Глюкоза розчин д/ін. 40 % 20 мл №10 Фармак

діюча речовина: глюкоза;

1 мл препарату містить глюкози моногідрат 0,4 г у перерахуванні на глюкозу безводну;

допоміжні речовини: 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Розчини для внутрішньовенного введення. Вуглеводи.

Код АТС В05С Х01.

Гіпоглікемія.

Розчин глюкози 40 % протипоказано застосовувати пацієнтам з: внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами за винятком станів, пов’язаних з гіпоглікемією; тяжкою дегідратацією, включаючи алкогольний делірій; гіперчутливістю до компонентів препарату; анурією; цукровим діабетом та іншими станами, що супроводжуються гіперглікемією; синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози. Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

Глюкози розчин 40 % вводять внутрішньовенно (дуже повільно), дорослим – по              20-40-50 мл на введення. При необхідності вводять краплинно, зі швидкістю до                30 крапель/хв (1,5 мл/кг/год). Доза для дорослих при внутрішньовенному краплинному введенні – до 300 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих – 15 мл/кг, але не більше 1000 мл на добу.

Реакції у місці введення: біль у місці введення, подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз;

порушення з боку ендокринної системи та метаболізму: гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпомагніємія, ацидоз;

порушення з боку сечовидільної системи: поліурія, глюкозурія;

порушення з боку травного тракту: полідипсія, нудота;

загальні реакції організму: гіперволемія, алергічні реакції (підвищення температури тіла, шкірні висипи, ангіоневротичний набряк, шок).

У разі виникнення побічної реакції введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта та надати допомогу.

При передозуванні препарату розвивається гіперглікемія, глюкозурія, підвищення осмотичного тиску крові (аж до розвитку гіперглікемічної коми), гіпергідратація і порушення електролітної рівноваги. В цьому разі препарат відміняють і призначають інсулін із розрахунку 1 ОД на кожні 0,45–0,9 ммоль глюкози крові до досягнення рівня глюкози крові 9 ммоль/л. Рівень глюкози крові слід знижувати поступово. Одночасно з призначенням інсуліну проводять інфузію збалансованих сольових розчинів.

За необхідності призначають симптоматичне лікування.

Інфузії глюкози вагітним із нормоглікемією можуть спричинити гіперглікемію плода, викликати у нього метаболічний ацидоз. Останнє важливо враховувати, особливо коли дистрес плода або гіпоксія вже обумовлені іншими перинатальними факторами.

Препарат застосовують дітям лише за призначенням та під наглядом лікаря.

При застосуванні препарату необхідно проводити моніторинг водно-електролітного балансу та рівня глюкози у сироватці крові.

При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.

Не рекомендується призначати глюкози розчин  у гострий період тяжкої черепно-мозкової травми, при гострому порушенні мозкового кровообігу, оскільки препарат може збільшувати ушкодження структур мозку і погіршувати перебіг захворювання (за винятком випадків корекції  гіпоглікемії).

При гіпокаліємії введення глюкози розчину необхідно поєднувати одночасно з корекцією дефіциту калію (через небезпеку посилення гіпокаліємії).

Для кращого засвоєння глюкози при нормоглікемічних станах введення препарату бажано поєднувати із призначенням (підшкірно) інсуліну швидкої дії із розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози (сухої речовини).

Не застосовувати розчин підшкірно та внутрішньом’язово.

Вміст ампули може бути використаний лише для одного пацієнта, після порушення герметичності ампули невикористану частину вмісту ампули слід викинути.

Немає даних.

Глюкози розчин 40 % не слід вводити в одному шприці з гексаметилентетраміном, оскільки глюкоза є сильним окислювачем. Не рекомендується змішувати в одному шприці з лужними розчинами: із загальними анестетиками і снодійними, тому що знижується їх активність, розчинами алкалоїдів; інактивує стрептоміцин, знижує ефективність ністатину.

Під впливом тіазидних діуретиків і фуросеміду толерантність до глюкози знижується. Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогену, синтез білків та жирних кислот. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об’єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки.

Фармакодинаміка. Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енерговитрат. При введенні у вену гіпертонічних розчинів підвищується внутрішньосудинний осмотичний тиск, посилюється надходження рідини із тканин у кров, прискорюються процеси обміну речовин, покращується антитоксична функція печінки, посилюється скорочувальна діяльність серцевого м’яза, збільшується діурез. При введенні гіпертонічного розчину глюкози посилюються окислювально-відновні процеси, активується відкладення глікогену в печінці.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення глюкоза з течією крові надходить до органів і тканин, де включається в процеси метаболізму. Запаси глюкози відкладаються в клітинах багатьох тканин у вигляді глікогену. Вступаючи в процес гліколізу глюкоза метаболізується до пірувату або лактату, в аеробних умовах піруват повністю метаболізується до вуглекислого газу і води з утворенням енергії у формі АТФ. Кінцеві продукти повного окислення глюкози виділяються легенями і нирками.

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Термін придатності. 5 років. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 мл або 20 мл в ампулі. По 5 або 10 ампул у пачці. По 5 ампул у блістері, по 1 або 2 блістери у пачці.

За рецептом.

ПАТ «Фармак».