Склад:
діюча речовина: levocarnitine;
1 ампула (5 мл) містить левокарнітину 1 г;
допоміжні речовини:кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.
Фармакотерапевтична група.
Амінокислоти та їх похідні. Левокарнітин. Код АТХ А16А А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Левокарнітин наявний як натуральний компонент у тканинах тварин, мікроорганізмах та рослинах. У людини фізіологічні потреби в карнітині поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що містять карнітин, та шляхом ендогенного синтезу в печінці. Лише L-ізомер є біологічно активним, левокарнітин відіграє важливу роль у ліпідному метаболізмі, а також у метаболізмі кетонових тіл. Левокарнітин необхідний для транспортування довголанцюжкових жирних кислот у мітохондрії для їх подальшого бета-окиснення. Вивільняючи коензим-А зі складних тіоефірів, левокарнітин також посилює окиснення вуглеводів у циклі трикарбонових кислот Кребса, також стимулює активність ключового ферменту гліколізу – піруватдегідрогенази, а в скелетних м’язах – окиснення амінокислот із розгалуженим ланцюгом. Таким чином, левокарнітин прямо або опосередковано бере участь у більшості енергетичних процесів, його наявність обов’язкова для окиснення жирних кислот, амінокислот, глюкози та кетонових тіл.
Фармакокінетика.
Абсорбований левокарнітин транспортується в різні органи та системи через кров. Наявність зв’язаних із мембраною білків у деяких тканинах організму, включаючи червоні клітини крові, які зв’язують карнітин, дозволяє припустити, що для його активного засвоєння в деяких тканинах є транспортні системи крові і необхідні клітинні системи.
Концентрація левокарнітину в сироватці крові та тканинах залежить від активності обмінних процесів, швидкості біосинтезу левокарнітину, особливостей харчування, транспорту левокарнітину в тканини та з тканин, швидкості його метаболізму і виведення. Усі ці фактори можуть вплинути на концентрацію карнітину в тканинах.
Всмоктування
Левокарнітин всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечнику і відносно повільно входить у кров’яне русло; вірогідно, всмоктування пов’язане з активним транслюмінальним механізмом. Всмоктування після перорального прийому обмежене (< 10 %) та мінливе.
Розподіл
Абсорбований левокарнітин транспортується в різні органи через кров; вважають, що в процесі транспортування задіяна транспортна система еритроцитів.
Виведення
Левокарнітин виводиться переважно із сечею. Швидкість виведення прямо пропорційна концентрації карнітину в крові.
Метаболізм
Левокарнітин майже не метаболізується в організмі.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування первинної та вторинної карнітинової недостатності у дорослих і дітей, у т. ч. новонароджених та немовлят.
Вторинна карнітинова недостатність у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз.
Підозра на вторинну карнітинову недостатність у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз у таких випадках:
- сильні та персистуючі спазми в м’язах та/або гіпотензивні епізоди під час проведення діалізу;
- енергетичний дефіцит, що призводить до значного негативного впливу на якість життя;
- м’язова слабкість та/або міопатія;
- кардіопатія;
- анемія, що не відповідає на лікування еритропоетином або потребує високих доз еритропоетину;
- втрата м’язової маси.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентів препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування глюкокортикоїдів призводить до накопичення левокарнітину в тканинах організму (крім печінки). Інші анаболічні засоби посилюють ефект Алміби.
У деяких випадках при прийомі левокарнітину з кумариновими антикоагулянтами можливе збільшення міжнародного нормативного співвідношення INR, тому їх одночасне застосування потребує застереження. INR або інши тести коагуляції слід перевіряти щотижня, доки вони не стабілізуються, та щомісяця після цього – у пацієнтів, які приймають такі антикоагулянти разом із левокарнітином.
Особливості застосування.
Левокарнітин покращує засвоєння глюкози, тому застосування його пацієнтам із цукровим діабетом, які отримують лікування оральними цукрознижувальними препаратами, може призвести до гіпоглікемії. Рівень глюкози в плазмі крові у таких випадках необхідно регулярно контролювати для своєчасної корекції терапії.
Тривалий пероральний прийом високих доз левокарнітину для пацієнтів із тяжкими формами порушення нирок або термінальною стадією ниркової недостатності (СНН) не рекомендується, оскільки це може призвести до накопичення в крові потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну (ТМА) та триметиламін-N-оксиду (ТМАО), через недостатнє виведення нирками. Таке накопичення призводить до збільшення ТМА в сечі.
Були повідомлення про окремі випадки зміни міжнародного нормативного співвідношення INR у пацієнтів, яким одночасно застосовували левокарнітин та кумаринові антикоагулянти. При супутньому прийомі кумаринових антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Репродуктивні дослідження були проведені в щурів і кроликів. Тератогенної дії в процесі доклінічних досліджень не виявлено в обох видах. При застосуванні найбільшої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла в кролів відмічалося статистично незначне збільшення частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значущість даних результатів для людини невідома. Немає досвіду застосування Алміби вагітним пацієнтам з первинним системним дефіцитом карнітину.
Беручи до уваги серйозні наслідки карнітинової недостатності для вагітної жінки, ризик переривання лікування препаратом для матері вважається більшим, ніж теоретичний ризик для плода, у разі продовження лікування.
Застосування левокарнітину жінками, які годують груддю, не вивчалося. Левокарнітин є звичайним компонентом людського молока.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Невідомо.
Спосіб застосування та дози.
Алмібу вводять внутрішньовенно повільно протягом 2–3 хв.
Застосування при вродженому порушенні метаболізму.
Під час терапії доцільно контролювати рівні карнітину та ацилкарнітину як у плазмі крові, так і в сечі.
Необхідна доза залежить від специфіки вродженого порушення метаболізму та тяжкості проявів захворювання.
У разі гострої декомпенсації рекомендована доза може становити до 100 мг/кг на добу за 3–4 введення. У разі потреби можна застосовувати і більш високі дози, хоча при цьому можуть посилитися побічні ефекти, зокрема діарея.
Вторинний дефіцит карнітину в пацієнтів, яким проводять гемодіаліз.
Перед початком терапії Алмібою необхідно проводити контроль рівня карнітину в плазмі крові.
Вторинний дефіцит карнітину діагностується при відношенні ацилкарнітину до вільного карнітину в плазмі крові більше ніж 0,4 та/або коли концентрація вільного карнітину становить менше 20 мкмоль/л.
Дозу 20 мг/кг слід вводити внутрішньовенно струминно в кінці кожного сеансу діалізу. Загальну реакцію слід визначати шляхом моніторування рівнів ацилкарнітину та вільного карнітину в плазмі крові та оцінки стану пацієнта. Нормалізація вмісту карнітину в м’язовій тканині та кардіоміоцитах настає приблизно через 3 місяці після досягнення нормальної концентрації карнітину в плазмі крові. Якщо введення карнітину припинити, його рівні неодмінно почнуть знижуватися знову. Необхідність повторного насичувального курсу лікування визначають шляхом кількісного визначення карнітину в плазмі крові через рівні інтервали та шляхом моніторингу стану пацієнта.
Гемодіаліз – підтримуюча терапія
Після насичувального курсу внутрішньовенного введення левокарнітину застосовують підтримуючу дозу – 1 г препарату на добу перорально. У день діалізу препарат застосовують перорально в дозі 1 г одразу після завершення чергового сеансу.
Передозування.
Повідомлень про токсичність левокарнітину при передозуванні не було. Для лікування передозування слід провести підтримуючу терапію. Великі дози препарату можуть спричинити діарею. Левокарнітин легко видаляється з плазми крові шляхом діалізу. Лікування: вжити заходів для видалення препарату з травного тракту у разі прийому внутрішньо, провести симптоматичну та підтримуючу терапію. Не повідомляли про випадки передозування, що загрожували життю.
Побічні реакції.
Помірні шлунково-кишкові розлади спостерігались при тривалому прийомі перорального левокарнітину, включаючи швидкоплинні нудоту та блювання, біль у животі та діарею. Зниження дози часто зменшує або усуває шлунково-кишкові симптоми. При тривалому прийомі перорального левокарнітину необхідно контролювати специфічний запах тіла (зменшення дози послаблює або усуває спричинений препаратом запах). При прийомі левокарнітину з кумариновими антикоагулянтами можливе збільшення міжнародного нормативного співвідношення INR. Необхідно ретельно контролювати переносимість Алміби протягом першого тижня прийому та після будь-якого збільшення дози. Внутрішньовенне застосування левокарнітину зазвичай переноситься добре.
