Название
ГРИПЕКС ХОТАКТИВ МАКС
Основные свойства, форма выпуска
Порошок для орального розчину. Порошок від білого до блідо-жовтого кольору з характерним цитрусовим запахом і смаком. Можлива присутність невеликих грудок порошку.
Категория назначения
Без рецепта
Состав
діючі речовини: 1 саше містить парацетамолу 1000 мг, фенілефрину гідрохлориду 12,2 мг, аскорбінової кислоти 100 мг; допоміжні речовини: сахароза, кислота лимонна безводна, натрію цитрат, калію ацесульфам (Е 950), аспартам (Е 951), хіноліновий жовтий (Е 104), лимонний ароматизатор 875928, лимонний ароматизатор 87А069, лимонний ароматизатор 875060, лимонний ароматизатор 501.476 AP0504.
Фармакотерапевтическая группа
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТС N02B E51.
Фармакологические свойства
Препарат має знеболювальну, жарознижувальну, судинозвужувальну активність. Парацетамол є аналгетиком-антипіретиком. Механізм дії парацетамолу обумовлений інгібуванням синтезу простагладинів та інших медіаторів болю та запалення переважно у центральній нервовій системі. Фенілефрину гідрохлорид – α-адреноміметик, виявляє судинозвужувальну дію, сприяючи усуненню набряку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа, зменшенню ринореї, сльозотечі і нормалізації носового дихання. Викликає звуження артеріол, підвищення загального периферичного опору судин і артеріального тиску. Аскорбінова кислота є життєво необхідним вітаміном, що додається до складу препарату для компенсації витрати вітаміну С, яка може виникнути на початку розвитку вірусної інфекції. Аскорбінова кислота бере активну участь в окисно-відновних реакціях організму. Вона стимулює тканинне дихання, окислювальне фосфорилювання у печінці, активує протеолітичні і мікросомальні ферменти, сприяє переходу фолієвої кислоти в фолінієву. Аскорбінова кислота потрібна для синтезу стероїдних гормонів і проколагену. Вона регулює проникність стінки судин, згортання крові, сприяє процесам регенерації, впливає на утворення опорних тканин. Аскорбінова кислота сприяє активації імунної системи, поповнює підвищену потребу у вітаміні С при грипі і застудних захворюваннях, посилює захисні механізму організму.
Показания
Симптоматичне лікування застуди і грипу (головний біль, болі в м’язах і суглобах, пропасниця, сльозотеча, нежить, закладеність носа).
Противопоказания
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі порушення функції печінки або нирок, гострий гепатит, тяжка артеріальна гіпертензія, тяжкі серцево-судинні захворювання, включаючи порушення провідності, виражений атеросклероз, тяжку форму ішемічної хвороби серця, стани підвищеного збудження, порушення сну, епілепсія, захворювання крові, лейкопенія, анемія, тромбоз, тромбофлебіт, гіпертиреоз, тяжкі форми цукрового діабету, гострий панкреатит, алкоголізм, закритокутова глаукома, гіпертрофія передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, одночасний прийом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО, протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти, β-блокатори або інші антигіпертензивні лікарські засоби, препарати, що пригнічують або підвищують апетит та амфетаміноподібні психостимулятори. Фенілкетонурія.
Применение
Висипати вміст 1 пакетика в чашку і залити гарячою водою. Перемішувати до повного розчинення. Вживати в теплому вигляді. Дорослим та дітям віком від 12 років: по 1 пакетику. При необхідності дозу можна повторювати через кожні 4-6 годин. Не приймати більше 4 пакетиків на добу. Курс лікування має бути не більше 3-5 днів.
Передозировка
Ризик передозування є підвищеним у пацієнтів із захворюванням печінки. Передозування, як правило, зумовлене парацетамолом і виявляється блідістю шкіри, анорексією, нудотою, блюванням, болем у животі, гепатонекрозом, підвищенням активності печінкових трансаміназ, збільшенням протромбінового індексу. Симптоми ураження печінки спостерігаються через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках – з летальним наслідком. При прийомі високих доз можуть розвиватися порушення з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалася також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли парацетамолу понад 150 мг/кг маси тіла. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Передозування, зумовлене дією фенілефрину, може спричинити підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, блідість, запаморочення, безсоння, порушення серцевого ритму, тахікардію, рефлекторну брадикардію, екстрасистолію, тремор, гіперрефлексію, нудоту, блювання, дратівливість, неспокій, підвищення артеріального тиску. У тяжких випадках можливе виникнення порушення свідомості, галюцинацій, судом та аритмій. Передозування, зумовлене дією аскорбінової кислоти, може проявитися нудотою, блюванням, здуттям та болем у животі, свербежем, висипанням на шкірі, підвищеною збудливістю. Високі дози аскорбінової кислоти (понад 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, глюкозурія, кристалурія, утворення конкрементів у нирках. Лікування. При передозуванні необхідно надати швидку медичну допомогу, навіть якщо симптомів передозування не виявлено. Потрібно промити шлунок, призначити прийом активованого вугілля та продовжити симптоматичну терапію. Застосування антидотів парацетамолу – N-ацетилцистеїну внутрішньовенно та метіоніну перорально – може дати позитивний ефект протягом 48 годин після передозування. Симптоматична терапія, застосування α-блокаторів, таких як фентоламін, при тяжкій гіпертензії.
Взаимодействие
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися – з холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений з підвищенням ризику кровотечі при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу. При нетривалому застосуванні згідно з рекомендованим режимом застосування вказані взаємодії не мають клінічного значення. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем. Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) – підвищує ризик виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами – призводить до порушення серцебиття або інфаркту міокарда. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи тощо) з підвищенням ризику виникнення гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди збільшують ризик розвитку глаукоми. Абсорбція вітаміну С знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття. Одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну. Тривалий прийом великих доз особами, які лікуються дисульфірамом, гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Великі дози препарату зменшують ефективність трициклічних депресантів.
Побочные действия
Можуть спостерігатися наступні побічні ефекти. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок. Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний дерматит, свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках, еритематозні, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, пурпура, крововиливи. Неврологічні розлади: головний біль, тремор, парестезії, відчуття страху, занепокоєність, нервове збудження, дратливість, сплутаність свідомості, порушення сну, безсоння, сонливість, седативний стан, депресії, галюцинації, тривога, шум у вухах, вертиго, загальна слабкість, запаморочення, збудження; порушення концентрації уваги протягом наступного дня, особливо при недостатній тривалості сну після прийому препарату. Шлунково-кишкові розлади: нудота, блювання, дискомфорт та біль в епігастрії, печія, зниження апетиту, запор, діарея, метеоризм, сухість в роті, виразки слизової оболонки рота, гіперсалівація, геморагії. Гепатобіліарні розлади: підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Ендокринні розлади: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів зору: мідріаз, порушення зору та акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. Зміни з боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), гемолітична анемія. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи (при прийомі великих доз) – порушення сечовиділення, нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); олігурія. Кардіальні розлади: підвищення артеріального тиску, біль у серці, відчуття серцебиття, синусова тахікардія, задишка, набряки, рефлекторна брадикардія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших нестероїдних протизапальних засобів.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю. Призначення препарату у ці періоди протипоказане. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування автомобілем або технікою, що потребує підвищеної концентрації уваги. Діти. Протипоказано дітям віком до 12 років.
Специальные указания
Застосування препарату особам, які голодують, може спричинити ризик ушкодження печінки. Не слід приймати препарат довше 3-5 днів. Якщо стан пацієнта не покращується, слід звернутися до лікаря. Протягом курсу лікування уникати вживання алкоголю. Препарат застосовують з обережністю особам, схильним до підвищення артеріального тиску. Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, судинозвужувальними препаратами для лікування риніту, а також лікарськими засобами, що містять парацетамол. З обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, з утрудненим сечовипусканням, хворобою Рейно (що може проявлятися виникненням болю у пальцях рук та ніг у відповідь на холод або стрес). Не можна перевищувати рекомендованих доз. Фенілефрин, що входить до складу препарату, може спричинити напади стенокардії. Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та периферичної крові. Не застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими станами непереносимості до фруктози, порушенні всмоктування глюкози-галактози або недостатності цукрази-ізомальтази.
Условия хранения
Термін придатності. 3 роки. Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
