Название
Рефортан Плюс раствор д/инф. 10 % по 500 мл
Основные свойства, форма выпуска
ЗА РЕЦЕПТОМ
Состав
діюча речовина: 1000 мл розчину для інфузій містить 100 г гідроксіетилкрохмалю (ГЕК) із середньою молекулярною масою 200000 і ступенем молярного заміщення 0,5; допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.
Фармакотерапевтическая группа
Кровозамінники та перфузійні розчини. Препарати гідроксіетильованого крохмалю. Код АТС B05A AO7.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Рефортан® плюс є плазмозамінником з 10 % гідроксіетилкрохмалю (ГЕК) в ізотонічному (стосовно до крові) розчині натрію хлориду. ГЕК – чужорідний штучний колоїд, який отримують з воскоподібного кукурудзяного крохмалю шляхом часткового гідролізу амілопектину з наступним гідроксіетилюванням. Рефортан® плюс – гіперонкотичний розчин, при застосуванні якого досягається об’єм, що відповідає в середньому 130 % від введеного об’єму рідини. Колоїдно-осмотичний тиск та центральний венозний тиск помітно підвищуються, залежно від введеного об’єму, при знижених значеннях відбувається їх підвищення до норми. Фармакокінетика. Швидкою інфузією Рефортану® плюс (500 мл протягом приблизно 20 хв) досягається експансивне збільшення об’єму плазми (у вигляді плато) приблизно до 145 % від введеного об’єму протягом 1 години і приблизно до 100 % протягом наступних 3 годин. Далі об’єм плазми поступово зменшується і через 6 годин він становить приблизно 75 %. Середній час перебування для колоїду ГЕК при 4-годинній інфузії 500 мл 10 % розчину препарату пацієнтам зі здоровими нирками становить приблизно 5-6 годин (тобто максимальне значення рівня ГЕК у плазмі зменшується вдвічі приблизно через 5-6 годин після закінчення інфузії). Завдяки добре керованому ефекту короткочасного досягнення об’єму (приблизно 3 годин), а також сприятливим реологічним властивостям (пониження в’язкості крові та гематокриту, нормалізації підвищеної здатності тромбоцитів до агрегації), Рефортан® плюс придатний як для поповнення об’єму протягом короткого та середнього періоду часу, так і для гемодилюції. ГЕК на короткий час відкладається у тканинах (головним чином у ретикулогістиоцитарній системі (РГС). Хоча й через кілька місяців депонуючі вакуолі визначалися у клітинах РГС, даних про те, що завдається шкода функції РГС, немає. Рефортан® плюс безупинно розщеплюється амілазою сироватки і виводиться через нирки. Після 24 годин із сечею виводиться біля 70 % уведеного ГЕК і біля 10 % ще визначається у сироватці. При діалізі ГЕК достатньо не виводиться і значимість його гемофільтрації достовірно не визначена.
Показания
Профілактика і лікування гіповолемії і шоку; передопераційна гемодилюція; лікувальна гемодилюція при переміжній кульгавості, ішемічному інсульті у гострій фазі, різкому нейросенсорному зниженні слуху.
Противопоказания
Підвищена чутливість до гідроксіетилкрохмалю або до будь-якого іншого компонента препарату; гіперволемія; ниркова недостатність з олігурією або анурією (рівень креатиніну крові > 2 мг/дл); тяжкі порушення системи згортання крові; гемодіаліз; внутрішньочерепна кровотеча; гіпокаліємія, гіперхлоремія, гіпернатріємія; декомпенсована серцева недостатність; гіпергідратація, у тому числі набряк легень; стани дегідратації, коли потрібна корекція водно-електролітного балансу; при дефіциті фібриногену препарат слід застосовувати тільки при невідкладних станах з ризиком для життя, поки не буде можливості провести переливання крові.
Применение
Перші 10-20 мл потрібно вводити повільно і при суворому контролі стану пацієнта (через можливі анафілактичні реакції). Добова доза і швидкість інфузії залежать від масштабів крововтрати і підвищення в’язкості крові. Тривалість і об’єм терапії залежать від ефекту розрідження. Значення гематокриту 30 % вважається граничним, при якому показане застосування колоїдних кровозамінників у хворих, які не належать до групи ризику, пов’язаної зі станом серцево-судинної або легеневої систем. Не слід перевищувати загальну кількість ГЕК, яка становить 300 г, що відповідає 3 л Рефортануâ плюс на курс лікування (багаторазове введення). Необхідно уникати перевантаження системи кровообігу, що може мати місце при занадто швидкому введенні або занадто високій дозі препарату. Рекомендації стосовно дозування при гіповолемії і шоку. Максимальна добова доза: 20 мл/кг маси тіла на добу або 1500 мл/75 кг маси тіла на добу або 2 г ГЕК/кг маси тіла на добу. Максимальна швидкість інфузії: 20 мл/кг маси тіла на годину або 1500 мл/75 кг маси тіла на годину або 2 г ГЕК/кг маси тіла на годину. Рекомендовані дози для лікувальної гемодилюції. При гемодилюції у терапевтичних цілях можна використовувати багатоденні або багатотижневі інфузійні схеми. Багатоденні інфузійні схеми застосовуються, у першу чергу, при гострих (ішемічний інсульт у гострій фазі, різке нейросенсорне зниження слуху), а також при хронічних порушеннях кровообігу (переміжна кульгавість), при цьому добова доза зазвичай становить від 250 до 750 мл Рефортануâ (при різкому нейросенсорному зниженні слуху і переміжній кульгавості частіше застосовують низьке дозування, наприклад від 250 до 500 мл на добу, а при ішемічному інсульті – високе від 500 до 750 мл на добу). Інфузійну терапію проводять зі швидкістю, наприклад 75-250 мл на годину, а тривалість її становить, як правило, від 5 до 10 діб. При ішемічному інсульті у гострій фазі на початку терапії можна додатково вводити так звану навантажувальну дозу, що становить 250-500 мл, при цьому інфузія проводиться з підвищеною швидкістю, наприклад до 250-500 мл на годину. При використанні багатотижневої інфузійної схеми інфузію проводять 2-3 рази на тиждень по 250-500 мл, при цьому швидкість інфузії знаходиться у межах від 125 до 250 мл на годину, а тривалість терапії зазвичай становить від 3 до 6 тижнів. У багатьох випадках рекомендується приводити введену кількість препарату (при необхідності аж до кровопускання) відповідно до гемодинамічних та/або гемореологічних показників, наприклад центральний венозний тиск (ЦВД) = 15 мм рт.ст., гематокрит = від 38 % до 42 % і тощо. При паралельному відборі крові необхідно слідкувати за тим, щоб не виникало гіповолемії, для цього інфузію треба проводити або паралельно із забором крові, або перед ним, а введена кількість препарату має бути більшою за кількість відібраної крові. Граничні добові і курсові дози такі ж, що застосовуються і при поповненні об’єму. Тривала внутрішньовенна крапельна інфузія. Через можливі анафілактичні реакції перші 10-20 мл Рефортануâ плюс треба вводити повільно, уважно спостерігаючи за станом хворого. Треба враховувати ризик перевантаження системи кровообігу внаслідок занадто швидкого введення і занадто високої дози препарату. Особливо обережно інфузію проводять хворим із порушенням зсідання крові, серцевою недостатністю і набряком легень, нирковою недостатністю і хронічними захворюваннями печінки. Під час застосування препарату треба слідкувати за тим, щоб організм хворого отримував достатню кількість рідини. При повторному введенні препарату протягом кількох діб або тижнів треба зменшити добову дозу через тривалий час напіввиведення субфракції гідроксіетилкрохмалю. Тривалість і масштаби терапії залежать від тривалості і масштабів гіповолемії і встановлюють, орієнтуючись на ефект гемодилюції. Показники гематокриту, що вважаються критичними, встановлюються в індивідуальному порядку залежно від клінічної картини. Треба слідкувати за зниженням рівня білка у крові через проведення гемодилюції та проводити його поповнення при необхідності.
Передозировка
Гостре передозування може призвести до гіперволемії. У таких випадках треба негайно припинити інфузію і, на розсуд лікаря, застосувати діуретичний засіб.
Побочные действия
Частота побічних реакцій встановлюється таким чином: дуже часто: ≥ 1/10; часто: від ≥ 1/100 до < 1/10; іноді: від ≥ 1/1000 до < 1/100; рідко: від ≥ 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000; невідомо: за наявними даними оцінка неможлива. Порушення з боку крові та лімфатичної системи. Дуже часто: зниження гематокриту та рівня білка крові через гемодилюцію. Часто (залежать від введеної дози): відносно високі дози гідроксіетилкрохмалю призводять до розрідження концентрації факторів зсідання, що може вплинути на зсідання крові. Може збільшуватися час кровотечі. Порушення з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини. Іноді: тривале застосування гідроксіетилкрохмалю може спричинити упертий свербіж, який може виникнути після закінчення лікування, тривати протягом кількох місяців та спричиняти дуже неприємні відчуття. Результати додаткових методів дослідження. Дуже часто: після інфузії препарату значно підвищується рівень амілази у крові, що не треба розглядати як ознаку патології підшлункової залози. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Рідко: були повідомлення про випадки виникнення болю у ділянці нирок. У таких випадках треба припинити інфузію, забезпечити достатнє надходження рідини в організм хворого та ретельно контролювати рівень креатиніну у крові. У випадку дегідратації введення препарату може призвести до анурії. Порушення з боку імунної системи. Дуже рідко: анафілактичні реакції різної інтенсивності. Анафілактичні реакції. Були повідомлення про окремі випадки анафілактичних реакцій на гідроксіетилкрохмаль (частота у перерахунку на одиниці інфузії – приблизно 0,085 %). У більшості випадків такі реакції проявляються блюванням, незначним підвищенням температури тіла, відчуттям холоду, свербежем та кропив’янкою. Спостерігається збільшення підщелепних та навколовушних слинних залоз, легкі грипоподібні симптоми (головний біль, біль у м’язах), набряки нижніх кінцівок. Тяжкі реакції непереносимості, що супроводжуються шоком та життєвонебезпечними симптомами (зупинка серцевої діяльності та дихання), винятково рідкісні (частота у перерахунку на одиниці інфузії – приблизно 0,006 %). При виникненні реакції непереносимості інфузію треба припинити та одночасно розпочати проведення загальноприйнятих заходів екстреної допомоги. Симптоми анафілаксії. Симптоми анафілаксії можуть проявлятися протягом кілька хвилин. Симптомами, що мають викликати тривогу, є сильний свербіж і почервоніння шкіри (раптовий приплив крові до обличчя та шиї). Іноді хворий відчуває ядуху і у нього виникає відчуття клубка у горлі. Для наступної стадії характерні нудота та спазми у животі, тахікардія та різке зниження артеріального тиску, що може призвести до втрати свідомості, зупинки серцевої діяльності та дихання. Терапія анафілактичного шоку. При появі перших ознак (шкірні реакції, нудота) рекомендується припинити інфузію, але канюлю залишити у вені або забезпечити відповідний доступ до вени, перевести хворого у положення з опущеною головою та звільнити дихальні шляхи. Негайно внутрішньовенно ввести адреналін (1 мл розчину адреналіну 1:1000 розвести до 10 мл). Спочатку ввести 1 мл отриманого розчину, що дорівнює 0,1 мг адреналіну під контролем пульсу та артеріального тиску. Для збільшення об’єму внутрішньовенно рекомендується введення 5 % людського альбуміну. Також внутрішньовенно рекомендується введення 250-1000 мг преднізолону або еквівалентної кількості іншого глюкокортикоїдного засобу. Введення преднізолону можна проводити кілька разів. Для дітей дозування адреналіну та преднізолону зменшують відповідно до віку і маси тіла. Рекомендуються використання інших заходів, таких як штучна вентиляція легень, застосування кисню, призначення антигістамінних засобів. Лікування таких хворих слід проводити в умовах відділення інтенсивної терапії.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю Дані про безпеку застосування гідроксіетилкрохмалю у період вагітності відсутні. Були проведені дослідження на тваринах стосовно впливу гідроксіетилкрохмалю на репродуктивність. Хоча в процесі досліджень фактів, які б свідчили про негативний вплив на плід встановлено не було, отриманих даних, однак недостатньо, щоб зробити висновок про безпеку препарату стосовно розвитку ембріону або плода, перебіг вагітності, а також на перинатальний та постнатальний розвиток. Застосування гідроксіетилкрохмалю протипоказано у І триместрі вагітності, а в інші періоди вагітності препарат можна застосовувати лише за життєвими показниками. При застосуванні препарату у період вагітності треба з усією серйозністю враховувати можливий ризик анафілактоїдних реакцій, які можуть призвести до ураження головного мозку плода. Досвід застосування препарату у період годування груддю відсутній, тому його треба застосовувати з обережністю. Діти Дітям віком до 10 років препарат протипоказаний через відсутність достатнього досвіду застосовування.
Условия хранения
Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
