Название
ТОРВАКАРД 40 Міжнародна непатентована назва: Atorvastatin
Основные свойства, форма выпуска
біліабо майже білі овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою; Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 40 мг № 30, № 90 у блістерах
Состав
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить аторвастатину 10 мг, 20 мг або40 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, магнію оксид важкий,лактоза, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксидколоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза 2910/5, макрогол 6 000, титанудіоксид, тальк.
Фармакотерапевтическая группа
.Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТС С10АА05.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором редуктази3-гідрокси-метилглютарил-коензиму А (ГМГ-КoA) – ензиму, який регулюєшвидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат– прекурсор стеролів (у т.ч. – холестерину). У пацієнтів з гомозиготною тагетерозиготною спадковою гіперхолестеринемією, неспадковими формамигіперхолестеринемії та зі змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує загальнийрівень холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ) та аполіпопротеїну В. Аторвастатин такожзменшує концентрацію ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛДНЩ) і тригліцеридів. Аторвастатин знижує рівень холестерину таліпопротеїнів у плазмі шляхом пригнічення ГМГ-КoA редуктази, синтезу холестерину в печінці тазбільшенням кількості рецепторів ЛНЩ наповерхні гепатоцитів, що посилює захоплення і катаболізм ЛНЩ. Фармакокінетика. Аторвастатин швидко всмоктується післяперорального застосування; пікова плазматична концентрація досягається через 1– 2 год. Швидкість всмоктування і концентрація в плазмі зростають пропорційнодозі препарату. Абсолютна біологічна доступність аторвастатину становитьприблизно 12%, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоАредуктази – приблизно 30%. Аторвастатин метаболізується до орто- тапарагідроксильованих похідних і різних продуктів b-окислення. “Invitro” пригнічення ГМГ-КоА редуктазиорто- та пара-гідроксил метаболітами еквівалентне пригніченню аторвастатином. Приблизно70% циркулюючої інгібіторної активності ГМГ-КоА редуктази приписується активним метаболітам. Дослідження“in vitro” вказують на важливість метаболізму аторвастатину печінковимцитохромом P450 3A4 віповідно до підвищених плазматичних концентрацій аторвастатинуу людей після одночасного застосування еритроміцину, що є відомим інгібіторомізоензиму. При дослідженнях “in vitro” також встановлено, що аторвастатин єслабким інгібітором цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування аторвастатину ітерфенадину – сполуки, що в основному метаболізується цитохромом P450 3A4, недало значущого ефекту збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Отже,малоймовірно, що аторвастатин буде значно змінювати фармакокінетику іншихсубстратів цитохрому P450 3A4. Аторвастатин та його метаболіти часткововиводяться з жовчю після гепатичного та екстра-гепатичного метаболізму. Протепрепарат, вірогідно, не проходить через ентерогепатичну рециркуляцію. Середнійперіод напіввиведення аторвастатину з плазми людини становить приблизно 14 год.Напівперіод інгібіторної активності ГМГ-КоА редуктази становитьприблизно 20 – 30 год через присутність активних метаболітів. Менше 2% дозиаторвастатину при пероральному прийманні виводиться з сечею.
Показания
Лікування пацієнтівз підвищеними рівнями загального холестерину, ЛНЩ-холестерину, аліпопротеїну Вта тригліцеридів, пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготноюформою сімейної гіперхолестеринемії та з полігенною гіперхолестеринемією) та зізмішаного виду (з комбінованою) гіперліпідемією (що відповідає типу ІІа аботипу ІІb за Фредриксоном), з підвищеними рівнями тригліцеридів (типу IV заФредриксоном), та пацієнтам з дизбеталіпопротеїнемією (типу ІІІ заФредриксоном), якщо ефект дієти був недостатнім (одночасно із спеціальноюдієтою). Для зниженнязагального рівня холестерину та ЛНЩ-холестерину у пацієнтів з гомозиготноюспадковою гіперхолестеринемією, якщо дієта та інші нефармакологічнітерапевтичні дії не дали достатнього ефекту. Для вторинноїпрофілактики для зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда, повторноїгоспіталізації з приводу стенокардії та смерті у пацієнтів з серцево-судиннимизахворюваннями та/або з дисліпідемією.
Противопоказания
- Гіперчутливістьдо будь-якого компонента препарату; - гострезахворювання печінки; - печінкованедостатність; - підвищенийрівень печінкових трансаміназ у сироватці (більше, як у 3 рази); - вагітність ілактація. Черезбрак досвіду лікування аторвастатином дітей його повинні призначати тількиспеціалісти для лікування серйозних форм гіперхолестеринемії у дітей, а такожгомозиготної форми спадкової гіперхолестеринемії, особливо у випадках наявностівисокого ризику розвитку раннього атеросклерозу та його клінічних ускладнень.
Применение
Перед початком лікування Торвакардом рекомендуєтьсядотримуватися стандартної дієти, що знижує рівень холестерину; такої дієтинеобхідно дотримуватися й протягом лікування аторвастатином. Лікування зазвичай починають з 10 мг аторвастатину 1 раз на день. Змінадозування є індивідуальною відповідно до вихідних значень рівня ЛНЩ-холестеринупорівняно з цільовими рівнями ЛНЩ-холестерину, залежно від реакції пацієнта налікування. Дозування слід коригувати в інтервалі 4 тижнів або більше.Максимальна доза становить 80 мг аторвастатину в одній щоденній дозі. Первиннагіперхолестеринемія та змішана гіперліпідемія. У більшості випадків є достатньою доза 10 мг один раз на день. Результатлікування стає помітним через 2 тижні, піковий терапевтичний ефект настає через4 тижні. Максимальний терапевтичний ефект стабільний. Гомозиготнаспадкова гіперхолестеринемія. У дослідженні, де аторвастатин застосовували згуманітарних причин у пацієнтів, які страждали на гомозиготну спадковугіперхолестеринемію, більшість пацієнтів реагували на лікування аторвастатиному дозі 80 мг, виявляючи більше 15% (18 – 45%) зниження ЛНЩ-холестерину. Застосування упацієнтів з нирковою недостатністю. Ураженнянирок не впливає ані на плазматичну концентрацію, ані на вплив Торвакарду наЛНЩ-холестерин. Тому немає необхідності відповідно коригувати дозування. Застосування удітей. Інформація стосовно лікування дітейобмежена застосуванням аторвастатину у дозах до 80 мг на день у 8 пацієнтів(діти до 14 років) з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією. У цихпацієнтів не спостерігалися ні клінічні, ні біохімічні патології.
Передозировка
. Специфічного лікування при передозуванні аторвастатином не існує. У разі передозування проводятьсимптоматичну та підтримуючу терапію (промивання шлунка, призначенняактивованого вугілля або послаблювальних засобів). Якщо спостерігається міопатія з подальшимрозвитком рабдоміозу та гострої ниркової недостатності (яка є рідким, алесерйозним небажаним ефектом), треба негайно відмінити препарат і призначитидіуретики та натрію бікарбонат. Рабдоміоз може призвести до гіперкаліємії, якулікують внутрішньовенним введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату,інфузією глюкози з інсуліном, іонообмінними засобами для обміну калію. Оскільки аторвастатин зв’язується з білкамиплазми, гемодіаліз не дає суттєвого зниження концентрації препарату в плазмі.
Взаимодействие
Ризикміопатії при застосуванні статинів вищий при одночасному застосуванні такихречовин: циклоспорину, фібринової кислоти та її похідних, макроліднихантибіотиків, антимікотичних азолів або ніацину. Амлодипін: при одночасному застосуванні 80 мгаторвастатину та 10 мг амлодипіну не виявлено змін фармакокінетики Торвакарду. Антипірин: оскільки Торвакард не змінюєфармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, щометаболізуються за допомогою цитохрому, є малоймовірною. Еритроміцин/кларитроміцин: одночасне застосуванняаторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на день), або кларитроміцину(по 500 мг 2 рази на день), відомих інгібіторів цитохрому P450 3A4, призвело дозростання плазматичних концентрацій аторвастатину. Дигоксин: одночасне повторне застосування дигоксинута 10 мг аторвастатину не змінювало плазматичні концентрації дигоксину пристабільному стані. Проте концентрація дигоксину зростала приблизно на 20% приодночасному застосуванні дигоксину та 80 мг аторвастатину 1 раз на день. Слідпроводити моніторинг пацієнтів, яких лікують Торвакардом та дигоксином,коригувати дози дигоксину. Пероральні контрацептиви: одночасне застосуванняпероральних контрацептивів, що містять норетистерон та етил естрадіол,підвищувало значення зони під кривою (ЗПК) для норетистерону приблизно на 30%,та етил естрадіолу на 20%. Таке підвищення концентрації необхідно враховуватипри виборі пероральних контрацептивів жінками, які лікуються Торвакардом. Холестипол: плазматична концентраціяаторвастатину знижувалась при одночасному застосуванні аторвастатину тахолестиполу (приблизно на 25%), при вираженому гіполіпідемічному ефекті, ніждля одного продукту. Антациди: при одночасному прийманні антацидів, щомістять гідроксид магнію та алюмінію разом з Торвакардом, плазматична концентраціяаторвастатину та його активних метаболітів, знижувалась приблизно на 35%. Тимне менше, зниження рівня ЛНЩ-холестерину не змінювалось. Варфарин: було проведено дослідження взаємодії,що порівнювало варфарин та аторвастатин; не було помічено жодних клінічнозначних взаємодій. Феназон: оскільки аторвастатин не впливає нафармакокінетику феназону, не передбачені взаємодії з іншими препаратами, щометаболізуються через ті самі цитохромні ізоензими. Циметидин: при дослідженні взаємодії циметидинута аторвастатину не було відмічено ніякої взаємодії. Азитроміцин: на плазматичну концентраціюаторвастатину не впливає одночасне застосування аторвастатину (по 10 мг 1 разна день) та азитроміцину (по 500 мг 1 раз на день). Терфенадин: одночасне застосування аторвастатинута терфенадину не спричиняло клінічно значущого впливу на фармакокінетикутерфенадину. Інгібітори протеаз:одночасне застосуваня аторвастатину з інгібіторами протеаз, які пригнічують діюцитохрому P450 3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину вплазмі. Інша супутня терапія: під час клінічних досліджень Торвакардзастосовували одночасно з антигіпертензивними засобами та естроген заміннимипрепаратами без суттєвих ефектів взаємодії. Взаємодія зі специфічними агентами невивчалася.
Побочные действия
Найчастішимипобічними ефектами (1% та більше), які спостерігались у зв’язку з лікуваннямТорвакардом, були такі: загалом: головний біль, астенія, біль у животі,алергічні реакції, біль у спині, біль у грудях, втома; шлунково-кишковийтракт: диспепсія, нудота, блювання,анорексія, гепатит, панкреатит, холестатична жовтуха, метеоризм, запор, діарея; нервова система: міалгія, парестезія, периферійнанейропатія, запаморочення, амнезія; опорно-руховий апарат: міалгія, міозит, міопатія,артралгія, рабдоміоліз; шкіра та слизові оболонки: свербіж, алопеція,пухирчасті висипання, уртикарія, мультиформна еритема, токсичний епідермальнийнекроліз, синдром Стівенса-Джонсона; сечостатева система: імпотенція; розлади метаболізму та живлення: гіпоглікемія,гіперглікемія, периферійні набряки/едеми, зростання маси тіла; гематологічна та лімфатична системи:тромбоцитопенія
Дети, беременные, водители
Застосуванняу пацієнтів похилого віку. Неспостерігалося жодної різниці між пацієнтами похилого віку та пацієнтами іншихвікових груп стосовно безпечності, ефективності або досягнення цілей рівнівліпідів. Таблетку слід приймати цілою, запиваючи достатньою кількістю води.
Специальные указания
Необхідноприпинити лікування при гострих станах з ризиком ниркового колапсу черезрабдоміоліз, наприклад, при хірургічних втручаннях, травмах, ендокринних таелектролітичних порушеннях, при гіпотензії, неконтрольованих конвульсивнихстанах та гострих інфекціях. Вплив на печінку. Як і для інших гіполіпідемічних речовин цієї жгрупи, спостерігалось підвищення рівня печінкових трансаміназ при лікуванніаторвастатином (більше, як у три рази понад верхнім порогом нормальнихзначень). Функція печінки повинна визначатися перед початком лікування таперіодично контролюватися протягом курсу лікування. Пацієнти, у якихспостерігається підвищення активності трансаміназ, мають перебувати підспостереженням аж до нормалізації показників, а дозу Торвакарду слід зменшитиабо припинити лікування. Під час лікування не рекомендується вживати алкогольні напої. ЗастосуванняТорвакарду не впливає на виконання робіт, що потребують підвищеної швидкостіпсихічних і фізичних реакцій (керування транспортними засобами, механізмами,робота на висоті тощо). Вплив на опорно-руховий апарат. Підчас лікування Торвакардом у пацієнтів може спостерігатися міалгія. Пацієнтівслід попередити про можливе виникнення болю в м’язах, слабкість м’язів, інколиз неміччю або підвищенням температури. У випадках підвищення рівня креатинін фосфаткінази (КФК), уточненого абоймовірного діагнозу міопатії, лікування Торвакардом слід негайно припинити.
Условия хранения
Зберігати в недоступному для дітей місці. Препаратне потребує спеціальних умов зберігання. Термін придатності – 2 роки.
