Название
Бисопролол - Ратиофарм
Основные свойства, форма выпуска
Таблетки по 10 мг № 30
Состав
діюча речовина: бісопролол; 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу геміфумарату; допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кросповідон, барвник жовтий РВ 22812 для таблеток по 5 мг (заліза оксид жовтий); барвник РВ 27215 для таблеток по 10 мг (заліза оксид червоний та заліза оксид жовтий).
Фармакотерапевтическая группа
Cелективні блокатори бета-адренорецепторів.
Фармакологические свойства
Фармакодинаміка. Бісопролол-ратіофарм − селективний блокатор бета1-адренорецепторів, без внутрішньої симпатоміметичної активності. Блокує бета1-адренорецептори та зменшує дію на них катехоламінів. Має антигіпертензивну та антиангінальну дію. Механізм антигіпертензивної дії здійснюється шляхом зниження хвилинного об’єму серця, зменшення симпатичної стимуляції периферичних судин і пригнічення вивільнення реніну нирками. Антиангінальна дія пов’язана з блокадою бета1-адренорецепторів, що призводить до зниження потреби міокарда у кисні за рахунок негативної хронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії. Фармакокінетика. Бісопролол, ліпофільна сполука, майже повністю (до 90 %) всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою, що сприяє високій біодоступності – близько 90 %. Період напіввиведення із плазми становить 10 − 12 годин, це забезпечує терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому денної дози. Понад 95 % діючої речовини виводиться нирками, половина з неї – у незміненому вигляді. В організмі людини активні метаболіти не утворюються.
Показания
Артеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія).
Противопоказания
Підвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якої із допоміжних речовин, що входять до його складу. Серцева недостатність у фазі декомпенсації, кардіогенний шок, атріовентрикулярна блокада II та III ступеня, синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада II ступеня, брадикардія (з частотою менше 50 уд./хв), схильність до бронхоспазму (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів), артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм рт. ст.), пізні стадії порушення периферичного кровообігу, одночасний прийом інгібіторів МАО (за виключенням МАО-В). Діти до 12 років.
Применение
Початок лікування Бісопрололом-ратіофарм потребує регулярного нагляду лікаря, особливо при лікуванні пацієнтів літнього віку. Таблетки Бісопролол-ратіофарм по 5 мг і по 10 мг застосовують перорально. Терапевтична доза становить 5 – 10 мг 1 раз на добу, максимальна доза – 20 мг на добу. У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) доза препарату Бісопролол-ратіофарм не повинна перевищувати 10 мг 1 раз на день. Цю дозу можна розділити навпіл. У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) доза Бісопрололу-ратіофарм не повинна перевищувати 10 мг 1 раз на день. Клінічний стан таких пацієнтів вимагає адекватного медичного контролю. Для хворих літнього віку корекція дозування Бісопрололу-ратіофарм не потрібна, проте ця категорія пацієнтів може виявляти підвищену чутливість навіть до звичайних доз препарату. Прийом рекомендується розпочинати з найменшої можливої дози. При припиненні лікування дозування слід зменшувати поступово, шляхом щоденного зменшення дози наполовину.
Передозировка
Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, аритмії, бронхоспазм, порушення дихання, акроціаноз, судоми. У разі передозування лікування Бісопрололом-ратіофарм необхідно припинити і провести підтримуюче та симптоматичне лікування: промити шлунок або вжити сорбенти (наприклад, активоване вугілля) та проносні (наприклад, натрію сульфат). Якщо симптоми передозування не зникають, слід терміново звернуться по медичну допомогу і провести лікування в умовах стаціонару
Взаимодействие
Протипоказані комбінації: флоктафенін, сультоприд, інгібітори моноаміноксидази (за виключенням інгібіторів МАО-В) через можливе зменшення активності. Алергени, які використовуються для імунотерапії/екстракти алергенів для шкірних проб у комбінації з бета-адреноблокаторами, можуть провокувати тяжкі системні алергічні реакції. Не рекомендуються/вимагають особливої обережності комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію (верапаміл, дилтіазем, бепридил) у зв’язку із зростанням негативного впливу на інотропну функцію міокарда, АV-провідність, артеріальний тиск. Препарати, що містять клонідин, резерпін, альфа-метилдопу, не слід приймати разом з бісопрололом, оскільки може виникнути значне уповільнення частоти серцевих скорочень. Клонідин, дигіталіс, а також гуанфацин можуть пригнічувати АV- провідність. Якщо після застосування комбінованої терапії з клонідином останню відміняють, то після припинення прийому клонідину лікування бісопрололом необхідно продовжувати кілька днів, забезпечивши адекватний медичний нагляд за станом пацієнта. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: антиаритмічні препарати класу 1 (наприклад, дизопірамід, хінідин, лідокаїн, дифенін, пропафенон). Антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол). Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину) через підвищення ризику гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності. Дія інсуліну та пероральних протидіабетичних препаратів може бути посилена при одночасному застосуванні з бісопрололом. При цьому, бісопролол може маскувати ознаки гіпоглікемії, що також необхідно враховувати. Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорочень, подовження атріовентрикулярної провідності. Баклофен: підвищення антигіпертензивної активності. Контрастні продукти, що містять йод: бета-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування. Препарати, що блокують синтез простагландинів (зокрема нестероїдні протизапальні засоби): зниження антигіпертензивного ефекту. Похідні ерготаміну: загострення порушень периферичного кровообігу. Симпатоміметичні агенти: комбінація з бісопрололом може знизити ефекти обох препаратів. Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, а також інші антигіпертензивні агенти: посилення ефекту зниження кров’яного тиску. Комбінації, які слід враховувати. Антигіпертензивні засоби (діуретики, інгібітори АПФ, альфа-адреноблокатори) та нітрати потенціюють антигіпертензивну дію бісопрололу. Кортикостероїди: можливе зниження антигіпертензивного ефекту внаслідок затримки води і натрію. Анестезія. Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводнів (хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран та ін.) при одночасному застосуванні з бета-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій. Дія недеполяризуючих блокаторів нервово-м’язової передачі може посилюватись і подовжуватись під впливом бета-адреноблокаторів. Циметидин може зменшити кліренс бета-адреноблокаторів, які метаболізуються в печінці та, відповідно, збільшити їх біодоступність. Рифампіцин дещо прискорює метаболізм бісопрололу, проте, як правило, це не потребує корекції дозування останнього. Ксантини (амінофілін, теофілін) можуть взаємно ослаблювати терапевтичні ефекти при комбінації з бета-адреноблокаторами.
Побочные действия
З боку серцево-судинної системи: брадикардія в тому числі з таким клінічним симптомом як запаморочення, артеріальна гіпотензія, в тому числі з ортостатичними реакціями, рідко реєструвались уповільнення AV-провідності або посилення наявної AV-блокади, аритмії, поява/посилення проявів серцевої недостатності, погіршення периферичного кровообігу (відчуття холоду в кінцівках), погіршання перебігу хвороби Рейно, посилення наявної переміжної кульгавості; з боку центральної нервової системи: підвищена втомлюваність, немотивована слабкість, запаморочення, головний біль, рідко – відчуття тривоги, знервованість, порушення сну, депресія, сплутаність свідомості (особливо у хворих літнього віку), яскраві сновиди, психічні розлади (пригніченість тощо); з боку шлунково-кишкового тракту/гепатобіліарні розлади: нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль і запор; описані поодинокі випадки гепатотоксичної дії бісопрололу – підвищення печінкових ферментів (AсAT, AлAT), гепатит; з боку дихальної системи: закладеність носа, риніт, задишка, бронхоспазм (особливо у хворих на бронхіальну астму або з обструктивними захворюваннями бронхів в анамнезі); шкірні реакції: висипання на шкірі; з боку органів слуху: погіршання слуху; з боку органів зору: сухість слизових оболонок і біль в очах, що необхідно брати до уваги пацієнтам, які користуються контактними лінзами, кон’юктивіти; метаболічні розлади: підвищення тригліцеридів, гіпоглікімія. У пацієнтів з латентною формою цукрового діабету, або з маніфестацією цього захворювання може знижуватись толерантність до глюкози, маскуватися прояви гіпоглікеміїю. Є повідомлення про підвищення рівнів тригліцеридів у крові, прояви псоріазу, підсилення його симптомів або виникнення псоріазоподібних висипів. У поодиноких випадках при лікуванні бета-блокаторами спостерігались: алопеція, дзвін у вухах, збільшення маси тіла, емоціональна лабільність, тимчасова втрата пам’яті, алергічні риніти, реакції гіперчутливості; виникнення аутоімунних розладів по типу системного вовчака, зниження статевої функції, дизурії, порушення смаку, неспецифічні розлади: м’язова слабкість, судоми, біль у м’язах і суглобах.
Дети, беременные, водители
Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування бісопрололу вагітними можливе лише за умови ретельної оцінки співвідношення користі і ризику для матері та плоду. Прийом бета-адреноблокаторів протягом III триместру вагітності спричиняє брадикардію та гіпотензію у плода. Лактація. Враховуючи відсутність вірогідної інформації щодо проникнення Бісопрололу-ратіофарм в грудне молоко, призначення препарату у період годування груддю не рекомендовано. Діти. Досвіду застосування препарату дітьми до 12 років немає, тому призначати Бісопролол-ратіофарм дітям до 12 років не рекомендується.
Специальные указания
Якщо пацієнт страждає на атріовентрикулярну блокаду І ступеня, послаблену серцеву діяльність, порушення периферичного кровообігу, в тому числі при хворобі Рейно та метаболічному ацидозі, слід вкрай обережно використовувати зазначений препарат. Бета-адреноблокатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість і подовжувати напади вазоспастичної стенокардії/стенокардії Принцметала, що необхідно враховувати, при призначенні Бісопрололу-ратіофарм. Як правило, пацієнти з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів не повинні застовувати бета-блокатори або, за необхідності, вживати їх у якомога менших дозах (початкова доза – 2,5 мг на добу), у комбінації з бронходилятаторами. Обережність необхідна при застосуванні препарату хворими на діабет з коливанням рівня цукру крові і хворими з метаболічним ацидозом. При феохромоцитомі Бісопролол-ратіофарм може бути застосований тільки на фоні терапії альфа-адреноблокаторами. Бісопролол-ратіофарм може приховувати адренергічні симптоми при тиреотоксикозі або гіпоглікемії. Якщо на фоні лікування пульс менше 50 − 55 уд./хв, доза препарату повинна бути зменшена. При застійній серцевій недостатності прийом препарату можливий тільки після ретельного виваження співвідношення користь/ризик за умов компенсації їх клінічного стану та можливого адекватного медичного нагляду. Лікування починають з мінімальної дози − 2,5 мг. Бісопролол-ратіофарм слід з обережністю (тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик) застосовувати хворими на псоріаз, хворими з міастенією, за наявності депресії (в тому числі в анамнезі). Бісопролол-ратіофарм може підвищувати чутливість до алергенів і вираженість алергічних реакцій. Зазначений препарат містить активну субстанцію, яка дає позитивні результати при антидопінговому контролі.
Условия хранения
Термін придатності. 3 роки. Умови зберігання. Зберігати в місцях, недоступних для дітей, при температурі не вище 25 ºС.
