Склад
діюча речовина: кетопрофен;
1 капсула містить кетопрофену 150 мг;
допоміжні речовини:
вміст капсули: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, повідон, натрію кроскармелоза, полісорбат 80, метакрилатний сополімер (тип В), метакрилатний сополімер (тип А), триетилцитрат, тальк, заліза оксид жовтий (Е 172), кремнію діоксид колоїдний безводний;
оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), індигокармін (Е 132).
Лікарська форма
Капсули з модифікованим вивільненням тверді.
Основні фізико-хімічні властивості: капсули з прозорим корпусом і синьою кришечкою, що містять білі і жовті пелети.
Фармакотерапевтична група
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Кетопрофен. Код АТХ M01A Е03.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Кетопрофен є нестероїдним протизапальним засобом, що має аналгезуючу, протизапальну та жарознижувальну дію.
При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково – ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.
Чинить центральний та периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.
У жінок кетопрофен зменшує симптоми первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Капсули Кетонал® Дуо – нова лікарська форма, яка відрізняється від звичайних капсул способом вивільнення активної речовини. Капсули містять два види пелет: стандартні (білого кольору) і вкриті оболонкою (жовтого кольору). Кетопрофен швидко вивільняється з білих пелет (60 % від загальної кількості) і повільно – з жовтих пелет (40 % від загальної кількості), що зумовлює негайну та пролонговану дію препарату.
Після перорального прийому капсул Кетонал® Дуо кетопрофен швидко всмоктується у травному тракті. Біодоступність кетопрофену становить 90 %.
Прийом їжі не впливає на загальну біодоступність кетопрофену, але зменшує швидкість всмоктування. Жирна їжа збільшує час досягнення максимальної концентрації, але не зменшує біодоступність і максимальну концентрацію кетопрофену у плазмі крові. Одночасний прийом препаратів, що зменшують кислотність шлункового соку, не впливає на швидкість і об’єм всмоктування кетопрофену. Максимальна плазмова концентрація – 9036,64 нг/мл – досягається протягом 1,76 години.
Розподіл. Ступінь зв`язування з білками крові – 99 %. Об`єм розподілу – 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає у синовіальну рідину і досягає там концентрації, яка становить 30 % від плазмової. Хоча концентрація кетопрофену у синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (зберігається до 30 годин), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшується на тривалий час.
Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується у печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югата з глюкуроновою кислотою. Близько 80 % введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад 90 %), у вигляді глюкуроніду, близько 10 % – з фекаліями. Активних метаболітів кетопрофену немає. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год.
У пацієнтів із нирковою недостатністю виведення кетопрофену уповільнене, період напіввиведення збільшується на 1 годину. У пацієнтів із печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватись у тканинах. У пацієнтів старшого віку метаболізм і виведення кетопрофену уповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.
Показання
Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).
Больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль, післяопераційний біль, болі при метастазах пухлин у кістки, альгодисменорея.
Протипоказання
Підвищена чутливість до кетопрофену або до будь-якої допоміжної речовини. Підвищена чутливість до лікарських засобів з подібною терапевтичною дією (нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗЗ), наприклад, ацетилсаліцилова кислота), у тому числі бронхіальна астма та риніт в анамнезі, зумовлені ацетилсаліциловою кислотою. Тяжка серцева недостатність. Лікування періопераційного болю при проведенні операції з аортокоронарного шунтування. Активна фаза або рецидив виразкової хвороби шлунка та/або дванадцятипалої кишки або ульцерація/перфорація (два або більше окремі випадки). Шлунково-кишкові кровотечі або перфорація в анамнезі, пов’язані з попереднім лікуванням НПЗЗ. Геморагічні діатези. Тяжкі порушення функції печінки або нирок.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
Не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном
Слід запобігати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ і саліцилатами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2. Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч/ульцерації.
Антикоагулянти (гепарин, варфарин), лікарські засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів (тиклопідин, клопідогрель) при застосуванні з кетопрофеном підвищують ризик шлунково-кишкових кровотеч.
При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію, концентрація у плазмі крові підвищується до токсичних рівнів.
Після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (дози вище 15 мг/тиждень) виникала тяжка, іноді з летальними наслідками, токсичність. Токсичність зумовлена підвищенням і пролонгуванням концентрації метотрексату у плазмі крові.
Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки
Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ. Пацієнтам, які отримують діуретики, необхідно провести регідратацію перед призначенням кетопрофену і проводити ретельний моніторинг функції нирок під час лікування.
Інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ при застосуванні з кетопрофеном пацієнтам із порушеною функцією нирок (наприклад, зневоднені пацієнти, пацієнти літнього віку) підвищують ризик нефротоксичності з можливістю розвитку гострої ниркової недостатності.
Одночасне застосування з кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.
При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози нижче 15 мг/тиждень) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.
При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном збільшується ризик кровотечі. Необхідно проводити контроль стану згортальної системи крові.
Одночасне застосування з кетопрофеном потребує обережності
Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів (бета-блокаторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків унаслідок пригнічення синтезу простагландинів.
Застосування кетопрофену разом із тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Одночасне призначення пробенециду може призвести до значного зменшення кліренсу кетопрофену з плазми крові.
Кетопрофен зв’язується з білками крові; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що зв’язуються з білками, наприклад, антикоагулянтами, сульфонамідами, гідантоїнами, може знадобитися корекція доз для запобігання підвищення рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові.
Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.
Кетопрофен посилює ефекти пероральних антидіабетичних і антиепілептичних засобів (фенітоїн).
Одночасне застосування НПЗЗ і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість гломерулярної фільтрації і підвищувати рівні глікозидів у плазмі крові.
Одночасне застосування з циклоспорином, такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку.
При одночасному застосуванні з НПЗЗ ефект міфепристону може знижуватися. Нестероїдні протиревматичні засоби слід приймати через 8-12 днів після застосування міфепристону.
Особливості щодо застосування
Особливі застереження.
Небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна запобігти, приймаючи мінімальну ефективну дозу при найкоротшій тривалості застосування.
Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота).
Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.
З обережністю слід призначати кетопрофен пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів.
Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації зростає при підвищенні дози НПЗЗ, у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, та в осіб літнього віку. Цим пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої дози.
Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнти, у яких раніше спостерігалися побічні реакції з боку травного тракту, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування.
При виникненні кровотечі або ульцерації у пацієнтів, які лікуються кетопрофеном, терапію необхідно відмінити.
У поодиноких випадках при застосуванні НПЗЗ відзначалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (у більшості випадків такі реакції виникають у перші місяці лікування). Кетопрофен необхідно відмінити при перших проявах шкірних висипань, уражень слизових оболонок або при інших ознаках підвищеної чутливості.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо у великих дозах і тривалому застосуванні) може бути пов’язане збільшення ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Щоб виключити такий ризик для кетопрофену, даних недостатньо.
Запобіжні заходи.
НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам з виразковим колітом, хворобою Крона в анамнезі, оскільки може загостритися їх стан.
На початку лікування слід проводити моніторинг ниркової функції для пацієнтів із серцевою недостатністю, хронічною нирковою недостатністю, цирозом, нефрозом, а також для пацієнтів, які приймають діуретики, особливо для хворих літнього віку. У таких пацієнтів призначення кетопрофену може спричинити зменшення ниркового кровотоку через пригнічення синтезу простагландинів.
Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю слабкого або помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки при терапії НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини і набряки.
Кетопрофен, як і інші НПЗЗ, що мають аналгезуючі, протизапальні та жарознижувальні властивості, може маскувати ознаки і симптоми інфекційного захворювання.
У пацієнтів з відхиленнями печінкових проб від норми або захворюваннями печінки в анамнезі періодично слід контролювати рівень трансаміназ, зокрема при довготривалій терапії.
Повідомлялося про окремі випадки виникнення жовтяниці та гепатиту, пов’язані з лікуванням кетопрофеном.
Застосування кетопрофену може негативно позначатися на репродуктивній функції жінок, тому його не слід приймати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безплідності, прийом кетопрофену необхідно припинити.
У пацієнтів, хворих на бронхіальну астму у поєднанні з хронічним ринітом, синуситом та/або назальним поліпозом, найчастіше виникають алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти та/або НПЗЗ. Застосування таких лікарських засобів може спричинити бронхіальну астму.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, кетопрофен слід призначати з обережністю пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, прогресуючою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку, а також пацієнтам з наявністю факторів ризику (наприклад, з гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, пацієнтам, які палять), якщо планується довготривала терапія.
Під час застосування кетопрофену також слід ретельно спостерігати за пацієнтами із підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичними реакціями в анамнезі.
Лікування кетопрофеном слід припинити, якщо спостерігаються порушення зору, такі як нечіткість зору.
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на перебіг вагітності та/або на розвиток ембріона/плода. Збільшується ризик викиднів та розвитку вад серця і гастрошизису при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Ризик зростає зі збільшенням дози таких препаратів та тривалості терапії.
Безпека застосування кетопрофену у період вагітності не визначена, тому застосування препарату можливе у І та ІІ триместрах вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У цих випадках доза кетопрофену має бути найнижчою, а тривалість лікування – найкоротшою.
У III триместрі вагітності НПЗЗ можуть спричиняти у плода явища серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та розвитком легеневої гіпертензії), ниркової дисфункції, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніозом.
Застосування НПЗЗ безпосередньо перед пологами може бути причиною подовження часу кровотечі, пригнічення скоротливої здатності матки та подовження тривалості пологів.
Дані про екскрецію кетопрофену у грудне молоко відсутні.
Застосування кетопрофену у III триместрі вагітності та у період годування груддю протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
До з’ясування індивідуальної реакції на препарат (може виникнути запаморочення, сонливість, судоми) рекомендується утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози
Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.
Рекомендована доза становить 150 мг (1 капсула) на добу.
Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози впродовж якомога коротшого часу.
При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, розчин для ін’єкцій) максимальна добова доза кетопрофену не має перевищувати 200 мг.
Капсули приймати під час їди, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).
Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антациди, інгібітори протонної помпи після консультації з лікарем.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку ризик виникнення побічних реакцій зростає і, якщо призначена терапія НПЗЗ, рекомендується застосовувати найменшу ефективну дозу кетопрофену. Після 4 тижнів від початку лікування слід обов’язково проводити моніторинг щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч.
Діти.
Препарат не застосовувати дітям.
Передозування
Симптоми: головний біль, запаморочення, сонливість, нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль. При тяжкій інтоксикації спостерігаються гіпотензія, пригнічення дихання, судоми, шлунково-кишкові кровотечі (мелена, гематемезис), порушення функції нирок, ниркова недостатність.
Лікування: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Симптоматична та підтримуюча терапія з метою компенсації зневоднення, контролю діурезу та корекції ацидозу, якщо він наявний. При виникненні ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Специфічний антидот відсутній.
Побічні ефекти
Класифікація побічних ефектів за системами органів і частотою проявів: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення.
Побічні ефекти зазвичай транзиторні. Частіше виникають розлади з боку травного тракту.
З боку системи крові: непоширені – геморагічна анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку.
З боку імунної системи: реактивність дихальної системи, включаючи бронхіальну астму та її загострення; дуже рідко поширені – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, включаючи шок.
Психічні розлади: рідко поширені – мінливість настрою.
З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення, сонливість, дискомфорт, слабкість, підвищена втомлюваність; рідко поширені – парестезії; дуже рідко поширені – судоми, дисгевзія.
З боку органів зору: рідко поширені – нечіткість зору.
З боку органів слуху: поширені – шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: поширені – набряки; непоширені – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, вазодилятація.
Застосування деяких НПЗЗ (особливо у великих дозах протягом тривалого часу) може бути пов’язане зі збільшенням ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку дихальної системи: непоширені – риніт; рідко поширені – бронхоспазм (переважно у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ), напади бронхіальної астми.
З боку травного тракту: дуже поширені – диспепсія; поширені – нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, блювання, стоматит; рідко спостерігалися гастрити; дуже рідко поширені – перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикули), загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі.
Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.
Ульцерація, геморагія або перфорація можуть розвиватися в 1 % пацієнтів через 3-6 місяців лікування або у 2-4 % пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗЗ.
З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко поширені – збільшення рівня сироваткового білірубіну, тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею та гепатитом.
З боку шкіри: поширені – шкірні висипання; непоширені – алопеція, екзема, пурпуроподобні висипання, свербіж, підвищене потовиділення, кропив’янка, ексфоліативній дерматит; рідко поширені – фоточутливість, фотодерматит; дуже рідко поширені – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко поширені – відхилення від норми показників функції нирок, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальній нефрит, нефротичний синдром.
Лабораторні показники: дуже поширені – відхилення від норми показників функції печінки; непоширені – збільшення маси тіла, при лікуванні НПЗЗ суттєво підвищуються показники АЛТ і АСТ. Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.
Термін придатності
2 роки.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 10 капсул у блістері; по 2 (10 ´ 2) блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
Лек Фармацевтична компанія д. д., Словенія/Lek Pharmaceuticals d. d., Slovenia (відповідальний за випуск серії).
Адреса
Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія/Verovskova 57, 1526 Ljubljana, Slovenia.
