Название
ИНДАП®
Основные свойства, форма выпуска
тверді желатинові капсули розміром № 4, кришка капсули голубого кольору, корпус білого кольору, вміст капсул – білий порошок.
Категория назначения
За рецептом.
Состав
діюча речовина: індапамід; 1 капсула містить 2,5 мг індапаміду; допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний.
Фармакотерапевтическая группа
Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю. Код АТС C03B A11.
Фармакологические свойства
Індап є діуретиком з помірною за силою дією, входить до групи нетіазидних сульфонамідів, чинить антигіпертензивну дію. Антигіпертензивний ефект виявляється при підвищеному артеріальному тиску. Індапамід діє на рівні нирок і судин, знижує тонус гладких м’язів артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Має помірний салуретичний та діуретичний ефект, що пов’язано з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню і меншою мірою – іонів калію у проксимальних канальцях і кортикальному сегменті дистального канальця нефрона. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Індапамід не впливає на метаболізм ліпідів (тригліцерин, холестерин/ЛПНП, холестерин/ЛПВП), а також не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет, зменшує мікроальбумаінурію. Антигіпертензивна ефективність препарату зберігається у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Фармакокінетика. При пероральному застосуванні Індапамід швидко і повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-2 години після застосування. Біодоступність препарату – 93 %. Біологічний період напіввиведення становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). Препарат метаболізується у печінці та дуже повільно виводиться в основному у вигляді метаболітів, переважно нирками (70 % дози) і з калом (22 %). Антигіпертензивний ефект розвивається протягом першого тижня при систематичному прийомі препарату.
Показания
Артеріальна гіпертензія.
Противопоказания
Підвищена чутливість до сульфаніламідів або до будь-якого допоміжного компонента препарату; – тяжка ниркова недостатність; – печінкова енцефалопатія та тяжкі захворювання печінки; – період вагітності або годування груддю; – гіпокаліємія; – дитячий вік.
Применение
Призначають дорослим по 2,5 мг (1 капсула) на добу (вранці). Максимальна добова доза – 2,5 мг (1 капсула). Капсули ковтати не розжовуючи, запивати водою. Можна застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами, за винятком діуретиків. При недостатній ефективності лікування дозу препарату не слід підвищувати, краще доповнити терапію іншим антигіпертензивним засобом. При застосуванні вищих доз індапаміду антигіпертензивна дія не підвищується, підвищується лише її салуретечний ефект.
Передозировка
Симптоми. При тривалому застосуванні або при прийомі Індапу у великих дозах можуть виникнути електролітні розлади (гіпонатріємія, гіпокаліємія і гіпохлоремічний алкалоз). Можливі такі клінічні прояви як нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, судоми, запаморочення, сонливість, розгубленість, збентеженість, поліурія, олігурія і навіть анурія (у результаті гіповолемії). Лікування. Необхідно вивести препарат з організму: промити шлунково-кишковий тракт, застосувати активоване вугілля у разі необхідності та відновити водно-електролітний баланс в умовах стаціонару. Симптоматична терапія.
Взаимодействие
Небажані комбінації: – При одночасному застосуванні індапаміду з препаратами літію можливо підвищення рівня літію у плазмі крові (внаслідок зменшення виведення літію) та поява симптомів передозування. У разі необхідності призначення такої комбінації слід систематично контролювати рівень літію у плазмі і проводити відповідне корегування доз. – Небажані комбінації з лікарськими препаратами (які не належать до антиаритмічних), що можуть спричинити torsade de pointes (шлуночкову тахікардію): астемізол, бепридил, еритроміцин, галофантрин, пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін. При комбінованій терапії з індапамідом у пацієнтів з гіпокаліємією, брадикардією або з подовженим інтервалом РQ ці препарати спричиняють шлуночкову тахікардію. Комбінації, що потребують особливої обережності Системні нестероїдні протизапальні засоби (антиревматичні засоби) та великі дози саліцилатів можуть спричинити зменшення гіпотензивної дії індапаміду. У пацієнтів із зневодненням може виникнути гостра ниркова недостатність (зниження гломерулярної фільтрації). Тому на початку лікування необхідно провести контроль функції нирок пацієнта на фоні великої кількості випитої води. Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію: амфотерицин (внутрішньовенно), глюкокортикоїди та мінералокортикоїди, проносні препарати, які стимулюють перистальтику. Необхідно контролювати калій плазми. Глюкокортикостероїди системної дії (тетракосактид): зменшення гіпотензивної дії індапаміду за рахунок затримки води та іонів натрію під впливом ГКС. Серцеві глюкозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глюкозидів та ризик виникнення гіпокаліємії. Необхідний контроль за плазматичними рівнями калію та ЕКГ- контроль. Баклофен: підвищує антигіпертензивний ефект. На початку лікування пацієнтові необхідно випивати велику кількість води при систематичному контролі функції нирок. У пацієнтів з гіпокаліємією, які застосовують дигоксин, гіпокаліємія може збільшити ризик токсичної дії дигоксину. У таких випадках необхідно систематично контролювати рівень калію у плазмі, реєструвати ЕКГ, при необхідності – змінити лікування. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) на початку лікування і при одночасному дефіциті натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) підвищують ризик виникнення раптової артеріальної гіпотензії або гострої ниркової недостатності. При есенціальній гіпертензії, якщо попередня терапія діуретичними засобами спричинила дефіцит натрію, рекомендується за 3 доби до початку лікування інгібітором АПФ припинити застосування діуретичних засобів. При хронічній серцевій недостатності при комбінованій терапії індапаміду з інгібітором АПФ необхідно розпочати лікування з низької дози інгібітора і з низької дози діуретика. При цьому протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ необхідно проводити систематичний контроль функції нирок (рівень креатиніну у плазмі). Антиаритмічні препарати класу 1а (хінідин, дизопірамід) і класу ІІІ (аміодарон, бретеліум, соталол): виникає ризик аритмогенної дії, шлуночкової тахікардії на фоні гіпокаліємії, брадикардії та подовження інтервалу QT. Необхідно проводити моніторинг калію, інтервалу QT. Метформін: можливе виникнення лактат-ацидозу внаслідок розвитку функції ниркової недостатністі. Не рекомендується призначати метформін, коли рівень креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мікромоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мікромоль/л) – у жінок. Йодоконтрастні засоби: високі дози йодоконтрастних речовин у комбінації з індапамідом при одночасній дегідратації підвищують ризик гострої ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів. Трициклічні антидепресанти (іміпрамін): спостерігається посилення гіпотензивної дії індапаміду та посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Солі кальцію: можливе виникнення гіперкальціємії. Циклоспорин: можливе збільшення рівня креатиніну у плазмі. Кортикостероїди: можуть зменшити у результаті ретензії співвідношення вода/натрій антигіпертензивний ефект. Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен): можуть спричинити виникнення гіпокаліємії, а у пацієнтів з дисфункцією нирок або діабету – гіперкаліємію. У цих випадках слід контролювати рівень калію у плазмі, контролювати ЕКГ, при необхідності – змінити лікування. Антикоагулянти (похідні кумарину): одночасне застосування Індапу знижує дію антикоагулянтів.
Побочные действия
Більшість побічних явищ є дозозалежними і виникають при перевищенні дозування. Інколи спостерігаються зміни водно-електролітного балансу: – зниження рівня калію та виникнення гіпокаліємії (особливо у пацієнтів груп ризику); – гіпонатріємія, що може привести до гіповолемії та дегідратації організму з можливим розвитком ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити компенсаторний метаболічний алкалоз; – збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові. Дуже рідко: гіперкальціємія. Клінічні прояви: З боку шлунково-кишкового тракту: рідко: нудота, блювання, запор, сухість у роті; дуже рідко: панкреатит, порушення функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю – печінкова енцефалопатія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко: ниркова недостатність. З боку центральної нервової системи: рідко: запаморочення, астенія, парестезія, стомлюваність, головний біль. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко: аритмія, артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції: більшість – у вигляді дерматологічних реакцій, особливо у пацієнтів, схильних до алергії: плямисто-папульозний висип на шкірі, пурпура, свербіж шкіри, загострення системного червоного вовчака; дуже рідко: кропив’янка. Гематологічні порушення: дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. Інше: в поодиноких випадках: ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, реакції фоточутливості.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. Ні в якому разі не можна застосовувати препарат для лікування фізіологічних набряків при вагітності. Може стати причиною фетоплацентарної ішемії, яка загрожує росту плода. У зв’язку з цим лікарський засіб у період вагітності не можна призначати. Період годування груддю. Індапамід проникає у материнське молоко. У разі необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю. Діти. Препарат не застосовують дітям. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. На початку лікування або при комбінованій терапії з іншими антигіпертензивними засобами рекомендовано утримуватись від керування автотранспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки зі зниженням артеріального тиску може зменшитись рівень уваги.
Специальные указания
Препарат можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (з бета-блокаторами, блокаторами кальцієвих каналів, інгібіторами АПФ). При порушенні функції печінки тіазидові діуретики можуть спричинити печінкову енцефалопатію. У такому випадку діуретики слід негайно відмінити. Були повідомлення про випадки реакції фоточутливості при прийомі тіазидів та тіазидних діуретиків. Якщо під час лікування виникає реакція фоточутливості, рекомендується припинити лікування. Якщо є необхідність у повторному застосуванні індапаміду, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця чи штучного ультрафіолетового опромінювання. При призначенні препарату слід ретельно зважити доцільність застосування препарату хворим на подагру та цукровий діабет. До початку прийому препарату та під час його застосування необхідно контролювати рівень калію, натрію, кальцію, глюкози плазми крові, проводити моніторинг функції нирок (креатинін, сечовина плазми), ЕКГ-контроль, особливо при наявності розладів у водно-електролітному балансі, при подагрі, цукровому діабеті, печінковій або нирковій недостатності, у пацієнтів літнього віку. Рівень натрію у плазмі крові Концентрацію натрію у плазмі слід визначити перед початком лікування, а потім контролювати її зміни через регулярні проміжки часу. Лікування із застосуванням діуретиків може супроводжуватись гіпонатріємією, іноді з серйозними наслідками, при цьому зниження концентрації натрію у крові у початковій стадії може мати асимптоматичний характер. Тому рекомендується регулярно контролювати плазматичний рівень натрію, особливо у пацієнтів літнього віку та у хворих на цироз печінки. Рівень калію у плазмі Тривале застосування тіазидових і подібних до них діуретиків пов’язано з ризиком зменшення концентрації калію у плазмі (˂3,4 ммоль/л) і розвитком гіпокаліємії. Це особливо стосується пацієнтів з груп ризику (пацієнти літнього віку; пацієнти, які мають незбалансоване харчування; хворих, які одночасно приймають інші ліки; хворих із циротичним асцитом, що супроводжується набряками; виснажених хворих і пацієнтів із захворюваннями коронарних судин і дисфункцією серця, тобто схильних до серцевої аритмії. Гіпокаліємія може спричинити тяжкі аритмії, у тому числі і смертельно небезпечну шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). У зв'язку з вищезазначеним необхідно якнайчастіше контролювати рівень концентрації калію у плазмі та запобігти виникненню гіпокаліємії. Рівень кальцію у плазмі крові Тіазидові та подібні до них діуретики можуть зменшити виділення кальцію із сечею, що може призвести до незначного тимчасового підвищення концентрації кальцію у плазмі. Гіперкальціємія може бути також наслідком не виявленого раніше гіперпаратиреозу. У такому випадку лікування слід призупинити і провести обстеження функції паращитовидних залоз. Рівень глюкози в крові У хворих на цукровий діабет, особливо при наявності гіпокаліємії, необхідно контролювати рівень глюкози в крові. Рівень сечової кислоти У хворих із підвищеною концентрацією сечової кислоти можливі напади подагри, тому дозу препарату слід контролювати залежно від рівня показників сечової кислоти у плазмі. Тіазидові та подібні до них діуретики максимально ефективні лише при нормальній або мінімально зниженій функції нирок (рівень креатиніну у плазмі менше 25 мг/л, тобто 20 мікромоль/л у дорослих). У дегідратованих хворих є ризик виникнення гострої ниркової недостатності, тому на початку лікування хворому необхідно випивати велику кількість рідини. Гіповолемія, спричинена втратою води і натрію, при лікуванні діуретиками знижує гломерулярну фільтрацію, що інколи супроводжується підвищенням рівня сечовини і креатиніну у плазмі. У пацієнтів з нормальною функцією нирок така тимчасова ниркова недостатність зазвичай не призводить до серйозних наслідків, проте її виникнення значною мірою може посилити наявну ниркову недостатність. Індапамід може давати позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю у спортсменів. Препарат містить лактозу, як допоміжну речовину, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатності лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.
Условия хранения
Термін придатності. 3 роки. Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.
