Толевас табл. п/о 10 мг блистер №30

Название

Толевас таблетки, п/о, по 10 мг

Основные свойства, форма выпуска

Таблетки, вкриті оболонкою.

Категория назначения

за рецептом.

Состав

діюча речовина: atorvastatin; 1 таблетка містить аторвастатину кальцію еквівалентно 10 мг, 20 мг, 40 мг і 80 мг аторвастатину; допоміжні речовини: кальцію карбонат, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, твін-80, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, плівкове покриття № XV(Opadry AMB OY-B-28920).

Фармакотерапевтическая группа

Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ–КоА-редуктази. Код АТС C10A A05.

Фармакологические свойства

Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ–КоА-редуктази. Код АТС C10A A05.

Показания

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів із підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності, аполіпопротеїну Б, тригліцеридів, з метою збільшення холестерин-ліпопротеїнів високої щільності у хворих із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищеним рівнем тригліцеридів у сироватці крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту. Для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛНЩ у хворих із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта та інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту. Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність у сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби у молодому віці з метою: - зниження ризику фатальних проявів ішемічної хвороби серця і нефатального інфаркту міокарда; - зниження ризику виникнення інсульту; - зниження ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда. У пацієнтів з клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для: - зниження ризику розвитку нефатального інфаркту міокарда; - зниження ризику розвитку фатального та нефатального інсульту; - зниження ризику при проведенні процедур реваскуляризації; - зниження ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності; - зниження ризику виникнення стенокардії. Діти (10 - 17 років) Препарат призначається як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності та аполіпопротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо: а) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥190 мг/дл або б) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥160 мг/дл та: · у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці; · у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Противопоказания

Препарат протипоказаний пацієнтам при: гіперчутливості до будь-якого компонента препарату, захворюваннях печінки в гострій фазі або при стійкому підвищенні (невідомого ґенезу) рівнів трансаміназ у сироватці крові в три чи більше разів, а також вагітним, жінкам, які годують груддю, або жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективні методи контрацепції. Препарат можна призначати жінкам репродуктивного віку лише тоді, коли можливість завагітніти малоймовірна і жінка була проінформована про потенційні небажані наслідки для плода.

Применение

Перед початком терапії препаратом слід визначити рівень гіперхолестеринемії на фоні відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення ваги у пацієнтів з ожирінням і провести лікування інших супутніх захворювань. Під час лікування Толевасом пацієнтам слід дотримуватися стандартної холестерин-знижуювальної дієти. Препарат призначають у дозі 10 - 80 мг 1 раз на добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Стартову і підтримуючу дози підбирають індивідуально, відповідно до вихідного значення рівня Х-ЛНЩ, мети лікування та від чутливості пацієнта до препарату. Через 2 - 4 тижні після початку лікування та/або після титрування дози Толевасу необхідно перевірити рівень ліпопротеїдів і, залежно від результатів аналізу, відповідно відкоригувати дозування препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості пацієнтів ефективною є доза 10 мг на добу. Терапевтичний ефект досягається протягом 2 тижнів, максимальний терапевтичний ефект – протягом 4 тижнів. Ефект підтримується протягом тривалого лікування. Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80 мг Толевасу 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня Х-ЛНЩ більше ніж на 15 % (18 - 45 %). Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія у педіатричній практиці (пацієнти віком 10 - 17 років). Толевас рекомендується призначати у початковій дозі по 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу (дози, що перевищують 20 мг, не вивчались у пацієнтів цієї вікової групи). Доза визначається індивідуально, залежно від мети лікування. Через кожні 4 тижні чи більше необхідно коригувати дозу препарату. Застосування для лікування пацієнтів із печінковою недостатністю. Див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування» Застосування для лікування пацієнтів із нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня Х-ЛНЩ у плазмі крові. Отже, немає потреби в корекції дози. Застосування для лікування пацієнтів літнього віку. Різниці у безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у пацієнтів літнього віку та пацієнтів інших вікових груп немає. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами. Якщо є необхідність одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину, доза аторвастатину не має перевищувати 10 мг (див. розділ «Особливості застосування» – дія на скелетні м’язи та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» – Інгібітори перенесення).

Передозировка

Специфічного лікування при передозуванні аторвастатином не існує. У разі передозування за необхідності проводять симптоматичну і підтримуючу терапію, за необхідності. Оскільки аторвастатин екстенсивно зв’язується з білками плазми крові, гемодіаліз не може суттєво підвищити його кліренс.

Взаимодействие

Ризик виникнення міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти або інгібіторів цитохрому Р450 3А4 (наприклад, еритроміцину, азольних протигрибкових препаратів). Інгібітори цитохрому Р450 3А4. Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування аторварстатину з інгібіторами цитохрому Р450 3А4 може призводити до підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Сила взаємодії та потенціювання ефекту залежить від варіабельності дії на цитохром Р450 3А4. Інгібітори перенесення Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування 10 мг аторвастатину та циклоспорну (5,2 мг/кг на добу) призводить до підвищення експозиції до аторвастатину у 7,7 раза. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які є інгібіторами цитохрому Р450 3А4, підвищується концентрація аторвастатину у плазмі крові. Інгібітори протеази Внаслідок одночасного застосування аторвастатину та інгібіторів протеази, загальновідомих інгібіторів цитохрому Р450 3А4, концентрація аторвастатину у плазмі крові підвищується. Дилтіазему гідрохлорид Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові. Циметидин У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину (20 та 40 мг) та ітраконазолу (200 мг) супроводжувалося підвищенням показника площа під кривою «концентрація-час» (AUC) аторвастатину. Грейпфрутовий сік Містить один чи більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 і можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові, особливо при споживанні соку понад 1,2 л/добу. Індуктори цитохрому Р450 3А4 Одночасне призначення аторвастатину та індукторів цитохрому Р450 3А4 (наприклад, ефавіренцу, рифампіну) може призводити до зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Беручи до уваги подвійний механізм дії рифампіну (індукція цитохрому Р450 3А4 та інгібіція ферменту-переносника ОАТР1В1 у печінці), рекомендовано призначати аторвастатин одночасно з рифампіном, бо прийом аторвастатину після прийому рифампіну призводить до значного зниження рівня аторвастатину у плазмі крові. Антациди Одночасне пероральне застосування аторвастатину та пероральної суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась. Антипірин Внаслідок того, що аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, можливість взаємодії з іншими лікарськими засобами, що засвоюються тими ж цитохромними ізоферментами, вважається малоймовірною. Колестипол Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному призначенні аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо. Дигоксин Багаторазовий одночасний прийом дигоксину та 10 мг аторвастатину не супроводжувався підвищенням рівноважної концентрації дигоксину у плазмі крові. Водночас застосування дигоксину та 80 мг аторвастатину призвело до підвищення концентрації дигоксину приблизно на 20 %. Пацієнти, які приймають дигоксин, мають перебувати під відповідним наглядом. Азитроміцин Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину в плазмі крові. Пероральні контрацептиви Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів, до складу яких входить норетіндрон та етинілестрадіол, супроводжувалося підвищенням показників AUC для цих компонентів відповідно на 30 % і 20 %. Цей факт підвищення необхідно враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які приймають аторвастатин. Варфарин Клінічно значимої взаємодії аторвастатину з варфарином не виявлено. Амлодипін У здорових осіб одночасне застосування 80 мг аторвастатину та 10 мг амлодипіну супроводжувалось підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 18 % і не мало клінічного значення. Інші лікарські засоби Клінічні дослідження показали, що одночасне застосовування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та його застосування у ході естроген-замісної терапії не супроводжувалось клінічно значимими побічними ефектами. Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводилось.

Побочные действия

Аторвастатин зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти у більшості випадків легкого ступеня тяжкості та тимчасові. Найчастіші побічні ефекти: з боку психіки: безсоння; з боку нервової системи: головний біль, периферична невропатія, парестезія, гіпестезія, амнезія, запаморочення, дисгевзія; з боку травного тракту: нудота, діарея, біль у черевній порожнині, диспепсія, запор, метеоризм, панкреатит, блювання; з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: міальгія, міопатія, міозит, судоми, рабдоміоліз, артралгія, біль у спині; метаболічні порушення: гіпоглікемія, гіперглікемія, анорексія, збільшення маси тіла; з боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця; з боку шкіри: алопеція, свербіж, висипання, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив'янка; з боку репродуктивної системи: імпотенція; з боку кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія; з боку імунної системи: алергічні реакції (в тому числі анафілактичний шок); з боку органа слуху: шум у вухах; загальні порушення: астенія, біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома, розрив сухожилля. Не всі вищеперераховані ефекти були причинно пов'язані з терапією аторвастатином.

Дети, беременные, водители

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності. Жінкам репродуктивного віку слід користуватися ефективними методами контрацепції. Препарат призначають жінкам репродуктивного віку тільки тоді, коли вірогідність завагітніти дуже низька і пацієнтка поінформована щодо потенційного ризику для плода. Препарат протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи даний препарат екскретується у грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик розвитку побічних ефектів для дітей, яких годують груддю, жінкам, які приймають Толевас, необхідно припинити годування груддю. Діти. Контрольовані клінічні дослідження аторвастатину у пацієнтів віком до 10 років з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією не проводились. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Невідома.

Специальные указания

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні Толевасом може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові (утричі більше, ніж верхній рівень норми – ВРН). Функція печінки контролювалася на пре- і постмаркетингових клінічних дослідженнях застосування Толевасу у дозах 10, 20, 40 і 80 мг. Стійке підвищення активності трансаміназ (втричі більше, ніж ВРН у двох чи більше випадках) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які отримували Толевас протягом цих клінічних досліджень. Межі цих відхилень становили 0,2, 0,2, 0,6 і 2,3 % при прийомі 10, 20, 40 і 80 мг препарату відповідно. Підвищення активності трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею чи іншими клінічними симптомами. Коли дозу Толевасу знижували, робили перерву в лікуванні або припиняли приймання препарату, рівень трансаміназ нормалізувався. Більшість пацієнтів продовжували лікування нижчими дозами Толевасу без розвитку ускладнень. Показники функції печінки потрібно визначити перед початком лікування і періодично контролювати протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, мають перебувати під наглядом лікаря до того часу, поки ці показники не нормалізуються. У тих випадках, коли показники AлT та AсT більше ніж утричі перевищують норму, рекомендовано зменшити дозу аторвастатину або припинити лікування. Толевас може спричиняти підвищення активності трансаміназ. Толевас слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із незрозумілих причин є протипоказанням для призначення Толевасу. Вплив на скелетні м’язи. Повідомлялося про виникнення міалгії у пацієнтів, які приймали аторвастатин. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів від ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід розглядати у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів та/або суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази. У випадках нез’ясованого болю чи слабкості м’язів, особливо коли це супроводжується нездужанням та лихоманкою, пацієнтам рекомендовано негайно звернутися до лікаря. Лікування аторвастатином необхідно припинити у випадках значного підвищення активності КФК або при діагностованій чи підозрюваній міопатії. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи зростає при одночасному прийомі циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових препаратів. Деякі з цих препаратів є інгібіторами метаболізму Р450 3А4 та/або транспортування препарату. CYP 3A4 – це первинний гепатоізофермент, який сприяє біотрансформації аторвастатину. Лікарі повинні уважно зважити потенційну користь та ризик одночасного застосування аторвастатину та фібратів, еритроміцину, імуносупресивних препаратів, протигрибкових засобів та нікотинової кислоти у гіполіпідемічних дозах. Протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози препаратів слід уважно слідкувати за станом пацієнтів. Таким чином, слід призначати меншу початкову та підтримуючу дози аторвастатину при його одночасному застосуванні з наведеними вище лікарськими засобами. У таких випадках рекомендовано періодично перевіряти рівень КФК, але це не виключає можливості виникнення тяжкої міопатії. Аторвастатин може спричиняти підвищення активності КФК. Як і при застосуванні інших препаратів цього класу, під час застосування аторвастатину повідомлялося про поодинокі випадки розвитку рабдоміолізу та вторинної ниркової недостатності, спричиненої міоглобулінурією. Лікування аторвастатином необхідно тимчасово припинити у всіх пацієнтів з раптовим тяжким станом, що нагадує міопатію, або за наявності факторів схильності до виникнення вторинної ниркової недостатності, спричиненої рабдоміолізом (наприклад, тяжкі гострі інфекційні захворювання, гіпотонія, обширне оперативне втручання, травма, серйозні порушення обміну речовин, ендокринні порушення, дисбаланс електролітів, неконтрольовані судоми). Геморагічний інсульт. Дані клінічних досліджень показали, що прийом аторвастатину пацієнтами, які протягом попередніх 6 місяців мали інсульт або тимчасове порушення мозкового кровообігу, може підвищити ризик виникнення геморагічного інсульту

Условия хранения

Термін придатності. 2 роки. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.