Название
ДОКСЕПИН
Основные свойства, форма выпуска
порошок білого кольору в твердих желатинових капсулах циліндричної форми із заокругленими кінцями. Для капсул по 10 мг – корпус – блакитного кольору, кришечка – вишневого; для капсул по 25 мг – корпус – рожевого кольору, кришечка – вишневого.
Категория назначения
За рецептом.
Состав
діюча речовина: doxepin, 3-[дибенз(b,e)-оксепін-11(6Н)-іліден]-N,N-диметил-1-пропіламін; 1 капсула містить доксепіну 10 мг або 25 мг у вигляді доксепіну гідрохлориду; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат; оболонка капсули: індигокармін (Е 132), титану діоксид (Е 171), желатин, еритрозин (Е 127); для капсул 10 мг додається барвник синій (Е 131).
Фармакотерапевтическая группа
Антидепресанти. Неселективні інгібітори зворотного нейронального захвату моноамінів. Код АТС N06A A12.
Фармакологические свойства
Доксепін належить до групи трициклічних антидепресантів. Антидепресивна дія поєднується з анксіолітичною і седативною. Доксепін гальмує зворотне захоплення біогенних амінів (норадреналіну та серотоніну) в синаптичних структурах. Також чинить антигістамінну, холінолітичну та a1-адреноблокуючу дії. Не спричиняє ейфорії, психомоторного збудження.
Показания
Невротичні розлади із симптомами депресії або тривоги. Органічні неврози, асоційовані з безсонням. Депресивні та тривожні стани при алкоголізмі. Депресія та тривожні стани, асоційовані із соматичними розладами та захворюваннями. Депресія, що супроводжується страхом і тривогою на тлі психозів, включаючи інволюційну депресію та депресивну фазу біполярних розладів.
Противопоказания
Підвищена чутливість до препарату, перехресна чутливість до інших дибензоксепінів. Маніакальний синдром; тяжкі порушення функції печінки; глаукома; затримка сечі; одночасне застосування з інгібіторами МАО.
Применение
Застосовують внутрішньо. Призначають дорослим і дітям старше 12 років. Дозу препарату підбирають індивідуально, залежно від тяжкості симптомів і терапевтичного ефекту. Доза Доксепіну становить 30 - 300 мг на добу. Дозу до 100 мг можна застосовувати як окрему одноразову або розділену. Дози, що перевищують 100 мг, слід застосовувати у 3 прийоми. Максимальна разова доза – 100 мг (застосовувати перед сном). При помірних або тяжких симптомах звичайна початкова доза становить 75 мг щоденно. У більшості пацієнтів ця доза є задовільною. При тяжких формах захворювання добову дозу збільшують до 300 мг (у 3 прийоми). Після досягнення задовільного терапевтичного ефекту дозу препарату коригують до мінімальної підтримуючої. Протитривожний ефект Доксепіну досягається раніше, ніж антидепресивний. Антидепресивна дія проявляється через 2 - 3 тижні лікування. Пацієнтам літнього віку з помірними симптомами рекомендується половина дози доксепіну. Задовільні клінічні ефекти були отримані після застосування Доксепіну в дозі 30 мг на добу. Пацієнтам із порушеннями функції печінки слід зменшувати дози.
Передозировка
Симптоми: сонливість, неспокій, сухість у роті. При тяжкому передозуванні можливі зниження/підвищення артеріального тиску, розширення зіниць, тахікардія, затримка сечі (атонія сечового міхура), ілеус, гіпертермія/гіпотермія, пригнічення дихання, посилене потовиділення, судоми, кома. Лікування: припинення застосування препарату, промивання шлунка, штучна вентиляція легенів, контроль за серцево-судинною системою, застосування снодійних засобів. За необхідності – внутрішньовенне введення фізостигміну саліцилату 1 - 3 мг. Терапія симптоматична. Гемодіаліз і форсований діурез не ефективні.
Взаимодействие
При одночасному застосуванні етанолу, антидепресантів, барбітуратів, бензодіазепінів і загальних анестетиків можливе значне посилення пригнічувальної дії на центральну нервову систему, пригнічення дихання й гіпотензивний ефект. Підвищує антихолінергічну дію амантадину. Фенотіазини, протипаркінсонічні лікарські засоби, атропін, біпериден, антигістамінні засоби збільшують ризик виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, зору, кишечнику, сечового міхура. При одночасному застосуванні з антигістамінними засобами, клонідином посилюється пригнічувальна дія на центральну нервову систему; з атропіном – збільшується ризик виникнення паралітичної кишкової непрохідності; з лікарськими засобами, що спричиняють екстрапірамідні реакції – збільшується маса тіла і частота екстрапірамідних ефектів. При одночасному застосуванні доксепіну з непрямими антикоагулянтами (похідні кумарину або індадіону) можливе підвищення антикоагулянтної активності останніх. Доксепін може підсилювати депресію, спричинену глюкокортикостероїдами. При спільному застосуванні з протисудомними засобами можливе посилення пригнічувальної дії на центральну нервову систему, зниження порога судомної активності (при застосуванні у високих дозах) і зниження ефективності останніх. Препарати для лікування тиреотоксикозу підвищують ризик розвитку агранулоцитозу. Знижує ефективність фенітоїну та a-адреноблокаторів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) подовжують період напіввиведення, підвищують ризик розвитку токсичних ефектів доксепіну (може знадобитися зниження дози доксепіну на 20 - 30 %), індуктори мікросомальних ферментів печінки (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, нікотин і пероральні контрацептиви) знижують концентрацію в плазмі й зменшують ефективність доксепіну. Флуоксетин і флувоксамін збільшують концентрацію в плазмі доксепіну (може знадобитися зниження дози доксепіну на 50 %). При одночасному застосуванні з холіноблокаторами, фенотіазинами і бензодіазепінами – взаємне посилення седативного і центрального холіноблокуючого ефектів і підвищення ризику виникнення епілептичних нападів (зниження порога судомної активності); фенотіазини, крім того, можуть підвищувати ризик виникнення нейролептичного злоякісного синдрому. При одночасному застосуванні доксепіну з клонідином, гуанетидином, бетанідином, резерпіном і метилдопою – зниження гіпотензивного ефекту останніх; із кокаїном – ризик розвитку аритмій серця. Естрогенвмісні пероральні протизаплідні засоби та естрогени можуть підвищувати біодоступність доксепіну; антиаритмічні засоби (хінідин) підсилюють ризик розвитку порушень ритму (можливе уповільнення метаболізму доксепіну). Одночасне застосування з дисульфірамом та інгібіторами ацетальдегідрогенази провокує делірій. Несумісний з інгібіторами МАО (можливе збільшення частоти періодів гіперпірексії, тяжкі судоми, гіпертонічні кризи і смерть пацієнта). Пімозид і пробукол можуть підсилювати аритмії серця, що проявляється в подовженні інтервалу Q-T на ЕКГ. Підсилюється дія на серцево-судинну систему епінефрином, норепінефрином, ізопреналіном, ефедрином і фенілефрином (у тому числі й тоді, коли ці засоби входять до складу місцевих анестетиків) і підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії. Одночасне застосування з a-адреностимуляторами для інтраназального введення або для застосування в офтальмології (при значному системному всмоктуванні) може підсилюватися судинозвужувальна дія останніх. При сумісному застосуванні з гормонами щитовидної залози – взаємне посилення терапевтичного ефекту і токсичної дії (включаючи аритмії серця і стимулювальну дію на центральну нервову систему). М-холіноблокатори і нейролептики підвищують ризик розвитку гіперпірексії (особливо при спекотній погоді)
Побочные действия
Доксепін зазвичай переноситься добре. На початку лікування можливо виникнення сонливості, рідко – безсоння. Серед побічних реакцій найчастіше спостерігалися сухість слизових оболонок рота та носа, пітливість, лабільність артеріального тиску, тахі- або брадикардія, головний біль та запаморочення, схильність до запору, нудота та інші диспептичні явища. Інші небажані прояви під час лікування – м’язове тремтіння у пацієнтів літнього віку та хворих на алкоголізм, порушення акомодації, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, збільшення маси тіла, озноб, алопеція, відчуття припливів до обличчя, загострення астми та гіперпірексія (у пацієнтів, які приймають хлорпромазин), у поодиноких випадках спостерігаються жовтяниця та шум у вухах. З боку центральної нервової системи можливі загальмованість або надмірна збудливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, парестезії, атаксія, екстрапірамідні симптоми. Алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж. З боку системи крові: рідко – еозинофілія та порушення функції кісткового мозку (агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку ендокринної системи: у поодиноких випадках зміни лібідо, набряки яєчок, гіперглікемія, порушення секреції антидіуретичного гормону, гінекомастія, збільшення грудних залоз, галакторея у жінок. Наведені реакції можуть спостерігатися також при раптовій відміні Доксепіну після тривалого лікування. Припиняти застосування препарату слід поступово, зменшуючи дозу.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю. Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявило несприятливої дії на плід; адекватних і чітких контрольованих досліджень у вагітних не проводилось. Тому препарат вагітним можна застосовувати тільки у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Доксепін потрапляє в молоко матері, тому під час лікування препаратом слід припинити годування груддю. Діти. Безпека та ефективність застосування Доксепіну в дітей віком до 12 років не встановлені, тому не рекомендується призначати препарат дітям цієї вікової категорії. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Під час лікування доксепіном не дозволяється керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, що потребують концентрації уваги, оскільки доксепін може призвести до сонливості та інших негативних реакцій з боку центральної нервової системи.
Специальные указания
Перед початком лікування необхідний контроль артеріального тиску (у пацієнтів зі зниженим або лабільним артеріальним тиском він може знижуватися ще більше); у період лікування – контроль показників периферичної крові (при застосуванні трициклічних антидепресантів в окремих випадках може розвинутися агранулоцитоз, у зв’язку з чим рекомендується стежити за картиною крові, особливо при підвищенні температури тіла, розвитку грипоподібних симптомів і ангіни), при тривалій терапії – контроль функцій серцево-судинної системи і печінки. У літніх пацієнтів та в пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи показаний контроль частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, показників ЕКГ. На ЕКГ можлива поява клінічно не значущих змін (згладжування зубця Т, депресія сегменту S-T, розширення комплексу QRS). Необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення лежачи або сидячи. У період лікування слід виключити застосування етанолу. Препарат можна приймати не раніше, ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО, починаючи з малих доз. При раптовому припиненні застосування препарату після тривалого лікування можливий розвиток синдрому відміни. Дозозалежно знижує поріг судомної готовності (застосовується з особливою обережністю у пацієнтів з епілепсією, а також при наявності факторів, що сприяють виникненню судом, наприклад, ушкодженнях головного мозку будь-якої етіології, одночасному застосуванні антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), у період відмови від етанолу або відміни препаратів, які мають протисудомні властивості, наприклад, бензодіазепінів). Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися аж до досягнення істотної ремісії. У багатьох пацієнтів із панічними нападами на початку лікування підсилюється тривога. Таке парадоксальне посилення тривоги найбільше виражене в перші дні терапії й звичайно стихає протягом 2 тижнів. У пацієнтів із циклічними афективними розладами в період депресивної фази на тлі терапії можуть розвиватися маніакальні або гіпоманіакальні стани (необхідне зниження дози або відміна препарату і призначення антипсихотичних засобів). Після купірування зазначених станів, якщо є показання, лікування низькими дозами може бути відновлене. Через можливий кардіотоксичний ефект слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих на тиреотоксикоз або пацієнтів, які застосовують препарати гормонів щитовидної залози. У сполученні з електрошоковою терапією призначається тільки під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів літнього віку може провокуватися розвиток медикаментозних психозів, переважно в нічний час (після відміни препарату проходять протягом декількох днів). Може спричинити паралітичну кишкову непрохідність (частіше в пацієнтів із хронічним запором, літнього віку або в пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму). Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає доксепін. Внаслідок антихолінергічної дії можливе зниження сльозовиділення і відносне збільшення кількості слизу в складі слізної рідини, що може призвести до ушкодження епітелію роговиці в пацієнтів, які користуються контактними лінзами. При тривалому застосуванні спостерігається збільшення частоти виникнення карієсу зубі
Условия хранения
Термін придатності. 4 роки. Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
