Склад:
діюча речовина: флутамід;
1 таблетка містить флутаміду у перерахуванні на 100 % речовину – 250 мг (0,25 г);
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат.
Лікарська форма
Таблетки.
Фармакотерапевтична група
Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Антиандрогенні засоби. Код АТС L02B B01.
Показання
Лікування місцевопоширеного чи метастазуючого раку простати як засіб монотерапії (з або без орхідектомії) або в комбінації з агоністами лютеїнізуючого гормона рилізинг-гормона (ЛГРГ) у пацієнтів, яким раніше не призначали взагалі ніякого лікування, або ж лікування пацієнтів, які не реагують або в яких розвинулась резистентність до гормональної терапії.
У складі комплексної терапії локально обмеженого раку простати стадії В2-С2 (Т2b-T4) для зменшення об’єму пухлини, посилення контролю над пухлиною та збільшення періоду між загостреннями хвороби.
Лікування жінок з функціональною гіперандрогенією, яка супроводжується порушеннями оваріально-менструального циклу, гірсутизмом, синдромом склерополікістозних яєчників та безпліддям.
Протипоказання
Підвищена чутливість до флутаміду або до інших компонентів препарату. Для жінок додатковими протипоказаннями для прийому Флутафарму® є гіперандрогенія органічного походження (пухлини яєчників та кори надниркових залоз). Тяжка печінкова недостатність (базовий рівень печінкових ферментів слід оцінити до початку лікування).
Спосіб застосування та дози
Флутафарм® призначати хворим на рак передміхурової залози як засіб монотерапії (після або без орхіектомії) або у комбінації з агоністами ЛГРГ по 1 таблетці (250 мг) 3 рази на добу кожні 8 годин.
У випадку комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ обидва препарати можна призначати одночасно або прийом Флутафарму® починають за 24 години до першого прийому агоніста ЛГРГ.
У випадку застосування променевої терапії Флутафарм® призначати за 8 тижнів до її початку та продовжувати прийом препарату протягом усього курсу променевої терапії.
Жінкам з гіперандрогенними станами Флутафарм® призначати внутрішньо по 1/2 таблетки (125 мг) 3 рази на день протягом 3 – 6 місяців. Приймати під час або після їди. Обов’язковим є застосування негормональних засобів контрацепції, зокрема, бар’єрних.
Побічні реакції
При монотерапії.
Репродуктивна система: гінекомастія і/або біль у ділянці грудних залоз, що іноді супроводжується галактореєю. Зазначені реакції зникають після припинення лікування або зменшення дози препарату. Частота випадків гінекомастії значно знижується при супутньому застосуванні агоністів ЛГРГ. Зниження лібідо, зниження кількості сперматозоїдів.
Інфекції та інвазії: оперізувальний герпес.
Кров та лімфатична система: набряки, екхімози, лімфостаз.
Імунна система: вовчакоподібний синдром.
Психічні порушення: депресія, занепокоєння, збентеження, тривога.
Нервова система: безсоння, головний біль, запаморочення.
Органи зору: нечіткість зору.
Дихальна система: диспное, кашель.
Травний тракт: діарея, нудота, блювання, підвищення апетиту, порушення функції шлунково-кишкового тракту, біль у ділянці шлунка, виразкоподібний біль, печія, запор, анорексія, спрага.
Гепатобіліарна система: підвищення активності печінкових ферментів, транзиторні розлади функції печінки, жовтяниця, гепатит.
Шкіра та підшкірна клітковина: свербіж, висипання.
Загальні порушення: підвищена втомлюваність, нездужання, слабкість, гарячка, біль у грудній клітці.
Порушення з боку серцево-судинної системи виникають значно рідше порівняно з застосуванням діетилстильбестролу.
При комбінованій терапії.
Репродуктивна система: зниження лібідо, імпотенція, припливи, гінекомастія.
Доброякісні та злоякісні пухлини: новоутворення у грудних залозах у чоловіків.
Травна система: діарея, нудота, блювання, неспецифічні гастроінтестинальні розлади, біль у ділянці живота.
Кров та лімфатична система: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, набряки, гемолітична анемія, макроцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія. Можлива тромбоемболія.
Метаболічні розлади, порушення трофіки: анорексія, гіперглікемія, загострення цукрового діабету.
Психічні порушення: депресія, тривога, неспокій, невроз.
Нервова система: сонливість, сплутаність свідомості, дратівливість.
Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія. Відзначалися окремі випадки тромбофлебіту, легеневої емболії та інфаркту міокарда.
Дихальна система: задишка, інтерстиціальні ураження легень.
Гепатобіліарна система: жовтяниця, гепатит, холестатична жовтяниця, гепатоенцефалопатія, гепатонекроз; порушення функції печінки, зазвичай оборотні після закінчення терапії; повідомлялося про окремі летальні випадки внаслідок тяжкого ураження печінки.
Шкіра та підшкірна клітковина: висипання, реакції фотосенсибілізації, включаючи еритему, утворення виразок, бульозні висипання, епідермальний некроліз.
Опорно-рухова система та сполучна тканина: артралгії, міальгії, нейром’язові симптоми (у тому числі м’язова слабкість, парестезії, судоми).
Сечовидільна система: дизурія, зміна частоти сечовиділення, зміни кольору сечі до бурштинового та жовто-зеленого, що може бути пов’язано з флутамідом та/або його метаболітами.
Загальні порушення: відчуття жару.
Лабораторні показники: підвищення рівнів печінкових ферментів, білірубіну, залишкового азоту сечовини в сироватці крові, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові.
Крім того, спостерігались такі побічні явища під час застосування препарату: гемолітична анемія, макроцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія, реакції фоточутливості (включаючи еритему, утворення виразки, бульозні висипи та епідермальний некроліз) та зміни кольору сечі до бурштинового та жовто-зеленого, що може бути пов’язано з флутамідом та/або його метаболітами. Також можуть спостерігатися холестатична жовтяниця, печінкова енцефалопатія, некроз печінки. Порушення функції печінки, зазвичай оборотні, після припинення терапії: тим не менше, є повідомлення про летальний випадок внаслідок тяжкого ураження печінки, пов’язаного з застосуванням флутаміду.
Повідомлялося про вкрай поодинокі випадки розвитку гіперглікемії та погіршення перебігу цукрового діабету.
Відзначалися зміни результатів лабораторних аналізів, які включали порушення функції печінки, підвищення рівня азоту сечовини крові та поодинокі випадки підвищення рівня креатиніну у сироватці крові.
Передозування
Одноразова доза флутаміду, яка б спричиняла симптоми передозування або становила загрозу для життя, не встановлена.
При передозуванні діаліз неефективний, враховуючи високий ступінь зв’язування флутаміду з білками плазми крові.
Як і при лікуванні передозування будь-якого лікарського засобу, слід враховувати можливість одночасного прийому кількох препаратів. У разі передозування, якщо немає спонтанного блювання, слід викликати блювання. Може знадобитись промивання шлунка.
Показані стандартні підтримуючі заходи при постійному нагляді за хворим та за життєвоважливими функціями.
Застосування у період вагітності або годування груддю
При застосуванні препарату жінкам особливу увагу слід звертати на запобігання вагітності за допомогою негормональних, зокрема, бар’єрних засобів контрацепції. У випадку позитивного результату тесту на вагітність прийом препарату необхідно негайно припинити. Статеві стосунки з метою настання бажаної вагітності можна відновити не раніше, ніж через 48 годин після останнього прийому Флутафарму®.
Діти
Препарат не застосовувати для лікування дітей.
Особливості застосування
Пацієнтам слід перебувати під постійним наглядом лікаря. Особливу увагу слід приділяти дії препарату на функцію печінки та сперматогенез у пацієнтів, яким не проводилася орхідектомія (хірургічна або медикаментозна).
Лікування препаратом не слід розпочинати, якщо рівні печінкових трансаміназ у сироватці крові в 2-3 рази перевищують верхню межу норми. Контроль функції печінки слід здійснювати протягом усього періоду лікування препаратом. Рівні трансаміназ у сироватці крові необхідно визначати до початку терапії флутамідом, щомісяця протягом перших 4 місяців прийому препарату, періодично надалі та при перших симптомах дисфункції печінки (наприклад, свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, анорексія, жовтяниця, біль у правому підребер’ї або незрозумілі грипоподібні симптоми). При появі жовтяниці або підвищенні активності печінкових трансаміназ у 2-3 рази вище за норму (у разі відсутності метастазів у печінці, підтверджених біопсією) прийом флутаміду слід негайно припинити і ретельно контролювати функцію печінки до з’ясування ситуації.
Пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря при появі перших симптомів порушення функції печінки, таких як шкірний свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, стала анорексія, пожовтіння склер та шкіри, болісність у правому підребер’ї та грипоподібні симптоми.
Ураження печінки зазвичай оборотні після припинення терапії, а в деяких пацієнтів − навіть після зниження дози.
Флутамід виводиться в основному нирками, тому дозування препарату може потребувати корекції у пацієнтів із нирковою недостатністю.
Оскільки при лікуванні флутамідом підвищуються рівні тестостерону та естрадіолу у плазмі крові, можлива затримка рідини у тканинах організму. Тому флутамід слід з обережністю призначити пацієнтам із серцевими захворюваннями. Крім того, зростання рівня естрадіолу може підвищити ризик розвитку тромбоемболії.
У пацієнтів без орхідектомії, які тривалий час лікуються флутамідом, необхідно періодично визначати кількість сперматозоїдів.
У пацієнтів із латентним або фактичним дефіцитом глюкозо-6-фосфату може розвинутися метгемоглобінемія. У випадку появи ціанозу, метгемоглобінемії слід взяти до уваги можливий фактор перевищення дозування.
Флутамід містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.
При комбінованій терапії Флутафармом® та ЛГРГ-агоністом слід приймати до уваги можливі побічні ефекти кожного з препаратів.
Пацієнтів слід проінформувати про те, що флутамід і лікарські засоби, призначені для медичної кастрації, необхідно застосовувати у поєднанні і не можна припиняти їхній прийом або змінювати дози без попередньої консультації з лікарем.
Перед застосуванням Флутафарму® жінкам необхідно виключити гіперандрогенію органічного походження (пухлини яєчників та кори надниркових залоз).
Під час лікування не слід вживати алкоголь.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування флутамідом спостерігалися підвищена втомлюваність, інколи запаморочення, сонливість та розлади зору.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
У пацієнтів, які тривалий час одержують варфарин, після початку монотерапії флутамідом спостерігається збільшення протромбінового часу. Тому при сумісному застосуванні Флутафарму® і варфарину необхідний ретельний контроль протромбінового часу і, можливо, корекція доз антикоагулянту.
Флутамід може уповільнювати метаболізм кортикостероїдів.
Слід уникати супутнього застосування флутаміду з потенційно гепатотоксичними препаратами.
При застосуванні флутаміду одночасно з теофіліном можливе підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові.
Необхідно уникати надмірного вживання алкоголю під час лікування флутамідом.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Флутафарм® є нестероїдним препаратом з антиандрогенною дією. Він здатний блокувати клітинні рецептори андрогенів, імітуючи ефект орхіектомії і перешкоджаючи тестикулярним і наднирковозалозним андрогенам стимулювати в чутливих до андрогенів тканинах ріст злоякісних пухлин (аденокарциноми) передміхурової залози. Це призводить до гальмування проліферації епітеліальних пухлинних клітин і сприяє зменшенню розмірів і щільності самої передміхурової залози та метастазів у тканинах хворих на рак передміхурової залози.
У жінок з гіперандрогенними станами, що супроводжуються безпліддям і порушеннями оваріально-менструального циклу (наприклад, синдром склерополікістозних яєчників), Флутафарм® блокує патогенний вплив ендогенних андрогенів на яєчники та інші репродуктивні органи, а також на гіпоталамо-гіпофізарну систему. Завдяки цьому у хворих послаблюються симптоми гіперандрогенії (гірсутизм), відновлюються менструації, поліпшується фолікулогенез і менструальний цикл, що, ймовірно, призводить до відновлення фертильного потенціалу в частини пацієнток.
Фармакокінетика.
Флутамід добре всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 2 години після перорального прийому. Швидко метаболізується з утворенням активного метаболіту – 2-гідроксифлутаміду та інших речовин. Період напіввиведення активного метаболіту становить 5-6 годин. Елімінується в основному із сечею. За 2 доби з організму виділяється 91 %, за 3 доби – 98 % введеної дози.
Фармацевтичні характеристики
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-жовтого кольору, з плоскою поверхнею, рискою і фаскою.
Термін придатності
3 роки. Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Умови зберігання
У захищеному від світла місці при температурі не вище 25 0С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у пачці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
ПАТ «Фармак».
