі. Виходячи з клінічних даних щодо рівня гормону щитоподібної залози, а також рівня ТТГ, дозу слід підвищувати поступово з інтервалами 2-4 тижні до тих пір, поки не буде досягнута повна доза, необхідна для замісної терапії. Дітям повну добову дозу приймати не менше ніж за 30 хв до першого в цей день годування. Таблетки також можна приймати у формі суспензії. Таблетки попередньо розчиняють в невеликій кількості води (10-15 мл), а отриману свежеприготовленную суспензію дають дитині, додавши до неї ще невелика кількість води (5-10 мл).
Пацієнти похилого віку. В окремих випадках у хворих похилого віку, наприклад у пацієнтів із захворюваннями серця, слід віддавати перевагу поступовому зниженню дози левотироксину натрію з постійним визначенням рівня ТТГ.
Всю добову дозу слід проковтнути, не розжовуючи таблетки, запити невеликою кількістю рідини. Приймати препарат натщесерце, не менше ніж за 30 хв до сніданку.
Завдяки особливій формі таблетки її можна розділити таким чином: таблетку покласти на тверду поверхню насічкою для поділу догори та натиснути на неї пальцем зверху в перпендикулярному напрямку.
тривалість лікування
Лікарський засіб зазвичай застосовують протягом усього життя при гіпотиреозі та після тиреоїдектомії внаслідок злоякісної пухлини щитоподібної залози; при еутиреоїдного зобі та для профілактики рецидивів зоба - від декількох місяців або років до застосування протягом усього життя, як допоміжний засіб при лікуванні гіпертиреозу - залежно від тривалості тиреостатической терапії.
Тривалість лікування еутиреоїдного зоба повинна становити від 6 місяців до 2 років. Якщо стан хворого після лікування L-тироксином 75 Берлін-Хемі або L-тироксином 125 Берлін-Хемі або L-тироксином 150 Берлін-Хемі не покращується, слід розглянути інші терапевтичні підходи.
Тест тиреоїдної супресії. При проведенні тесту тиреоїдної супресії щодня приймати по 150-200 мкг левотироксину натрію на протязі 14 днів.
