Название
ТОРВАКАРД 10 ТАБ.П/О 10МГ #30 міжнародна та хімічна назви: atorvastatin;(bR,dR)-2-(p-флуорофеніл)-b,d-дигідрокси-5-ізопропіл-3-феніл-4-(фенілкарбаміл)пірол-1-кислотагептаноїкова, сіль кальцію;
Основные свойства, форма выпуска
біліабо майже білі овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою;
Состав
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить аторвастатину 10 мг, 20 мг або40 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, магнію оксид важкий,лактоза, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксидколоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза 2910/5, макрогол 6 000, титанудіоксид, тальк.
Фармакотерапевтическая группа
.Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТС С10АА05.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором редуктази3-гідрокси-метилглютарил-коензиму А (ГМГ-КoA) – ензиму, який регулюєшвидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат– прекурсор стеролів (у т.ч. – холестерину). У пацієнтів з гомозиготною тагетерозиготною спадковою гіперхолестеринемією, неспадковими формамигіперхолестеринемії та зі змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує загальнийрівень холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ) та аполіпопротеїну В. Аторвастатин такожзменшує концентрацію ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛДНЩ) і тригліцеридів. Аторвастатин знижує рівень холестерину таліпопротеїнів у плазмі шляхом пригнічення ГМГ-КoA редуктази, синтезу холестерину в печінці тазбільшенням кількості рецепторів ЛНЩ наповерхні гепатоцитів, що посилює захоплення і катаболізм ЛНЩ. Фармакокінетика. Аторвастатин швидко всмоктується післяперорального застосування; пікова плазматична концентрація досягається через 1– 2 год. Швидкість всмоктування і концентрація в плазмі зростають пропорційнодозі препарату. Абсолютна біологічна доступність аторвастатину становитьприблизно 12%, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоАредуктази – приблизно 30%. Аторвастатин метаболізується до орто- тапарагідроксильованих похідних і різних продуктів b-окислення. “Invitro” пригнічення ГМГ-КоА редуктазиорто- та пара-гідроксил метаболітами еквівалентне пригніченню аторвастатином. Приблизно70% циркулюючої інгібіторної активності ГМГ-КоА редуктази приписується активним метаболітам. Дослідження“in vitro” вказують на важливість метаболізму аторвастатину печінковимцитохромом P450 3A4 віповідно до підвищених плазматичних концентрацій аторвастатинуу людей після одночасного застосування еритроміцину, що є відомим інгібіторомізоензиму. При дослідженнях “in vitro” також встановлено, що аторвастатин єслабким інгібітором цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування аторвастатину ітерфенадину – сполуки, що в основному метаболізується цитохромом P450 3A4, недало значущого ефекту збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Отже,малоймовірно, що аторвастатин буде значно змінювати фармакокінетику іншихсубстратів цитохрому P450 3A4. Аторвастатин та його метаболіти часткововиводяться з жовчю після гепатичного та екстра-гепатичного метаболізму. Протепрепарат, вірогідно, не проходить через ентерогепатичну рециркуляцію. Середнійперіод напіввиведення аторвастатину з плазми людини становить приблизно 14 год.Напівперіод інгібіторної активності ГМГ-КоА редуктази становитьприблизно 20 – 30 год через присутність активних метаболітів. Менше 2% дозиаторвастатину при пероральному прийманні виводиться з сечею.
Показания
Лікування пацієнтівз підвищеними рівнями загального холестерину, ЛНЩ-холестерину, аліпопротеїну Вта тригліцеридів, пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготноюформою сімейної гіперхолестеринемії та з полігенною гіперхолестеринемією) та зізмішаного виду (з комбінованою) гіперліпідемією (що відповідає типу ІІа аботипу ІІb за Фредриксоном), з підвищеними рівнями тригліцеридів (типу IV заФредриксоном), та пацієнтам з дизбеталіпопротеїнемією (типу ІІІ заФредриксоном), якщо ефект дієти був недостатнім (одночасно із спеціальноюдієтою). Для зниженнязагального рівня холестерину та ЛНЩ-холестерину у пацієнтів з гомозиготноюспадковою гіперхолестеринемією, якщо дієта та інші нефармакологічнітерапевтичні дії не дали достатнього ефекту. Для вторинноїпрофілактики для зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда, повторноїгоспіталізації з приводу стенокардії та смерті у пацієнтів з серцево-судиннимизахворюваннями та/або з дисліпідемією.
Противопоказания
- Гіперчутливістьдо будь-якого компонента препарату; - гострезахворювання печінки; - печінкованедостатність; - підвищенийрівень печінкових трансаміназ у сироватці (більше, як у 3 рази); - вагітність ілактація. Черезбрак досвіду лікування аторвастатином дітей його повинні призначати тількиспеціалісти для лікування серйозних форм гіперхолестеринемії у дітей, а такожгомозиготної форми спадкової гіперхолестеринемії, особливо у випадках наявностівисокого ризику розвитку раннього атеросклерозу та його клінічних ускладнень.
Применение
Перед початком лікування Торвакардом рекомендуєтьсядотримуватися стандартної дієти, що знижує рівень холестерину; такої дієтинеобхідно дотримуватися й протягом лікування аторвастатином. Лікування зазвичай починають з 10 мг аторвастатину 1 раз на день. Змінадозування є індивідуальною відповідно до вихідних значень рівня ЛНЩ-холестеринупорівняно з цільовими рівнями ЛНЩ-холестерину, залежно від реакції пацієнта налікування. Дозування слід коригувати в інтервалі 4 тижнів або більше.Максимальна доза становить 80 мг аторвастатину в одній щоденній дозі. Первиннагіперхолестеринемія та змішана гіперліпідемія. У більшості випадків є достатньою доза 10 мг один раз на день. Результатлікування стає помітним через 2 тижні, піковий терапевтичний ефект настає через4 тижні. Максимальний терапевтичний ефект стабільний. Гомозиготнаспадкова гіперхолестеринемія. У дослідженні, де аторвастатин застосовували згуманітарних причин у пацієнтів, які страждали на гомозиготну спадковугіперхолестеринемію, більшість пацієнтів реагували на лікування аторвастатиному дозі 80 мг, виявляючи більше 15% (18 – 45%) зниження ЛНЩ-холестерину. Застосування упацієнтів з нирковою недостатністю. Ураженнянирок не впливає ані на плазматичну концентрацію, ані на вплив Торвакарду наЛНЩ-холестерин. Тому немає необхідності відповідно коригувати дозування. Застосування удітей. Інформація стосовно лікування дітейобмежена застосуванням аторвастатину у дозах до 80 мг на день у 8 пацієнтів(діти до 14 років) з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією. У цихпацієнтів не спостерігалися ні клінічні, ні біохімічні патології.
Передозировка
Специфічного лікування при передозуванні аторвастатином не існує. У разі передозування проводятьсимптоматичну та підтримуючу терапію (промивання шлунка, призначенняактивованого вугілля або послаблювальних засобів). Якщо спостерігається міопатія з подальшимрозвитком рабдоміозу та гострої ниркової недостатності (яка є рідким, алесерйозним небажаним ефектом), треба негайно відмінити препарат і призначитидіуретики та натрію бікарбонат. Рабдоміоз може призвести до гіперкаліємії, якулікують внутрішньовенним введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату,інфузією глюкози з інсуліном, іонообмінними засобами для обміну калію. Оскільки аторвастатин зв’язується з білкамиплазми, гемодіаліз не дає суттєвого зниження концентрації препарату в плазмі.
Взаимодействие
Ризикміопатії при застосуванні статинів вищий при одночасному застосуванні такихречовин: циклоспорину, фібринової кислоти та її похідних, макроліднихантибіотиків, антимікотичних азолів або ніацину. Амлодипін: при одночасному застосуванні 80 мгаторвастатину та 10 мг амлодипіну не виявлено змін фармакокінетики Торвакарду. Антипірин: оскільки Торвакард не змінюєфармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, щометаболізуються за допомогою цитохрому, є малоймовірною. Еритроміцин/кларитроміцин: одночасне застосуванняаторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на день), або кларитроміцину(по 500 мг 2 рази на день), відомих інгібіторів цитохрому P450 3A4, призвело дозростання плазматичних концентрацій аторвастатину. Дигоксин: одночасне повторне застосування дигоксинута 10 мг аторвастатину не змінювало плазматичні концентрації дигоксину пристабільному стані. Проте концентрація дигоксину зростала приблизно на 20% приодночасному застосуванні дигоксину та 80 мг аторвастатину 1 раз на день. Слідпроводити моніторинг пацієнтів, яких лікують Торвакардом та дигоксином,коригувати дози дигоксину. Пероральні контрацептиви: одночасне застосуванняпероральних контрацептивів, що містять норетистерон та етил естрадіол,підвищувало значення зони під кривою (ЗПК) для норетистерону приблизно на 30%,та етил естрадіолу на 20%. Таке підвищення концентрації необхідно враховуватипри виборі пероральних контрацептивів жінками, які лікуються Торвакардом. Холестипол: плазматична концентраціяаторвастатину знижувалась при одночасному застосуванні аторвастатину тахолестиполу (приблизно на 25%), при вираженому гіполіпідемічному ефекті, ніждля одного продукту. Антациди: при одночасному прийманні антацидів, щомістять гідроксид магнію та алюмінію разом з Торвакардом, плазматична концентраціяаторвастатину та його активних метаболітів, знижувалась приблизно на 35%. Тимне менше, зниження рівня ЛНЩ-холестерину не змінювалось. Варфарин: було проведено дослідження взаємодії,що порівнювало варфарин та аторвастатин; не було помічено жодних клінічнозначних взаємодій. Феназон: оскільки аторвастатин не впливає нафармакокінетику феназону, не передбачені взаємодії з іншими препаратами, щометаболізуються через ті самі цитохромні ізоензими. Циметидин: при дослідженні взаємодії циметидинута аторвастатину не було відмічено ніякої взаємодії. Азитроміцин: на плазматичну концентраціюаторвастатину не впливає одночасне застосування аторвастатину (по 10 мг 1 разна день) та азитроміцину (по 500 мг 1 раз на день). Терфенадин: одночасне застосування аторвастатинута терфенадину не спричиняло клінічно значущого впливу на фармакокінетикутерфенадину. Інгібітори протеаз:одночасне застосуваня аторвастатину з інгібіторами протеаз, які пригнічують діюцитохрому P450 3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину вплазмі. Інша супутня терапія: під час клінічних досліджень Торвакардзастосовували одночасно з антигіпертензивними засобами та естроген заміннимипрепаратами без суттєвих ефектів взаємодії. Взаємодія зі специфічними агентами невивчалася.
Побочные действия
Найчастішимипобічними ефектами (1% та більше), які спостерігались у зв’язку з лікуваннямТорвакардом, були такі: загалом: головний біль, астенія, біль у животі,алергічні реакції, біль у спині, біль у грудях, втома; шлунково-кишковийтракт: диспепсія, нудота, блювання,анорексія, гепатит, панкреатит, холестатична жовтуха, метеоризм, запор, діарея; нервова система: міалгія, парестезія, периферійнанейропатія, запаморочення, амнезія; опорно-руховий апарат: міалгія, міозит, міопатія,артралгія, рабдоміоліз; шкіра та слизові оболонки: свербіж, алопеція,пухирчасті висипання, уртикарія, мультиформна еритема, токсичний епідермальнийнекроліз, синдром Стівенса-Джонсона; сечостатева система: імпотенція; розлади метаболізму та живлення: гіпоглікемія,гіперглікемія, периферійні набряки/едеми, зростання маси тіла; гематологічна та лімфатична системи:тромбоцитопенія.
Дети, беременные, водители
ЗастосуванняТорвакарду не впливає на виконання робіт, що потребують підвищеної швидкостіпсихічних і фізичних реакцій (керування транспортними засобами, механізмами,робота на висоті тощо). Протипоказання - вагітність ілактація. Через брак досвіду лікування аторвастатином дітей його повинні призначати тількиспеціалісти для лікування серйозних форм гіперхолестеринемії у дітей, а такожгомозиготної форми спадкової гіперхолестеринемії, особливо у випадках наявності високого ризику розвитку раннього атеросклерозу та його клінічних ускладнень.
Специальные указания
Необхідноприпинити лікування при гострих станах з ризиком ниркового колапсу черезрабдоміоліз, наприклад, при хірургічних втручаннях, травмах, ендокринних таелектролітичних порушеннях, при гіпотензії, неконтрольованих конвульсивнихстанах та гострих інфекціях. Вплив на печінку. Як і для інших гіполіпідемічних речовин цієї жгрупи, спостерігалось підвищення рівня печінкових трансаміназ при лікуванніаторвастатином (більше, як у три рази понад верхнім порогом нормальнихзначень). Функція печінки повинна визначатися перед початком лікування таперіодично контролюватися протягом курсу лікування. Пацієнти, у якихспостерігається підвищення активності трансаміназ, мають перебувати підспостереженням аж до нормалізації показників, а дозу Торвакарду слід зменшитиабо припинити лікування. Під час лікування не рекомендується вживати алкогольні напої. ЗастосуванняТорвакарду не впливає на виконання робіт, що потребують підвищеної швидкостіпсихічних і фізичних реакцій (керування транспортними засобами, механізмами,робота на висоті тощо). Вплив на опорно-руховий апарат. Підчас лікування Торвакардом у пацієнтів може спостерігатися міалгія. Пацієнтівслід попередити про можливе виникнення болю в м’язах, слабкість м’язів, інколиз неміччю або підвищенням температури. У випадках підвищення рівня креатинін фосфаткінази (КФК), уточненого абоймовірного діагнозу міопатії, лікування Торвакардом слід негайно припинити.
Условия хранения
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці. Препаратне потребує спеціальних умов зберігання. Термін придатності – 2 роки.
