Название
Фізіотенс таблетки, в/плів. обол., по 0,2 мг №14 (14х1)
Название
ФИЗИОТЕНС®
Основные свойства, форма выпуска
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. 0,2 мг – кругла, опукла таблетка світло-рожевого кольору з маркуванням “0,2”;
Основные свойства, форма выпуска
табл. п/плен. оболочкой 0,2 мг блистер, № 14, № 28, № 98
Категория назначения
За рецептом.
Категория назначения
за рецептом
Состав
діюча речовина: moxonidinum; 1 таблетка містить моксонідину 0,2 мг, 0,3 мг або 0,4 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон К25, кросповідон, магнію стеарат, оболонка таблетки: гіпромелоза, етилцелюлоза, макрогол 6000, тальк, заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171).
Состав
Моксонидин 0,2 мг Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, повидон К 25, кросповидон, магния стеарат, гипромеллоза, этилцеллюлоза, макрогол 6000, тальк, железа оксид красный (Е 172), титана диоксид (Е171).
Фармакотерапевтическая группа
Гіпотензивні засоби. Антиадренергічні засоби з центральним механізмом дії. Агоністи імідазолінових рецепторів. Код АТС С02А С05.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Моксонідин є селективним агоністом імідазолінових рецепторів у центральній нервовій системі. Ці чутливі до імідазоліну рецептори сконцентровані у ростральному відділі вентролатеральної частини довгастого мозку – ділянці, яка вважається центром регуляції периферичної симпатичної нервової системи. Стимуляція імідазолінових рецепторів гальмує активність симпатичної нервової системи і знижує артеріальний тиск. Моксонідин відрізняється від інших симпатолітичних антигіпертензивних засобів відносно низькою спорідненістю з відомими постсинаптичними α2-адренорецепторами у порівнянні з імідазоліновими рецепторами. Завдяки цьому седативний ефект і сухість у роті при застосуванні моксонідину виникають рідко. Наявні дані свідчать про те, що моксонідин є ефективним антигіпертензивним агентом. У людини застосування моксонідину призводить до зменшення периферичного судинного опору з подальшим зниження артеріального тиску. Антигіпертензивний ефект моксонідину був продемонстрований у подвійних сліпих, плацебоконтрольованих, рандомізованих дослідженнях. Моксонідин також підвищує індекс чутливості до інсуліну на 21 % у пацієнтів з ожирінням, резистентністю до інсуліну та помірною гіпертензією. Фармакокінетика. Абсорбція. Після внутрішнього прийому моксонідин швидко (час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 1 год) та практично повністю абсорбується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить приблизно 88 %, що вказує на несуттєвий пресистемний метаболізм первинного проходження через печінку. Одночасний прийом їжі не впливає на фармакокінетику моксонідину. Розподіл. Ступінь зв’язування з білками плазми крові, визначений in vitro, становить приблизно 7,2 %. Біотрансформація. У зразках плазми крові людини було ідентифіковано лише дегідрогенізований моксонідин. Фармакодинамічна активність дегідрогенізованого моксонідину становить приблизно 1/10 активності моксонідину. Виведення. Протягом 24-годинного періоду з сечею екскретується 78 % загальної дози моксонідину у вигляді незміненої сполуки і 13 % – у вигляді дегідрогенізованого моксонідину. Інші незначні метаболіти в сечі становлять приблизно 8 % дози. Менше 1 % виводиться з калом. Період напіввиведення моксонідину та його метаболіту становить приблизно 2,5 год та 5 год відповідно. У хворих з гіпертензією у порівнянні із здоровими особами фармакокінетика моксонідину суттєво не відрізнялася. У літніх осіб спостерігалися зміни фармакокінетики, найімовірніше через знижений рівень метаболізму і/або декілька більшу біодоступність. Однак ці зміни не вважаються клінічно значущими. Оскільки моксонідин не рекомендований для лікування дітей, фармакокінетичні дослідження в цій субпопуляції не проводилися. Виведення моксонідину значною мірою залежить від кліренсу креатиніну. У хворих з помірною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації 30-60 мл/хв) стабільна концентрація у плазмі і період напіввиведення приблизно в 2 і 1,5 рази вище, відповідно, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації > 90 мл/хв). У хворих з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв) стабільна концентрація в плазмі і період напіввиведення приблизно в 3 рази вище. У цих хворих не спостерігалося накопичення моксонідину після багаторазового прийому. На термінальних стадіях ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, AUC в плазмі і період напіввиведення приблизно в 6 і 4 разів вищі відповідно порівняно з гіпертензивними пацієнтами з нормальною функцією нирок. В усіх групах максимальна концентрація моксонідину в плазмі тільки у 1,5-2 рази вище. Базуючись на вищенаведених даних, дозу моксонідину для пацієнтів з нирковою недостатністю слід підбирати індивідуально. Під час гемодіалізу моксонідин видаляється незначною мірою. Доклінічні дані з безпеки. Не виявлено жодного особливого ризику для людини на підставі результатів стандартних фармакологічних досліджень з безпеки, хронічної токсичності, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та репродуктивної токсичності. У ході досліджень на тваринах був виявлений токсичний вплив на ембріональний розвиток при застосуванні доз, токсичних для материнського організму. Дослідження репродуктивної токсичності не виявлили впливу на фертильність та тератогенного потенціалу. Токсичний вплив на ембріональний розвиток спостерігався у щурів при дозах вище 9 мг/кг/добу та кролів при дозах вище 0,7 мг/кг/добу. У ході дослідженнь пери- та постнатального розвитку у щурів відмічався вплив на розвиток та життєздатність при дозах 3 мг/кг/добу.
Фармакологические свойства
Моксонидин — селективный агонист имидазолиновых рецепторов в ЦНС. Эти чувствительные к имидазолину рецепторы сконцентрированы в ростральном отделе вентролатеральной части продолговатого мозга — участке, считающемся центром регуляции периферической симпатической нервной системы. Стимуляция имидазолиновых рецепторов тормозит активность симпатической нервной системы и снижает АД. Моксонидин отличается от других симпатолитических антигипертензивных средств относительно низким сродством к известным постсинаптическим α2-адренорецепторам по сравнению с имидазолиновыми рецепторами. Благодаря этому седативный эффект и сухость во рту при применении моксонидина возникают редко. Имеющиеся данные свидетельствуют о том, что моксонидин является эффективным антигипертензивным агентом. У человека применение моксонидина приводит к снижению ОПСС с дальнейшим снижением АД. Антигипертензивный эффект моксонидина был продемонстрирован в двойных слепых плацебо-контролируемых рандомизированных исследованиях. Моксонидин также повышает индекс чувствительности к инсулину на 21% у пациентов с ожирением, резистентностью к инсулину и умеренной гипертензией. Фармакокинетика. Абсорбция. После приема внутрь моксонидин быстро (время достижения Сmax в плазме крови — 1 ч) и почти полностью абсорбируется в верхних отделах ЖКТ. Абсолютная биодоступность моксонидина составляет около 88%, что указывает на незначительный пресистемный метаболизм первичного прохождения через печень. Одновременный прием пищи не влияет на фармакокинетику моксонидина. Распределение. Степень связывания с белками плазмы крови, определенная in vitro, составляет около 7,2%. Биотрансформация. В образцах плазмы крови человека был идентифицирован только дегидрогенизированный моксонидин. Фармакодинамическая активность дегидрогенизированного моксонидина составляет около 1/10 активности моксонидина. Выведение. На протяжении 24-часового периода с мочой экскретируется 78% общей дозы моксонидина в виде неизмененного соединения и 13% — в виде дегидрогенизированного моксонидина. Другие незначительные метаболиты в моче составляют около 8% дозы. Менее 1% выводится с калом. Т½ моксонидина и его метаболита составляет около 2,5 ч и 5 ч соответственно. У больных АГ по сравнению со здоровыми лицами фармакокинетика моксонидина существенно не отличается. У лиц пожилого возраста отмечали изменения фармакокинетики, вероятнее всего, из-за сниженного уровня метаболизма, и/или несколько большей биодоступности. Однако эти изменения не считаются клинически значимыми. Поскольку моксонидин не рекомендуется для лечения детей, фармакокинетические исследования в этой субпопуляции не проводили. Выведение моксонидина в значительной мере зависит от клиренса креатинина. У больных с умеренной почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации составляет 30–60 мл/мин) стабильная концентрация в плазме крови и Т½ приблизительно в 2 и 1,5 раза выше, соответственно, чем у пациентов с нормальной функцией почек (скорость клубочковой фильтрации >90 мл/мин). У больных тяжелой почечной недостаточностью (скорость клубочковой фильтрации
Показания
Артеріальна гіпертензія.
Противопоказания
- Відома гіперчутливість до будь-якого компонента препарату; - синдром слабкості синусового вузла або брадикардія у спокої нижче 50 уд./хв; - період годування груддю; - АВ-блокада 2-го та 3-го ступеня; - серцева недостатність. Фізіотенс® не рекомендований для лікування пацієнтів молодше 18 років.
Противопоказания
известная гиперчувствительность к какому-либо компоненту препарата; синдром слабости синусового узла или брадикардия в покое ниже 50 уд./мин; период кормления грудью; AV-блокада II или III степени; сердечная недостаточность. Физиотенс не рекомендован для лечения пациентов в возрасте младше 18 лет.
Применение
® становить 0,2 мг на добу, а максимальна добова доза – 0,6 мг за 2 прийоми. Максимальна разова доза – 0,4 мг. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від реакції пацієнта. Фізіотенс® можна приймати незалежно від прийому їжі. У початковій дозі 0,2 мг на добу Фізіотенс® застосовують у хворих з нирковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеню. За необхідності і у разі гарної переносимості препарату дозу можна підвищити до 0,4 мг на добу. Для хворих, що знаходяться на гемодіалізі, початкова доза препарату Фізіотенсу® становить 0,2 мг на добу. За необхідності і у разі гарної переносимості препарату дозу можна підвищити до 0,4 мг на добу. Застосовування Фізіотенсу® у пацієнтів молодше 18 років не рекомендується через недостатність даних щодо безпеки та ефективності препарату в цій групі.
Применение
у взрослых начальная доза Физиотенса составляет 0,2 мг 1 раз в сутки, а максимальная суточная доза — 0,6 мг в 2 приема. Максимальная разовая доза — 0,4 мг. Дозу следует подбирать индивидуально в зависимости от реакции пациента. Физиотенс можно принимать независимо от приема пищи. В начальной дозе 0,2 мг/сут Физиотенс принименяют у больных с почечной недостаточностью от умеренной до тяжелой степени. При необходимости и в случае хорошей переносимости препарата дозу можно повысить до 0,4 мг/сут. Для больных, находящихся на гемодиализе, начальная доза препарата Физиотенс составляет 0,2 мг/сут. При необходимости и в случае хорошей переносимости препарата дозу можно повысить до 0,4 мг/сут. Применение Физиотенса пациентам в возрасте младше 18 лет не рекомендуется ввиду недостатка данных в отношении безопасности и эффективности препарата в этой группе.
Передозировка
В окремих випадках передозування Фізіотенсу®, навіть у дозі 19,6 мг на добу, не призводило до смерті хворих. До симптомів передозування належить головний біль, седативний ефект, сонливість, артеріальна гіпотензія, запаморочення, загальна слабкість, брадикардія, сухість у роті, блювання, біль у верхній ділянці живота і відчуття нездужання. У випадку тяжкого передозування рекомендується ретельний моніторинг порушень свідомості та особливо – пригнічення дихання. Базуючись на дослідженнях високих доз препарату у тварин, додатково можна очікувати появу тимчасової гіпертензії, тахікардії і гіперглікемії. Специфічні антидоти невідомі. У разі гіпотензії для підтримки гемоциркуляції рекомендується застосування допаміну і введення плазмозамінюючих розчинів. Атропін може бути корисним при появі брадикардії. Антагоністи α-адренорецепторів можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти передозування Фізіотенсу®.
Передозировка
в отдельных случаях передозировка Физиотенса, даже в дозе 19,6 мг/сут, не приводила к смерти больных. К симптомам передозировки относятся головная боль, седативный эффект, сонливость, артериальная гипотензия, головокружение, общая слабость, брадикардия, сухость во рту, рвота, боль в верхнем отделе живота, недомогание. В случае тяжелой передозировки рекомендуется тщательный мониторинг нарушений сознания и особенно — угнетение дыхания. Основываясь на исследованиях применения препарата в высокой дозе у животных, дополнительно можно ожидать появления временной АГ, тахикардии и гипергликемии. Специфический антидот неизвестен. В случае гипотензии для поддержки гемоциркуляции рекомендуется применение допамина и введение плазмозамещающих р-ров. Атропин может быть полезен при появлении брадикардии. Антагонисты α-адренорецепторов могут уменьшить или устранить парадоксальные гипертензивные эффекты передозировки Физиотенса.
Взаимодействие
Одночасний прийом препарату з іншими антигіпертензивними засобами справляє адитивний ефект. Оскільки трициклічні антидепресанти можуть зменшити ефективність антигіпертензивних агентів центральної дії, призначення цих препаратів разом з Фізіотенсом® не рекомендовано. Моксонідин може потенціювати ефект трициклічних антидепресантів (одночасного призначення слід уникати), транквілізаторів, алкоголю, седативних та снодійних засобів. Моксонідин помірно підвищує порушення когнітивної функції у пацієнтів, які отримують лоразепам. Він може також підсилити седативний ефект бензодіазепінів при одночасному застосуванні. Моксонідин виводиться шляхом тубулярної екскреції. Не можна виключити взаємодії з іншими агентами, що виводяться шляхом тубулярної екскреції.
Взаимодействие
одновременный прием препарата с другими антигипертензивными средствами оказывает аддитивный эффект. Поскольку трициклические антидепрессанты могут снижать эффективность антигипертензивных средств центрального действия, назначение этих препаратов одновременно с Физиотенсом не рекомендовано. Моксонидин может потенцировать эффект трициклических антидепрессантов (одновременного назначения следует избегать), транквилизаторов, алкоголя, седативных и снотворных средств. Моксонидин умеренно повышает нарушение когнитивной функции у пациентов, получающих лоразепам. Он может также усилить седативный эффект бензодиазепинов при одновременном применении. Моксонидин выводится путем канальцевой экскреции. Нельзя исключить взаимодействия с другими средствами, которые выводятся путем канальцевой экскреции.
Побочные действия
Нижче наведені розподілені за частотою побічні реакції, що спостерігалися протягом плацебо-контрольованих клінічних досліджень у 886 пацієнтів, які застосовували моксонідин, згруповані за класами систем організму: дуже часті (> 1/10), часті ( ³ 1/100, < 1/10), нечасті (³ 1/1000, <1/100). Найчастіші побічні ефекти Фізіотенсу® включають сухість у роті, запаморочення, сонливість і загальну слабкість. Ці симптоми часто зменшуються після кількох тижнів лікування. З боку нервової системи: часті – запаморочення/вертиго, головний біль*, сонливість; нечасті – непритомність*. З боку серцево-судинної системи: нечасті – брадикардія, гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію*). З боку органів зору та лабіринту: нечасті – дзвін у вухах. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – сухість у роті; часті – діарея, нудота/блювання, диспепсія. З боку шкіри та підшкірної тканини: часті – висипання, свербіж; нечасті – ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часті – біль у спині; нечасті – біль у шиї З боку психіки: часті – безсоння; нечасті – знервованість. Загальні порушення та реакції у місці введення: часті – астенія; нечасті – набряк. * Частота не підвищена порівняно з плацебо.
Побочные действия
ниже приведены распределенные по частоте побочные реакции, которые наблюдались в течение плацебо-контролируемых клинических исследований у 886 пациентов, получавших моксонидин, сгруппированные по классам систем организма: очень часто (>1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100). Наиболее частые побочные эффекты Физиотенса включают сухость во рту, головокружение, сонливость и общую слабость. Эти симптомы часто уменьшаются после нескольких недель лечения. Со стороны нервной системы: часто — головокружение/вертиго, головная боль*, сонливость; нечасто — обморок*. Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто — брадикардия, гипотензия (включая ортостатическую гипотензию*). Со стороны органа слуха и лабиринта: нечасто — звон в ушах. Со стороны ЖКТ: очень часто — сухость во рту; часто — диарея, тошнота/рвота, диспепсия. Со стороны кожи и подкожной ткани: часто — сыпь, зуд; нечасто — ангионевротический отек. Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: часто — боль в спине; нечасто — боль в шее. Со стороны психики: часто — бессонница; нечасто — нервозность. Общие нарушения и реакции в месте введения: часто — астения; нечасто — отек. *Частота не повышена по сравнению с плацебо. моксонидин у пациентов с AV-блокадой I степени следует применять с особой осторожностью, чтобы избежать брадикардии. С осторожностью следует применять моксонидин пациентам с тяжелой ИБС или нестабильной стенокардией, поскольку опыт применения препарата у таких пациентов ограничен. Рекомендуется с осторожностью применять моксонидин у пациентов с нарушением функции почек, поскольку он выводится преимущественно почками. Таким пациентам рекомендуется осторожно титровать дозу, особенно в начале терапии. Лечение следует начинать с дозы 0,2 мг/сут; дозу можно повысить максимум до 0,4 мг/сут, если это клинически показано и препарат переносится хорошо. Если Физиотенс применяют в комбинации с блокатором β-адренорецепторов и оба препарата необходимо отменить, сначала следует отменить блокатор β-адренорецепторов, а затем через несколько дней — Физиотенс. В настоящее время проявления эффектов отмены со стороны АД после прекращения приема моксонидина не отмечалось. Однако внезапное прерывание терапии моксонидином не рекомендуется; вместо этого дозу следует постепенно снижать в течение 2 нед. Пациентам с редкими наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы, недостаточность лактазы или мальабсорбция глюкозы-галактозы, не следует принимать этот препарат. Применение в период беременности и кормления грудью Беременность. Соответствующих данных по применению моксонидина беременным нет. Исследования на животных продемонстрировали токсическое влияние на плод. Возможный риск для человека неизвестен. Моксонидин не следует применять в период беременности, если нет явной необходимости. Кормление грудью. Моксонидин экскретируется в грудное молоко и поэтому не должен применяться в период кормления грудью. Если терапия моксонидином считается абсолютно необходимой, кормление грудью следует прекратить. Дети. Препарат не рекомендован для лечения пациентов в возрасте младше 18 лет. Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Исследования влияния препарата на способность управлять транспортными средствами или механизмами не проводились. Сообщалось о случаях сонливости и головокружения при применении препарата. Это следует учитывать при выполнении указанных действий.
Дети, беременные, водители
Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Відповідних даних щодо застосування моксонідину вагітним жінам немає. Дослідження на тваринах продемонстрували токсичний вплив на плід. Можливий ризик для людини невідомий. Моксонідин не слід застосовувати протягом вагітності, якщо немає явної необхідності. Годування груддю. Моксонідин секретується у грудне молоко й тому не повинен застосовуватися у період годування груддю. Якщо терапія моксонідином вважається абсолютно необхідною, годування груддю слід припинити. Діти. Фізіотенс® не рекомендований для лікування пацієнтів молодше 18 років. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дослідження щодо впливу препарату на здатність до керування автотранспортом або механізмами не проводилися. Повідомлялося про випадки сонливості та запаморочення при застосуванні препарату. Це слід враховувати при виконанні зазначених дій.
Специальные указания
Моксонідин пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою 1-го ступеня слід застосовувати з особливою обережністю, щоб уникнути брадикардії. З обережністю слід застосовувати моксонідин пацієнтам із тяжкою ішемічною хворобою серця або нестабільною стенокардією, оскільки досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений. Рекомендується з обережністю застосовувати моксонідин пацієнтам із порушенням функції нирок, оскільки він виводиться переважно нирками. Таким пацієнтам рекомендується обережно титрувати дозу, особливо на початку терапії. Лікування слід розпочинати з дози 0,2 мг на добу; дозу можна збільшити максимум до 0,4 мг на добу, якщо це клінічно показано та препарат переноситься добре. Якщо Фізіотенс® застосовують у комбінації з β-адреноблокатором і обидва препарати необхідно відмінити, спочатку слід відмінити β-адреноблокатор, а потім через декілька днів – Фізіотенс®. На даний час прояву ефектів відміни з боку артеріального тиску після припинення прийому моксонідину не відмічалося. Однак раптове переривання терапії моксонідином не рекомендовано; натомість дозу слід поступово зменшувати протягом двох тижнів. Пацієнтам з поодинокими спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат.
Специальные указания
моксонидин у пациентов с AV-блокадой I степени следует применять с особой осторожностью, чтобы избежать брадикардии. С осторожностью следует применять моксонидин пациентам с тяжелой ИБС или нестабильной стенокардией, поскольку опыт применения препарата у таких пациентов ограничен. Рекомендуется с осторожностью применять моксонидин у пациентов с нарушением функции почек, поскольку он выводится преимущественно почками. Таким пациентам рекомендуется осторожно титровать дозу, особенно в начале терапии. Лечение следует начинать с дозы 0,2 мг/сут; дозу можно повысить максимум до 0,4 мг/сут, если это клинически показано и препарат переносится хорошо. Если Физиотенс применяют в комбинации с блокатором β-адренорецепторов и оба препарата необходимо отменить, сначала следует отменить блокатор β-адренорецепторов, а затем через несколько дней — Физиотенс. В настоящее время проявления эффектов отмены со стороны АД после прекращения приема моксонидина не отмечалось. Однако внезапное прерывание терапии моксонидином не рекомендуется; вместо этого дозу следует постепенно снижать в течение 2 нед. Пациентам с редкими наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы, недостаточность лактазы или мальабсорбция глюкозы-галактозы, не следует принимать этот препарат. Применение в период беременности и кормления грудью Беременность. Соответствующих данных по применению моксонидина беременным нет. Исследования на животных продемонстрировали токсическое влияние на плод. Возможный риск для человека неизвестен. Моксонидин не следует применять в период беременности, если нет явной необходимости. Кормление грудью. Моксонидин экскретируется в грудное молоко и поэтому не должен применяться в период кормления грудью. Если терапия моксонидином считается абсолютно необходимой, кормление грудью следует прекратить. Дети. Препарат не рекомендован для лечения пациентов в возрасте младше 18 лет. Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Исследования влияния препарата на способность управлять транспортными средствами или механизмами не проводились. Сообщалось о случаях сонливости и головокружения при применении препарата. Это следует учитывать при выполнении указанных действий.
Условия хранения
Умови та термін зберігання. Таблетки Фізіотенсу® по 0,2 мг: зберігати при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки. Таблетки Фізіотенсу® по 0,3 мг і 0,4 мг: зберігати при температурі не вище 30 °С, у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.
Условия хранения
таблетки по 0,2 г — при температуре до 25 °С, таблетки по 0,3 и 0,4 г — до 30 °С. Хранить в недоступном для детей месте. Условия отпуска из аптек: по рецепту. Дата добавления: 23/05/2013 Дата изменения: 18/11/2013
