Цефтазидим порошок для розчину для ін’єкцій 1 г фл. № 1

Склад:

діюча речовина: ceftazidime (цефтазидим);

1 флакон містить цефтазидиму (у вигляді цефтазидиму пентагідрату) 1 г;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Цефтазидим пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після прикріплення до білків, що зв’язують пеніцилін (PBP). Це призводить до порушення біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису і загибелі бактеріальних клітин.

ФК/ФД відношення.

Для цефалоспоринів найбільш важливим фармакокінетично-фармакодинамічним індексом, що корелюють з ефективністю in vivo, є відсоток від інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (MIC) цефтазидиму для окремих видів-мішень (тобто % T> MIC).

Механізм опору.

Бактеріальна стійкість до цефтазидиму може бути зумовлена одним або декількома з наступних механізмів:

• гідроліз бета-лактамазами;

Цефтазидим може бути ефективно гідролізований бета-лактамазами з розширеним спектром дії (ESBL), включаючи сімейство ESBL SHV і ферменти AmpC, які можуть індукуватися або стабільно пригнічуватися у деяких аеробних грамнегативних бактерій;

• зниження спорідненості пеніцилінзв’язуючих білків до цефтазидиму;

• непроникненість зовнішньої мембрани, яка обмежує доступ цефтазидиму до білків, що зв’язують пеніцилін, у грамнегативних організмів;

• бактеріальні насоси.

Контрольні точки

Контрольні точки мінімальної інгібуючої концентрації (MIC), встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST), наступні:

S = чутливий, I = проміжний, R = стійкий.

¹ Граничні значення відносяться до терапії високими дозами (2 г х 3).

² Граничні значення, не пов’язані з видами, були визначені в основному на основі даних PK/PD і не залежать від розподілу MІС конкретних видів бактерій. Вони призначені для використання тільки для видів, які не згадані у таблиці.

Мікробіологічна сприйнятливість

Поширеність набутої резистентності може варіюватися географічно з часом для окремих видів, але бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до фахівця, коли місцева поширеність резистентності така, що користь цефтазидиму принаймні для деяких типів інфекцій сумнівна.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після внутрішньо’язового введення 500 мг і 1 г цефтазидиму пікові рівні у плазмі крові відповідно 18 та 37 мг/л досягаються швидко. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г рівні у плазмі крові становлять 46, 87 і 170 мг/л відповідно. Кінетика цефтазидиму є лінійною у діапазоні одноразових доз від 0,5 до 2 г після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Розподіл.

Зв’язування білка сироватки крові цефтазидиму є низьким, близько 10%. Концентрації, що перевищують MIC для поширених патогенних мікроорганізмів, можуть бути досягнуті в таких тканинах як кістки, серце, жовч, мокротиння, водяниста рідина ока, синовіальна, плевральна черевна рідини. Цефтазидим легко проникає через плаценту і в грудне молоко. Проникнення через інтактний гематоенцефалічний бар’єр слабке, що призводить до низьких рівнів цефтазидиму у центральній нервовій системі (ЦНС) при відсутності запалення. Однак при запаленні мозкових оболонок в ЦНС досягається концентрація від 4 до 20 мг/л або більше.

Біотрансформація.

Цефтазидим не метаболізується.

Виведення.

Після парентерального введення рівні у плазмі крові знижуються з періодом напіврозпаду близько 2 годин. Цефтазидим виводиться у незміненому вигляді з сечею шляхом клубочкової фільтрації; приблизно від 80% до 90% дози відновлюється в сечі протягом 24 годин. Менше 1% виводиться з жовчю.

Особливі групи пацієнтів.

Ниркова недостатність.

Елімінація цефтазидиму знижується у пацієнтів з порушенням функції нирок, дозу слід зменшити (див. розділ «Спосіб застосування»).

Печінкова недостатність.

Наявність легкої та помірної дисфункції печінки не впливало на фармакокінетику цефтазидиму у людей, яким вводили 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 5 днів за умови, що ниркова функція не була порушена (див. розділ «Спосіб застосування»).

Пацієнти літнього віку.

Зменшення кліренсу, що спостерігається у пацієнтів літнього віку, було зумовлено головним чином віковим зниженням ниркового кліренсу цефтазидиму. Середній період напіввиведення варіювався від 3,5 до 4 годин після однократного або 7-денного повторного введення 2 рази на добу по 2 г внутрішньовенних болюсних ін’єкцій у пацієнтів літнього віку від 80 років.

Діти.

Період напіввиведення цефтазидиму збільшується у недоношених і доношених новонароджених на 4,5-7,5 години після прийому доз від 25 до 30 мг/кг. Однак до 2 місяців період напіввиведення у межах діапазону для дорослих.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених.

• Внутрішньолікарняна пневмонія.

• Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі.

• Бактеріальний менінгіт.

• Хронічний гнійний отит середнього вуха.

• Злоякісний зовнішній отит.

• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів.

• Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин.

• Ускладнені інтраабдомінальні інфекції.

• Інфекції кісток і суглобів.

• Перитоніт, пов’язаний з діалізом у пацієнтів із хронічним амбулаторним перитонеальним діалізом (ХАПД).

Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникає у зв’язку з будь-якою з зазначених вище інфекцій або імовірно пов’язана з ними.

Цефтазидим можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цефтазидим можна застосовувати у періопераційній профілактиці інфекцій сечовивідних шляхів у пацієнтів, які перенесли трансуретральну резекцію простати (ТУРП).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр, спрямований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цефтазидим слід вводити разом з іншими антибактеріальними засобами, коли можливий діапазон бактерій, які спричинили інфекцію, не підпадає під спектр дії цефтазидиму.

Призначати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефтазидиму чи до цефалоспоринових антибіотиків або до будь-якого інгредієнта препарату.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичної реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії проводили тільки з пробенецидом і фуросемідом.

Одночасне використання високих доз із нефротоксичними лікарськими засобами може негативно вплинути на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значущість цього відкриття невідома, але якщо передбачається одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкози у сечі ензимними методами та спричиняє незначний вплив на результати дослідження при застосуванні методів, заснованих на відновленні міді (проби Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»).

Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатиніну.

Позитивну реакцію Кумбса відзначають приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на правильність результату визначення групи крові.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на мікрофлору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів і зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів. Рекомендується використовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.

При одночасному застосуванні цефалоспоринів та аміноглікозидів або сильнодіючих діуретиків, таких як фуросемід, можливий розвиток нефротоксичності. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію, особливо при призначенні високих доз аміноглікозидів або при тривалій терапії, у зв’язку з потенційною нефротоксичністю та ототоксичністю аміноглікозидних антибіотиків.

Особливості застосування.

Підвищена чутливість.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.

Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, інших цефалоспоринових антибіотиків або до інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були несерйозні реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики.

Спектр активності.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерапії деяких типів інфекцій, крім випадків, коли збудник хвороби відомий і відомо, що він є чутливим до цього препарату або існує велика ймовірність того, що збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів.

Крім того, цефтазидим піддається гідролізу декількома бета-лактамазами розширеного спектра (ESBL). Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження ESBL-продукуючих організмів.

Псевдомембранозний коліт.

При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування цефтазидиму. Якщо діарея тривала та значна або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Ниркова функція.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичних препаратів, таких як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Надмірне збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом Цефтазидим може призвести до надмірного збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococcus і Serratia spp.); у цьому випадку необхідне припинення лікування або застосування відповідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.

Тестові та аналітичні взаємодії.

Цефтазидим не впливає на результати глюкозурії ензимними методами але незначний вплив (хибнопозитивне) може мати місце при використанні методів відновлення міді (проби Бенедикта та Фелінга, клінітест).

Цефтазидим не впливає на аналіз креатиніну на лужний пікрат.

Розвиток позитивного тесту Кумбса, пов’язаного з використанням цефтазидиму, приблизно у 5% пацієнтів може перешкоджати перехресному порівнянню крові.

Вміст натрію.

Препарат у своєму складі містить натрій (1 г цефтазидиму – 52 мг натрію або 2,26 ммоль на флакон), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.

Грудне годування

Цефтазидим у невеликій кількості проникає в грудне молоко, але при терапевтичних дозах цефтазидиму не очікується ніякого впливу на немовля. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Фертильність

Немає доступних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Цефтазидим не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, проте слід брати до уваги можливість виникнення побічних реакцій, таких як запаморочення, які можуть вплинути на спроможність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг.

Таблиця 1.

Діти з масою тіла <40 кг.

Таблиця 2.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей віком ≤2 місяці не встановлені.

Пацієнти літнього віку.

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність.

Необхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень з участю хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводили. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Ниркова недостатність.

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: дробне введення.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг.

Таблиця 3.

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти з масою тіла <40 кг.

* Рівень креатиніну в сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, він може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла, або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія.

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг

Таблиця 4.

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Діти з масою тіла <40 кг.

Безпека та ефективність застосування препарату шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких <40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз.

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.

Перитонеальний діаліз.

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі (ХАПД).

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить

1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Рекомендації з дозування для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, наведені у таблицях нижче.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація.

Таблиця 5.

^а Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз.

Таблиця 6.

^а Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Цефтазидим вводити внутрішньовенно ін’єкційно чи інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Приготування розчину для ін’єкцій

Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Флакони всіх розмірів виробляють під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю, і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Таблиця 7.

* Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 до 40 мг/мл сумісний із такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин декстрози, 40% та 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин декстрози 40% та 5% розчин глюкози; 6% розчин декстрину, 70% та 0,9% розчин натрію хлориду; 6% розчин декстрину, 70% та 5% розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 або 50 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Приготування розчину для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції.

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії.

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Не вставляти голку до повного розчинення препарату. Вставити голку через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Не виймаючи голку, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку, струсити флакон і налагодити систему для інфузій, як зазвичай.

Примітка. Для забезпечення стерильності препарату дуже важливо не вставляти голку через кришку флакона до розчинення препарату.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити для них відповідно дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Концентрацію цефтазидиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Лікування: симптоматичне.

Побічні реакції. Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами, а також за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100) та (<1/10); нечасто (≥1/1000) та (<1/100); рідко (≥1/10000) та (<1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома.

Інфекції та інвазії.

Нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

З боку кровоносної та лімфатичної системи.

Часто – еозинофілія та тромбоцитоз.

Нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Частота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

З боку імунної системи.

Частота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

З боку нервової системи.

Нечасто – запаморочення, головний біль.

Частота невідома – парестезії.

Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

З боку судин.

Часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто – діарея.

Нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома – порушення смаку.

З боку сечовидільної системи.

Нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові.

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи.

Часто – транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартамінотрансфераза (АСТ), лактогідрогеназа (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза).

Частота невідома – жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Часто – макулопапульозні висипання або кропив’янка.

Нечасто – свербіж.

Частота невідома – ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні розлади та розлади у місці введення.

Часто – біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто – гарячка.

Лабораторні показники.

Часто – позитивний тест Кумбса.

Нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну в сироватці крові.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Не потрібні будь-які спеціальні умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нижче 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

При додаванні до розчину цефтазидиму розчину ванкоміцину можливе утворення осаду, тому рекомендується промивати інфузійні системи і внутрішньовенні катетери між використанням цих препаратів.

Упаковка. По 1 г порошку у флаконі; по 1 або по 5, або по 50 флаконів у пачці; або по 1 або 5 флаконів у блістер, 1 блістер у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків». ТОВ «Лекхім-Обухів».

Виробництво з продукції in bulk фірми-виробника Реюнг Фармасьютикал Ко., Лтд., Китайська Народна Республіка.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Україна, 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 126 А.