Склад:
1 мл концентрату містить:
діюча речовина: доцетакселу тригідрату еквівалентно доцетакселу 40 мг;
допоміжні речовини: полісорбат 80;
1 флакон з розчинником містить: розчину етанолу 13 %.
Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, в’язкий розчин від жовтого до коричнювато‑жовтого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Код АТС L01C D02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Доцетаксел є антинеопластичним препаратом, механізм дії якого базується на тому, що препарат сприяє накопиченню тубуліну у мікротрубочках клітин та перешкоджає їх розпаду, що призводить до значного зниження рівня вільного тубуліну. Зв’язування доцетакселу з мікротрубочками не змінює кількість протофіламентів.
Доцетаксел порушує мікротубулярну мережу, що відіграє важливу роль для реалізації вітальних функцій клітини як під час мітозу, так і в інтерфазі.
Доцетаксел цитотоксичний щодо різних мишачих та людських ліній пухлинних клітин, а також до клітин щойно видалених пухлин людей. Доцетаксел досягає значних концентрацій у міжклітинній рідині і забезпечує високу тривалість життя клітин. Крім того, доцетаксел виявляє активність щодо деяких (хоча і не до всіх) клітинних ліній, у яких відбувається експресія р‑глікопротеїну, що кодується геном медикаментозної полірезистентності. Дія доцетакселу не залежить від режиму застосування та проявляється в експериментах широким спектром видів протипухлинної активності щодо поширених пухлин – як експериментальних пухлин мишей, так і прищеплених людських пухлин.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Після застосування 20-115 мг/м2 препарату фармакокінетичний профіль доцетакселу не залежить від дози і відповідає трикамерній фармакокінетичній моделі з періодами напіввиведення для α-, β- та γ-фаз 4 хвилини, 36 хвилин та 11,1 години відповідно. Така тривалість цього показника для останньої фази частково зумовлена відносно повільним відтоком з периферійної камери.
Розподіл. Після застосування дози 100 мг/м2 інфузійно, протягом 1 години, середня пікова концентрація препарату у плазмі крові – 3,7 мкг/мл - отримана з відповідною AUC 4,6 мкг/мл/год. Середні показники загального кліренсу та рівноважного об’єму розподілу препарату становлять відповідно 21 л/м2/год та 113 л. Міжіндивідуальні відмінності загального кліренсу досягають приблизно 50 %. Доцетаксел зв’язується з білками плазми крові на понад 95 %.
Елімінація.Доцетаксел виводиться як із сечею, так і з калом протягом 7 днів; екскреція із сечею становить 6 %, із калом – 75 %. Близько 80 % доцетакселу, що міститься у калі, виводиться протягом перших 48 годин у вигляді одного основного неактивного метаболіту, трьох другорядних метаболітів та дуже малої кількості препарату у незміненому вигляді.
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки загальний кліренс препарату знижується у середньому на 27 %. Кліренс доцетакселу не змінювався у хворих із легкою або помірною затримкою рідини в організмі; даних про кліренс доцетакселу у хворих із тяжкою затримкою рідини в організмі немає.
Особливі групи пацієнтів. На фармакокінетику препарату не впливали ані вік, ані стать пацієнтів.
Печінкова дисфункція. При легких та помірних порушення функції печінки (рівні АЛТ, АСТ у ≥1,5 рази вищі за верхню межу норми (ВМН), разом зі зростанням рівня лужної фосфатази ≥2,5 рази вище за ВМН), загальний кліренс препарату знижується в середньому на 27% (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Затримка рідини в організмі. Кліренс доцетакселу не змінюється у хворих із легкою або помірною затримкою рідини в організмі; даних про кліренс доцетакселу у хворих із тяжкою затримкою рідини в організмі немає.
Комбінована терапія.При застосуванні у комбінації з іншими препаратами доцетаксел не впливає на кліренс доксорубіцину та рівень доксорубіцину (та його метаболітів) у плазмі крові. Фармакокінетика доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінюється при їх одночасному застосуванні.
Не виявлено ні впливу капецитабіну на фармакокінетику доцетакселу, ні впливу доцетакселу на фармакокінетику відповідного метаболіту капецитабіну – 5’-DFUR (5’-дезокси-5-фторуридину).
Кліренс доцетакселу, що застосовувався у комбінації з цисплатином, був подібний до того, що спостерігався при монотерапії доцетакселом. Фармакокінетичний профіль цисплатину, введеного одразу після інфузії доцетакселу, є подібним до того, що спостерігався при монотерапії цисплатином.
Комбіноване застосування доцетакселу, цисплатину та 5-фторурацилу не змінює фармакокінетику жодного з цих лікарських препаратів.
Не спостерігалося будь-якого впливу преднізону на фармакокінетику доцетакселу.
Клінічні характеристики.
Показання.
Рак молочної залози.Доцетаксел у комбінації з доксорубіцином і циклофосфамідом призначений для ад’ювантної терапії хворих з
- операбельним раком молочної залози з ураженням лімфатичних вузлів;
- операбельним раком молочної залози без ураження лімфатичних вузлів.
Хворим з операбельним раком молочної залози без ураження лімфовузлів ад’ювантну терапію потрібно проводити пацієнтам, які підлягають хіміотерапії, відповідно до прийнятих міжнародних критеріїв для первинної терапії ранніх стадій раку молочної залози.
Доцетаксел у комбінації з доксорубіцином призначений для лікування хворих з місцевопрогресуючим або метастатичним раком молочної залози, які раніше не отримували цитотоксичну терапію з приводу цього захворювання.
Доцетаксел як монотерапія призначений для лікування хворих з місцевопрогресуючим або метастатичним раком молочної залози після неефективної цитотоксичної терапії, яка включала антрациклін або алкілувальний препарат.
Доцетаксел у комбінації з трастузумабом призначений для лікування хворих з метастатичним раком молочної залози з підвищеною експресією HER-2 пухлинними клітинами, які раніше не отримували хіміотерапію з приводу метастазів.
Доцетаксел у комбінації з капецитабіном призначений для лікування хворих з місцевопрогресуючим або метастатичним раком молочної залози після неефективної терапії, яка включала антрациклін.
Недрібноклітинний рак легень.Доцетаксел призначений для лікування хворих з місцевопрогресуючим або метастатичним недрібноклітинним раком легень після неефективної хіміотерапії.
Доцетаксел у комбінації з цисплатином призначений для лікування хворих з неоперабельним, місцевопрогресуючим або метастатичним недрібноклітинним раком легень, якщо попередня хіміотерапія з цього стану не проводилася.
Рак передміхурової залози.Доцетаксел у комбінації з преднізоном або преднізолоном призначений для лікування хворих з гормонорефрактерним метастатичним раком передміхурової залози.
Аденокарцинома шлунка.Доцетаксел у комбінації з цисплатином і 5-фторурацилом призначений для лікування хворих з метастатичною аденокарциномою шлунка, у тому числі аденокарциномою гастроезофагального відділу, які попередньо не отримували хіміотерапію з приводу метастазів.
Рак голови та шиї.Доцетаксел у комбінації з цисплатином та 5-фторурацилом призначений для індукційної терапії хворих на місцевопрогресуючу сквамозноклітинну карциному голови та шиї.
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Вихідний рівень нейтрофілів <1500 клітин/мм3. Період вагітності або годування груддю. Тяжкі порушення функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Слід враховувати також протипоказання для застосування інших лікарських препаратів, які призначають в комбінації з доцетакселом.
Особливі заходи безпеки.
Доцет належить до антинеопластичних препаратів і, як і будь-який інший потенційно токсичний засіб, вимагає дотримання заходів безпеки при поводженні з ним та приготуванні розчинів із препаратом Доцет. При роботі з препаратом рекомендовано використання захисних рукавичок.
Якщо концентрат препарату Доцет або його розчин для інфузій потрапив на шкіру, потрібно негайно та ретельно змити його водою з милом. Якщо концентрат препарату Доцет або його розчин для інфузій потрапив на слизові оболонки, потрібно негайно та ретельно змити його водою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження in vitro продемонстрували, що метаболізм доцетакселу може змінюватися при одночасному застосуванні препаратів, які викликають індукцію цитохрому P450-3A, інгібують його чи метаболізуються під його дією (а отже можуть обумовлювати його конкурентне інгібування), таких як циклоспорин, терфенадін, кетоконазол, еритроміцин та тролеандоміцин. У зв’язку з цим слід з обережністю вдаватися до одночасного прийому цих лікарських засобів, враховуючи ризик клінічно значущої взаємодії.
У разі комбінованого застосування з інгібіторами CYP3A4 може збільшуватися частота побічних реакцій доцетакселу внаслідок зниження його метаболізму. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування доцетакселу з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, індинавіром, нефазодоном, нелфінавіром, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином та вориконазолом), рекомендовано здійснювати ретельний клінічний нагляд та корекцію дози доцетакселу під час лікування потужними інгібіторами CYP 3A4 (див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне застосування доцетакселу з потужним інгібітором CYP3A4 кетоконазолом призводить до суттєвого зниження кліренсу доцетакселу на 49 %.
Фармакокінетика доцетакселу на фоні застосування преднізону вивчалася у пацієнтів з метастатичним раком передміхурової залози. Доцетаксел метаболізується ферментом CYP3A4, а преднізон є відомим індуктором ферменту CYP3A4. Не спостерігалося статистично значущого впливу преднізону на фармакокінетику доцетакселу.
Доцетаксел значною мірою зв’язується з білками плазми крові (>95 %). Хоча можливі взаємодії цього препарату при його одночасному прийомі з іншими лікарськими засобами формально не досліджувалися in vivo, за даними досліджень in vitro препарати, які також мають високий рівень зв’язування з білками плазми (такі як еритроміцин, дифенгідрамін, пропранолол, пропафенон, фенітоїн, саліцилати, сульфаметоксазол та натрію вальпроат), не погіршували зв’язування доцетакселу з білками плазми. Крім того, не погіршує зв’язування доцетакселу з білками плазми і дексаметазон. Доцетаксел не впливає на зв’язування з білками плазми дигітоксину.
Фармакокінетика доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду не змінювалася при одночасному призначенні цих препаратів. Існують обмежені дані, що дають змогу припустити наявність взаємодії між доцетакселом та карбоплатином. При застосуванні комбінації цих препаратів кліренс карбоплатину майже на 50 % перевищував рівні цього показника, що були визначені на тлі монотерапії карбоплатином в раніше проведених дослідженнях.
Спирт, що міститься в доцетакселі, може змінювати клінічні ефекти інших лікарських препаратів.
Особливості застосування.
У пацієнтів з раком молочної залози або недрібноклітинним раком легень за відсутності протипоказань премедикація кортикостероїдами для перорального застосування, такими як дексаметазон 16 мг на добу (наприклад 8 мг двічі на день) протягом 3 днів, починаючи за 1 день до призначення доцетакселу, може зменшити частоту розвитку та вираженістьзатримки рідини в організмі та реакцій гіперчутливості. У пацієнтів з раком простати премедикація проводиться пероральним препаратом дексаметазону у дозі 8 мг за 12 годин, 3 години та 1 годину до початку інфузії доцетакселу.
Гематологічні зміни при застосуванні препарату. Найчастіша побічна реакція при лікуванні доцетакселом – нейтропенія. Найнижчі рівні нейтрофілів спостерігалися в середньому на 7-й день лікування, але час досягнення піка нейтропенії міг бути коротшим у пацієнтів, які раніше неодноразово отримували курси протипухлинної терапії. У всіх пацієнтів, які приймають доцетаксел, необхідно проводити ретельний моніторинг картини периферичної крові. Доцетаксел можна вводити повторно в складі нового циклу хіміотерапії лише після того, як кількість нейтрофілів після завершення попереднього циклу відновиться до ≥1500 клітин/мл3.
Якщо на тлі лікування доцетакселом розвивається тяжка нейтропенія (<500 клітин/мл3 протягом 7 днів або довше), рекомендується зменшити дозу препарату в наступному циклі хіміотерапії або застосувати відповідне симптоматичне лікування.
У пацієнтів, що отримували комбіновану терапію доцетакселом, цисплатином та 5-фторурацилом (TCF), фебрильна нейтропенія та нейтропенічні інфекції розвивалися рідше, якщо застосовувався гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор (Г-КСФ). Пацієнти, які лікуються TCF, для зниження ризику ускладнених нейтропеній (фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії або нейтропенічних інфекцій) мають отримувати профілактично Г-КСФ. Пацієнти, які лікуються TCF, повинні перебувати під пильним наглядом (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).
У пацієнтів, які отримували лікування доцетакселом у комбінації з доксорубіцином і циклофосфамідом (TAC), фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічна інфекція виникали рідше, якщо хворі проходили первинну профілактику за допомогою Г-КСФ. Для пацієнтів, які отримують ад’ювантну терапію TAC з приводу раку молочної залози, доцільно розглянути можливість первинної профілактики Г-КСФ з метою зниження ризику ускладненої нейтропенії (фебрильної нейтропенії, пролонгованої нейтропенії чи нейтропенічної інфекції). Пацієнти, які отримують лікування за схемою TAC, повинні перебувати під ретельним наглядом (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).
Шлунково-кишкові реакції
Слід з обережністю застосовувати пацієнтам з нейтропенією, особливо з ризиком розвитку шлунково-кишкових ускладнень. Хоча більшість випадків ентероколіту зафіксовано під час першого або другого циклу режиму терапії, що містить доцетаксел, ентероколіт може розвиватися у будь-який час і може призвести до летального наслідку ще в перший день початку захворювання. Пацієнтів слід ретельно перевіряти на ранні прояви серйозної шлунково-кишкової токсичності.
Реакції гіперчутливості. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів щодо можливих реакцій гіперчутливості, особливо під час першої та другої інфузії. Реакції гіперчутливості можуть розвиватися вже в перші хвилини після початку інфузії доцетакселу, тому слід мати в наявності всі необхідні засоби для лікування артеріальної гіпотензії та бронхоспазму. Реакція гіперчутливості з незначними симптомами, такими як почервоніння чи локалізовані реакції з боку шкіри, не потребує переривання терапії. Однак тяжкі реакції, такі як виражена артеріальна гіпотензія, бронхоспазм чи генералізовані висипання/еритема або у дуже рідких випадках анафілаксія з летальним наслідком, потребують негайного припинення введення доцетакселу та проведення відповідної терапії. Пацієнтам, які перенесли тяжку реакцію гіперчутливості, повторне застосування доцетакселу не показане.
У пацієнтів, у яких раніше спостерігалися реакції гіперчутливості на паклітаксел, підвищений ризик виникнення реакцій гіперчутливості на доцетаксел, у тому числі більш тяжкої форми реакції гіперчутливості. Слід ретельно контролювати стан таких пацієнтів з початку терапії доцетакселом.
Реакції з боку шкіри. Спостерігалися випадки розвитку локалізованої еритеми шкіри кінцівок (на долонях та підошвах стоп), що супроводжувалася набряком та подальшою десквамацією епітелію. Повідомлялося також про випадки тяжких симптомів, наприклад поширених шкірних висипань з подальшою десквамацією епітелію, які обумовлювали необхідність переривання лікування доцетакселом або повної відміни препарату.
При лікуванні доцетакселом повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, такі як синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та гострий генералізований екзентематозний пустульоз. Пацієнтів слід інформувати про ознаки та симптоми серйозних проявів на шкірі та уважно слідкувати за їх станом.Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід розглянути можливість припинення прийому доцетакселу.
Затримка рідини в організмі. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, у яких спостерігається значна затримка рідини в організмі, наприклад, у вигляді плеврального, перикардіального випоту і асциту.
Респіраторні розлади. Повідомлялося про випадки гострого респіраторного дистрес-синдрому, інтерстиціальної пневмонії/пневмоніту, інтерстиціального захворювання легень, фіброзу легень та дихальної недостатності, які можуть бути летальними. У пацієнтів, які отримували супутню променеву терапію, спостерігалися випадки променевого пневмоніту.
При виникненні нових легеневих симптомів або посиленні вже існуючих необхідно забезпечити пильний нагляд за пацієнтом, невідкладне обстеження та належне лікування. До встановлення діагнозу терапію доцетакселом рекомендується припинити. Раннє застосування засобів підтримувальної терапії може допомогти покращити стан пацієнта. Слід ретельно оцінити користь від поновлення терапії доцетакселом.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнти, у яких на тлі монотерапії доцетакселом 100 мг/м2 визначаються підвищені рівні трансаміназ (АЛТ і/або АСТ) більше ніж у 1,5 рази порівняно з ВМН і лужної фосфатази більше ніж у 2,5 рази порівняно з ВМН, мають більш високий ризик розвитку тяжких побічних реакцій, таких як летальний наслідок у результаті токсичної дії препарату, в тому числі внаслідок сепсису та шлунково-кишкової кровотечі, а також фебрильна нейтропенія, інфекції, тромбоцитопенія, стоматит та астенія. У зв’язку з цим рекомендована доза доцетакселу для пацієнтів з підвищеними рівнями печінкових ферментів становить 75 мг/м2; рівень печінкових ферментів необхідно визначати перед початком лікування та перед кожним новим циклом хіміотерапії.
Для пацієнтів, у яких спостерігається підвищення сироваткового рівня білірубіну (>ВМН) і/або АЛТ і АСТ більш ніж у 3,5 раза порівняно з ВМН, що супроводжується підвищенням рівня лужної фосфатази більше ніж у 6 разів порівняно з ВМН, зменшення дози не рекомендується, але доцетаксел, взагалі, не слід застосовувати, якщо немає нагальної потреби.
В дослідженні застосування доцетакселу в комбінації з цисплатином і 5-фторурацилом хворим з аденокарциномою шлунка серед критеріїв виключення пацієнтів були підвищені рівні АЛТ і/або АСТ більш ніж у 1,5 раза порівняно з ВМН, лужної фосфатази – більше ніж у 2,5 раза порівняно з ВМН, білірубіну – вище ВМН; відповідно, для таких пацієнтів зменшення дози доцетакселу не може бути рекомендоване. Препарат взагалі не слід застосовувати у хворих з аденокарциномою шлунка, якщо немає нагальної потреби. Даних про застосування доцетакселу у комбінованій терапії при інших показаннях хворим із порушенням функції печінки немає.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Даних про лікування доцетакселом пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок немає.
Нейротоксичність. Виникнення серйозних периферичних нейротоксичних явищ вимагає зменшення дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Кардіотоксичність. У пацієнтів, які приймали доцетаксел у комбінації з трастузумабом, особливо якщо в попередньому курсі хіміотерапії застосовувалися антрацикліни (доксорубіцин чи епірубіцин), спостерігалися випадки розвитку серцевої недостатності. Така сердцева недостатність могла бути помірною або тяжкою і асоціювалася з високим ризиком смерті. Якщо є необхідність застосовувати доцетаксел у комбінації з трастузумабом, слід до початку терапії оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Під час лікування цими препаратами необхідно регулярно контролювати функцію серця (наприклад кожні 3 місяці), що допоможе виявити пацієнтів, у яких може розвинутися кардіальна дисфункція. Більш детальна інформація міститься в «Загальній характеристиці лікарського засобу» трастузумабу.
Вентрикулярну аритмію, включаючи шлуночкову тахікардію (іноді з летальним наслідком) було зареєстровано у пацієнтів, яких лікували доцетакселом у комбінованих режимах, включаючи доксорубіцин, 5-фторурацил та/або циклофосфамід. Рекомендується до початку лікування оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта.
Розлади з боку органів зору. У пацієнтів, які отримували доцетаксел, спостерігалися випадки кістоподібного набряку макули (КНМ). Пацієнтам з порушеннями зору необхідно зробити невідкладне та повне офтальмологічне обстеження. У разі діагностування КНМ необхідно відмінити доцетаксел і розпочати відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Друге первинне злоякісне захворювання. На фоні застосування доцетакселу у комбінації з протипухлинними засобами лікування, які можуть бути пов’язані з виникненням другого первинного злоякісного захворювання, спостерігалися випадки розвитку другого первинного злоякісного захворювання. Друге первинне злоякісне захворювання (в тому числі гострий мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний синдром і неходжкінська лімфома) може виникнути через кілька місяців або років після застосування доцетакселу. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо можливого розвитку другого первинного злоякісного захворювання (див. розділ «Побічні реакції»).
Синдром лізису пухлин. Повідомлялося про синдром лізису пухлин після першого або другого циклу лікування доцетакселом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, яким загрожує синдром лізису пухлини (наприклад пацієнтам з порушенням функції нирок, гіперурикемією, об’ємними пухлинами, при швидкому прогресуванні хвороби) потребують ретельного нагляду. Корекція зневоднення та лікування високого рівня сечової кислоти рекомендується перед початком лікування.
Інші застереження. Протягом усього періоду лікування (як для чоловіків, так і для жінок) та упродовж принаймні 6 місяців після його припинення (лише для чоловіків) потрібно застосовувати методи контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Слід уникати одночасного застосування доцетакселу з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, індинавіром, нефазодоном, нелфінавіром, ритонавіром, саквінавіром, телітроміцином та вориконазолом) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Додаткові застереження щодо застосування доцетакселу для ад’ювантної терапії раку молочної залози.
Ускладнена нейтропенія. Для пацієнтів, у яких розвивається ускладнена нейтропенія (тривала нейтропенія, фебрильна нейтропенія або інфекції), слід розглянути доцільність застосування Г-КСФ та зменшення дози доцетакселу.
Реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Такі симптоми, як ранній біль у животі, чутливість та болісність живота при пальпації, гарячка, діарея (на тлі нейтропенії чи без неї), можуть бути проявами серйозної гастроінтестинальної токсичності і вимагають негайного обстеження та лікування.
Застійна серцева недостатність (ЗСН). Слід спостерігати за станом пацієнтів для виявлення можливих симптомів застійної серцевої недостатності під час лікування і в ході подальшого спостереження.Було показано, що у пацієнтів, які отримують терапію за схемою TAC з приводу раку молочної залози з метастазами у лімфатичні вузли, протягом першого року після лікування підвищується ризик розвитку ЗСН (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинамічні властивості»).
Лейкоз. Ризик відстроченої маніфестації мієлодисплазії або розвитку гострого мієлолейкозу у пацієнтів, що лікувалися комбінацією доцетакселу, доксорубіцину та циклофосфаміду (TAC), обумовлює необхідність контролю основних гематологічних показників у ході подальшого спостереження.
Пацієнти з метастазами в ≥4 лімфатичні вузли. Оскільки переваги, які спостерігалися у пацієнтів з метастазами у 4 і більше лімфовузлів, не були статистично значущими для безрецидивної виживаності (БРВ) та загальної виживаності (ЗВ), у остаточному аналізі не було повною мірою продемонстровано позитивне співвідношення користь/ризик схеми терапії TAC у таких пацієнтів (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Пацієнти літнього віку.
Аналіз даних з безпеки у пацієнтів віком від 60 років, які отримували комбінацію «доцетаксел + капецитабін», показав збільшення випадків побічних явищ ступеня вираженості 3–4, пов’язаних з лікуванням, серйозних побічних явищ, пов’язаних з лікуванням, та ранньої відміни препарату через побічні явища порівняно з такими у пацієнтів віком до 60 років.
Застосування під час ад’ювантної терапії раку молочної залози
Дані про застосування доцетакселу в комбінації з доксорубіцином та циклофосфамідом особам віком від 70 років відсутні.
Застосування при кастраційно-резистентному раку передміхурової залози
У разі застосування доцетакселу кожні три тижні пов’язані з лікуванням зміни у нігтях у пацієнтів віком від 65 років реєстрували на ≥ 10 % частіше, ніж у молодших пацієнтів. Зумовлені лікуванням випадки підвищення температури тіла, діареї, відсутності апетиту та периферичних набряків виникали у пацієнтів віком від 75 років на ≥ 10 % частіше, ніж у пацієнтів віком до 65 років.
Застосування при гормоночутливому раку передміхурової залози
У пацієнтів віком понад 65 років у групі застосування доцетакселу частіше реєструвалися реакції гіперчутливості, нейтропенія, анемія, затримка рідини в організмі, задишка та зміни нігтів порівняно з пацієнтами віком до 65 років. Збільшення частоти вказаних реакцій становило менше 10 % у порівнянні з контрольною групою. У пацієнтів віком від 75 років порівняно з молодшими пацієнтами нейтропенія, анемія, діарея, задишка та інфекції верхніх дихальних шляхів реєструвалися частіше (щонайменше на 10 % частіше).
Застосування при аденокарциномі шлунка
Частота виникнення серйозних побічних ефектів у пацієнтів старшого віку була вищою, ніж у молодших. У пацієнтів віком від 65 років на ≥ 10 % частіше, ніж у молодших пацієнтів, виникали такі побічні ефекти (усіх ступенів вираженості): летаргія, стоматит, нейтропенічна інфекція.
При застосуванні комбінації TCF слід забезпечити ретельний нагляд за пацієнтами літнього віку.
Допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить невелику кількість етанолу (алкоголю), менше 100 мг/дозу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.Даних про застосування доцетакселу вагітним жінкам немає. В експериментах на тваринах доцетаксел виявляв ембріотоксичний та фетотоксичний вплив; крім того, у пацюків застосування препарату призвело до зниження фертильності. Як і інші цитотоксичні лікарські препарати, доцетаксел в разі застосування вагітним жінкам може завдати шкідливого впливу на плід. У зв’язку з цим доцетаксел не можна призначати під час вагітності, за винятком випадків, коли для цього існує нагальна потреба. Жінкам репродуктивного віку, які приймають доцетаксел, слід рекомендувати уникати вагітності і негайно повідомити лікаря у разі настання вагітності.
Протягом всього періоду лікування слід користуватися ефективними методами контрацепції.
Годування груддю.Доцетаксел є ліпофільною субстанцією, але невідомо, чи проникає він у грудне молоко. Отже, враховуючи ризик розвитку побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, на період лікування доцетакселом слід припинити годування груддю.
Фертильність. Упродовж усього періоду лікування слід користуватися ефективними засобами контрацепції.
У доклінічних дослідженнях доцетаксел проявляв генотоксичну дію і міг впливати на фертильність суб’єктів чоловічої статі.
Чоловікам, які приймають доцетаксел, рекомендовано застосовувати належні засоби контрацепції під час лікування і впродовж 6 місяців після його припинення. Їм слід звернутися за консультацією щодо консервування сперми перед початком лікування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі іншими механізмами.
Дослідження впливу доцетакселу на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилися.
Спирт, що міститься в доцетакселі, може порушувати здатність пацієнтів керувати автотранспортом та працювати з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Застосування доцетакселу повинно обмежуватися відділеннями, що спеціалізуються на цитотоксичній хіміотерапії. Доцетаксел слід застосовувати виключно під наглядом терапевта, компетентного у проведенні протиракової хіміотерапії.
Рекомендовані дози. При лікуванні раку молочної залози, недрібноклітинного раку легень, раку шлунка та раку голови та шиї можна застосовувати (якщо не протипоказана) премедикацію кортикостероїдами для перорального застосування, такими як дексаметазон 16 мг на добу (наприклад 8 мг двічі на день) протягом 3 днів; першу дозу приймають за 1 день до першого введення доцетакселу (див. розділ «Особливості застосування»). Для зменшення ризику гематологічних проявів токсичності доцетакселу можна профілактично застосовувати гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ).
При лікуванні раку простати рекомендований режим премедикації пероральним дексаметазоном, враховуючи одночасне застосування преднізону чи преднізолону, має включати прийом 8 мг препарату за 12 годин, за 3 години та за 1 годину до початку першої інфузії доцетакселу (див. розділ «Особливості застосування»).
Доцетаксел вводиться інфузійно протягом однієї години кожні 3 тижні.
Рак молочної залози. Для ад’ювантної терапії операбельного раку молочної залози з ураженням лімфатичних вузлів та без нього рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2, яку вводять через 1 годину після застосування доксорубіцину (50 мг/м2) та циклофосфаміду (500 мг/м2) кожні 3 тижні, всього 6 циклів (режим ТАС) (див. також підрозділ «Корекція дози під час лікування»).
Для лікування пацієнток з місцевопрогресуючим або метастатичним раком молочної залози рекомендована доза доцетакселу для монотерапії становить 100 мг/м2. Як терапію першої лінії доцетаксел 75 мг/м2 застосовують у комбінації з доксорубіцином (50 мг/м2).
У комбінації з трастузумабом (що вводиться щотижня) доцетаксел застосовують у рекомендованій дозі 100 мг/м2 кожні 3 тижні. В опорному клінічному дослідженні доцетакселу першу інфузію препарату проводили наступного дня після введення першої дози трастузумабу. В подальшому дози доцетакселу призначалися негайно після завершення інфузій трастузумабу, якщо щойно введений трастузумаб добре переносився хворим. Особливості дозування та способу призначення трастузумабу викладені в «Загальній характеристиці лікарського засобу» трастузумабу.
У комбінації з капецитабіном доцетаксел застосовують в рекомендованій дозі 75 мг/м2 кожні 3 тижні; капецитабін при цьому вводять у дозі 1250 мг/м2 двічі на день (не пізніше ніж через 30 хв після їди) протягом 2 тижнів з подальшою 1-тижневою перервою. Особливості розрахунку дози капецитабіну відповідно до площі поверхні тіла викладені в «Загальній характеристиці лікарського засобу» капецитабіну.
Недрібноклітинний рак легень. При лікуванні пацієнтів з недрібноклітинним раком легень, які раніше не отримували хіміотерапію, рекомендовано застосування доцетакселу в дозі 75 мг/м2, одразу після чого вводять цисплатин 75 мг/м2 протягом 30-60 хв. Для лікування пацієнтів, для яких раніше хіміотерапія препаратами на основі платини виявилася неуспішною, рекомендовано монотерапію доцетакселом у дозі 75 мг/м2.
Рак простати.
Метастатичний кастраційно-резистентний рак передміхурової залози
Рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2. При цьому безперервним курсом призначається також преднізон або преднізолон 5 мг двічі на день перорально.
Метастатичний гормоночутливий рак передміхурової залози
Рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2 кожні 3 тижні протягом 6 циклів. Преднізон або преднізолон можна приймати безперервно по 5 мг перорально двічі на добу.
Аденокарцинома шлунка. Рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2, яку вводять інфузійно протягом 1 години, одразу після чого призначають цисплатин 75 мг/м2 інфузійно протягом 1-3 годин (обидва препарати застосовують лише в 1-й день циклу); негайно після закінчення введення цисплатину починають інфузію 5-фторурацилу (750 мг/м2/добу), що продовжується безперервно 5 діб. Цей цикл повторюється кожні 3 тижні. При цьому пацієнти повинні отримувати премедикацію антиеметичними препаратами та відповідну гідратацію (отримувати достатньо рідини) на тлі введення цисплатину. Для зменшення ризику гематологічних проявів токсичності хіміотерапії потрібно профілактично застосовувати Г-КСФ (див. також підрозділ «Корекція дози під час лікування»).
Рак голови та шиї. Пацієнти повинні отримувати премедикацію антиеметичними препаратами та відповідну гідратацію (до та після введення цисплатину). Для зменшення ризику гематологічних проявів токсичності хіміотерапії можна профілактично застосовувати Г-КСФ. Всі пацієнти, що брали участь у клінічних дослідженнях TAX 323 і TAX 324 в складі груп, яким призначали доцетаксел, отримували антибіотики з метою профілактики.
- Індукційна хіміотерапія, після якої призначають променеву терапію (згідно з даними дослідження TAX 323). Для індукційної хіміотерапії неоперабельної місцевопрогресуючої сквамозноклітинної карциноми голови та шиї (СККГШ) рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2, що вводиться інфузійно протягом 1 години, одразу після чого в 1-й день циклу призначають цисплатин 75 мг/м2 інфузійно протягом 1-3 годин; негайно після закінчення введення цисплатину починають інфузію 5-фторурацилу (750 мг/м2/добу), яка продовжується безперервно 5 діб. У такому режимі ці препарати призначають кожні 3 тижні протягом 4 циклів. Після хіміотерапії пацієнти повинні отримувати променеву терапію.
- Індукційна хіміотерапія, після якої призначають хіміорадіотерапію (згідно з даними дослідження TAX 324). Для індукційної хіміотерапії місцевопрогресуючої СККГШ (технічно нерезектабельної, з низькою імовірністю проведення хірургічного лікування або необхідністю застосування органозберігаючого підходу) рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2, яку вводять інфузійно протягом 1 години, одразу після чого в 1-й день циклу призначають цисплатин 100 мг/м2 інфузійно протягом 0,5-3 годин; негайно після закінчення введення цисплатину починають інфузію 5-фторурацилу (1000 мг/м2/добу), яка продовжується безперервно 4 доби. В такому режимі ці препарати призначають кожні 3 тижні протягом 5 циклів. Після хіміотерапії пацієнти повинні отримувати хіміорадіотерапію.
Особливості корекції доз цисплатину та 5-фторурацилу викладені у відповідних «Загальних характеристиках лікарського засобу».
Корекція дози під час лікування.
Загальні принципи.Доцетаксел слід застосовувати за умови, що кількість нейтрофілів становить ≥1500 клітин/мм3. Якщо на тлі терапії доцетакселом або розвивається фебрильна нейтропенія, або кількість нейтрофілів становить <500 клітин/мм3 протягом більше одного тижня, або виникають гострі тяжкі чи поступово наростають кумулятивні реакції з боку шкіри, або значно виражена периферійна нейропатія, дозу доцетакселу слід зменшити з 100 до 75 мг/м2 і/або з 75 до 60 мг/м2. Якщо подібні реакції спостерігаються і на тлі прийому дози 60 мг/м2, препарат слід відмінити.
Ад’ювантна терапія раку молочної залози.Для пацієнтів, які отримують ад’ювантну терапію доцетакселом, доксорубіцином і циклофосфамідом (схема TAC), слід зважити доцільність первинної профілактики за допомогою Г-КСФ. Пацієнтам, у яких розвивається фебрильна нейтропенія та/або нейтропенічна інфекція, слід зменшити дозу доцетакселу до 60 мг/м2 у всіх подальших циклах лікування (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Пацієнтам, у яких розвинувся стоматит 3 або 4 ступеня вираженості, необхідно зменшити дозу доцетакселу до 60 мг/м².
У комбінації з цисплатином.Для пацієнтів, у яких під час попереднього курсу на тлі прийому доцетакселу в дозі 75 мг/м2 в комбінації з цисплатином пік зниження рівня лейкоцитів був <25 000 клітин/мм3, для пацієнтів, у яких на тлі прийому доцетакселу розвинулася фебрильна нейтропенія, а також для пацієнтів, у яких виникли серйозні негематологічні прояви токсичності препарату, слід в наступних курсах зменшити дозу доцетакселу до 65 мг/м2. Особливості корекції дози цисплатину викладені в «Загальній характеристиці лікарського засобу» цисплатину.
У комбінації з капецитабіном.Особливості корекції дози капецитабіну викладені в «Загальній характеристиці лікарського засобу» капецитабіну.
- Пацієнтам, у яких вперше виникли прояви токсичності II ступеня, що зберігаються і на той час, коли має проводитися наступне введення доцетакселу/капецитабіну, лікування слід перервати, поки прояви токсичності не знизяться до 0-I ступеня, а потім поновити із застосуванням 100 % початкової дози препаратів.
- Пацієнтам, у яких у будь-який час в ході циклу лікування вдруге виникли прояви токсичності II ступеня або вперше виникли прояви токсичності III ступеня, терапію слід перервати, поки прояви токсичності не знизяться до 0-I ступеня, а потім поновити, застосовуючи доцетаксел у дозі 55 мг/м2.
- У разі наступної появи токсичних явищ або якщо виникли прояви токсичності IV ступеня, лікування доцетакселом слід відмінити.
Особливості корекції дози трастузумабу викладені в «Загальній характеристиці лікарського засобу» трастузумабу.
У комбінації з цисплатином та 5-фторурацилом.У разі, якщо у пацієнта розвивається епізод фебрильної нейтропенії, тривалої нейтропенії або інфекції на тлі нейтропенії, незважаючи на прийом Г-КСФ, дозу доцетакселу слід зменшити з 75 до 60 мг/м2. Якщо і в подальшому розвиваються епізоди ускладненої нейтропенії, дозу препарату знижують з 60 до 45 мг/м2. У разі якщо у пацієнта розвивається епізод тромбоцитопенії IV ступеня тяжкості, дозу доцетакселу слід зменшити із 75 до 60 мг/м2. Не можна повторювати курс терапії в наступних циклах, поки вміст нейтрофілів у крові не повернеться до рівня >1500 клітин/мм3, тромбоцитів – до рівня >100 000 клітин/мм3. Якщо прояви токсичності зберігаються і після цих заходів, необхідно відмінити терапію доцетакселом (див. розділ «Особливості застосування»).
Таблиця 1. Рекомендовані заходи щодо корекції дози хіміопрепаратів у пацієнтів, що приймають комбінацію доцетакселу, цисплатину та 5-фторурацилу
Прояви токсичності | Корекція доз |
Діарея ІІІ ступеня тяжкості | Перший епізод: знизити дозу 5-фторурацилу на 20 %. Другий епізод: знизити дозу доцетакселу на 20 %. |
Діарея ІV ступеня тяжкості | Перший епізод: знизити дози доцетакселу та 5-фторурацилу на 20 %. Другий епізод: відмінити терапію. |
Стоматит або інші запальні процеси слизових оболонок ІІІ ступеня тяжкості | Перший епізод: знизити дозу 5-фторурацилу на 20 %. Другий епізод: відмінити 5-фторурацил на всі наступні цикли лікування. Третій епізод: знизити дозу доцетакселу на 20 %. |
Стоматит або інші запальні процеси слизових оболонок ІV ступеня тяжкості | Перший епізод: відмінити 5-фторурацил на всі наступні цикли лікування. Другий епізод: знизити дозу доцетакселу на 20 %. |
Особливості корекції доз цисплатину та 5-фторурацилу викладені у відповідних «Загальних характеристиках лікарського засобу».
В опорному клінічному дослідженні доцетакселу пацієнтам, у яких на тлі терапії СККГШ розвивалася ускладнена нейтропенія (в тому числі тривала нейтропенія, фебрильна нейтропенія або інфекційні захворювання), було рекомендовано застосовувати профілактично Г-КСФ (наприклад, з 6-ї по 15-у добу циклу) в усіх наступних циклах хіміотерапії.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції печінки.Згідно з даними вивчення фармакокінетики доцетакселу в умовах монотерапії цим препаратом у дозі 100 мг/м2, для пацієнтів з підвищеними рівнями трансаміназ (АЛТ і/або АСТ) більше ніж у 1,5 раза порівняно з верхньою межею норми (ВМН), а також лужної фосфатази – більше ніж у 2,5 раза порівняно з ВМН, рекомендована доза доцетакселу становить 75 мг/м2. Для пацієнтів, у яких спостерігається підвищення сироваткового рівня білірубіну (>ВМН) і/або АЛТ і АСТ більш ніж у 3,5 раза порівняно з ВМН, що супроводжується підвищенням рівня лужної фосфатази більше ніж у 6 разів порівняно з ВМН, зменшення дози не рекомендується, але доцетаксел взагалі не слід застосовувати, якщо немає нагальної потреби.
В базовому клінічному дослідженні доцетакселу в комбінації з цисплатином і 5-фторурацилом у хворих з аденокарциномою шлунка серед критеріїв виключення з дослідження були підвищені рівні АЛТ і/або АСТ більш ніж у 1,5 раза порівняно з ВМН, лужної фосфатази – більше ніж у 2,5 раза порівняно з ВМН, білірубіну – більше ВМН; відповідно, для таких пацієнтів зменшення дози доцетакселу не може бути рекомендоване. Препарат взагалі не слід застосовувати цій категорії хворих, якщо немає нагальної потреби.
Даних про застосування доцетакселу у комбінованій терапії при інших показаннях хворим із порушенням функції печінки немає.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Дані щодо застосування доцетакселу пацієнтам із нирковою недостатністю відсутні.
Пацієнти літнього віку.Згідно з даними популяційного фармакокінетичного аналізу, особливих вказівок щодо застосування препарату пацієнтам літнього віку немає.
При комбінованому застосуванні доцетакселу з капецитабіном пацієнтам віком від 60 років рекомендовано зменшити початкову дозу капецитабіну до 75 % (див. «Загальну характеристику лікарського засобу» капецитабіну).
Діти.
Доцет не рекомендований для застосування дітям через обмежену кількість доказових даних щодо безпеки і/або ефективності препарату для цієї категорії хворих.
Результати досліджень щодо ефективності та безпеки застосування доцетакселу для лікування дітей не отримані.
Безпека та ефективність доцетакселу для лікування карциноми носоглотки у дітей віком від 1 місяця до 18 років поки що не встановлені.
Немає значущих доказових даних про застосування доцетакселу дітям для лікування раку молочної залози, недрібноклітинного раку легень, раку передміхурової залози, карциноми шлунка, а також раку голови та шиї, за винятком низькодиференційованої карциноми носоглотки ІІ і ІІІ типів.
Передозування. Існує кілька повідомлень про випадки передозування препарату. Специфічний антидот доцетакселу дотепер невідомий. У разі передозування препарату необхідно госпіталізувати пацієнта у спеціалізоване відділення та проводити ретельний моніторинг життєвих функцій. При передозуванні слід очікувати на посилення побічних ефектів препарату. В першу чергу, передбачається розвиток таких розладів, як пригнічення функції кісткового мозку, периферичні нейротоксичні порушення та запалення слизових оболонок. Після встановлення факту передозування потрібно якнайшвидше ввести пацієнту терапевтичні дози Г-КСФ. Якщо є необхідність, вживають інших необхідних симптоматичних заходів.
Побічні реакції.
Побічні реакції описані із застосуванням загальних критеріїв токсичності Національного інституту раку США (NCI) (ІІІ ступінь = G3; ІІІ–ІV ступінь = G3/4; IV ступінь = G4) та визначень словників COSTART і MedDRA.
За частотою розвитку побічні реакції розподілені за такими категоріями: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), рідкісні (≥1/10000, <1/1000), поодинокі (<1/10000), частота невідома (не може бути встановлена з наявних даних).
У межах кожної категорії частоти побічні реакції зазначені у порядку зменшення проявів.
Найчастіше на тлі застосування монотерапії доцетакселом повідомлялося про такі побічні реакції: нейтропенія (що мала оборотний і некумулятивний характер; у середньому мінімальний рівень нейтрофілів спостерігався на 7-му добу, а середня тривалість тяжкої нейтропенії (<500 клітин/мм3) у середньому становила 7 днів), анемія, алопеція, нудота, блювання, стоматит, діарея та астенія. Вираженість побічних явищ, пов’язаних із застосуванням доцетакселу, може зростати при проведенні супутньої терапії іншими засобами для хіміотерапії.
У разі застосування доцетакселу в комбінації з трастузумабомпобічні ефекти (будь-якого ступеня) спостерігалися у ≥10 % пацієнтів. Порівняно з монотерапією доцетакселом, така комбінація збільшувала частоту серйозних побічних ефектів (40 проти 31 %) та частоту побічних ефектів IV ступеня (34 проти 23 %).
Найчастіші (≥5 %) побічні ефекти комбінації доцетакселу з капецитабіном, що спостерігалися у клінічному дослідженні III фази у пацієнток з раком молочної залози, у яких попередня терапія антрациклінами виявилася неефективною, зазначені в загальній характеристиці лікарського засобу капецитабіну.
Для комбінації з андрогенною деприваційною терапією (АДТ) та з преднізоном або преднізолоном (дослідження STAMPEDE) представлено побічні явища, що виникають протягом 6 циклів лікування доцетакселом та реєструються щонайменше на 2 % частіше в групі лікування доцетакселом порівняно з контрольною групою, з використанням шкали оцінювання CTCAE (Загальні критерії термінології для класифікації побічних реакцій).
При застосуванні доцетакселу найчастіше спостерігалися нижчезазначені побічні реакції.
Ураження імунної системи. Реакції гіперчутливості, як правило, розвивалися протягом декількох хвилин після початку інфузії доцетакселу і за ступенем тяжкості коливалися від легких до помірних. Найчастіше повідомлялося про такі симптоми, як почервоніння шкіри, висипання (зі свербeжем шкіри або без нього), відчуття стиснення у грудях, біль у спині, задишка, гарячка або озноб. Тяжкі побічні реакції проявлялися у вигляді артеріальної гіпотензії і/або бронхоспазму, або генералізованого висипання/еритеми.
Ураження нервової системи. Розвиток тяжких периферійних нейротоксичних реакцій вимагає зменшення дози препарату. Прояви нейросенсорних реакцій легкого та помірного ступенів включали парестезію, дизестезію або больові відчуття, в тому числі відчуття печіння. Нейромоторні реакції проявлялися загальною слабкістю.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини. Спостерігалися зворотні реакції з боку шкіри, які за тяжкістю, як правило, були легкими або помірними. Ці реакції проявлялися висипанням, в тому числі локалізованим на стопах та кистях рук (включаючи тяжкий долонно-подошовний синдром, або пальмарно-плантарну еритродизестезію), а також на руках, обличчі або грудній клітці, яке часто супроводжувалося свербежем. Найчастіше висипання з’являлося протягом тижня після інфузії доцетакселу. Рідше зустрічалися тяжкі прояви, наприклад висипання з наступною десквамацією епітелію, що іноді обумовлювало необхідність переривання лікування чи повної відміни доцетакселу. Серйозні ураження нігтів проявлялися гіпо- чи гіперпігментацією, а в деяких випадках – болем та оніхолізисом.
Загальні порушення та місцеві реакції. Реакції у місці введення препарату були переважно легкими та проявлялися гіперпігментацією, запаленням, почервонінням чи сухістю шкіри, флебітом чи крововиливами та набряком вени, через яку проводилася інфузія препарату.
Випадки затримки рідини в організмі включали такі явища, як периферичні набряки, рідше – плевральний чи перикардіальний випіт, асцит та збільшення маси тіла. Периферичні набряки найчастіше починалися з нижніх кінцівок та могли ставати генералізованими, обумовлюючи зростання загальної маси тіла на 3 кг і більше. Затримка рідини має кумулятивний характер і щодо частоти розвитку цього побічного явища, і щодо ступеня його вираженості (див. розділ «Особливості застосування»).
Монотерапія раку молочної залози препаратом у дозі 100 мг/м².
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання, зокрема сепсис і пневмонія, у тому числі летальні; інфекції, асоційовані з нейтропенією.
Ураження крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія, кровотечі або крововиливи на тлі тромбоцитопенії.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, периферична моторна нейропатія, дисгевзія.
Ураження серця: аритмія, серцева недостатність.
Ураження судин: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, геморагічні ускладнення.
Ураження респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка.
Ураження травної системи: стоматит, діарея, нудота, блювання, запори, біль у животі, шлунково-кишкові кровотечі, езофагіт.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, шкірні реакції, ураження нігтів.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія, артралгія.
Загальні порушення та місцеві реакції: затримка рідини в організмі, астенія, біль; місцеві реакції після введення препарату, некардіальний біль у грудях.
Лабораторні показники: підвищення рівня білірубіну крові, лужної фосфатази, АСТ, АЛТ.
Опис окремих побічних реакцій, відзначених у хворих на рак молочної залози, які отримували монотерапію доцетакселом у дозі 100 мг/м2.
З боку крові та лімфатичної системи. Рідкісні: епізоди кровотеч або крововиливи на тлі тромбоцитопенії ІІІ/ІV ступеня.
З боку нервової системи. У 35,3 % пацієнтів відзначено оборотну нейротоксичність, що розвилася після монотерапії доцетакселом у дозі 100 мг/м2. Симптоми токсичності зникали самостійно впродовж 3 місяців.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Поодинокі: зареєстровано один випадок розвитку незоборотної алопеції в кінці дослідження. 73 % шкірних реакцій були оборотними і зникали протягом 21 доби.
Загальні розлади та ускладнення у місці введення. Середня кумулятивна доза доцетакселу за період лікування становила понад 1000 мг/м2, а медіана часу до усунення затримки рідини в організмі – 16,4 тижня (діапазон від 0 до 42 тижнів). Розвиток затримки рідини середнього та тяжкого ступенів був відкладений у пацієнтів, які отримали премедикацію (середня кумулятивна доза – 818,9 мг/м2), порівняно з пацієнтами, яким премедикацію не проводили (середня кумулятивна доза – 489,7 мг/м2); однак повідомлялося про декілька випадків появи цього побічного явища під час ранніх курсів терапії.
Монотерапія недрібноклітинного раку легень препаратом у дозі 75 мг/м².
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання.
Ураження крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, периферична моторна нейропатія.
Ураження серця: аритмія (тяжких не було).
Ураження судин: артеріальна гіпотензія.
Ураження травної системи: нудота, стоматит, блювання, діарея, запори.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, шкірні реакції, ураження нігтів.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія.
Загальні порушення та місцеві реакції: астенія, затримка рідини в організмі, біль.
Лабораторні показники: підвищення рівня білірубіну крові.
Доцетаксел у дозі 75 мг/м² у комбінації з доксорубіциномпри лікуванні раку молочної залози.
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання.
Ураження крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, периферична моторна нейропатія.
Ураження серця: серцева недостатність, аритмія (тяжких не було).
Ураження судин: артеріальна гіпотензія.
Ураження травної системи: нудота, стоматит, діарея, блювання, запори.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, ураження нігтів, шкірні реакції (тяжких не було).
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія.
Загальні порушення та місцеві реакції: астенія, затримка рідини в організмі, біль, місцеві реакції після введення препарату.
Лабораторні показники: підвищення рівня білірубіну крові, лужної фосфатази, АСТ, АЛТ.
Доцетаксел у дозі 75 мг/м² у комбінації з цисплатиномпри лікуванні недрібноклітинного раку легень.
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання.
Ураження крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, периферична моторна нейропатія.
Ураження серця: аритмія, серцева недостатність.
Ураження судин: артеріальна гіпотензія.
Ураження травної системи: нудота, блювання, діарея, стоматит, запори.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція; ураження нігтів, шкірні реакції.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія.
Загальні порушення та місцеві реакції: астенія, затримка рідини в організмі, гарячка, місцеві реакції після введення препарату; біль.
Лабораторні показники: підвищення рівня білірубіну крові, лужної фосфатази, АСТ, АЛТ.
Доцетаксел у дозі 100 мг/м² у комбінації з трастузумабомпри лікуванні раку молочної залози.
З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, фебрильна нейтропенія (у тому числі нейтропенія, асоційована з гарячкою і прийомом антибіотиків) або нейтропенічний сепсис.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Розлади з боку психіки: безсоння.
Ураження нервової системи: парестезія, головний біль, дисгевзія, гіпестезія.
Ураження серця: серцева недостатність.
Ураження з боку органів зору: підвищена сльозотеча, кон’юнктивіт.
Ураження судин: лімфоедема.
Ураження респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: носові кровотечі, фаринголарингеальний біль, назофарингіт, задишка, кашель, ринорея.
Ураження травної системи: нудота, діарея, блювання, запори, стоматит, диспепсія, біль у животі.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, еритема, висипання, ураження нігтів.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія, артралгія, біль у кінцівках, кістковий біль, біль у спині.
Загальні порушення та місцеві реакції: астенія, периферичні набряки, гарячка, підвищена втомлюваність, запалення слизових оболонок, біль, гостре респіраторне захворювання, біль у грудях, озноб, летаргія, збільшення маси тіла.
Опис окремих побічних реакцій, зареєстрованих у пацієнтів з раком молочної залози при застосуванні доцетакселуу дозі 100 мг/м² у комбінації з трастузумабом.
Розлади з боку крові та лімфатичної системи. Дуже часто: гематологічна токсичність комбінованої терапії трастузумабом та доцетакселом зростала порівняно з монотерапією доцетакселом (32 % випадків розвитку нейтропенії ІІІ/ІV ступеня проти 22 %, якщо використовувати критерії NCI-CTC [National Cancer Institute – Common Toxicity Criteria; Загальноприйняті критерії токсичності Національного інституту раку США]). Частота розвитку цього побічного явища у даної категорії пацієнтів може бути недооціненою, оскільки навіть при монотерапії доцетакселом у дозі 100 мг/м2 нейтропенія, згідно з наявними даними, виникає у 97 % пацієнтів, при цьому у 76 % – ІV ступеня (відповідно до пікового зниження рівня нейтрофілів у крові). Частота розвитку фебрильної нейтропенії або нейтропенічного сепсису також зростає у пацієнтів, які приймають комбінацію герцептину та доцетакселу (23 % проти 17 % порівняно з пацієнтами, що знаходяться на монотерапії доцетакселом).
Розлади з боку серця. Симптомна серцева недостатність була виявлена у 2,2 % пацієнтів, які приймали комбінацію трастузумабу та доцетакселу, порівняно з 0 % випадків цього побічного явища у пацієнтів, що знаходилися на монотерапії. У групі дослідження, в якій призначали комбінацію доцетакселу та трастузумабу, 64 % пацієнтів у попередніх курсах лікування отримували антрацикліни як ад’ювантну терапію, тоді як у групі, якій призначали монотерапію доцетакселом, антрацикліни отримували 55 % пацієнтів.
Доцетаксел у дозі 75 мг/м² у комбінації з капецитабіномпри лікуванні раку молочної залози.
Інфекційні та паразитарні захворювання: кандидоз слизової оболонки порожнини рота.
Ураження крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія, зниження апетиту, зневоднення.
Ураження нервової системи: дисгевзія, парестезія, запаморочення, головний біль, периферична нейропатія.
Ураження органів зору: підвищена сльозотеча.
Ураження респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: фаринголарингеальний біль, задишка, кашель, носові кровотечі.
Ураження травної системи: стоматит, діарея, нудота, блювання, запори, біль у животі, диспепсія, біль у верхніх відділах живота, сухість у роті.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: долонно-підошовний синдром, алопеція, ураження нігтів, дерматит, еритематозні висипання, зміна кольору нігтів, оніхолізис.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія, артралгія, біль у кінцівках, біль у спині.
Загальні порушення та місцеві реакції: астенія, гарячка, підвищена втомлюваність/загальна слабкість, периферичні набряки, летаргія, біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.
Лабораторні показники: підвищення рівня білірубіну крові.
Доцетаксел у дозі 75 мг/м² у комбінації з преднізоном або преднізолономпри лікуванні раку простати.
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання.
Ураження крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, дисгевзія, периферична моторна нейропатія.
Ураження органів зору: підвищена сльозотеча.
Ураження серця: погіршення функції лівого шлуночка.
Ураження респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: носові кровотечі, задишка, кашель.
Ураження травної системи: нудота, діарея, стоматит/фарингіт, блювання.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, ураження нігтів (тяжких не було), висипання зі злущуванням.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: артралгія, міалгія.
Загальні порушення та місцеві реакції: підвищена втомлюваність, затримка рідини в організмі.
Опис побічних реакцій, зареєстрованих у пацієнтів з місцевопоширеним (або метастатичним) гормоночутливим раком передміхурової залози з високим ступенем ризику при застосуванні доцетакселу у дозі 75 мг/м2 у комбінації з преднізоном або преднізолоном та АДТ
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, фебрильна нейтропенія.
Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість.
Порушення з боку ендокринної системи: цукровий діабет.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: втрата апетиту.
Порушення психіки: безсоння.
Порушення з боку нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, головний біль, запаморочення.
Порушення з боку органів зору: нечіткість зору.
Порушення з боку серця: гіпотензія.
Респіраторні, торакальні та середостінні розлади: задишка, кашель, інфекція верхніх дихальних шляхів, фарингіт.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, стоматит, запор, нудота, диспепсія, біль у животі, метеоризм, блювання.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, зміни нігтів, висип.
Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: міалгія.
Загальні розлади та реакції в місці введення: летаргія, грипоподібні симптоми, астенія, затримка рідини в організмі, лихоманка, кандидоз ротової порожнини, гіпокальціємія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія.
Доцетаксел у дозі 75 мг/м² у комбінації з доксорубіцином і циклофосфамідомяк ад’юватна терапія при раку молочної залози з ураженням лімфатичних вузлів та без ураження лімфатичних вузлів.
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання, нейтропенічні інфекції.
Ураження крові та лімфатичної системи: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: дисгевзія, периферична сенсорна нейропатія, периферична моторна нейропатія, нейрокортикальні розлади, мозочкові розлади, синкопе, прояви нейротоксичності, сонливість.
Ураження органів зору: кон’юнктивіт, підвищена сльозотеча.
Ураження серця: аритмія, застійна серцева недостатність.
Ураження судин: вазодилатація, припливи, артеріальна гіпотензія, флебіт, лімфоедема.
Ураження респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель.
Ураження травної системи: нудота, стоматит, блювання, діарея, запори, біль у животі, коліти/ентерити/перфорація товстої кишки.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, шкірні прояви токсичності, ураження нігтів.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія, артралгія.
Загальні порушення та місцеві реакції: астенія, гарячка, периферичні набряки, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.
Ураження репродуктивної системи та молочних залоз: аменорея.
Опис окремих побічних реакцій, зареєстрованих при застосуванні доцетакселу у дозі 75 мг/м2 у комбінації з доксорубіцином і циклофосфамідом як ад’ювантної терапії у пацієнтів з раком молочної залози з метастазами у лімфатичні вузли (дослідження TAX 316) та без них (дослідження GEICAM 9805).
Розлади з боку нервової системи. У дослідженні TAX316 периферична сенсорна нейропатія почалася під час лікування та утримувалася протягом подальшого спостереження у 84 пацієнток (11,3 %) в групі застосування схеми TAC і у 15 пацієнток (2 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження (медіана тривалості подальшого спостереження становила 8 років) периферична сенсорна нейропатія утримувалася у 10 пацієнток (1,3 %) в групі застосування схеми TAC і у 2 пацієнток (0,3 %) в групі застосування схеми FAC.
У дослідженні GEICAM 9805 периферична сенсорна нейропатія, яка почалася під час лікування, утримувалася протягом подальшого спостереження у 10 пацієнток (1,9 %) в групі застосування схеми TAC і у 4 пацієнток (0,8 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження (медіана тривалості подальшого спостереження становила 10 років і 5 місяців) периферична сенсорна нейропатія утримувалася у 3 пацієнток (0,6 %) в групі застосування схеми TAC і у 1 пацієнтки (0,2 %) в групі застосування схеми FAC.
Розлади з боку серця. У дослідженні TAX 316 у 26 пацієнтів (3,5 %) в групі застосування схеми TAC і у 17 пацієнтів (2,3 %) в групі застосування схеми FAC розвинулася застійна серцева недостатність (ЗСН). В усіх пацієнтів, за винятком одного пацієнта в кожній з груп, ЗСН була діагностована через більш ніж 30 днів після початку лікування. 2 пацієнти в групі застосування схеми TAC і 4 пацієнти в групі застосування схеми FAC померли через серцеву недостатність.
У дослідженні GEICAM 9805 під час періоду подальшого спостереження у 3 пацієнток (0,6 %) в групі застосування схеми TAC і у 3 пацієнток (0,6 %) в групі застосування схеми FAC розвинулася застійна серцева недостатність.
На кінець періоду подальшого спостереження (фактична медіана тривалості подальшого спостереження становила 10 років і 5 місяців) у жодної з пацієнток в групі застосування схеми TAC не спостерігалося застійної серцевої недостатності і 1 пацієнтка в групі застосування схеми TAC померла через дилатаційну кардіоміопатію, а в групі застосування схеми FAC застійна серцева недостатність утримувалася у 1 пацієнтки (0,2 %).
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини.У дослідженні TAX316 алопеція, яка утримувалася у період подальшого спостереження, відмічалася у 687 з 744 пацієнток (92,3 %) в групі застосування схеми TAC і у 645 з 736 пацієнток (87,6 %) в групі застосування схеми FAC.
На кінець періоду подальшого спостереження (фактична медіана тривалості подальшого спостереження становила 8 років) алопеція утримувалася у 29 пацієнток в групі застосування схеми TAC (3,9 %) і у 16 пацієнток в групі застосування схеми FAC (2,2 %).
У дослідженні GEICAM 9805 алопеція, яка почалася під час періоду лікування і утримувалася протягом подальшого спостереження, відмічалася у 49 пацієнток (9,2 %) в групі застосування схеми TAC і у 35 пацієнток (6,7 %) в групі застосування схеми FAC. Алопеція, пов’язана із застосуванням досліджуваного препарату, почалася або посилилася під час періоду подальшого спостереження у 42 пацієнток (7,9 %) в групі застосування схеми TAC і у 30 пацієнток (5,8 %) в групі застосування схеми FAC.
На кінець періоду подальшого спостереження (медіана тривалості подальшого спостереження становила 10 років і 5 місяців) алопеція утримувалася у 3 пацієнток (0,6 %) в групі застосування схеми TAC і у 1 пацієнтки (0,2 %) в групі застосування схеми FAC.
Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз. У дослідженні TAX316 аменорея, яка почалася під час лікування і утримувалася протягом подальшого спостереження після закінчення хіміотерапії, відмічалася у 202 з 744 пацієнток (27,2 %) в групі застосування схеми TAC і у 125 з 736 пацієнток (17,0 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження (медіана тривалості подальшого спостереження становила 8 років) аменорея утримувалася у 121 з 744 пацієнток (16,3 %) в групі застосування схеми TAC і у 86 пацієнток (11,7 %) в групі застосування схеми FAC.
У дослідженні GEICAM 9805 аменорея, яка почалася під час лікування і утримувалася протягом подальшого спостереження, відмічалася у 18 пацієнток (3,4 %) в групі застосування схеми TAC і у 5 пацієнток (1,0 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження (медіана тривалості подальшого спостереження становила 10 років і 5 місяців) аменорея утримувалася у 7 пацієнток (1,3 %) в групі застосування схеми TAC і у 4 пацієнток (0,8 %) в групі застосування схеми FAC.
Загальні розлади та реакції у місці введення. У дослідженні TAX316 периферичні набряки, які почалися під час лікування і утримувалися протягом подальшого спостереження після закінчення хіміотерапії, відмічалися у 119 з 744 пацієнток (16,0 %) в групі застосування схеми TAC і у 23 з 736 пацієнток (3,1 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження (фактична медіана тривалості подальшого спостереження становила 8 років) периферичні набряки утримувалися у 19 пацієнток (2,6 %) в групі застосування схеми TAC і у 4 пацієнток (0,5 %) в групі застосування схеми FAC.
У дослідженні TAX316 лімфатичні набряки, які почалися під час лікування і утримувалися протягом подальшого спостереження після закінчення хіміотерапії, відмічалися у 11 з 744 пацієнток (1,5 %) в групі застосування схеми TAC і у 1 з 736 пацієнток (0,1 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження (фактична медіана тривалості подальшого спостереження становила 8 років) лімфатичні набряки утримувалися у 6 пацієнток (0,8 %) в групі застосування схеми TAC і у 1 пацієнтки (0,1 %) в групі застосування схеми FAC.
У дослідженні TAX316 астенія, яка почалася під час лікування і утримувалася протягом подальшого спостереження після закінчення хіміотерапії, відмічалася у 236 з 744 пацієнток (31,7 %) в групі застосування схеми TAC і у 180 з 736 пацієнток (24,5 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження (фактична медіана тривалості подальшого спостереження становила 8 років) астенія утримувалася у 29 пацієнток (3,9 %) в групі застосування схеми TAC і у 16 пацієнток (2,2 %) в групі застосування схеми FAC.
У дослідженні GEICAM 9805 периферичні набряки, які виникали під час лікування, утримувалися протягом подальшого спостереження у 4 пацієнток (0,8 %) в групі застосування схеми TAC і у 2 пацієнток (0,4 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження (медіана тривалості подальшого спостереження становила 10 років і 5 місяців) у жодної з пацієнток (0 %) в групі застосування схеми TAC не спостерігалося периферичних набряків, а в групі застосування схеми FAC периферичні набряки утримувалися у 1 пацієнтки (0,2 %). Лімфатичні набряки, які виникали під час лікування, утримувалися протягом подальшого спостереження у 5 пацієнток (0,9 %) в групі застосування схеми TAC і у 2 пацієнток (0,4 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження лімфатичні набряки утримувалися у 4 пацієнток (0,8 %) в групі застосування схеми TAC і у 1 пацієнтки (0,2 %) в групі застосування схеми FAC.
Астенія, яка почалася під час лікування і утримувалася протягом подальшого спостереження, відмічалася у 12 пацієнток (2,3 %) в групі застосування схеми TAC і у 4 пацієнток (0,8 %) в групі застосування схеми FAC. На кінець періоду подальшого спостереження астенія утримувалася у 2 пацієнток (0,4 %) в групі застосування схеми TAC і у 2 пацієнток (0,4 %) в групі застосування схеми FAC.
Гострий лейкоз / мієлодиспластичний синдром. Протягом 10 років подальшого спостереження у рамках дослідження TAX 316 гострий лейкоз був виявлений у 3 з 744 пацієнток (0,4 %) в групі застосування схеми TAC і у 1 з 736 пацієнток (0,1 %) в групі застосування схеми FAC. Протягом періоду подальшого спостереження (медіана тривалості подальшого спостереження становила 8 років) від гострого мієлолейкозу померли 1 пацієнтка (0,1 %) в групі застосування схеми TAC і 1 пацієнтка (0,1 %) в групі застосування схеми FAC. Мієлодиспластичний синдром був діагностований у 2 з 744 пацієнток (0,3 %) в групі застосування схеми TAC і у 1 з 736 пацієнток (0,1 %) в групі застосування схеми FAC.
Після 10 років подальшого спостереження у дослідженні GEICAM 9805 гострий лейкоз виник у 1 з 532 (0,2 %) пацієнток в групі застосування схеми TAC. В групі застосування схеми FAC жодних випадків не спостерігалося.
У жодного пацієнта з усіх груп лікування не діагностовано мієлодиспластичного синдрому.
Нейтропенічні ускладнення. У таблиці 2 показано, що частота виникнення нейтропенії IV ступеня, фебрильної нейтропенії та нейтропенічної інфекції у пацієнтів, які проходили первинну профілактику Г-КСФ, знизилась після того, як така профілактика стала обов’язковою у групі TAC дослідження GEICAM.
Таблиця 2
Нейтропенічні ускладнення у пацієнтів, які приймали TAC з первинною профілактикою за допомогою Г-КСФ чи без такої профілактики (дослідження GEICAM 9805)
Ускладнення | Без первинної профілактики за допомогою Г-КСФ (n = 111) n (%) | З первинною профілактикою за допомогою Г-КСФ (n = 421) n (%) |
Нейтропенія (IV ступеня) | 104 (93,7) | 135 (32,1) |
Фебрильна нейтропенія | 28 (25,2) | 23 (5,5) |
Нейтропенічна інфекція | 14 (12,6) | 21 (5,0) |
Нейтропенічна інфекція (III–IV ступеня) | 2 (1,8) | 5 (1,2) |
Доцетаксел у дозі 75 мг/м² у комбінації з цисплатином та 5-фторурацилом для лікування аденокарциноми шлунка.
Інфекційні та паразитарні захворювання: нейтропенічні інфекції, інфекційні захворювання.
Ураження крові та лімфатичної системи: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, запаморочення, периферична моторна нейропатія.
Ураження органів зору: підвищена сльозотеча.
Ураження органів слуху та рівноваги: погіршення слуху.
Ураження серця: аритмія.
Ураження травної системи: діарея, нудота, стоматит, блювання, запори, біль у животі, езофагіт/дисфагія/одинофагія.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, висипання зі свербежем, ураження нігтів, посилене злущування шкірного епітелію.
Загальні порушення та місцеві реакції: летаргія, гарячка, затримка рідини в організмі.
Опис окремих побічних реакцій, зареєстрованих у пацієнтів з аденокарциномою шлунка при застосуванні доцетакселу у дозі 75 мг/м2 у комбінації з цисплатином і 5-фторурацилом
Розлади з боку крові та лімфатичної системи. Фебрильна нейтропенія та нейтропенічні інфекції розвивалися у 17,2 % та 13,5 % пацієнтів відповідно, якщо не враховувати, чи застосовували Г-КСФ. Г-КСФ призначали з метою вторинної профілактики 19,3 % пацієнтів (10,7 % всіх проведених циклів хіміотерапії). Фебрильна нейтропенія та нейтропенічні інфекції розвинулися відповідно у 12,1 % та 3,4 % пацієнтів, що отримували Г-КСФ, і в 15,6 % та 12,9 % пацієнтів, яким профілактика за допомогою Г-КСФ не проводилася.
Доцетаксел у дозі 75 мг/м² у комбінації з цисплатином та 5-фторурацилом для лікування раку голови та шиї.
Індукційна хіміотерапія з подальшим застосуванням променевої терапії
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання, нейтропенічні інфекції.
Пухлини доброякісні, злоякісні та невизначені (в тому числі кісти та поліпи): біль, обумовлений злоякісною пухлиною.
Ураження крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості (тяжких не було).
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: дисгевзія/паросмія, периферична сенсорна нейропатія, запаморочення.
Ураження органів зору: підвищена сльозотеча, кон’юнктивіт.
Ураження органів слуху та рівноваги: погіршення слуху.
Ураження серця: ішемія міокарда, аритмія.
Ураження судин: ураження вен.
Ураження травної системи: нудота, стоматит, діарея, блювання, запори, езофагіт/дисфагія/ одинофагія, біль у животі, диспепсія, шлунково-кишкові кровотечі.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, висипання зі свербежем, підвищена сухість шкіри, посилене злущування шкірного епітелію.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія.
Загальні порушення та місцеві реакції: летаргія, гарячка, затримка рідини в організмі, набряки, збільшення маси тіла.
Індукційна хіміотерапія з подальшим застосуванням хіміорадіотерапії
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання, нейтропенічні інфекції.
Пухлини доброякісні, злоякісні та невизначені (в тому числі кісти та поліпи): біль, обумовлений злоякісною пухлиною.
Ураження крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія.
Ураження імунної системи: реакції гіперчутливості.
Метаболічні та нутритивні розлади: анорексія.
Ураження нервової системи: дисгевзія/паросмія, периферична сенсорна нейропатія, запаморочення, периферична моторна нейропатія.
Ураження органів зору: підвищена сльозотеча, кон’юнктивіт.
Ураження органів слуху та рівноваги: погіршення слуху.
Ураження серця: аритмія, ішемія міокарда.
Ураження судин: ураження вен.
Ураження травної системи: нудота,стоматит, блювання, діарея,езофагіт/дисфагія/ одинофагія, запори, диспепсія, біль у животі, шлунково-кишкові кровотечі.
Ураження шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, висипання зі свербежем, підвищена сухість шкіри, посилене злущування шкірного епітелію.
Ураження опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія.
Загальні порушення та місцеві реакції: летаргія, гарячка, затримка рідини в організмі, набряки, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.
Дані постмаркетингового спостереження.
Пухлини доброякісні, злоякісні та невизначені (в тому числі кісти та поліпи).Прийом доцетакселу в комбінації з іншими протипухлинними засобами лікування, які можуть спричиняти виникнення другого первинного злоякісного захворювання, асоціювався з випадками розвитку другого первинного злоякісного захворювання (частота невідома), в тому числі гострого мієлолейкозу, мієлодиспластичного синдрому і неходжкінської лімфоми. У опорних клінічних дослідженнях у пацієнток з раком молочної залози на фоні застосування схеми TAC відмічалися випадки виникнення гострого мієлолейкозу і мієлодиспластичного синдрому (частота невідома).
Розлади з боку крові та лімфатичної системи.Повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку та інші гематологічні побічні ефекти. Були також повідомлення про розвиток синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, часто в асоціації із сепсисом або поліорганною недостатністю.
Розлади з боку імунної системи.Повідомлялося про кілька випадків розвитку анафілактичного шоку, іноді летального. Були окремі повідомлення про реакції гіперчутливості (частота невідома) на доцетаксел у пацієнтів, у яких раніше спостерігалися реакції гіперчутливості на паклітаксел.
Розлади з боку нервової системи.Призначення доцетакселу обумовило рідкісні випадки розвитку судом або минущої втрати свідомості. Ці реакції іноді спостерігалися під час інфузії препарату.
Розлади з боку органів зору. Повідомлялося про дуже рідкісні випадки минущих порушень зору (спалахи, миготіння світла перед очима, скотоми), що, як правило, розвивалися під час інфузії препарату і супроводжувалися реакціями гіперчутливості. Ці розлади самостійно проходили після припинення інфузії. Були повідомлення про рідкісні випадки лакримації із супутнім кон’юнктивітом або без нього, що розвивалися як наслідок обструкції слізної протоки та обумовлювали посилену сльозотечу.
У пацієнтів, які отримували доцетаксел, спостерігалися випадки кістоподібного набряку макули (КНМ).
Розлади з боку органів слуху та рівноваги.Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку ототоксичності, погіршення і/або втрати слуху.
Розлади з боку серця.Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку інфаркту міокарда.У пацієнтів, які отримували доцетаксел у комбінованих схемах разом з доксорубіцином, 5-фторурацилом та/або циклофосфамідом, спостерігали розвиток шлуночкових аритмій, в тому числі шлуночкової тахікардії (частота невідома), іноді летальної.
Розлади з боку судин.Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку венозних тромбоемболічних порушень.
Розлади з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.Повідомлялося про рідкісні випадки гострого респіраторного дистрес-синдрому, інтерстиціальної пневмонії/пневмоніту, інтерстиціального захворювання легень, фіброзу легень та дихальної недостатності, які іноді були летальними. У пацієнтів, які отримували супутню променеву терапію, спостерігалися рідкісні випадки променевого пневмоніту.
Розлади з боку травної системи.Повідомлялося про рідкісні випадки ентероколіту, в тому числі коліту, ішемічного коліту та нейтропенічного ентероколіту, з потенційним летальним наслідком (частота невідома).
Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку зневоднення як наслідку шлунково-кишкових розладів, в тому числі ентероколіту та перфорацій травного тракту. Були повідомлення про рідкісні випадки розвитку кишкової непрохідності та обструкції кишечнику.
Гепатобіліарні розлади.Повідомлялося про дуже рідкісні випадки розвитку гепатиту, іноді летального (переважно у пацієнтів, що мали печінкову дисфункцію ще до початку хіміотерапії).
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини.Повідомлялося про дуже рідкісні випадки розвитку на тлі прийому доцетакселу системного червоного вовчака та бульозних висипань, таких як мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. У деяких випадках розвиток цих побічних явищ могли обумовлювати супутні фактори. Були повідомлення також про розвиток на тлі прийому доцетакселу склеродермоподібних уражень, яким передувала периферична лімфоедема.Повідомлялося про випадки стійкої алопеції.
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів.Повідомлялося про випадки дисфункції нирок та ниркової недостатності. Приблизно у 20% цих випадків не було виявлено жодних факторів ризику розвитку гострої ниркової недостатності, таких як супутнє застосування нефротоксичних лікарських засобів або шлунково-кишкові розлади.
Загальні розлади та місцеві реакції.Повідомлялося про рідкісні випадки появи феномену повернення променевої реакції (гострі променеві реакції на тлі хіміотерапії, що проводиться через кілька тижнів, місяців або років після променевої терапії).
Повідомлялося про випадки розвитку рецидивної реакції в місці ін’єкції (рецидив реакції шкіри у місці, в якому раніше відмічалася екстравазація, після введення доцетакселу в іншу ділянку), на якому раніше відмічалася екстравазація (частота невідома).
Затримка рідини в організмі не супроводжувалася гострими епізодами олігурії або артеріальної гіпотензії.
Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку зневоднення та набряку легень.
Метаболічні та аліментарні розлади.Повідомлялося про випадки порушення електролітної рівноваги. Відомо про випадки гіпонатріємії, головним чином асоційовані із дегідратацією, блюванням та пневмонією.
Спостерігалися гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія – при розладах шлунково-кишкового тракту, особливо при діареї. Повідомлялося про синдром лізису пухлин, потенційно летальний (частота невідома).
Розлад опорно-рухового апарату. Повідомлялося про міозит у зв’язку із застосуванням доцетакселу (частота невідома).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу регуляторними органами є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національні системи повідомлень про побічні реакції.
Термін придатності.2 роки.
Умови зберігання.Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2-8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність.Не застосовувати з іншими розчинами, окрім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».
Упаковка. По 0,5 мл препарату у флаконі і по 1,5 мл розчинника у флаконі, упакованих у картонну коробку; по 2 мл препарату у флаконі і по 6 мл розчинника у флаконі, упакованих у картонну коробку; по 3 мл препарату у флаконі і по 9 мл розчинника у флаконі, упакованих у картонну коробку.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Венус Ремедіс Лімітед.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Хілл Топ Індустріал Естейт, Джармаджрі, ЕРІР Фейз-І (Екстн.), Батолі Калан, Бадді, округ Солан, Хімачал Прадеш 173205, Індія.
