Склад:
діюча речовина: глюкоза моногідрат;
1 мл розчину містить глюкози моногідрату у перерахуванні на глюкозу безводну 50 мг;
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтувата рідина.
Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та перфузійні розчини.
Код АТХ В05С Х01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Розчин глюкози 50 мг/мл ізотонічний щодо плазми крові і при його внутрішньовенному введенні поповнює об’єм циркулюючої крові, при її втраті є джерелом поживного матеріалу, а також сприяє виведенню отрути з організму. Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енергозатрат. При внутрішньовенних ін’єкціях активізує метаболічні процеси, покращує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну активність міокарда, розширює судини, збільшує діурез.
Фармакокінетика.
Після введення швидко розподіляється у тканинах організму. Екскретується нирками.
Клінічні характеристики.
Показання.
– Гіпер- та ізотонічна дегідратація;
– у дітей для запобігання порушенням водно-електролітного балансу під час оперативних втручань;
– інтоксикація;
– гіпоглікемія;
– як розчинник інших сумісних розчинів лікарських засобів.
Протипоказання.
Розчин глюкози протипоказаний пацієнтам з:
– гіперглікемією;
– гіперчутливістю до глюкози.
Лікарський засіб не вводити одночасно з препаратами крові.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці крові.Інсулін сприяє потраплянню глюкози у периферичні тканини. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об’єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.
Особливості застосування.
Лікарський засіб дуже обережно слід застосовувати хворим із внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами.
При тривалому внутрішньовенному застосуванні лікарського засобу необхідний контроль рівня цукру в крові.
З метою попередження виникнення гіпоосмолярності плазми 5 % розчин глюкози можна комбінувати із введенням ізотонічного розчину хлориду натрію.
При введенні великих доз у разі необхідності призначати інсулін під шкіру з розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози.
Вміст пляшки може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності невикористану частину вмісту пляшки слід викинути.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Лікарський засіб можна застосовувати за показаннями.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дані відсутні через виняткове застосування лікарського засобу в умовах стаціонару.
Спосіб застосування та дози.
Лікарський засіб застосовувати внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2000 мл. У разі необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину (500 мл/год).
Діти.
Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.
Передозування.
Посилення проявів побічних реакцій.
Можливий розвиток гіперглікемії та гіпотонічної гіпергідратації. У разі передозування лікарського засобу призначати симптоматичне лікування та введення препаратів звичайного інсуліну.
Побічні реакції.
Порушення електролітного балансу та загальні реакції організму, які виникають при проведенні масивних інфузій:
- гіпокаліємія;
- гіпофосфатемія;
- гіпомагніємія;
- гіпонатріємія;
- гіперволемія;
- гіперглікемія;
З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи гіпертермію, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок.
З боку травного тракту:
- дуже рідко – нудота центрального походження.
У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.
