Название
АМІОКОРДИН
Основные свойства, форма выпуска
білі або трохи кремового кольору круглітаблетки, без запаху з насічкою на одному боці;
Состав
1 таблетка містить 200 мг аміодарону гідрохлориду;
Фармакотерапевтическая группа
Антиаритмічний засіб. Код АТС C01BD01.
Фармакологические свойства
Аміокордин має антиаритмічну таaнтиангінальну дію. Відповідно до класифікації Воган-Вільямса, аміодарон єантиаритмічним препаратом III класу, хоча має і деякі властивостіантиаритмічних засобів I, II та IV класів. Він блокує переважно калієві, атакож натрієві і кальцієві канали і неконкурентно пригнічує ефект стимулюванняальфа- і бета-адренорецепторів. Антиаримічна дія аміодарону пов’язана ізздатністю подовжувати тривалість потенціалу дії клітин міокарда, ефективногорефрактерного періоду передсердь та шлуночків, атріовентрикулярного вузла тапровідної системи серця, що супроводжується зниженням автоматизму синусовоговузла, уповільненням атріовентрикулярної провідності, зниженням збудливості кардіоміоцитів.Антиангінальна дія реалізується за рахунок зниження потреби міокарда в кисні(зменшення частоти скорочень та післянавантаження). Клінічний антиаритмічний ефект аміодаронуспостерігається приблизно через 7 днів після початку лікування і досягає максимумучерез 15 - 30 днів. Після припинення лікування ефект зберігається ще протягом10 - 30 днів.
Показания
Аміодарон застосовується: для профілактики рецидивів шлуночкової тахікардіїабо фібриляції шлуночків, загрозливих для життя; для профілактики симптоматичної шлуночковоїтахікардії; для профілактики суправентрикулярної тахікардії у пацієнтівіз захворюванням серця. В інших випадках препарат застосовується за наявностірезистентності або протипоказань для призначення інших лікарських засобів; для профілактики порушень серцевого ритму,пов’язаних із синдромом Вольфа-Паркінсона; для лікування надшлуночкової тахікардії(уповільнення або зменшення тріпотіння та миготіння передсердь); лікування шлуночкових та суправентрикулярнихпорушень ритму, які виникли вперше; для лікування шлуночкової екстрасистолії.
Противопоказания
Аміодарон не слід приймати при: відомій гіперчутливості до будь-якого з компонентівліків або до йоду; синусовій брадикардії або сино-атріальній блокадісерця; синдромі слабкості синусового вузла,синоатріовентрикулярній блокаді, AV-блокаді II і III ступеня (якщо невстановлений водій ритму); колапсі, шоці; дисфункції щитовидної залози; вагітності (крім випадків, коли ліки застосовуютьсяза життєвими показаннями); лактації.
Применение
Навантажувальна доза: Звичайна навантажувальна дозастановить від 600 до 1000 мг на добу і може застосовуватись протягом 8-10 днів:по 2 таблетки 2-3 рази на добу. Підтримуюче лікування: Застосовують найменшуефективну дозу залежно від індивідуальної відповідної реакції. Звичайною дозоює від 100 до 400 мг на добу. Пацієнти повинні ковтати таблетку цілою, запиваючиневеликою кількістю рідини. Таблетку приймають під час або після їди. Таблеткирекомендується приймати регулярно в один і той самий час доби. Якщо пацієнтпропустив прийом таблетки, він повинен прийняти її одразу після згадування. Алеякщо вже наблизився час приймати наступну дозу, необхідно прийняти тільки цюзаплановану таблетку (без подвоювання дози).
Передозировка
Прийом великої кількості таблеток може призвести дозниженого тиску, брадикардії, порушення атріовентрикулярної провідності,аритмій і порушення функції печінки. Лікування: промивання шлунка, призначенняактивованого вугілля або сольового проносного. За пацієнтом слід ретельноспостерігати (особливо, вимірювати кров’яний тиск і контролювати ЕКГ).Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Можливу брадикардію можнаусунути за допомогою атропіну, агоністів бета-рецепторів, глюкагону аботимчасового ритмоводія.
Взаимодействие
Через свій тривалий час напіввиведенняаміодарон може спричинити ефекти взаємодії з іншими ліками навіть через кількамісяців після припинення його прийому. Протипоказано одночасне призначенняаміодарону і антиаритмічних засобів, включаючи бепридил, антиаритмічних засобівI класу, хінідинових антиаритмічних засобів і соталолу, а також не-антиаритмічнихліків, таких як вінкамін, султоприд, еритроміцин (внутрішньовенно) і пентамідин(внутрішньовенно), тому що це може призвести до поліморфної піруетноїшлуночкової тахікардії. Через підвищений ризик брадикардії йатріовентрикулярної блокади не рекомендується призначати аміодарон одночасно зкальцієвими антагоністами дилтіаземом і верапамілом та з бета-блокаторами. Через підвищений ризик шлуночкової аритмії, нерекомендується одночасне призначення аміодарону і стимулюючих проносних(гіпокаліємія). Одночасне призначення аміодарону і трициклічнихантидепресантів, фенотіазинів, астемізолу або терфенадину спричиняє додатковепролонгування QT періоду і підвищує ризик шлуночкової аритмії, особливопіруетного типу. При одночасному прийомі аміодарону і варфарину, дигоксину,фенітоїну і циклоспорину слід контролювати концентрацію ліків у сироватці тавідповідним чином зменшувати їхню дозу (дозу варфарину слід зменшити на 1/3 -1/2, а дозу дигоксину - наполовину). Одночасне призначення аміодарону і діуретиків, щосприяють виведенню калію, кортикостероїдів або амфотерицину В (внутрішньовенно)може, завдяки гіпокаліємії, викликати додаткове пролонгування періоду QT ізбільшити ризик шлуночкової аритмії, в тому числі аритмію піруетного типу. Одночасне призначення аміодарону і циметидинупризводить до уповільнення метаболізму аміодарону і відповідного підвищенняйого концентрації в сироватці. При проведенні наркозу на фоні застосуванняаміодарону існує ризик виникнення брадикардії, зниження тиску, порушеньпровідності і зменшення ударного об’єму серця. Через ризик синдрому гострого респіраторногозахворювання рекомендується обережно використовувати аміодарон під час кисневоїтерапії у післяопераційний період. Аміодарон може впливати на результати тестів дляоцінки функції щитовидної залози, особливо на рівень Т3, Т4 і TSH.
Побочные действия
Аміодарон знижує частоту серцевих скорочень і вдеяких пацієнтів може спричинити брадикардію (частота серцевих скорочень нижче55 ударів за хвилину). Аміодарон може посилити існуючу аритмію абовикликати новий напад аритмії. Якщо частота серцевих скорочень нижче 55 ударів захвилину необхідно зменшити дозу або тимчасово припинити лікування. Може бутипорушення провідності (синоаурикулярна блокада, атріовентрикулярна блокадарізного ступеня), гіпотензія. Аміодарон може спричинити розвиток серцевоїнедостатності або збільшити прояви існуючої серцевої недостатності. До побічних ефектів з боку шлунково-кишкового трактуналежать нудота, блювання, запор або втрата апетиту; іноді відбуваєтьсятранзиторне погіршання функціональної активності печінки (збільшення активностіферментів печінки). Побічні ефекти можуть також проявлятись як гостра печінкованедостатність (з високим рівнем трансаміназ і/або жовтяницею) і хронічнезахворювання печінки (псевдоалкогольний гепатит, цироз). Тому рекомендуєтьсяздійснювати нагляд за пацієнтами з існуючою печінковою недостатністю і занеобхідністю припинити лікування. Після припинення лікування клінічні табіологічні ознаки печінкової недостатності здебільшого зникають. Лікування аміодароном може супроводжуватись появою мікровідкладень уверхніх шарах рогової оболонки (як правило, це не викликає значних проблем, алеіноді це призводить до появи кольорових ореолів, коли людини дивиться насвітло). У таких випадках припиняти лікування не потрібно, але пацієнтарекомендується направити на офтальмологічне обстеження. Під час або після припинення лікування аміодарономможуть спостерігатися гіпотиреоз або гіпертиреоз. У цьому разі лікуванняаміодароном слід припинити. Гіпотиреоз слід лікувати за допомогою замісноїтерапії, а при гіпертиреозі слід почати тимчасову тиреостатичну терапію. Кашель і прогресуюча задишка свідчать пробезпосередню або непряму легеневу токсичність аміодарону. Можуть розвитися такістани, як інтерстиціальна пневмонія, пневмосклероз, плеврит, обструктивнийбронхіт. Ці побічні ефекти звичайно мають тимчасовий характер. Пригіперчутливості до аміодарону слід припинити лікування і призначитикортикостероїдну терапію. Під час лікування аміодароном і через декількатижнів після припинення його прийому може розвинутись фотосенсибілізація, томувлітку слід використовувати сонцезахисні креми для відкритих ділянок тіла. Неврологічні порушення під час терапії аміодарономможуть виявлятися у вигляді парестезії, тремтіння, атаксії, головного болю,невриту зорового нерва, поліневропатії, запаморочення і слухових галюцинацій. Інші можливі побічні ефекти включають міопатію,епідидиміт, присмак металу в роті, випадання волосся і втомлюваність.
Специальные указания
Препарат призначається лікарем, і початоклікування проходить лише під наглядом лікаря, що має відповідні знання і досвідлікування порушень серцевого ритму. Перед початком лікування рекомендуєтьсязаписати ЕКГ, зробити кількісний тест на тиреотропний гормон і виміряти рівенькалію у сироватці кожного пацієнта. Частота виникнення і тяжкість побічних ефектів залежатьвід дози, тому слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Оскільки у пацієнтів старшого віку можливевиникнення брадикардії, до їхнього лікування слід поставитись обережно. Фармакологічна дія аміодарону може викликатиелектрокардіографічні зміни, такі як подовження інтервалу QT (внаслідокподовження реполяризації) і поява U зубців. Ці зміни не пов’язані зкардіотоксичністю. У разі появи синусо-передсердної блокади,атріовентрикулярної блокади другого або третього ступеня або біфасцикулярноїблокади, лікування слід припинити. При лікуванні аміодароном слід контролюватиЕКГ регулярно раз у три місяці, а також при виникненні нових нападів аритміїабо ознак загострення фонового захворювання. Прогресуюча задишка і непродуктивний кашель можутьбути ознаками легеневої токсичності аміодарону. Рекомендуються регулярнийрентгенівський контроль грудної клітки і функціональні тести легенів (раз на 6місяців або при розвитку ознак захворювання легенів). Аміодарон може викликати порушення функціїщитовидної залози, особливо у пацієнтів із захворюванням щитовидної залози увласному або сімейному анамнезі. Тому контроль функції щитовидної залозирекомендований перед лікуванням, під час лікування і протягом кількох місяцівпісля припинення лікування. Під час лікування аміодароном слід регулярноперевіряти активність у сироватці ферментів печінки. Пацієнти, які приймаютьаміодарон, повинні уникати сонячних ванн. Влітку вони повинні використовуватисонцезахисні креми для відкритих ділянок шкіри. Ефективність і безпека застосування аміодарону удітей не встановлені. Вагітність та годування груддю. Аміодарон протипоказаний у період вагітності. Йогоможна призначати лише в екстрених випадках (коли всі інші антиаритмічні засобивиявилися неефективними), якщо можлива користь для матері перевищує ризик дляплода. Препарат у значній кількості потрапляє у грудне молоко, тому прилікуванні аміодароном годування груддю необхідно припинити. Вплив на здатність керуватиавтомобілем та іншими механічними засобами У деяких пацієнтів аміодарон може впливати наздатність керувати автомобілем або працювати з іншими механічними засобами.
Условия хранения
Зберігати в захищеному від світла місці притемпературі не вище 25 оС. Зберігати в недоступному длядітей місці. Термін придатності - 5 роки.
