Название
Эритромицин
Основные свойства, форма выпуска
таблетки, покриті оболонкою, кишковорозчинні, від світло-жовтого до жовтого кольору зі злегка оранжевим відтінком, двоопуклі, на розламі видно два шари.
Состав
діюча речовина: erythromycin; 1 таблетка містить еритроміцину 100 мг (0,1 г); допоміжні речовини: целюлози ацетилфталат, кальцію стеарат, крохмаль картопляний, олія мінеральна, олія рицинова, полівінілпіролідон низькомолекулярний, полісорбат-80, титану діоксид (Е 171), тропеолін О.
Фармакотерапевтическая группа
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТС J01F A01.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Антибіотик групи макролідів. Препарат чинить бактеріостатичну дію, головним чином, відносно грампозитивних бактерій (стафілококів, стрептококів, пневмококів, клостридій). Активний відносно Mycoplasma pneumophila, Bordetella реrtussis, Legionella pneumophila, деяких штамів Haemophilus influenzae, Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae та деяких грамнегативних мікроорганізмів (гонококів, гемофільної та коклюшної паличок, бруцел), хламідії, спірохети, рикетсії. Стійкі до еритроміцину грамнегативні палички: кишкова, синьогнійна, а також шигели, сальмонели. Фармакокінетика. Еритроміцин всмоктується в травному тракті, швидкість всмоктування залежить від індивідуальних особливостей організму. Максимальна концентрація в крові звичайно відмічається через 2 години після прийому внутрішньо. Період напіввиведення – близько 1 - 1,5 години. Антибіотик накопичується в терапевтичній концентрації в багатьох тканинах і органах організму; не виявляється в спинно-мозковій рідині. Еритроміцин проникає крізь плацентарний бар'єр і виділяється в грудне молоко. Значна частина еритроміцину виводиться з калом і лише 5 - 15 % – в незміненому вигляді з сечею.
Показания
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, у тому числі пневмонія, пневмоплеврити, бронхоектатична хвороба в стадії загострення, септичні стани, бешиха, мастит, остеомієліт, перитоніт, гнійний отит та інші гнійно-запальні процеси; дифтерія, коклюш, трахома, бруцельоз, скарлатина; гонорея, сифіліс у хворих з підвищеною чутливістю до препаратів пеніцилінового ряду; інші інфекції, спричинені мікроорганізмами, стійкими до пеніциліну, тетрациклінів, хлорамфеніколу, стрептоміцину.
Противопоказания
Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків або будь-якої іншої речовини, що входить до складу препарату; значне зниження слуху. З обережністю застосовують в лікуванні пацієнтів з функціональними порушеннями печінки, аритмією (в анамнезі), жовтяницею (в анамнезі), печінковою або нирковою недостатністю.
Применение
Встановлюють індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Призначають внутрішньо за 1 - 1,5 години до або через 2 - 3 години після їди. Дорослим по 200 - 500 мг 4 рази на добу; вища разова доза – 500 мг, добова – 2 г. Дітям від 3 до 6 років – 500 - 700 мг на добу; від 6 до 8 років – 700 мг на добу; від 8 до 14 років – до 1 г на добу, розділивши добову дозу на 4 прийоми; у віці понад 14 років – у дозі для дорослих. Курс лікування – 5 - 14 днів, після зникнення симптомів захворювання застосовують ще протягом 2 днів.
Передозировка
Посилення симптомів побічної дії. Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, ретельний контроль за станом дихальної системи, кислотно-лужного балансу та електролітного обміну, проведення електрокардіографії та симптоматичне лікування.
Взаимодействие
Еритроміцин підвищує концентрацію в плазмі крові теофіліну, карбамазепіну, гексобарбіталу, фенітоїну, ловастатину, вальпроєвої кислоти, підсилюючи їх токсичний ефект. Дія препарату посилюється в поєднанні з сульфаніламідами, тетрацикліном, стрептоміцином. Підсилює нефротоксичність циклоспорину (особливо у хворих з супутньою нирковою недостатністю). Препарати, які блокують секрецію канальців, подовжують період напіввиведення еритроміцину. При одночасному прийомі з терфенадином або астемізолом можливий розвиток аритмії (мерехтіння та тріпотіння шлуночків, шлуночкової тахікардії, аж до летального випадку), з дигідроерготаміном або негідрованими алкалоїдами ріжків – звуження судин до спазму, дизестезії. Сповільнює елімінацію (підсилює ефект) метилпреднізолону, фелодипіну та антикоагулянтів кумаринового ряду. Підвищує біодоступність дигоксину. Знижує ефективність гормональної контрацепції. Не можна застосовувати разом із лінкоміцином, кліндаміцином і хлорамфеніколом (антагонізм), з препаратами, що підвищують кислотність шлункового соку, а також з кислими напоями, оскільки вони інактивують еритроміцин.
Побочные действия
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у ділянці живота, абдомінальний біль, танезми, дисбактеріоз, жовтяниця, порушення функції печінки (звичайно оборотне, яке повністю зникає після відміни еритроміцину), підвищення активності печінкових трансаміназ, панкреатит, а також можливий розвиток псевдомембранозного ентероколіту, спричиненого резистентними штамами Clostridium difficile (у легких випадках достатньо відмінити препарат, у тяжких – застосувати метронідазол або ванкоміцин), рідко – кандидоз порожнини рота. Про діарею, яка виникла під час застосування еритроміцину, необхідно сповістити лікаря, так як це може бути симптомом псевдомембранозного ентероколіту. З боку органа слуху: оборотне зниження слуху та/або шум у вухах (при застосуванні високих доз – більше 4 г на добу). В окремих випадках при підвищеній чутливості виникають шкірні алергічні реакції: кропив'янка, висипи, еозинофілія; рідко – анафілактичний шок. З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, подовження QT-інтервалу на електрокардіограмі, мерехтіння та/або тріпотіння передсердя (у хворих з подовженим QT- інтервалом на електрокардіограмі). Інші небажані явища, які можливі після приймання еритроміцину: агранулоцитоз, порушення з боку нервової системи (запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації), марення.
Дети, беременные, водители
Застосування в період вагітності або годування груддю. Оскільки препарат проникає крізь плацентарний бар'єр, застосування Еритроміцину можливе тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Еритроміцин виділяється в грудне молоко, тому під час застосування препарату годування груддю слід припинити. Діти. Дітям віком до 3 років призначати препарат в даній лікарській формі не рекомендується. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Не відома.
Специальные указания
Можливі: розвиток симптомів холестатичної жовтяниці, особливо після 7 - 14 днів безперервної терапії; виникнення псевдомембранозного коліту, рідко – кандидоз порожнини рота. Під час тривалого лікування Еритроміцином необхідно здійснювати контроль лабораторних показників функції печінки. Імовірність розвитку ототоксичного ефекту вища у хворих з нирковою та печінковою недостатністю, а також у пацієнтів літнього віку. Можливий розвиток псевдомембранозного ентероколіту, спричиненого резистентними штамами Clostridium difficile (в легких випадках достатньо відмінити препарат, у тяжких – застосувати метронідазол або ванкоміцин), рідко – кандидоз порожнини рота. Про діарею, яка виникла під час застосування еритроміцину, необхідно сповістити лікаря, так як це може бути симптомом псевдомембранозного ентероколіту. З обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно лікуються препаратами, метаболізм яких протікає за участю монооксидаз, які залежать від цитохрому Р450. Еритроміцин не можна запивати молоком і молочними продуктами.
Условия хранения
Термін придатності. 2 роки Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла та вологи місці при температурі 15 - 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
